Рішення № 95898651, 29.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2021 року м. Київ № 640/21060/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві Державної податкової служби Українипровизнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України (далі по тексту - відповідач 1, ДПС України) та Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач 2, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить:

1) визнати протиправними дії відповідачів в частині нарахування позивачу податкових зобов`язань (податкового боргу) з авансового внеску з єдиного податку у розмірі 4 584, 60 грн та штрафу у розмірі 2 292, 30 грн;

2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 26 травня 2020 року №0298523310.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на протиправність податкового повідомлення-рішення від 26 травня 2020 року №0298523310, яким контролюючий орган застосував до ФОП ОСОБА_1 штрафні санкції за несвоєчасну сплату авансових внесків по єдиному податку за 2017-2020 роки. Позивач зазначає, що нею було прострочено сплату першого авансового внеску та внесок було здійснено не 20.04.2017, а 26.04.2017. Авансовий внесок було сплачено в сумі 650,00 грн., враховуючи перекриття пені за несвоєчасність сплаченого внеску. В подальшому, 20.10.2017 позивач дізналась, що за нею рахується заборгованість по єдиному податку, а тому до з`ясування обставин сплатила 685,00 грн. Тобто, як вказує позивач нею було двічі сплачено зобов`язання за квітень 2017 року. 09.06.2020 позивач отримала оскаржуване рішення за яким за порушення строку сплати авансового внеску з єдиного податку позивач має сплатити 4584,60 грн. та штраф в сумі 2 292,30 грн. за порушення зобов`язань. Причиною виникнення вказаної заборгованості відповідачем зазначено несплату авансового внеску з єдиного податку у 2017 році в сумі 640,00 грн. за квітень 2017 року. Позивач надала відповідачам дублікати платіжних доручень, що підтверджували подвійну сплату податку за квітень 2017 року. З огляду на наведене позивач вважає, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для визначення їй штрафних санкцій за ст. 122 Податкового кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали для надання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.

30 вересня 2020 року (вхідний № 03-14/142537/20) від представника Головного управління ДПС у м. Києві через канцелярію суду на виконання вимог ухвали подано відзив на позовну заяву разом з додатковими матеріалами. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову повністю з мотивів встановлення в ході проведеної камеральної перевірки на підставі даних в ІКП позивача по платежу «єдиний податок» випадків несвоєчасної сплати платником - ФОП ОСОБА_1 до бюджету сум авансових внесків по єдиному податку за квітень 2017 року в сумі 640,00 грн. та за січень 2018 року в сумі 850,00 грн..

Представник відповідача також зазначив, що в порядку п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку другої групи здійснюється контролюючим органом на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або зави щодо терміну тимчасової втрати непрацездатності. У спірній ситуацій не зарахування коштів в інтегровану картку платника авансового внеску по єдиному податку за квітень 2017 призвело до утворення податкового боргу.

Стосовно посилань позивача на сплату єдиного податку в розмірі 650,00 грн. відповідно до квитанції від 26.04.2017 представник відповідача зазначив, що у призначенні платежу платником зазначено невірний РНОКПП. Інформації щодо звернення платника до контролюючого органу за місцем обліку про зарахування до ІКП сплаченої суми єдиного податку або повернення як помилково сплаченої відсутня.

Таким чином, на думку відповідача, наведена позивачем обставина не звільняє її від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного податку.

Від відповідача-2 до суду відзиву, клопотань, пояснень не надходило.

У свою чергу позивач надала відповідь на відзив, зокрема, акцентувала увагу на тому, що твердження відповідача-1, що у платежі на суму 650,00 грн. невірно зазначений у призначенні платежу РНОКПП повністю спростовуються матеріалами справи, оскільки позивач звертався до податкового органу щодо даного платежу та цей платіж було зараховано, що підтверджується роздруківкою з електронного кабінету.

Щодо твердження відповідача-1, що за позивачем рахується прострочення авансового внеску з єдиного податку за січень 2018 року в сумі 850,00 грн., позивач вказує на те, що позивачем вчасно не було сплачено авансовий внесок 20 січня 2018 року, оскільки вказана дата припадала на вихідний день, а тому сплату було проведено 22 січня 2018 року - у понеділок.

Таким чином, на думку позивача, податковим органом не було доведено правомірності своїх дій при нарахуванні заборгованості з єдиного податку позивачу.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у м. Києві на підставі підпункту 19-1.1.2 пункту 19-1 статті 19-1 підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, згідно порядку, встановленого статтею 76, та пункт 86.2 статті 86 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку, предметом якої було питання дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати до бюджету єдиного податку за 2017-2020 роки.

