Рішення № 95903015, 29.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.03.2021Справа № 910/21023/20

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»

про стягнення 14 452,18 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» (надалі - ПрАТ «Страхова компанія «Провідна») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (надалі - ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант») про стягнення 14 452,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» на підставі договору добровільного комплексного автострахування №06/0687243/1010/17 від 09.03.2017 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - «ДТП») виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Ford Focus, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника автомобіля Chevrolet Aveo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , водієм якого скоєно ДТП, було застрахована ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» згідно договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/2437477, а тому позивач вказує, що обов`язок з відшкодування йому збитків у розмірі 10 374,01 грн. покладається на відповідача. Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 886,36 грн., 3% річних у розмірі 738,41 грн. та інфляційних у розмірі 1 453,40 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2021 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначити строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

08.02.2021 до Господарського суду міста Києва від ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з огляду на те, що було проведено ремонт деталей автомобіля, які не було зазначено в акті огляду транспортного засобу. Також, відповідач заявляє про застосування строку позовної давності відносно заявленої позивачем пені, 3% річних та інфляційних.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

09.03.2017 між ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного комплексного автострахування №06/0687243/1010/17 (надалі - «Договір»), об`єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом, а саме: автомобілем Ford Focus, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

08.01.2018 о 17:50 год., в м. Києві на 8км Брест-Литовського шосе, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Chevrolet Aveo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем Ford Focus, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.

Вказана ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Святошинського районного суду міста Києва від 08.02.2018 у справі №759/700/18, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно із рахунком №1043259 від 19.01.2018 та актом виконаних робіт №6299973 від 03.04.2018, які складені СТО, вартість відновлювального ремонту, автомобіля Ford Focus, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при спірному ДТП, складає 18 758,15 грн.

На підставі страхового акту №2300198645 від 26.01.2018, позивач, виконуючи свої зобов`язання за Договором, здійснив відшкодування завданої страхувальнику шкоди у загальному розмірі 18 758,15 грн., що підтверджується платіжним дорученням №0006638 від 02.02.2018.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Відтак, у силу приписів статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов`язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань виключно за умови виконання встановлених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вимог, в т.ч. щодо подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов`язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання відповідної заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.

При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб`єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою, тобто, підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданої внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу шкоди на підставі договору добровільного майнового страхування.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем Chevrolet Aveo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Chevrolet Aveo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на підставі договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/2437477, за яким франшиза становить 500,00 грн.

11.05.2018 ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» звернулось до ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» із заявою про виплату страхового відшкодування №2300198645/К від 11.05.2018, в якій просило здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 18 758,15 грн., яка отримана відповідачем 17.05.2018, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103264737064.

За твердженням позивача, 30.11.2018 відповідачем здійснено часткову сплату страхового відшкодування у розмірі 7 884,14 грн., що не заперечується відповідачем.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

В силу приписів ст. 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у спорах, пов`язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальними.

Тобто, відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов`язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у даному випадку - позивачу) в обсязі, визначеному Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.

За таких обставин, розрахунок заявленої до стягнення з відповідача суми страхового відшкодування має здійснюватись з урахуванням приписів ст. 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Разом з тим, порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність встановлено статтею 1194 Цивільного кодексу України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №910/3650/16, постанові Верховного Суду у складі судової палати Касаційного цивільного суду №686/17155/15-ц від 03.10.2018).

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Ford Focus, реєстраційний номер НОМЕР_1 , спричиненого в наслідок спірного ДТП, становить 18 758,15 грн., яка повністю виплачена позивачем на рахунок СТО, що підтверджується платіжним дорученням №0006638 від 02.02.2018.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, настання строку здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування за договором (полісом) №АК/2437477 обумовлене закінченням дев`яностоденного строку з дня отримання ним заяви про страхове відшкодування та документів, визначених статтею 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд відзначає, що вимога ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» про здійснення страхового відшкодування задоволена ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» частково на суму 7 884,14 грн., а на момент розгляду справи по суті строк здійснення такого відшкодування настав.

Абзацом 2 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Таким чином, враховуючи встановлений судом розмір страхового відшкодування, який перейшов до відповідача на праві зворотної вимоги, визначені полісом розміри лімітів відповідальності та франшизи (500,00 грн.), відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу витрати у розмірі 10 374,01 грн.

Стосовно заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, щодо ремонту деталей які не були пошкоджені при спірному ДТП, суд зазначає на наступне.

