Рішення № 95898660, 29.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2021 року м. Київ № 640/20559/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 14 квітня 2020 року №0090227-3314-2650, №0090226-3314-2650, №0090225-3314-2650, №0090224-3314-2650, №0090223-3314-2650, №0090222-3314-2650, №0090221-3314-2650, №0090220-3314-2650, №0090219-3314-2650, №0090218-3314-2650, №0090217-3314-2650, №0090216-3314-2650, №0090215-3314-2650, №0090214-3314-2650.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що належна йому нежитлова будівля, за якою оскаржуваним рішенням нараховано податкове зобов`язання, є будівлею, спорудою сільськогосподарських товаровиробників, а тому згідно з пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, він не є об`єктом оподаткування.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня її вручення йому надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, або заяву про визнання позову.

01 жовтня 2020 року представником Головного управління ДПС у м. Києві надано до суду відзив, в якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. Відзив обґрунтовано тим, що позивачем не доведено того факту, що він є сільськогосподарським товаровиробником та використовував вищевказані об`єкти нерухомого майна безпосередньо у своїй сільськогосподарській діяльності, а тому відсутні підстави для застосування щодо позивача пільг зі сплати податку, встановлені абзацом «ж», підпунктом 266.2 пунктом 266.2 статті 266 Податкового Кодексу України.

09 листопада 2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив згідно якої останній вказує на те, що надані позивачем до матеріалів справи докази доводять статус ОСОБА_1 як сільськогосподарського товаровиробника. Крім того, вказує на те, що відповідач формально підійшов до зясування обставин відносно інформації про обєкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 1 та застосував подвійне оподаткування вказаного об`єкту.

17 листопада 2020 року від представника відповідача надійшли пояснення по справі згідно яких останній вказав, що позивачем не було додано доказів на підтвердження статусу «сільськогосподарського товаровиробника», оскільки жодного належного доказу щодо підтвердження продажу свійської тварини та отримання доходу отриманого від реалізації тваринництва не було, як і не було надано книгу обліку доходів в якій має міститись інформація про отриманні доходи за підсумками кожного робочого дня, склад доходу сільськогосподарського товаровиробника отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та інших доказів, які б підтверджували господарські операції щодо доходів від реалізації сільськогосподарської продукції.

За правилами статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби», зокрема, ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, до якого входить Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) та утворено відокремлений підрозділ юридичної особи публічного права Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011).

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку по заміну відповідача у справі його правонаступником ГУ ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011).

Відповідно до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У С Т А Н О В И В:

Судом встановлено, що у власності позивача знаходяться наступні об`єкти нерухомого майна:

нежиле приміщення за адресою АДРЕСА_1 загальна площа 844,70 кв.м.;

нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_1 загальна площа 1561,40 кв.м.;

нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_6 загальна площа 291,80 кв.м.;

нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_2 загальна площа 11,80 кв.м.;

нежитлова будівля АДРЕСА_3 загальна площа 86,60 кв.м.;

нежитлова будівля АДРЕСА_2 загальна площа 19,90 кв.м.;

нежитлова будівля АДРЕСА_3 загальна площа 626,80 кв.м.;

нежитлова будівля АДРЕСА_3 загальна площа 156,90 кв.м.;

нежитлова будівля АДРЕСА_7 загальна площа 811,30 кв.м.;

нежитлова будівля АДРЕСА_9 загальна площа 811,50 кв.м.;

нежитлова будівля АДРЕСА_10 загальна площа 1712,60 кв.м;

нежитлова будівля АДРЕСА_10 загальна площа 125,00 кв.м.;

нежитлова будівля АДРЕСА_3 загальна площа 280,50 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлових будівель від 28.11.2007, договором купівлі-продажу нежитлових будівель від 16.10.2007, договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 16.10.2007, договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 05.03.2009, договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 05.03.2009, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

05 квітня 2020 року ГУ ДПС у м. Києві винесені податкові повідомлення - рішення №0090227-3314-2650, №0090226-3314-2650, №0090225-3314-2650, №0090224-3314-2650, №0090223-3314-2650, №0090222-3314-2650, №0090221-3314-2650, №0090220-3314-2650, №0090219-3314-2650, №0090218-3314-2650, №0090217-3314-2650, №0090216-3314-2650, №0090215-3314-2650, №0090214-3314-2650, якими згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від

Незгода позивача з вказаним податковими повідомленнями - рішеннями відповідача обумовила його до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

У відповідності до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування:

а) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності);

б) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки;

в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;

г) гуртожитки;

ґ) житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв`язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад;

д) об`єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об`єкта на дитину;

е) об`єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках;

є) будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств;

ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності;

з) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських організацій інвалідів та їх підприємств;

и) об`єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об`єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність;

і) будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг.

Пунктом 266.3 статті 266 Податкового кодексу України визначено базу оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, якою є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт (підпункт 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп. 266.6.1. п. 266.2 ст. 266 ПК України).

