Рішення № 95903009, 29.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.03.2021Справа № 910/20983/20

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»

про стягнення 12 707,80 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС» (надалі - ПрАТ «Страхова Група «ТАС») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (надалі - ПрАТ «Страхова компанія «Еталон») про стягнення 18 897,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ «Страхова Група «ТАС» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №FO-00242948 від 09.11.2018 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - «ДТП») виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Renault Kangoo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Kia Pikanto, реєстраційний номер НОМЕР_2 , водієм якого скоєно ДТП, було застрахована ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» згідно договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/003881990, а тому позивач вказує, що обов`язок з відшкодування йому збитків у розмірі 13 533,48 грн. покладається на відповідача. Також, позивач заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 088,03 грн., 3% річних у розмірі 586,21 грн. та інфляційних у розмірі 689,63 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2021 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначити строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

04.02.2021 через канцелярію суду від ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач стверджує про те, що позивачем не враховано розмір франшизи за полісом №АМ/003881990, яка становить 2 000,00 грн., а також вказує на невірний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних.

08.02.2021 до Господарського суду міста Києва від представника ПрАТ «Страхова Група «ТАС» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає про допущення ним помилки в розрахунках, у зв`язку з чим надав таблицю, яка є додатком 1 до відповіді на відзив, з перевіреними та виправленими даними.

Виходячи із зазначеної таблиці, позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 11 533,48 грн., пеню у розмірі 612,60 грн., 3 % річних у розмірі 153,15 грн. та інфляційні у розмірі 408,57 грн., тобто за своїм змістом відповідь на відзив є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідь на відзив була направлена позивачем до суду засобами поштового зв`язку 05.02.2021, що вбачається із штемпеля відповідного відділу поштового зв`язку проставленого на конверті, тобто в межах тридцяти днів з дня відкриття провадження у даній справі, а відтак суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

09.11.2018 між ПрАТ «Страхова Група «ТАС» (страховик) та ТОВ «Айс Тім» (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №FO-00242948 (надалі - «Договір»), об`єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом, а саме: автомобілем Renault Kangoo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

25.12.2018 об 11:30 год. в смт Цумань по вул. Грушевського, Волинської області, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Kia Pikanto, реєстраційний номер НОМЕР_2 , не вибрала безпечної швидкості руху, не врахувала дорожньої обстановки та дорожнього покриття, допустила занос автомобіля та здійснила виїзд на зустрічну смугу, де скоїла зіткнення з автомобілем Renault Kangoo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.

Вказана ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 18.01.2019 у справі №158/20/19, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ремонтної калькуляції №20878_07 від 14.01.2019, яка складена із застосуванням авторизованого програмного комплексу «Audatex», вартість відновлювального ремонту автомобіля Renault Kangoo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті його пошкодженні при ДТП, складає 29 490,19 грн.

На підставі страхового акту №1887Р/07/2019 від 21.01.2019, позивач, виконуючи свої зобов`язання за Договором, здійснив відшкодування завданої страхувальнику шкоди у загальному розмірі 13 533,48 грн., що підтверджується платіжними дорученням №2933 від 22.01.2019.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Відтак, у силу приписів статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов`язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань виключно за умови виконання встановлених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вимог, в т.ч. щодо подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов`язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання відповідної заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.

При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб`єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою, тобто, підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданої внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу шкоди на підставі договору добровільного майнового страхування.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем Kia Pikanto, реєстраційний номер НОМЕР_2 , встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Kia Pikanto, реєстраційний номер НОМЕР_2 , за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» на підставі договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/003881990, яким передбачено, що франшиза за ним становить 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

ПрАТ «Страхова Група «ТАС» звернулось до ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» із заявою про виплату страхового відшкодування №Г0401/2540 від 17.04.2019, в якій просило здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 13 533,48 грн.

Вказана заява була отримана ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» 19.04.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0311323017021.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

В силу приписів ст. 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у спорах, пов`язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальними.

Тобто, відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов`язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у даному випадку - позивачу) в обсязі, визначеному Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.

За таких обставин, розрахунок заявленої до стягнення з відповідача суми страхового відшкодування має здійснюватись з урахуванням приписів ст. 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Разом з тим, порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність встановлено статтею 1194 Цивільного кодексу України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №910/3650/16, постанові Верховного Суду у складі судової палати Касаційного цивільного суду №686/17155/15-ц від 03.10.2018).

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Renault Kangoo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яка спричинена в наслідок спірного ДТП, становить 29 490,19 грн., а позивачем виплачено власнику суму страхового відшкодування у розмірі 13 533,48 грн.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, настання строку здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування за договором (полісом) №АМ/003381990 обумовлене закінченням дев`яностоденного строку з дня отримання ним заяви про страхове відшкодування та документів, визначених статтею 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Виходячи з того, що заява про страхове відшкодування отримана відповідачем 19.04.2019, то виплата страхового відшкодування мала бути здійснена не пізніше 18.07.2019.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд відзначає, що вимога ПрАТ «Страхова Група «ТАС» про здійснення страхового відшкодування залишена ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» без задоволення, а на момент розгляду справи по суті строк здійснення такого відшкодування настав.

Абзацом 2 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Таким чином, враховуючи встановлений судом розмір страхового відшкодування, який перейшов до відповідача на праві зворотної вимоги, визначені полісом №АМ/003881990 розміри лімітів відповідальності та франшизи (2 000,00 грн.), позовні вимоги про стягнення з відповідач страхового відшкодування у розмірі 11 533,48 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Щодо правомірності нарахування інфляційних втрат та 3% річних на прострочене грошове зобов`язання із сплати страхового відшкодування зазначав Верховний Суд України у своїй постанові №3-295гс16 від 01.06.2016, а також Верховний Суд у постановах від 20.04.2018 у справі №910/12028/17 та від 07.02.2018 у справі №910/18319/16.

Позивач заявляє про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 153,15 грн. та інфляційних у розмірі 408,57 грн., нарахованих за період з 20.07.2020 по 28.12.2020.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 153,15 грн. та інфляційні у розмірі 408,57 грн.

Стосовно заявленої позивачем пені суд відзначає, що відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Позивач заявляє про стягнення з пені у розмірі 612,60 грн. нарахованих за період з 20.07.2020 по 28.12.2020.

Суд відзначає, що позивачем не враховано положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Виходячи з того, що зобов`язання з виплати страхового відшкодування мало бути здійснено не пізніше 18.07.2019, то пеня за період з 20.07.2020 по 28.12.2020 заявлена позивачем безпідставно.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» на користь ПрАТ «Страхова Група «ТАС» суми страхового відшкодування у розмірі 11 533,48 грн., 3% річних у розмірі 153,15 грн. та інфляційних втрат у розмірі 408,57 грн. В задоволенні інших позовних вимог (пеня у розмірі 612,60 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, будинок 33-Б,2 під`їзд; ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» (03117, м. Київ, пр. Перемоги, будинок 65; ідентифікаційний код 30115243) суму страхового відшкодування у розмірі 11 533 (одинадцять тисяч п`ятсот тридцять три) грн. 48 коп., 3% річних у розмірі 153 (сто п`ятдесят три) грн. 15 коп., інфляційні у розмірі 408 (чотириста вісім) грн. 57 коп. та судовий збір у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 67 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий