Рішення № 95902803, 18.03.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/12/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2021 Справа № 908/92/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (70005 Запорізька область, Вільнянський район, с. Павлівське, вул. Залізнична, буд. 28, ідентифікаційний код юридичної особи 04353285)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Мельник Олени В`ячеславівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 )

про стягнення 78 661 грн. 42 коп.

за участю

представника позивача: Сєдов М.В., ордер ЗП № 117598 від 15.02.2021

представник відповідача: Кваснюк-Сандак І.А., ордер АР № 1039794 від 11.03.2021

СУТЬ СПОРУ:

12.01.2021 року до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області про стягнення з Фізичної особи-підприємця Мельник Олени В`ячеславівни 78 661 грн. 42 коп. безпідставно отриманих грошових коштів.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 12.01.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/92/21 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 18.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/92/21, присвоєно справі номер провадження 27/12/21.

Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 15.02.2021.

15.02.2021 судом проведено судове засідання у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Ухвалою суду від 15.02.2021, відповідно до ст. 216 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 11.03.2021.

Ухвалою суду від 11.03.2021, відповідно до ст. 216 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 18.03.2021.

18.03.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 15/03 від 15.03.2021 (вх. № 5707/08-08/21 від 18.03.2021), відповідно до якого заявив про сплив строку позовної давності та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 18.03.2021 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 18.03.2021, відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу комплексу «Акорд».

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

18.03.2021 представник позивача підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.03.2021 просив суд відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд

УСТАНОВИВ:

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

21 вересня 2017 Павлівською сільською радою (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Мельник Оленою В`ячеславівною (Виконавець) укладено Договір про проведення топографо-геодезичних робіт №18 (Договір).

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Виконавець зобов`язується виконати з дотриманням вимог законодавства топографо-геодезичні роботи з топографічної зйомки масштабу 1:2000 території села Павлівське, Вільнянського району Запорізької області по об`єкту с.Павлівське (далі - роботи), та розробити топографічний план масштабу 1:2000, а Замовник - прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. 1.2 Договору, за результатами виконання робіт Виконавець передає Замовнику наступні матеріали: оригінал топографічного плану М 1:2000 на паперовому носії - в 2 примірниках; топографічний план М 1:2000 в електронному виді на цифровому носії (компакт-диск).

Згідно з п. 2.1 Договору, загальна вартість робіт за цим договором визначається у розмірі 157 864,71 грн. Виконавець є платником єдиного податку (Витяг з реєстру платників єдиного податку від 03.04.2017 №115).

Замовник здійснює попередню оплату в розмірі 30% вартості робіт, всього 47 359,41 грн. (без ПДВ). Строком на 1 місяць (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору остаточний розрахунок замовник здійснює після підписання Акту приймання-передачі виконаної-роботи по об`єкту протягом 30 календарних днів.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що початок робіт - вересень 2017 року, їх закінчення - жовтень 2017 року.

Згідно з п. 4.1.1 Договору визначено, що Виконавець зобов`язаний розробити топографічний план з дотриманням вимог нормативних і законодавчих актів України та у терміни, визначені цим договором.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що технічна документація, створена в результаті наданих послуг, здається представнику Замовника за актом здачі-приймання наданих послуг.

Додатковою угодою від 21.09.2017 №1 до Договору встановлено, що в зв`язку зі збільшенням суми Договору на 655,69 грн. Пункт 2.1 Договору викладено в наступній редакції: загальна сума Договору складає 158 520,40 грн. (без ПДВ). Інші пункти договору залишаються без змін.

До ревізії надані Кошторис на топографо-геодезичні та картографічні роботи М 1:2000 (додаток до Договору), Технічне завдання (додаток №2 до Договору) та протокол погодження договірної ціни на виконання робіт (додаток № 1 до Договору).

Відповідно до акту здавання-приймання виконаної роботи від 27.09.2017 №11 по Договору Виконавець виконав, а Замовник отримав проектно-вишукувальні роботи з розроблення топографічної зйомки масштабі 1:2000 території села Павлівське Вільнянського району Запорізької області у розмірі 158 520,40 грн. (без ПДВ).

Відповідно до платіжних доручень від 22.09.2017 №1 та 27.09.2017 №2 Павлівською сільською радою сплачено грошових коштів ФОП Мельник О.В. по Договору у загальній сумі 158 520 грн. 40 коп. (без ПДВ).

Державною аудиторською службою України Східного офісу держаудитслужби Управління східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області проведено перевірку діяльності Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області у період з 01.01.2017 року по 30.09.2020 року та складено акт перевірки від 24.11.2020 року №08.08-20/7.

Проведеною в ході ревізії перевіркою правильності визначення вартості топографо-геодезичних робіт по Кошторису до Договору встановлено розбіжність у застосуванні коефіцієнтів визначення вартості вказаних робіт (по пп. 3,4,5,6 кошторису та нарахування на його підсумок) даним діючого збірника цін (а саме: Збірник цін на вишукувальні роботи для капітального будівництва) Москва 1982 рік (з доповненням до нього постанова Держбуду СРСР від 01.03.1990 №-22)) та завищення обсягів робіт (по п.4 кошторису).