Спірним питанням у межах цих правовідносин є встановлення чи є нерухоме майно, що належить позивачу об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Суд звертає увагу, що з аналізу пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України вбачається, що законодавець у кожному буквеному пункті (від «а» до «л») передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв`язок об`єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами «е» та «і», на відміну від пункту «є».

Крім того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування («д»), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу («е»), сільськогосподарський товаровиробник («ж»), громадські організації інвалідів та їх підприємства («з»), релігійні організації («и»)), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання («ґ»), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів («і»), будівлі промисловості («є») тощо).

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на те, що належні йому нежитлові будівлі є будівлями, спорудами сільськогосподарських товаровиробників, у зв`язку з чим він не є об`єктом оподаткування у розумінні податкового законодавства.

Пункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України на який посилається позивач як на підставу протиправності податкового повідомлення-рішення, встановлює, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Таким чином, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є одночасна сукупність наступних умов:

1) використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності;

2) особа має буди сільськогосподарським товаровиробником.

Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Визначення «виробники сільськогосподарської продукції», згідно зі змістом статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» є тотожним викладеному підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, та встановлює, що такими є юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що для цілей застосування податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, звільняються від оподаткування цим податком споруди які використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 20 червня 2018 року у справі №814/2040/16 та від 04 грудня 2018 року у справі № 649/593/16-а.

За змістом статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період з 2001-2004 років» від 18.01.2001 за №2238-ІІІ, сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов`язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі.

Отже, сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно-виробленої продукції рослинництва і сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації.

Таким чином, наведене визначення є результатом поєднання процесів виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції.

Статтею 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період з 2001-2004 років» від 18.01.2001 за №2238-ІІІ визначено, що продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - продукція, яка виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг.

Крім того, до виробників сільськогосподарської продукції відносять юридичних осіб, фізичних осіб (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності (далі-КВЕД), мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільського господарських тварин.

Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Згідно з ДК 018-2000 до групи «Будівлі нежитлові інші» (код 127) належить клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271), який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) «Будівлі нежитлові» належить клас (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Отже, на підставі вищевикладеного, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі сільськогосподарського призначення, власника майна як сільгоспвиробника та не знаходження майна в оренді, лізингу, позичці.

На підтвердження віднесення нерухомості до будівель сільськогосподарського призначення та відсутності ознак передачі їх в оренду, лізинг або позичку вказують наступні обставини.

ОСОБА_1 у 2019 році був власником 13 нежитлових будівель за адресами:

АДРЕСА_1 ;

АДРЕСА_1 ;

АДРЕСА_3 ;

АДРЕСА_3 ;

АДРЕСА_10 ;

АДРЕСА_3 ;

АДРЕСА_4 ;

АДРЕСА_3 ;

АДРЕСА_2 ;

АДРЕСА_10 ;

АДРЕСА_5 ;

АДРЕСА_2 ;

АДРЕСА_6 .

Про перейменування вул. Чапаєвська на вул. Загребельська в с.Веселий Кут свідчить довідка сільської ради від 19.08.2020.

При цьому, вказані будівлі нежитлової нерухомості раніше належали до майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, використовувалися для сільськогосподарської діяльності та продовжують використовуватися в такій діяльності, в оренду, лізінг та позичку не передавалися.

Вказані обставини підтверджуються інформацією та витягами з Державного реєстру речових прав, даними технічних паспортів на об`єкти нерухомості, договорами купівлі- продажу, в яких зазначено їх призначення та вид використання, а саме:

АДРЕСА_1 , приміщення 1 - склад;

АДРЕСА_1 - корівник;

АДРЕСА_3 - зерносховище;

АДРЕСА_3 - зерносховище;

АДРЕСА_10 - будинок тваринника;

АДРЕСА_3 - зерносховище;

АДРЕСА_4 - вівчарник;

АДРЕСА_3 - зерносховище;

АДРЕСА_2 - склад, зерносховище;

АДРЕСА_10 - корівник;

АДРЕСА_5 - свинарник;

АДРЕСА_2 - склад, зерносховище;

АДРЕСА_6 - комора.

Відсутність зареєстрованих прав оренди, лізінгу та позички на нерухоме майно вбачається із долучених інформації та витягів з Державного реєстру речових прав.

Крім того, для вирішення спірних правовідносин, суд вважає, що у даному випадку важливим фактором є підтвердження того, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_2 зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 22.09.2015, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. До видів діяльності позивача віднесено, серед іншого, розведення овець, кіз (КВЕД 01.45), розведення свиней (КВЕД 01.46), вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11), вирощування овочів, коренеплодів і бульбоплодів (КВЕД 01.13), розведення великої рогатої худоби молочних порід (КВЕД 01.41), розведення свійської птиці (КВЕД 01.47) тощо.

