Рішення № 95898621, 24.03.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2021 року Чернігів Справа № 620/5972/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Борисенко А.А.,

за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Тимошенка О.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, а якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 11.11.2020 № 1573 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських Борзнянського ВП Бахмацького ВП ГУНП в Чернігівській області», в частині застосування до старшого інспектора-криміналіста слідчого відділення Борзнянського ВП Бахмацького ВП ГУНП в Чернігівській області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 20.11.2020 № 324 о/с «По особовому складу», в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 (0097183), старшого інспектора-криміналіста слідчого відділення Борзнянського ВП Бахмацького ВП ГУНП в Чернігівській області зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;

- поновити ОСОБА_1 з 20.11.2020 на службі в поліції на посаді старшого інспектора-криміналіста слідчого відділення Борзнянського ВП Бахмацького ВП ГУНП в Чернігівській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу, за період з 20.11.2020 і до винесення судом рішення по справі, середнє грошове забезпечення, яке на момент звільнення отримував позивач на посаді старшого інспектора-криміналіста слідчого відділення Борзнянського ВП Бахмацького ВП ГУНП в Чернігівській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що порушень службової дисципліни, про які йдеться в оскаржуваних наказах, позивач не вчиняв, положень статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 3 статті 1 та пункту 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги поліцейського, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 не порушував, тому до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції його притягнуто з порушенням статей 1, 11, 12, 13, 14, 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Також зазначає, що оскаржувані накази суперечать вимогам статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийняті без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття та є необґрунтованими.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що в ході проведення службового розслідування було встановлено факт грубого порушення позивачем службової дисципліни в частині недотримання вимог статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, Присяги працівника поліції, вимог керівництва ГУНП в Чернігівській області та Національної поліції України, в частині керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, вчинення дій, що підривають довіру та авторитет Національної поліції України. При цьому, в порушення частини другої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», позивач не повідомив найближчий орган поліції про подію, яка склалася. Також зазначає, що під час проведення службового розслідування позивачем не було надано відповідних заяв/рапортів щодо реалізації його права на ознайомлення з матеріалами справи, що спростовує твердження позивача щодо не ознайомлення його з наказом про призначення службового розслідування. Крім цього, Дисциплінарним статутом Національної поліції України не визначено обов`язку дисциплінарної комісії ознайомлювати з наказом про призначення службового розслідування особу, яку притягують до дисциплінарної відповідальності.

Позивачем було подано відповідь на відзив, в якій зазначив, що не керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння. З 14.10.2020 по теперішній час його не було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП та за будь-якими іншими статтями, протокол про адміністративне правопорушення відносно нього не складався. Тілесних ушкоджень він нікому не завдавав, натомість службовими особами, при проведенні службового розслідування, взяті покази зацікавлених осіб, оскільки відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порушене кримінальне провадження та проводиться досудове розслідування за фактом нанесення тілесних ушкоджень, яке на даний час триває.

В наданих до суду запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказав, що стан сп`яніння працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтвердженими як медичним висновком, так і іншими видами доказів. Стверджує, що дисциплінарною комісією було встановлено, що станом на 23 год. 19 хв. 14.10.2020 позивач перебував у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується тестуванням на алкоголь та повідомленням від чергового лікаря Борзнянської ЦРЛ Комашинської А.П. (яке зареєстроване в Єдиному обліку заяв і повідомлень за № 2454 від 14.10.2020). Також факт перебування в стані алкогольного сп`яніння станом на 23 год. визнається і позивачем, а отже ця обставина не підлягає доказуванню. Вказує, що дисциплінарною комісією було отримано пояснення від безпосередніх учасників події, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які повідомили, що ОСОБА_1 на момент керування своїм транспортним засобом, перебував у стані алкогольного сп`яніння, про що вони дізналися, коли останній зупинив автомобіль, вийшов з водійського місця авто та почав наносити тілесні ушкодження ОСОБА_3 . На підставі вказаних доказів у сукупності дисциплінарна комісія прийшла до висновку, що на момент виникнення конфлікту капітан поліції ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння, а твердження останнього про вживання алкогольних напоїв після конфлікту є спроба уникнути дисциплінарної відповідальності.

Вислухавши пояснення учасників справи, заслухавши показання свідків, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Наказом Головного Управління Національної поліції в Чернігівській області «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» від 15.10.2020 № 1747 за фактами, викладеними в рапорті начальника УКЗ ГУНП в Чернігівській області майора поліції ОСОБА_4 від 15.10.2020, призначено службове розслідування (а.с. 70).