За результатами такої перевірки складений Акт від 28.04.2020 №5267/26-15-33-16-11/ НОМЕР_1 (далі - акт камеральної перевірки).

Згідно тексту цього Акта камеральної перевірки такою перевіркою встановлено: згідно з наявною базах даних інформацією порушення ФОП ОСОБА_1 термінів сплати авансових внесків по єдиному податку, визначених п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України.

26.05.2020 на підставі Акту камеральної перевірки від 28.04.2020 №5267/26-15-33-16-11/ НОМЕР_1 Головне управління ДПС у м. Києві прийняло оспорюване у справі податкове повідомлення-рішення за №0298523310, яким на підставі ст. 122 Податкового кодексу України за затримку сплати позивачем авансових внесків по єдиному податку в загальній сумі 4 584,60 грн. визначило останній штраф у сумі 2 292,30 грн. (що, складає 50% від суми несвоєчасно сплаченого податку).

Не погоджуючись із таким податковим повідомленням-рішенням від 26.05.2020, ФОП ОСОБА_1 надіслала на поштову адресу Державної податкової служби України скаргу вих. №03/06-2020 від 18.06.2020.

Рішеннями ДПС України про результати розгляду скарги від 21.08.2020 №26151/6/99-00-06-02-04-06 залишено таку скаргу платника без задоволення.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернулася із цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Так, відповідно до пп.16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно ст. 36 цього Кодексу податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

При цьому, згідно з 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Зокрема, за змістом п. 295.2 ст. 295 ПК України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Поряд цим, у силу припису п. 295.1 ст. 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Згідно п. 300.1 ст. 300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до ПКУ за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Відповідно до п. 31.1 і п. 31.3 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

При цьому, у силу положень норм ст. 32 ПК України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.

Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки.

Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов`язку.

Відповідно до пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п. 111.2 ст. 111 ПК України).

Зокрема, згідно з п. 122.1 ст. 122 ПК України несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Дослідивши та проаналізувавши надані сторонами матеріали та суд встановив, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 починаючи з 01.04.2017 року перебуває на спрощеній системі оподаткування, зі сплатою єдиного податку як платником 2 групи за ставкою 20% (про що свідчить наявний у матеріалах справи витяг з Реєстру платників єдиного податку).

У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення-рішення (п. 116.1 ст. 116 ПК України).

Як зазначає податковий орган, на підставі аналізу даних в ІКП позивача по платежу «єдиний податок», перевіркою встановлено, що у зв`язку з відсутністю сплати авансового внеску за квітень 2017 року виник борг, який в подальшому за періоди травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2017 року погашався за рахунок сплати єдиного податку за наступні періоди та виникав новий згідно з календарною черговістю його виникнення відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу. Борг було погашено 26.10.2017 року.

З матеріалів справи вбачається, що перший авансовий внесок позивачу необхідно було здійснити до 20 квітня 2017 року в сумі 640,00 грн.

Як зазначає позивач, нею 26.04.2017 року було сплачено авансовий внесок в сумі 650,00 грн.

Проте, представник відповідача вказує на те, що у призначенні платежу від 26.04.2017 року платником зазначено невірний РНОКПП. Інформації щодо звернення платника до контролюючого органу за місцем обліку про зарахування до ІКП сплаченої суми єдиного податку або повернення як помилково сплаченої відсутня.

З цього приводу позивач пояснила, що при заповненні нею змісту графи «призначення платежу» в платіжному документі від 26.04.2017 нею помилково було зазначено ідентифікаційний номер ФОП ОСОБА_2 « НОМЕР_2 » замість вірного « НОМЕР_1 ».

Проте, зважаючи на те, що у кодировці призначення платежу був помилково зазначений ідентифікаційний номер ФОП ОСОБА_2 , остання надала скриншот зі свого електронного кабінету платника податків по стану розрахунків з бюджету по єдиному податку з фізичних осіб за 2017 рік, який підтверджує, що даний платіж ФОП ОСОБА_2 зараховано не було.

Надаючи оцінку правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

За змістом норм ч. 1 ст. 43, ч. 4 і 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Поряд з цим, ч. 5 ст. 78 цього ж Кодексу визначено, що податки і збори та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування відповідно на єдиний казначейський рахунок та рахунки, відкриті в установах банків державного сектору згідно з частиною другою цієї статті, і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

В розумінні норм ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 №2346-III (далі - Закон), у редакції на час виникнення спірних правовідносин, «переказом коштів» є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі, «платіжне доручення» - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунку на рахунок отримувача, а «платник» - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів.

