Рішення № 95902380, 24.03.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2021м. ДніпроСправа № 904/319/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Єпік А.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомлення (викликом) представників сторін, справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК ВЕКТОР-ВС", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ЕНЕРГО УКРАЇНА", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором поставки № 190127 від 20.09.2019 року у загальному розмірі 279 152,26 грн.

Представники:

від позивача: Крамаренко К.М., довіреність № б/н від 04.01.2021 року, адвокат;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВК ВЕКТОР-ВС" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ЕНЕРГО УКРАЇНА" заборгованість за договором поставки № 190127 від 20.09.2019 року у загальному розмірі 279 152,26 грн., з яких: основний борг - 277 102,46 грн., пеня - 1 639,84 грн., 3% річних - 409,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 190127 від 20.09.2019 року, а саме в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Дослідивши поданий позов, суд зазначає наступне.

Згідно приписів частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до частин 3 - 4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом приписів частин 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно положень ч.1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Виходячи із вказаних вище положень Господарського процесуального кодексу України та незначну складність характеру спірних правовідносин та обсяг необхідних доказів, що не потребує проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, та запропоновано учасникам справи подати до суду: позивачу у строк до 02.03.2021 року - відповідь на відзив на позовну заяву за правилами, встановленими частинами третьою – шостою статті 165 Господарського процесуального кодексу України (копію відповіді на відзив направити на адресу відповідача, докази надсилання надати до суду); відповідачу у строк до 20.02.2021 року - відзив на позовну заяву за правилами статті 165 Господарського процесуального кодексу України (копію відзиву направити на адресу позивача, докази надсилання надати до суду); заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження (за наявності); заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень за правилами, встановленими частинами третьою – шостою статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2021 року позивачем отримано - "01.02.2021", відповідачем - 12.02.2021", що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення, однак в зазначені строки сторони не подали витребувані судом документи.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи вищевикладене, з метою надання можливості сторонам реалізації своїх процесуальних прав і обов`язків та забезпечення рівності і змагальності сторін, суд вважає за необхідне повторно надати строки для подання сторонами витребуваних судом документів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2021 року відкладено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

04.03.2021 року від відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № б/н від 03.02.2021 року про призначення справи до розгляду в загальному порядку.

Клопотання мотивоване тим, що відповідач має намір укласти з позивачем мирову угоду на умовах сплати боргу з розстроченням платежу.

Згідно з ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву (протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі), а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Частиною 6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне здійснювати розгляд справи № 904/319/21 в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2021 року призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 24.03.2021 року о 14:30 год.

У призначене судове засідання з розгляду справи по суті 24.03.2021 року відповідач не з`явився, повноважного представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату на місце повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи).

Відповідач правом на відзив в порядку ст. 165 ГПК України не скористався.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, вищезазначене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 24.03.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд,

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача викладена у позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 190127 від 20.09.2019 року, а саме в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар у розмірі 227 102,46 грн..

Позивачем нараховано за неналежне виконання відповідачем умов договору пеню у розмірі 1 639,84 грн. та 3% річних у розмірі 409,96 грн.

Позивач ґрунтує свої вимоги на нормах статей 179, 193, 216, 218 Господарського кодексу України та статей 509, 526, 625 Цивільного кодексу України.

Позиція відповідача.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов та ознайомлення з матеріалами справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних з укладенням договору, встановлення факту постачання товару, факту отримання товару, факту невиконання відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати за отриманий товар та правомірності нарахування пені та 3% річних.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТВК ВЕКТОР-ВС” (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТОП ЕНЕРГО УКРАЇНА” було укладено договір поставки № 190127 від 20.09.2019 року (далі - договір), на підставі якого передбачалася поставка товарів виробничо- технічного призначення.

За умовами п.1.1. договору позивач зобов`язувався поставити та передати у власність відповідачу товари виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а відповідач зобов`язувався прийняти товар і оплатити його в строки та у порядку відповідно до умов договору.

Згідно п. 1.2. договору сторони узгодили, що у видаткових накладних може не зазначатися як підстава відпуску товару даний договір, але, якщо поставка товару відбувалася в період його дії, - до неї застосовуються умови цього договору.

Відповідно до п. 2.2. договору, асортимент товару, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, загальна вартість товару узгоджується сторонами та вказується у рахунках та видаткових накладних.

Кількість та асортимент товару на кожну окрему партію поставки передбачається в замовленні покупця та видаткових документах на товар (п. 2.3. договору).