При цьому, з серпня 2018 року ОСОБА_2 намагався зареєструвати в ЄДР юридичних селянське фермерське господарство, але за відсутності технічної можливості одночасної реєстрації останнього як ФОП та як ФОП-фермера, що підтверджується листом Міністерства юстиції України від 27.01.2020, така реєстрація проведена лише 18.12.2019 після внесення у 2019 році програмних змін в ЄДР юридичних осіб до розділу «Інформація про здійснення зв`язку» шляхом доповнення додатковим реченням «та відомості щодо створення фізичною особою-підприємцем сімейного фермерського господарства». Питання реєстрації в ЄДР юридичних осіб сімейного фермерського господарства технічно вирішено лише 12 серпня 2020 року після оновлення програмного забезпечення.

На підтвердження у ОСОБА_3 статусу сільськогосподарського товаровиробника у розумінні підпункту «ж» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України надаються відповідні докази: довідка Малолисовецької сільської ради від 05.02.2020 № 74, витяг з ЄДР юридичних осіб; інформація з Державного реєстру речових прав про наявність у останнього в користуванні земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Отже, позивачем надано до суду належні та допустимі докази, які підтверджують факт того, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником та використовував вищевказані об`єкти майна безпосередньо у своїй сільськогосподарській діяльності.

Відтак, суд дійшов висновку, що податковим органом невірно визначений об`єкт оподаткування.

Щодо подвійного оподаткування об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 суд зазначає наступне.

Так, згідно договору купівлі-продажу від 05.03.2009 ОСОБА_1 було придбано нежитлове приміщення площею 844,7 кв.м., нежитлову будівлю літера «А» по АДРЕСА_1 .

Право власності на вказане приміщення 1 було зареєстровано Комунальним підприємством Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації», про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.03.2009 № 22181374.

10.06.2019 нотаріусом Сквирської державної нотаріальної контори відомості про право власності на зазначене приміщення за договором купівлі-продажу від 05.03.2009 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності і в розділі «Об`єкт нерухомого майна» вказано «нежитлове приміщення, приміщення номер один», а в розділі «Додаткові відомості» - «нежитлове приміщення в нежитловій будівлі літера «А».

Про те, що зазначені у розрахунку податку приміщення по АДРЕСА_1 , приміщення номер один (згідно Державного реєстру речових прав) та по АДРЕСА_1 , прим.1 (згідно витягу про реєстрацію права власності БТІ) є одним і тим же приміщенням свідчать наступні обставини:

- технічний паспорт на об`єкт нерухомості по АДРЕСА_1 , згідно якого об`єкт «А» складається з двох приміщень, позначених на схемі 1 (площа 844,7 кв.м.) та 2 (плої 761,10 кв.м.);

- відомості Державного реєстру речових прав та витягу про реєстрацію права власності БТІ, згідно яких об`єкт нерухомості зареєстровано в різних реєстрах за одним і тим же договором купівлі-продажу від 05.03.2009, зареєстрованого в реєстрі договорів за № 695, згідно якого об`єктом продажу по АДРЕСА_1 є приміщення 1;

- однакова площа об`єкту нерухомості - 844,7 кв.м.;

- свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 15.12.2011 та витяг про державну реєстрацію прав від 15.12.2011 № 32510978, згідно яких приміщення 2 по АДРЕСА_1 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Дружні сходи».

Таким чином, податковим органом проведено подвійне нарахування податку на один і той же об`єкт нерухомості з використанням даних різних реєстрів - БТІ, в якому проводилася державна реєстрація прав до 2013 року, та Державного реєстру речових прав, який ведеться з 2013 року.

Виходячи із наведеного вище, суд приходить до висновку про неправомірність податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у м. Києві від 14 квітня 2020 року №0090227-3314-2650, №0090226-3314-2650, №0090225-3314-2650, №0090224-3314-2650, №0090223-3314-2650, №0090222-3314-2650, №0090221-3314-2650, №0090220-3314-2650, №0090219-3314-2650, №0090218-3314-2650, №0090217-3314-2650, №0090216-3314-2650, №0090215-3314-2650, №0090214-3314-2650, якими визначено грошове зобов`язання з плати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 246 606,87 грн., що є підставою для їх скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких умов, судовий збір у розмірі 2 466, 08 грн., сплачений позивачем, стягується відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві, як органу який прийняв оскаржувані рішення,

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 14 квітня 2020 року №0090227-3314-2650, №0090226-3314-2650, №0090225-3314-2650, №0090224-3314-2650, №0090223-3314-2650, №0090222-3314-2650, №0090221-3314-2650, №0090220-3314-2650, №0090219-3314-2650, №0090218-3314-2650, №0090217-3314-2650, №0090216-3314-2650, №0090215-3314-2650, №0090214-3314-2650.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 466, 08 (дві тисячі чотириста шістдесят шість гривень 08 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_8 )

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).