Проведеним службовим розслідуванням встановлено, що 14.10.2020 о 23:30 від чергового лікаря Борзнянської ЦРЛ надійшло повідомлення про те, що до лікарні звернувся капітан поліції ОСОБА_1 з діагнозом: ЗЧМТ, СГМ під питанням, забій м`яких тканин голови, алкогольне сп`яніння. Зі слів останнього тілесні ушкодження йому заподіяв місцевий мешканець ОСОБА_2 . Дана подія зареєстрована до журналу СО Борзнянського ВП Бахмацького ВП ГУНП області за № 2454 від 14.10.2020, відповідні відомості внесено до ЄРДР № 12020275090000077 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 125 Кримінального кодексу України.

Опитаний капітан поліції ОСОБА_1 , пояснив, що 14.10.2020 перебуваючи поза службою, разом з товаришем ремонтував власний автомобіль «Тойота Корола» д.н.з. НОМЕР_1 . Після закінчення ремонту вирішив перевірити справність автомобіля та вирушив на ньому до летовища колишнього аеродрому. Виїхавши з м. Борзна та перетнувши трасу М-02, його автомобіль був заблокований автомобілем «Вольксваген Транспортер Т-4» д.н.з. НОМЕР_2 , з якого вийшов ОСОБА_2 та несподівано завдав йому удар в обличчя. Після даного конфлікту він відправився за місцем мешкання, де вживав спиртні напої. Через погане самопочуття капітан поліції ОСОБА_1 звернувся до Борзнянської ЦРЛ, де йому поставили діагноз ЗЧМТ, СГМ під питанням, забій м`яких тканин голови, алкогольне сп`яніння.

У ході проведення службового розслідування, виїздом на місце події до м. Борзна за результатами перевірки за допомогою алкотестеру «Алкофор 505» (серійний № 06617, свідоцтво про повірку чинне до 12.03.2021) встановлено, що капітан поліції ОСОБА_1 перебував у стані сп`яніння (0,555 проміле).

Опитані у ході службового розслідування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пояснили, що їхали на автомобілі «Вольксваген Транспортер Т-4» д.н.з. НОМЕР_2 та помітили автомобіль «Тойота Корола» червоного кольору, який їхав на проїзній частині дороги не даючи змоги обігнати його. Вони зупинились поряд щоб спитати чи потрібна допомога, але водій автомобіля «Тойота Корола» підбіг та почав наносити тілесні ушкодження ОСОБА_3 , через відкрите вікно. ОСОБА_2 відтягнув водія автомобіля «Тойота Корола», яким виявився капітан поліції ОСОБА_1 . Факт завдання тілесних ушкоджень останньому ОСОБА_2 заперечив та повідомив, що ОСОБА_1 перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння та падав на землю.

З урахуванням викладеного, на підставі результатів перевірки ОСОБА_1 за допомогою алкотестеру «Алкофор 505», довідки лікаря № 10 про тимчасову непрацездатність особи рядового або начальницького складу, виданою Борзнянською ЦРЛ, пояснень свідків та учасників події, за результатами службового розслідування зроблено висновок, що капітан поліції ОСОБА_1 керував власним автомобілем «Тойота Корола» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. У подальшому у нього виник конфлікт з водієм автомобіля «Вольксваген Транспортер Т-4» д.н.з. НОМЕР_2 в ході якого капітан поліції ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження.

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 11.11.2020 № 1573 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» наказано за грубе порушення службової дисципліни, недотримання вимог пунктів 1 та 3 частини першої та частини другої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, Присяги працівника поліції, в частині: керування 14.10.2020 автомобілем в стані алкогольного сп`яніння; вчинення дій, що підривають довіру населення до органів та підрозділів Національної поліції України під час провокування конфлікту, завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , старшого інспектора - криміналіста слідчого відділення Борзнянського відділення поліції Бахмацького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області капітана поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції (а.с. 11).

Даний наказ був реалізований шляхом видання Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області наказу від 20.11.2020 № 324 о/с «По особовому складу», яким капітана поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора-криміналіста слідчого відділення Борзнянського відділення поліції Бахмацького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 15).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» (далі – Закон).

Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції (частина перша статті 17 Закону).

Відповідно частини першої статті 8 Закону поліція діє виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

В силу вимог пунктів 1-3 частини першої статті 18 Закону поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Статтею 30 Конституції України передбачено, що кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Згідно частин першої, другої статті 19 Закону у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Так, частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі – Дисциплінарний статут), передбачено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння (частина третя статті 1 Дисциплінарного статуту).

Водночас, згідно частин четвертої та п`ятої статті 5 Дисциплінарного статуту поліцейському забороняється виконувати злочинний або явно незаконний наказ. У разі одержання наказу, що суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що зобов`язаний невідкладно в письмовій формі доповісти керівнику, який віддав (видав) наказ, та своєму безпосередньому керівникові, а в разі наполягання на його виконанні - письмово повідомити про це прямому керівнику. Виконання поліцейським злочинного або явно незаконного наказу, а також невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом.