Відповідач стверджує, що відповідно до акту огляду транспортного засобу №2300198645 від 09.01.2018 при спірному ДТП були пошкоджені: облицювання заднього бамперу, двері багажника та накладка заднього бамперу, а відповідно до рахунку №1043259 від 19.01.2018 та акту виконаних робіт №6299973 від 03.04.2018 деталей, що підлягають ремонту, зазначено втричі більше, а також зазначені деталі, які взагалі не були пошкоджені в спірному ДТП.

В той же час, відповідачем не зазначено ремонт яких саме деталей не відноситься до спірного ДТП.

Судом досліджено акт огляду транспортного засобу №2300198645 від 09.01.2018 та встановлено, що у зв`язку із спірною ДТП автомобіль Ford Focus, реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримав наступні пошкодження: 1. Облицювання бампера заднього, вм`ятина зліва у верхній частині, подряпина, зчіс ЛФП; 2. Двері заднього багажного відсіку, подряпина; 3. Накладка заднього бампера, подряпина. При цьому, в графі «Додатково» зазначено: відсутній люк буксирувального відсіку на задньому бампері.

Згідно з рахунком №1043259 від 19.01.2018 та актом виконаних робіт №6299973 від 03.04.2018 були придбані наступні деталі: емблема Ford, емблема Focus, емблема Ecoboost, заглушка заднього бампера, накладка заднього бампера, лакофарбні матеріали; а також виконані наступні роботи: бампер задній - зняти/встановити, бампер задній розібрати/зібрати, бампер задній - ремонт, кришка багажного відсіка - зняти/встановити, кришка багажного відсіка - розібрати/зібрати, бампер задній - фарбування, кришка багажного відсіка - фарбування, суміш фарби та полірування.

На переконання суду, виконані згідно з рахунком №1043259 від 19.01.2018 та актом виконаних робіт №6299973 роботи по відновленню пошкодженого при спірному ДТП автомобіля Ford Focus, реєстраційний номер НОМЕР_1 , повністю відповідають характеру його пошкоджень та були необхідні для відновлення даного автомобіля.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» про стягнення з ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» суми страхового відшкодування у розмірі 10 374,01 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в повному обсязі.

Також, позивачем заявлено про стягнення відповідача пені у розмірі 1 886,36 грн., 3% річних у розмірі 738,41 грн. та інфляційних у розмірі 1 453,40 грн. нарахованих за період з 15.08.2018 по 28.12.2020.

Стосовно заявленої позивачем пені суд відзначає, що відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Щодо правомірності нарахування інфляційних втрат та 3% річних на прострочене грошове зобов`язання із сплати страхового відшкодування зазначав Верховний Суд України у своїй постанові №3-295гс16 від 01.06.2016, а також Верховний Суд у постановах від 20.04.2018 у справі №910/12028/17 та від 07.02.2018 у справі №910/18319/16.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що позивачем невірно визначено період прострочення виконання зобов`язання, оскільки 15.08.2018 був останнім днем строку для сплати відповідачем страхового відшкодування, а відтак у цей день прострочення виконання грошового зобов`язання ще не існувало і включення його в період прострочення є неправомірним.

Здійснивши власний розрахунок, враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, суд вважає правомірним, в даному випадку, нарахування до стягнення з відповідача пені у розмірі 1 876,42 грн., 3% річних у розмірі 737,56 грн. та інфляційних у розмірі 1 453,40 грн.

Щодо твердження відповідача про сплив позовної давності стосовно заявлених позивачем пені, 3% річних та інфляційних суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява направлена до суду засобами поштового зв`язку 28.12.2020, тобто пеня до 28.12.2019 заявлена поза межами позовної давності.

Згідно із ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, сплив, а судом не встановлено обставин, передбачених ст. 268 Цивільного кодексу України або іншими законами та відсутні поважні причини його пропуску, то у задоволенні позову в частині стягнення пені за період з 16.08.2018 по 15.02.2019 необхідно відмовити.

Суд звертає увагу відповідача на те, що ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховуються штрафні санкції і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В той час, як за змістом норми ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, 3% річних та інфляційні не є штрафними санкціями і до них не можуть бути застосовані положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» суми страхового відшкодування у розмірі 10 374,01 грн., 3% річних у розмірі 737,56 грн. та інфляційних у розмірі 1 453,40 грн. В іншій частині позовних вимог (пеня у розмірі 1 886,36 грн. та 3% річних у розмірі 0,85 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26; ідентифікаційний код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, будинок 25; ідентифікаційний код 23510137) суму страхового відшкодування у розмірі 10 374 (десять тисяч триста сімдесят чотири) грн. 01 коп., 3% річних у розмірі 737 (сімсот тридцять сім) грн. 56 коп., інфляційні у розмірі 1 453 (одна тисяча чотириста п`ятдесят три) грн. 40 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 51 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий