Рішення № 95903012, 29.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.03.2021Справа № 910/21007/20

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району»

про стягнення 92 192,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (надалі - ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району» (надалі - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району») про стягнення 92 192,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для стягнення з відповідача як особи, відповідальної за завданий збиток, суми страхового відшкодування у розмірі 92 192,00 грн., сплаченої потерпілій особі внаслідок настання страхового випадку згідно умов договору добровільного страхування майна фізичних осіб та цивільної відповідальності перед третіми особами №99-0101-19-00011 від 03.04.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2021 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначити строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

01.02.2021 до Господарського суду міста Києва від КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району» надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з огляду на відсутність вини, протиправної поведінки відповідача та причинного зв`язку з між протиправною поведінкою та шкодою.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

03.04.2019 між ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування майна фізичних осіб та цивільної відповідальності перед третіми особами №99-0101-19-00011 (надалі - «Договір»), об`єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням нежитловим приміщенням підвалу №1-11 (в літ. А), загальною площею 109,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Глінки, будинок 5.

За твердженням позивача, 15.07.2019 із застрахованим майном страхувальника трапився страховий випадок, а саме пошкодження застрахованого майна внаслідок його залиття у зв`язку з потраплянням води через фундамент після випадіння великої кількості атмосферних опадів.

На підтвердження факту залиття застрахованого майна позивачем надано Акт про залиття/аварію на системі центрального опалення (гарячого, холодного водопостачання, рушникосушилці) від 18.07.2019. Акт складений та підписаний комісією у складі представників відповідача. Комісією встановлено, що залиття приміщення відбулося у зв`язку із великою кількістю атмосферних опадів. Виявлено пошкодження, а саме: підлога, ліноліум - 109 кв.м.

Згідно з розрахунком страхового відшкодування та страхового акта №ДКЦВ-18204 від 08.01.2020 шкода внаслідок залиття приміщень за адресою: м. Київ, вул. Глінки, 5 складає 92 192,00 грн.

На підставі вказаного страхового акту, позивач, виконуючи свої зобов`язання за Договором, здійснив відшкодування завданої страхувальнику шкоди у розмірі 92 192,00 грн., що підтверджується платіжними дорученням №338 від 09.01.2020.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Отже, суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування і правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК та стаття 27 Закону України «Про страхування».

Таким чином, до спірних правовідносин є обґрунтованим застосування ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» і до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до винної в заподіянні йому матеріальної шкоди особи.

За твердженням позивача, залиття приміщень за адресою: м. Київ, вул. Глінки, 5 сталось через недотримання КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району» свого обов`язку щодо забезпечення належної експлуатації та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Згідно інформації розміщеної на сайті відповідача будинок №5 по вул. Глинки у м. Києві закріплено на праві господарського відання за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району», що не заперечується відповідачем.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом наведених законодавчих положень відповідальність за завдану шкоду настає лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. Відсутність хоча б одного з елементів, що становлять склад цивільного правопорушення, не дає підстав для покладення відповідальності за заподіяні збитки.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення. Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Статтею 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Відповідно до п. 1, 6 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги зобов`язаний: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; вживати заходів до ліквідації аварій, усунення порушень якості послуг у строки, встановлені законодавством.

Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005 затверджено Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій (надалі - «Правила»), відповідно до яких балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Розділом 2 Правил визначено, що технічне обслуговування жилих будинків - комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання. Система технічного обслуговування жилих будинків повинна забезпечувати безпечне та безперебійне функціонування будинків, інженерних мереж та обладнання протягом установленого терміну служби будинку. Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо. Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків.

Системний аналіз зазначених норм діючого законодавства дає підстави для висновку, що саме на балансоутримувача покладено обов`язок з технічного обслуговування жилих будинків, що включає в себе забезпечення безпечного та безперебійного функціонування будинків, інженерних мереж та обладнання протягом установленого терміну служби будинку.

Отже, в даному випадку, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району» має забезпечувати технічне обслуговування жилого будинку за адресою: м. Київ, вул. Глінки, будинок 5.