З метою урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі – Правила), з вимогами яких, згідно з пунктом 4 розділу І, особу ознайомлюють під час прийняття на службу до поліції.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку.

В пунктах 3, 4 розділу IV Правил передбачено, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним.

За приписами частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).

Приписами частин першої та третьої статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Згідно частин першої-четвертої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування – це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (частина десята статті 14 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до частини першої статті 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

Згідно частин першої-восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування, зокрема, зазначаються: підстава для призначення службового розслідування; обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; пояснення поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського.

Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого ст. 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Аналіз положень Дисциплінарного статуту дають підстави для висновку, що службове розслідування проводиться з метою виявлення причин та умов, що стали підставою для проведення службового розслідування, ступеня вини особи.

Питання про наявність підстав для накладення на особу рядового і начальницького складу дисциплінарного стягнення з`ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення особи рядового і начальницького складу до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях працівника поліції є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення.

У даному випадку, вирішення питання про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясувати саме склад дисциплінарного проступку в його діях.

Передумовою звільнення особи рядового і начальницького складу за порушення Присяги працівника поліції, Правил етичної поведінки поліцейських та за скоєння проступку, який порочить його як працівника поліції, мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування, порядок проведення якого регулюється Дисциплінарним статутом, у ході якого належними та допустимими доказами має підтвердитись факт скоєння особою вчинку, направленого проти інтересів служби, який суперечить покладеним на неї обов`язкам, підриває довіру до неї як до носія влади, що призводить до дискредитації державного органу, та унеможливлює подальше виконання особою своїх обов`язків.

Так, з огляду на обставини, що встановлені службовим розслідуванням, відповідач прийшов до висновку про грубе порушення з боку позивача службової дисципліни, недотримання вимог пунктів 1 та 3 частини першої та частини другої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, Присяги працівника поліції в частині керування 14.10.2020 автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, вчинення дій, що підривають довіру населення до органів та підрозділів Національної поліції України під час провокування конфлікту, завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_3 .

Як вбачається з матеріалів службового розслідування, відповідачем зроблено висновок про те, що станом на момент керування автомобілю та виникнення конфлікту між позивачем та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , позивач перебував у стані алкогольного сп`яніння. При цьому, відповідач керувався лише показами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також результатами перевірки ОСОБА_1 за допомогою алкотестеру «Алкофор 505», довідкою лікаря № 10 про тимчасову непрацездатність особи рядового або начальницького складу, виданою Борзнянською ЦРЛ.

Разом з тим, суд вважає, що дані докази не підтверджують перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом, оскільки огляд позивача лікарем Борзнянської ЦРЛ був проведений після вказаних подій, а тестування за допомогою алкотестеру «Алкофор 505» проведено станом на 23 год. 19 хв. 14.10.2020, що не заперечується сторонами.

Крім того, позивач не заперечує, що вживав алкоголь після конфлікту з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , але заперечує, що порушував провила дорожнього руху та керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Будь-яких інших доказів встановлення факту перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом суду не надано.

Суд критично ставиться до показань свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо перебування позивача в стані алкогольного сп`яніння та побиття ним ОСОБА_3 , оскільки відносно казаних осіб порушене кримінальне провадження за частиною другою статті 296 Кримінального кодексу України та проводиться досудове розслідування за фактом нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, яке на даний час триває.

Крім того, пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що жодних тілесних ушкоджень вони позивачу не наносили, лише ОСОБА_2 тримав позивача з метою уникнення бійки, спростовуються висновком експерта № 253 від 16.10.2020 відповідно до якого у ОСОБА_1 були встановлені тілесні ушкодження: в області голови у вигляді закритої черепно-мозкової травми, яка виражалась струсом головного мозку, забоєм носа, синцями обох очних ділянок обличчя, садном та забійною раною лоба справа, синцем верхньої губи та саднами слизової оболонки нижньої губи рота; в області поясу та вільних відділів кінцівок у вигляді синця лівої сідниці та саден правої верхньої кінцівки. В утворенні їх могла мати місце неоднократна (не менше шести) дія тупих предметів по механізму удару та тертя (а.с. 175-177).

Суд звертає увагу, що під час проведення службового розслідування відповідачем не допитувалися особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які знаходилися в автомобілі позивача та побули свідками вказаних вище подій.

Допитані в судовому засіданні, в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , пояснили, що позивач не перебував в стані алкогольного сп`яніння під час керування автомобілям, спиртні напої були вжитті позивачем після повернення додому. Крім того, вказали, що позивач не вчиняв бійки з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Оцінюючи обґрунтованість оскаржуваного наказу, суд виходить із того, що відповідний висновок має прийматися на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які були досліджені під час перевірки і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

При цьому належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов`язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.