Згідно п. 3.2. договору, постачальник розглядає замовлення протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання. Замовлення вважається узгодженим обома сторонами, якщо вони дійшли згоди щодо ціни, асортименту, кількості та строку поставки. На підставі погодженого замовлення Постачальник виставляє покупцеві рахунок.

Товар, що є предметом поставки за цим договором, поставляється відповідно до поданого замовлення та виставленого рахунку (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 3.4. договору, строки поставки за даним договором обумовлюються сторонами по кожному окремому замовленню. Поставка товару здійснюється після внесення покупцем передоплати згідно п. 6.4.1 даного договору. Товар може бути (поставлений) в розпорядження покупця достроково. В разі замовлення товару, якого немає в наявності на складі, строк поставки може бути продовжений, про що постачальник попереджає покупця. Строки поставки за даним договором, за взаємною згодою сторін, можуть бути встановлені у специфікаціях, що будуть невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 4.4. договору, підписуючи видаткову накладну, покупець підтверджує отримання від постачальника всіх товаросупровідних документів.

Моментом поставки вважається дата приймання-передачі товару згідно умов даного договору та чинного в Україні законодавства (п. 5.1. договору).

Відповідно до п. 6.2. договору, загальна сума кожної окремої поставки зазначається в рахунках та накладних документах.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому порядку виключно в національній валюті України (п. 6.3. договору).

Згідно п. 6.4. договору, оплата товарів покупцем проводиться у порядку 100% передплати на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури.

Відповідно до п. 6.5. договору, строки та порядок оплати за даним договором, за взаємною згодою сторін, можуть бути змінені відносно конкретної партії товару та встановлені у специфікаціях до даного договору, що будуть його невід`ємною частиною.

Загальна вартість договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником і оплачених покупцем протягом строку дії цього договору (п. 6.6. договору).

Згідно п. 7.4. договору, покупець за даним договором несе наступну відповідальність: у разі невиконання або неналежного виконання покупцем вимог щодо оплати вартості товару, постачальник має право вимагати сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості заборгованості за кожний день прострочення платежу за весь період прострочення (п.7.4.1 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє по 31.12.2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. У випадку, якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не виявила бажання розірвати договір, то договір вважається пролонгований на наступний рік (п. 11.2. договору).

18 липня 2019 року Позивачем у відповідності до укладеного Договору та Специфікації № 1 від 02.09.2019 року, яка є невід`ємною частиною Договору було відвантажено (поставлено) відповідачу товар на загальну суму 964 204,92 грн., в т.ч. ПДВ (20%), виконавши тим самим взяті на себе зобов`язання, що підтверджується рахунком № 11229 від 20.09.2019, видатковою накладною № 9509 від 31.10.2019 та довіреністю № 1 від 31.10.2019.

На виконання умов договору поставки та специфікації №1 від позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 964 204,92 грн., в т.ч. ПДВ (20%).

За умовами Специфікація № 1 від 20.09.2019, що є невід`ємною частиною Договору поставки № 190127 від 20.09.2019, а саме згідно п.4 Відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити оплату в наступному порядку:

4.1. попередня оплата в розмірі 50% від загальної вартості Товару, що складає 482102,46 грн. (чотириста вісімдесят дві тисячі сто дві гривні 46 коп.), в т.ч. ПДВ (20%) Покупець сплачує на підставі отриманого від Постачальника рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

4.2. другу частину платежу в розмірі 80 350,41 грн. (вісімдесят тисяч триста п`ятдесят гривень 41 коп.), в т.ч. ПДВ (20%) Покупець зобов`язаний сплатити у строк по “ 31” грудня 2019 року.

4.3. третю частину платежу в розмірі 80 350,41 грн. (вісімдесят тисяч триста п`ятдесят гривень 41 коп.), в т.ч. ПДВ (20%) Покупець зобов`язаний сплатити у строк по “ 31” січня 2020 року.

4.4. четверту частину платежу в розмірі 80 350,41 грн. (вісімдесят тисяч триста п`ятдесят гривень 41 коп.), в т.ч. ПДВ (20%) Покупець зобов`язаний сплатити у строк по “ 28” лютого 2020 року.

4.5. п`яту частину платежу в розмірі 80 350,41 грн. (вісімдесят тисяч триста п`ятдесят гривень 41 коп.), в т.ч. ПДВ (20%) Покупець зобов`язаний сплатити у строк по “ 31” березня 2020 року.

4.6. шосту частину платежу в розмірі 80 350,41 грн. (вісімдесят тисяч триста п`ятдесят гривень 41 коп.), в т.ч. ПДВ (20%) Покупець зобов`язаний сплатити у строк по “30” квітня 2020 року.

4.7. сьому частину платежу в розмірі 80 350,41 грн. (вісімдесят тисяч триста п`ятдесят гривень 41 коп.), в т.ч. ПДВ (20%) Покупець зобов`язаний сплатити у строк по “ 31” травня 2020 року.

07 вересня 2020 року, шляхом проведення переговорів, Сторони дійшли згоди змінити Специфікацію № 1 від 20.09.2019 року та викласти її в новій редакції, шляхом підписання Додаткової угоди № 1, в якій сторони визначили, що відповідач зобов`язаний здійснити остаточний розрахунок за отриманий товар у строк по “30” грудня 2020 року.

На жаль, у вказаний строк оплати від відповідача так і не надійшло.

З метою досудового врегулювання спору, що виник з приводу порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати вартості поставленого товару, ТОВ “ТВК ВЕКТОР-ВС” не однократно направляв в адресу відповідача претензії (вимоги) з проханням погасити суму заборгованості по рахунку № 11229 від 20.09.2019р..

Проте, відповідачем була здійснена лише часткова оплата за поставлений товар в розмірі 687 102,46 грн., в т.ч. ПДВ (20%), що підтверджується банківськими виписками (а.с. 26-57).

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх обов`язків в частині своєчасної та повної оплати за отриманий товар згідно договору у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 277 102,46 грн., що і стало причиною звернення з даним позовом до суду.

На час прийняття рішення, доказів оплати товару у повному обсязі сторонами до матеріалів справи не надано.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав взяті на себе зобов`язання належним чином та у повному обсязі, а саме поставив та передав у власність Відповідача товар. відповідач, порушив взяті на себе зобов`язання, не здійснивши оплату за поставлений товар ні у строки, визначені у Специфікації № 1 від 20.09.2019 року, що є невід`ємною частиною Договору поставки № 190127 від 20.09.2019 року, ні у вказані строки після отримання вимог позивача, ні у вказані ж ним строки у своїх листах-відповідях, та на віть ні у строки, вказані у Додатковій угоді № 1 від 07.09.2020 року.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до умов договору строк оплати товару є таким, що настав.

Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем за отриманий товар в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи, що наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 277 102,46 грн. підлягають задоволенню.

Щодо суми пені

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом

Відповідно до статтей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 7.4 договору, покупець за даним договором несе наступну відповідальність: у разі невиконання або неналежного виконання покупцем вимог щодо оплати вартості товару, постачальник має право вимагати сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості заборгованості за кожний день прострочення платежу за весь період прострочення (п.7.4.1 договору).

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 1 639,84 грн. за період з 01.01.2021 року по 18.01.2021 року.

Враховуючи те, що факт порушення зобов`язання підтверджений належними та достатніми доказами, а також враховуючи, що сторони у договорі передбачили стягнення пені у разі прострочення сплати наданих послуг, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені.

Суд перевіривши розрахунок пені, зазначає що він є правильним. Тому, вимога щодо стягнення пені у розмірі 1 639,84 грн. підлягає задоволенню.

Щодо суми 3% річних

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 409,96 грн. за період з 01.01.2021 року по 18.01.2021 року.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 409,96 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

На підставі викладеного позовні вимоги, з урахування збільшення позовних вимог, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується доводів відповідача про необхідністьукласти мирову угоду, суд зазначає про таке.

Для розгляду цього питання судом було призначено судове засідання під час розгляду справи в спрощеному порядку на 24.03.2021. Ухвала суду про призначення судового засідання отримана відповідачем 10.03.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Представник в судове засідання не з`явився, причіни неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подав.

Відповідачем не надано доказів звернення до позивача з пропозицією укласти мирову угоду, проекту мирової угоди до матеріалів справи також не надано.

До того ж відповідач має право звернутись до суду з клопотанням про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду, або укласти мирову угоду на стадії виконання рішення суду.

З огляду на викладене у суду відсутні підстави призначати справу до розгляду в загалному порядку.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому судовий збір позивача у розмірі 4 187,31 грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОП ЕНЕРГО УКРАЇНА" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Івана Езау, буд. 17-Б; код ЄДРПОУ 43233763) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТВК ВЕКТОР-ВС (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, корп. 91, офіс 512; код ЄДРПОУ 37625571) суму основного боргу у розмірі 277 102,46 грн., пеню у розмірі 1 639,84 грн., 3% річних у розмірі 409,96 грн. та судовий збір у розмірі 4 187,31 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 29.03.2021 року.

Суддя В.Г. Бєлік