Викладене призвело до завищення касових видатків по КПКВК 6430 КЕКВ2281 у формі №4-Зм «Звіт про надходження та використання інших надходжень спеціального фонду» за 2017 рік. що є порушенням п.2 Розділу 1 Порядку №44.

Позивач посилався на те, що викладене вище призвело до завищення ФОП Мельник О.В. вартості виконаних робіт по Договору на суму 78 661,42 гри. (з урахуванням єдиного податку у розмірі 5%), що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1, 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 843 ЦК України встановлено, що в договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Частиною 1 ст. 844 ЦК України встановлено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх (ч. 1 ст. 887 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, Додатковою угодою від 21.09.2017 №1 до Договору встановлено, що в зв`язку зі збільшенням суми Договору на 655,69 грн. Пункт 2.1 Договору викладено в наступній редакції: загальна сума Договору складає 158 520,40 грн. (без ПДВ). Інші пункти договору залишаються без змін.

До ревізії надані Кошторис на топографо-геодезичні та картографічні роботи М 1:2000 (додаток до Договору), Технічне завдання (додаток №2 до Договору) та протокол погодження договірної ціни на виконання робіт (додаток № 1 до Договору).

Відповідно до акту здавання-приймання виконаної роботи від 27.09.2017 №11 по Договору Виконавець виконав, а Замовник отримав проектно-вишукувальні роботи з розроблення топографічної зйомки масштабі 1:2000 території села Павлівське Вільнянського району Запорізької області у розмірі 158 520,40 грн. (без ПДВ).

Позивачем не обґрунтовано, а матеріали справи не містять доказів того, що під час прийняття робіт було виявлено недоліки у виконаній роботі, відступи від умов Договору та Кошторису. Натомість вищевказаний акт здавання-приймання виконаної роботи, підписаний уповноваженими представниками як замовника так і виконавця без будь-яких зауважень з обох сторін.

За виконані відповідачем роботи позивач розрахувався в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується учасниками судового процесу.

Таким чином, зобов`язання, які виникли на підставі Договору були виконані сторонами належним чином, відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства. Докази, які б спростовували вказане, в матеріалах справи відсутні.

Виходячи зі змісту позовної заяви, позивач на підставі Акту перевірки Держаудитслужби від 24.11.2020, яким встановлено розбіжність у застосуванні коефіцієнтів визначення вартості вказаних робіт, розцінює завищення виконавцем вартості виконаних робіт на суму 78661 грн. 42 коп., як безпідставно отримані грошові кошти.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжує такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Оскільки між сторонами у справі було укладено договір про проведення топографо-геодезичних робіт, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, останній отримав як оплату виконаних робіт за договором, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому вони не можуть бути стягнуті відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуте майно.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.01.2013 у справі № 5006/18/13/2012.

Акти ревізії та документальних перевірок не мають обов`язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді.

Крім того, акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі №21-237а13.

До того ж акт ревізії не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 ГК України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

Отже, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.

Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Тобто укладання сторонами у справі Договорів підряду, дії сторін по виконанню їх умов, у тому числі проведення відповідних робіт та їх оплата є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.

Таким чином, обсяг прав, обов`язків та відповідальності сторін по справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови проведення підрядних будівельних робіт та договором.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Відтак акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути достатнім доказом порушення зобов`язань за Договорами підряду.

Виявлення в результаті ревізії факту завищення вартості виконаних робіт, не є беззаперечним доказом завдання відповідачем матеріальної шкоди, оскільки встановлені при проведенні контрольних заходів факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним ГПК України, тобто сам лише акт ревізії не є підставою для застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення матеріальної шкоди та не звільняє сторону від процесуального обов`язку доводити свої вимоги іншими належними та допустимими доказами.

Посилання позивача на результати ревізії, як на доказ на підставі якого необхідно стягнути з відповідача кошти, оскільки, як вбачається з матеріалів справи сторони у Договорі погодили істотні умови, в тому числі визначили ціну робіт, виконання ремонтних робіт здійснювалось у відповідності до умов Договору, сплата коштів відповідачу проведена в межах вартості, визначеної Договором та кошторисом, будь-яких зауважень щодо виконання умов Договору з боку позивача не заявлялось. Зміни в Договір щодо ціни вносились належним чином оформленою Додатковою угодою, а договір та додаткова угода не визнавались недійсним, тому в силу ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірними.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши заяву відповідача про застосування строків позовної давності, суд відмовив в її задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За приписами ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, позовна давність є строком для пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність сплила, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Таким чином, враховуючи те, що права позивача з боку відповідача не порушені, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області до Фізичної особи-підприємця Мельник Олени В`ячеславівни.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 42, 46, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області до Фізичної особи-підприємця Мельник Олени В`ячеславівни відмовити.

В зв`язку з відпусткою судді з 22.03.2021 по 26.03.2021, рішення оформлено та підписано 29.03.2021.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.