Рішення № 95898913, 11.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року м. Київ №640/22790/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

при секретарі судового засідання Розуменко А.Б.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника (самопредставника) відповідача - Петрика В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного прова-дження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

1) визнати протиправним і скасувати наказ Генеральної прокуратури України від 29.10.2019 №1302ц про звільнення з посади прокурора відділу організації підтримання публічного обвинувачення управління підтримки публічного обвинувачення в суді Генеральної прокуратури України;

2) поновити на роботі в Генеральній прокуратурі України на посаді прокурора відділу або рівнозначній посаді;

3) стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.10.2019.

Підстави позову: - відсутність фактичної ліквідації, реорганізації органів прокуратури та скорочення кількості прокурорів, тому відсутні законні підстави для звільнення позивача з посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру"; - порушення вимог ст.ст. 40, 44, 49-2 КЗпП України; - заява передбачає переведення до Офісу Генерального прокурора, який не створено; - проведення атестації кадровими комісіями, які не є кадро-вими комісіями Офісу Генерального прокурора; - невідповідність Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221, вимогам правової визначеності.

Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в позові. Підстави відмови: - відповідність процедури атестації вимогам законів України "Про прокуратуру" і "Про вне-сення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженому наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221; - неподання заяви належної форми і змісту у встановлений строк є передбаченою законом підставою для звільнення позивача; - відсут-ність факту ліквідації чи реорганізації Генеральної прокуратури не впливає на правомірність звільнення позивача; - особливості звільнення прокурорів передбачають ряд обмежень і заборон щодо поширення на них вимог трудового законодавства.

Позивач подав відповідь на відзив відповідача, в якій навів додаткове обґрунтування доводам, зазначеним у позовній заяві.

Під час розгляду справи позивач підтримав позов з наведених у позові підстав.

Самопредставник відповідача заперечив проти позову з наведених у відзиві підстав.

Заслухавши сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач проходив публічну службу на посаді прокурора відділу організації підтри-мання публічного обвинувачення управління підтримання публічного обвинувачення в суді Генеральної прокуратури України.

Наказом Генерального прокурора від 29.10.2019 №1302ц позивача звільнено із займа-ної посади з 30.10.2019 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру". При цьому, як зазначено в наказі, відповідач керувався ст. 9 Закону України "Про прокуратуру" та пп. 1 п. 19 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури".

Встановлені судом обставини не заперечуються сторонами і підтверджуються копією трудової книжки позивача, наказу Генерального прокурора від 29.10.2019 №1302ц.

Спірні правовідносини виникли у сфері проходження публічної служби на посаді прокурора і стосуються правомірності звільнення прокурора за наслідками атестації.

Відповідно до ст. 4 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697) організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визна-чаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Законом України від 19.09.2019 №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон №113) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку з чим внесено ряд змін до Закону №1697, зокрема визначено, що систему прокуратури України становлять: Офіс Генерального прокурора; обласні прокуратури; окружні прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура (ст. 7 Закону №1697).

Прикінцевими і перехідними положеннями Закону №113 встановлено, що з дня наб-рання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персональ-но попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" (п. 6).

Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного прохо-дження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом (п. 7).

Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (п. 9).

Прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації (п. 10).

Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генераль-ній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав:

1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокурату-ри, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генераль-ного прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію (п. 19).

Згідно з ч. 3 ст. 16 Закону №1697 прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону №1697 прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Отже, вимога щодо подання заяви відповідного змісту встановлена Законом №113. Невиконання цієї вимоги тягне звільнення з посади.

Судом встановлено, що позивач не подав Генеральному прокурору заяви про переве-дення до Офісу Генерального прокурора та про намір у зв`язку з цим пройти атестацію, а відтак оспорюване рішення прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений ст. 9 Закону №1697, пп. 1 п. 19 Прикінцевих і перехідних положень Закону №113.

Твердження позивача про незаконність проведення атестації суд відхиляє, зважаючи на те, що атестація прокурорів передбачена законом; умови і порядок проходження атестації визначені відповідним законом і прийнятим на його виконання уповноваженою особою підзаконним актом, опублікованим на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України. На час виникнення спірних правовідносин Закон №113 не визнано неконституцій-ним, а Порядок проходження прокурорами атестації, затверджений наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221, не визнано незаконним та/або нечинним.

Твердження позивача про проведення атестації неналежним суб`єктом, з огляду на те, що Офіс Генерального прокурора не створено, суд відхиляє, оскільки згідно з п. 3 Прикін-цевих і перехідних положень Закону №113 до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Правові підстави діяльності кадрових комісій встановлені законом і Порядком роботи кадро-вих комісій, затвердженим наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 №233, прийня-тим на виконання закону і опублікованим на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України.

Твердження позивача про дискримінаційний характер атестації з огляду на те, що п. 8 Прикінцевих і перехідних положень Закону №113 передбачено категорії осіб, на яких вона не поширюється, суд відхиляє, оскільки позивач не підпадав під жодну з визначених цим пунктом категорій. Іншими словами, звільнення певних осіб від проходження атестації ніяким чином не впливало на наявність або відсутність у позивача наміру пройти атестацію.

Суд відхиляє доводи позивача про незаконність звільнення з огляду на відсутність процедури ліквідації чи реорганізації Генеральної прокуратури України, оскільки дана обставина не вплинула на наявність чи відсутність підстав для звільнення позивача. Вказана у наказі підстава звільнення позивача поширена законом й на випадки неподання проку-рором відповідної заяви.

Суд відхиляє доводи позивача щодо правової невизначеності підстав звільнення, гарантій додержання незалежності прокурора. Згідно із ст. 4 Закону №1697 організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються, у т.ч. іншими законами. До таких законів відноситься і Закон №113, положення якого щодо необхідності прохо-дження атестації та її наслідків є чіткими і зрозумілими.

Суд відхиляє доводи позивача про порушення норм КЗпП України при звільненні позивача, оскільки згідно з ч. 5 ст. 40 цього Кодексу, внесеною Законом №113, особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті <...> встановлюються законом, що регулює їхній статус. При вирішенні даної справи застосуванню підлягають саме положення Закону №113, які є спеціальними до спірних правовідносин.

Підсумовуючи, суд вважає доводи позивача щодо неправомірності рішення про звіль-нення необґрунтованими і відхиляє їх.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та вимоги законодавства, суд дійшов висновку про правомірність оспорюваного рішення і відсутність передбачених ст. 2 КАС України підстав для визнання його протиправним і скасування, тому у задоволенні цих вимог слід відмовити.

Оскільки судом встановлено правомірність звільнення позивача і відмовлено у задово-ленні основних позовних вимог, то у задоволенні решти похідних вимог про поновлення позивача, стягнення середнього заробітку слід відмовити також.

Отже, у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Сторонами не заявлено про понесення судових витрат, тому питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 90, 241-246, 250 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач: ОСОБА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;

АДРЕСА_1 .

Відповідач: Офіс Генерального прокурора;

01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15; код ЄДРПОУ 00034051.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29.03.2021.

Суддя Д.А. Костенко