Відповідно до листа КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району» №38-4934/03 від 14.11.2019 залиття нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Глінки, будинок 5 відбулося 18.07.2019 внаслідок потрапляння води через фундамент після випадання великої кількості атмосферних опадів, що стало можливим у зв`язку з пошкодженням будинкової відмостки працівниками РТМ «Центр» КП «Київтеплоенерго» під час проведення аварійно-ремонтних робіт на зовнішній тепловій мережі, а на момент залиття пошкоджень на внутрішньобудинкових мережах централізованого опалення, холодного, гарячого водопостачання та водовідведення не було виявлено.

Згідно з п. 4.1.1 Правил під час експлуатації будинку необхідно забезпечувати:

- нормований температурно-вологісний режим підвалів і техпідвалів;

- справний стан фундаментів і стін підвалів будинків;

- усунення ушкоджень фундаментів і стін підвалів у міру виявлення, не допускаючи їх подальшого розвитку;

- запобігання вологості і замочуванню ґрунтів основ і фундаментів та конструкцій підвалів і техпідвалів;

- працездатний стан внутрішньобудинкових і зовнішніх дренажів.

Тобто, саме КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району» має забезпечувати справний стан фундаментів і стін, усувати їх ушкодження та запобігати вологості і замочуванню ґрунтів основ і фундаментів та конструкцій нежитлового приміщення підвалу №1-11 (в літ. А), загальною площею 109,1 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Глінки, будинок 5.

За твердженням відповідача, залиття вказаного приміщення підвалу відбулось у зв`язку з пошкодженням будинкової відмостки працівниками РТМ «Центр» КП «Київтеплоенерго» під час проведення аварійно-ремонтних робіт на зовнішній тепловій мережі.

При цьому, відповідачем надано до матеріалів справи листи №902/238 від 13.02.2019 та №902/786 від 24.05.2019, в яких КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району» зверталось до РТМ «Центр» КП «Київтеплоенерго» з проханням відновити благоустрій після проведення ремонтних робіт на інженерних системах, зокрема, за адресою: м. Київ, вул. Глінки, будинок 5.

Крім того, під час огляду конструктивних елементів будинку, інженерних мереж і обладнання 25.04.2019 відповідачем виявлено недоліки та визначено обсяги для проведення ремонту, а саме: 25 кв.м. цоколю, 15 кв.м відмостки та 50 кв.м асфальтового покриття, про що складено відповідний акт.

Тобто, відповідачем ще 24.05.2019 було виявлено недоліки та визначено необхідність проведення ремонту відмостки будинку за адресою: м. Київ, вул. Глінки, будинок 5, проте станом на 18.07.2019 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району» не забезпечено проведення такого ремонту, що, як стверджує і сам відповідач, стало причиною залиття приміщення підвалу №1-11 (в літ. А), загальною площею 109,1 кв.м.

Таким чином, саме з вини КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району» сталось залиття вказаного приміщення підвалу, оскільки ним, як балансоутримувачем, не забезпечено усунення ушкоджень відмостки, при тому, що, на переконання суду, передбачуваним в такому випадку є можливість затоплення приміщення у випадку великої кількості атмосферних опадів.

Наведе підтверджує факт неналежного виконання відповідачем своїх функціональних обов`язків щодо утримання та обслуговування майна, тобто свідчить про наявність зі сторони відповідача протиправної бездіяльності.

Приймаючи до уваги зазначене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні належного утримання та обслуговування майна (будинку за адресою: м. Київ, вул. Глінки, будинок 5), завданої шкоди - залиття приміщення підвалу, та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що затоплення приміщення підвалу №1-11 (в літ. А), загальною площею 109,1 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Глінки, будинок 5 сталось не з вини відповідача.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч. 1, 2, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість завданої страхувальнику шкоди становить 92 192,00 грн., яка повністю виплачена позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №338 від 09.01.2020.

Таким чином, позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими і відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу витрати у розмірі 92 192,00 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району» на користь ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» суму страхового відшкодування у розмірі 92 192,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району» (03186, м. Київ, вул. Левка Мацієвича, будинок 6; ідентифікаційний код 35756919) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, будинок 32 літ. А; ідентифікаційний код 30859524) суму страхового відшкодування у розмірі 92 192 (дев`яносто дві тисячі сто дев`яносто дві) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий