Рішення № 95898664, 29.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2021 року м. Київ № 640/22817/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в місті Києвіпровизнання дій протиправними, зобов`язання вчинити діїОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в м. Києві, що оформлено листом від 02 червня 2020 року вих. №2600-0307-8/71817, про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії;

2) зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням відомостей, що вказані у довідках про заробітну плату від 02 січня 2020 року №2799/05/0107, від 02 січня 2020 року №2800/05/0107, від 02 січня 2020 року №2801/05/0107.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що з 14 травня 2020 року він звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про проведення перерахунку пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату від 02 січня 2020 року №2799/05/0107, від 02 січня 2020 року №2800/05/0107, від 02 січня 2020 року №2801/05/0107 за період роботи в Кримській геофізичній експедиції з 01 січня 1988 року по 31 березня 1992 року, з 01 квітня 1992 року по 31 жовтня 1992 року, з 01 листопада 1992 року по 31 грудня 1992 року. Однак, відповідач відмовив у перерахунку пенсії, посилаючись на те, що довідки видані підприємством, яке знаходиться на непідконтрольній території та згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №595 не підлягають виконанню. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки незабезпечення державою належного зберігання документів в державних підприємствах, не витребування вичерпної інформації органами Пенсійного фонду і невиконання своїх гарантійних функцій державою, незалежно від надзвичайності підстав та, як наслідок, обмеження громадянам в реалізації та підтвердженні прав на пенсійне забезпечення, не повинно нівелювати або обмежувати конституційні права позивача на їх підтвердження документами, що залишились в АР Крим.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.

03 листопада 2020 року представником ГУ ПФУ в м. Києві надано до суду відзив, у якому він, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що з рішення про відмову у перерахунку та виплаті пенсії позивачу прийнято правомірно, оскільки надані для перерахунку довідки видані організацією, яка знаходиться на тимчасово окупованій території України, а тому вони є недійсними та не створюють правових наслідків.

16 листопада 2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, яка мотивована тим, що на сьогоднішній день є достатні підстави використовувати задокументовану інформацію в документах, виданих органами окупаційної влади АР Крим та м. Севастополь, і не тільки громадянами, які проживають на окупованій території, але і громадянами, що проживають в Україні і отримують документи з такої території для реалізації своїх конституційних прав та свобод.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві.

14 травня 2020 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату від 02 січня 2020 року №2799/05/0107, від 02 січня 2020 року №2800/05/0107, від 02 січня 2020 року №2801/05/0107.

ГУ ПФУ в м. Києві листом від 02 червня 2020 року вих. №2600-0307-8/71817 відмовило позивачу у перерахунку та виплаті пенсії, посилаючись на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №595.

Незгода позивача з зазначеним рішенням відповідача, зумовила його звернення до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі по тексту - Порядок №22-1).

За змістом підпункту «в» пункту 7 Порядку заробітна плата для призначення пенсії за період роботи до 1 липня 2000 року підтверджується довідкою підприємства, установи, організації (форма і зміст довідки визначено в додатку 1 Порядку).

Така довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами (пункт 17 Порядку).

Обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 березня 2015 року по справі № 21-11а15.

Матеріалами справи встановлено, що до 01 липня 2000 року позивач мав наступний стаж роботи в Кримській геофізичній експедиції, що підтверджується копією трудової книжки позивача, а саме:

- з 01 січня 1988 року по 01 квітня 1989 року - в.о. начальника загону по дослідженню та випробування свердловин на ;

з 01 квітня 1989 року по 10 листопада 1995 року - начальника загону по дослідженню та випробування свердловин.

На підтвердження розміру заробітної плати для перерахунку пенсії за період роботи до 1 липня 2000 року, позивачем були надані довідки про заробітну плату від 02 січня 2020 року №2799/05/0107, від 02 січня 2020 року №2800/05/0107, від 02 січня 2020 року №2801/05/0107, а також історичну довідку Державного унітарного підприємства Республіки Крим «КРИМГЕОЛОГІЯ» від 02 січня 2020 року №2802/05/01.07.

Відповідач, відмовляючи позивачу у перерахунку та виплаті пенсії, посилався на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №595.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України від 15 квітня 2014 року №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупованою територією визначено сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

На підставі частини першої статті 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Згідно із частинами першою - третьою статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з цим, суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Такої позиції також дотримується Верховний суд у своїй постанові від 31 січня 2019 року справа №233/1181/17 (адміністративне провадження №К/9901/44448/18).

Судом встановлено, що довідки про заробітну плату від 02 січня 2020 року №2799/05/0107, від 02 січня 2020 року №2800/05/0107, від 02 січня 2020 року №2801/05/0107, а також історична довідка Державного унітарного підприємства Республіки Крим «КРИМГЕОЛОГІЯ» від 02 січня 2020 року №2802/05/01.07, дійсно видані установою, що знаходиться та здійснює свою діяльність на окупованій території.

Водночас, визнання таких довідок відповідачем, необхідне для захисту прав позивача, який на даний час позбавлений у будь - який спосіб можливості отримати такі довідки від належної установи.

Крім того, періоди роботи, зазначені в довідках, відповідають відомостям, зазначеним у трудовій книжці позивача.

Те, що документи залишились на окупованій території в даному випадку, та неможливість пенсійного органу здійснити їх перевірку, не може бути підставою для позбавлення права позивача на перерахунок та виплату пенсії.

Крім того, посилання відповідача на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства» суд вважає необґрунтованими, оскільки у даному випадку спірні довідки видані позивачу підприємством, розташованим на території АР Крим, а наведена постанова регулює правовідносини щодо фінансування бюджетних установ, надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям, здійснення соціальних виплат населенню Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, ГУ ПФУ в м. Києві відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату від 02 січня 2020 року №2799/05/0107, від 02 січня 2020 року №2800/05/0107, від 02 січня 2020 року №2801/05/0107 діяло поза межами повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оформлене листом від 02 червня 2020 року вих. №2600-0307-8/71817, про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату від 02 січня 2020 року №2799/05/0107, від 02 січня 2020 року №2800/05/0107, від 02 січня 2020 року №2801/05/0107, виданих Державним унітарним підприємством Республіки Крим «КРИМГЕОЛОГІЯ».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01 січня 2020 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідок про заробітну плату від 02 січня 2020 року №2799/05/0107, від 02 січня 2020 року №2800/05/0107, від 02 січня 2020 року №2801/05/0107, виданих Державним унітарним підприємством Республіки Крим «КРИМГЕОЛОГІЯ» та з урахуванням проведених виплат.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 840, 80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16).

Суддя Є.В. Аблов