Згідно п. 8.1 ст. 8 цього Закону банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунку платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунку платника та з кореспондентського рахунку банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

При цьому, банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов`язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів (п. 32. 1 ст. 32 Закону).

Правовий аналіз наведених норм ПК України, БК України та Закону у сукупності дає суду підстави для висновків, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Виконання платником податкового обов`язку з перерахування в бюджет суми податкового зобов`язання пов`язане з моментом подання до банку платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов`язань та прийняття такого банком на виконання.

У разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок. При цьому, оскільки суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилки у платіжному дорученні не є достатньою підставою для висновку про несплату, а отже, і застосування за це штрафних санкцій.

В даному випадку судом з даних роздруківки особистого електронного кабінету позивача вбачається, що спірний платіж від 26.04.2017 податковим органом було зараховано 25.06.2020, а отже неправильне визначення платником (позивачем) ідентифікаційного номеру платника в графі «призначення платежу» платіжного доручення цього платника податків не призвело до ненадходження відповідної суми податку до місцевого бюджету у визначений законом строк.

Аналогічні правові висновки щодо розгляду подібних податкових спорів наведені в текстах постанов Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №813/4266/17, від 12.03.2020 у справі №809/1587/16 та постанові Верховного Суду України від 16.06.2015 у справі №21-377а15.

Крім того, як зазначає відповідач, позивачем порушено строк сплати авансового внеску за січень 2018 року, а саме: по строку сплати авансового внеску 20.01.2018, платіж на суму 850,00 грн. рознесений в ІКП на підставі банківської виписки 22.01.2018.

Згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Судом встановлено, що 20 січня 2018 року припадає на суботу - тобто на вихідний день. Авансовий внесок позивачем було сплачено 22 січня 2018 року - у понеділок, тобто на наступний операційний (банківський) день.

Відповідно до запроваджених цим Кодексом принципів податкового законодавства (пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України), принцип «презумпції правомірності рішень платника податку» застосовується в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Аналогічно в п. 56.21 статті 56 ПК України закріплено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Так, Європейська конвенція про обчислення строків (ETS № 76) від 16.05.1972, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, у статті 5 вказує, що при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо diesadquem (для цілей цієї Конвенції термін «diesadquem» означає день, у який строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк продовжується на перший робочий день, який настає після них.

Оскільки, останній день строку для сплати авансового внеску з єдиного податку припав на 20.01.2018 - субота- вихідний день, то останнім днем сплати авансового внеску було 22.01.2018 - перший операційний (банківський) день. Отже, граничним терміном сплати авансового внеску з єдиного податку є 22.01.2018.

Таким чином, граничний строк сплати авансового внеску з єдиного податку - 22.01.2018, тобто зобов`язання сплачено вчасно та у повному обсязі.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд погоджується з доводами позивача про те, що в межах встановлених законодавством термінів ФОП ОСОБА_1 сплатила авансові внески по єдиному податку за квітень 2017 року та січень 2018 року, що підтверджується наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку про хибність висновків акта камеральної перевірки про порушення позивачем вимог п. 295.1 ст. 295 ПК України, та відповідно не довів суду наявність правових підстав для застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафної санкції за несвоєчасну сплату (перерахування) єдиного податку.

При цьому суд зазначає, що не вважає обґрунтованою вимогу позивача про визнання протиправними дії співвідповідачів в частині нарахування позивачу податкових зобов`язань з авансового внеску з єдиного податку в сумі 4584,60 грн. та штрафу в сумі 2 292,30 грн. з огляду на те, що як було встановлено під час розгляду справи, спірне рішення приймалось ГУ ДПС у м. Києві, а тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого комісією ГУ ДПС у м. Києві від 26 травня 2020 року №0298523310.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких умов, судовий збір у розмірі 2 102, 00 грн., сплачений позивачем, стягується відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві, як органу який прийняв оскаржуване рішення, з огляду на те, що позовні вимоги про зобов`язання вчинити певні дії є похідними і відповідачем-2 у межах спірних правовідносин, не було допущено протиправної бездіяльності або вчинено протиправних дій.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 26 травня 2020 року №0298523310.

3. Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102, 00 (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов

Позивач: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

Відповідач 1: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Відповідач 2 : Державна податкова служба України (04053, м. Київ, Львівська пл. 8, код ЄДРПОУ 43005393).