Відповідне дисциплінарне провадження повинно бути здатним призвести до встановлення фактів справи та до встановлення і покарання винних осіб. Отже, розслідування повинно бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні або необґрунтовані висновки. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події. Будь-який недолік розслідування, що стає на заваді встановленню причин порушення, є загрозою недотримання цього стандарту.

Тобто, в порушення вимог частини другої статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України вищезазначене службове розслідування проведено без повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, без встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та без можливості для позивача усунення причин вчинення дисциплінарних проступків, що призвело до порушення конституційних прав на службу в органах державної влади та на працю, передбачених положеннями статей 38, 43 Конституції України та, в свою чергу, до порушення відповідачем вимог статті 19 Конституції України.

Разом з тим, відповідачем не було наведено належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення службової дисципліни, які відображені у висновках службового розслідування.

З огляду на вказане, суд вважає, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є неправомірним і непропорційним.

Суд також зазначає, що оскільки висновок службового розслідування та прийнятий на його підставі наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби, таке рішення, незалежно від форми його оформлення, повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

Так, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінлянді» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

В зв`язку з цим орган владних повноважень мав належним чином мотивувати, чому прийняв саме таке рішення, і ні як не інше.

Звільнення із служби в поліції, як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Так, дійсно визначення виду стягнення належить до дискреційних повноважень, однак таке рішення повинно бути певним чином обґрунтовано.

У пункті 52 Доповіді «Верховенство права», схваленій Європейською Комісією «За демократію через право» на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25 - 26.03.2011) вказано таке: хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватись у свавільний спосіб; їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права.

Вказане твердження знайшло своє відображення також у рішенні Конституційного суду України від 11.10.2018 № 7-р/2018.

А отже, обґрунтувати таке рішення дискрецією повноважень відповідача неможливо, оскільки законодавець чітко встановлює обставини, що мають безальтернативно бути враховані при притягненні до дисциплінарної відповідальності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не вжито заходів щодо об`єктивного та оперативного встановлення обставин, які б доводили вину позивача, оскільки саме проведення розслідування в частині, що стосується позивача, було поверховим та неповним.

За таких обставин, внаслідок не доведення відповідачем належними та допустимими доказами порушення позивачем службової дисципліни, що тягне за собою застосування крайнього заходу дисциплінарного впливу у вигляді звільнення, наявні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 11.11.2020 № 1573 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та від 20.11.2020 № 324 о/с «По особовому складу», в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора-криміналіста слідчого відділення Борзнянського ВП Бахмацького ВП ГУНП в Чернігівській області зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

У постанові Верховного Суду України від 21.05.2014 у справі № 6-33цс14 зазначається, що у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Таким чином, враховуючи, що оскаржуваний наказ про звільнення вже визнано таким, що підлягає скасуванню, а також те, що останнім робочим днем позивача було 20.11.2020, позовна вимога позивача про поновлення його на посаді підлягає задоволенню частково шляхом поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого інспектора-криміналіста слідчого відділення Борзнянського ВП Бахмацького ВП ГУНП в Чернігівській області з 21.11.2020.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік (частина друга статті 235 Кодексу законів про працю України).

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.11.2020 (наступний день після звільнення) по 24.03.2021 (дата винесення рішення про поновлення).

Суд звертає увагу, що при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі – Порядок).

Абзацом третім пункту 3 Порядку передбачено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Як вбачається з пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно абзаців першого та третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до абзацу першого пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 03.12.2020 № 891/124/21/01-2020 розмір середньоденного грошового забезпечення позивача з розрахунку календарних днів становить 432,02 грн. (а.с. 46).

Враховуючи, що 20.11.2020 був останнім робочим днем позивача, за який йому було нараховано та виплачено грошове забезпечення, тому стягненню підлягає грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 21.11.2020 по 24.03.2021 в розмірі 53570,48 грн. (124 днів вимушеного прогулу * середньоденне грошове забезпечення 432,02 грн.).

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до пунктів 2 та 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби – у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 12960,60 грн. (30 днів вимушеного прогулу * середньоденне грошове забезпечення 454,33 грн.) підлягає негайному виконанню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (просп. Перемоги, буд. 74, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 40108651) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 11.11.2020 № 1573 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 20.11.2020 № 324 о/с «По особовому складу», в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора-криміналіста слідчого відділення Борзнянського ВП Бахмацького ВП ГУНП в Чернігівській області зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого інспектора-криміналіста слідчого відділення Борзнянського ВП Бахмацького ВП ГУНП в Чернігівській області з 21.11.2020.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 21.11.2020 по 24.03.2021 в розмірі 53570,48 грн.

В решті позову відмовити.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора-криміналіста слідчого відділення Борзнянського ВП Бахмацького ВП ГУНП в Чернігівській області.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 12960,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30.03.2021.

Суддя В.О. Непочатих