Рішення № 95898573, 30.03.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2021 року Чернігів Справа № 620/1340/21

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо не зарахування при визначенні розміру довічного грошового утримання судді у відставці стажу роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі та періоду роботи на посаді слідчого в органах податкової міліції;

- зобов`язати відповідача провести розрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з моменту призначення з 12.11.2020 із зарахуванням до стажу роботи на посаді судді – 1 року 11 місяців 06 днів стажу, який складається з половини строку навчання в Університеті внутрішніх справ МВС України (м.Харків) з 14.08.1995 по 26.06.1999, та 6 років 11 місяців 22 днів стажу, який складається з роботи на посаді слідчого в органах податкової міліції з 04.08.1999 по 25.07.2006, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 56% від суми суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання;

- зобов`язати відповідача призначити позивачу, як судді у відставці, починаючи з 12.11.2020 щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 56% від суми суддівської винагороди на посаді судді Городнянського районного суду Чернігівської області 107 202,00 грн, вказаної у довідці Територіального управління ДСА України в Чернігівській області від 12.11.2020 №03/36-962, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання та здійснити перерахунок довічного грошового утримання з моменту призначення щомісячного грошового утримання з розміру 50% до 56%.

Позов мотивовано тим, що відповідач при визначенні стажу, який дає позивачу право на відставку та призначення довічного грошового утримання допустився помилки і не включив до складу такого стажу половину терміну навчання в Університеті внутрішніх справ МВС України - 01 роки 11 місяців 06 днів, роботи на посаді слідчого в органах податкової міліції - 06 років 11 місяців 22 дні, що стало наслідком звернення до суду із даним позовом.

Суд ухвалою від 01.03.2021 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представником відповідача, в межах встановленого судом строку, подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та зазначає, що зарахування до роботи на посаді судді половину строку навчання у вищому юридичному закладі та стажу роботи у сфері права, який вимагався законом, як мінімальний для набуття позивачем права для призначення на посаду судді, з метою обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання, чинним законодавством не пердбачено.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 10.11.2020 №3067/0/15-20 позивача ОСОБА_1 звільнено з посади судді Городнянського районного суду Чернігівської області у зв`язку з поданням заяви у відставку, відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126, статті 131 Конституції України (а.с.41-43).

Відповідно до зазначеного Рішення Вищої ради правосудця позивач має достатній для звільнення у відставку стаж роботи (23 роки 01 місяць 23 дні), визначений на підставі ст.116,137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно наказу голови Городнянського районного суду Чернігівської області від 11.11.2020 №39-к суддю ОСОБА_1 відраховано зі штату Городнянського районного суду Чернігівської області 11.11.2020, у зв`язку зі звільненням Вищою радою правосуддя з посади судді у відставку.

Відповідно до розрахунку, складеного Городнянським районним судом Чернігівської області від 18.11.2020 №01-13/78/2020, стаж судді ОСОБА_1 , який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 23 роки 02 місяці 14 днів.

При цьому рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.10.2019 у справі №620/2370/19 позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю.

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області зробити перерахунок надбавки за вислугу років ОСОБА_1 з урахуванням стажу державної служби з 14.08.1995 по 26.06.1999 і включити до стажу державної служби час навчання в Університеті внутрішніх справ МВС України (м. Харків) з 14.08.1995 по 26.06.1999, а саме: 3 роки 10 місяців 12 днів, станом на день призначення на посаду судді ОСОБА_1 .

Після звільнення у відставку позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з усіма необхідними документами за призначенням щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та згідно рішення відповідача перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області. З 12.11.2020 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди.

06.01.2021 позивач звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із зарахуванням до стажу роботи ра посаді судді 23 роки 02 місяці 14 днів та відповідно, за проведенням належного перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області листом від 18.01.2021№283-87/Б-02/8-2500/21 відмовило позивачу у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді з посиланням на ст.142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», вказавши, що позивач з 12.11.2020 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди, виходячи зі страхового стажу 22 роки 8 місяців 18 днів, в тому числі стажу роботи на посаді судді 14 років 03 місяці (а.с.52).

Вважаючи такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо призначення і виплати позивачу як судді у відставці щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 50% замість 56% від суддівської винагороди працюючого судді, протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд зважає на таке.

В силу прямої дії статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

В пункті 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 зазначено, що конституційний статус судді передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості.

Крім того, у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 Конституційний Суд України вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, їх матеріального та соціального забезпечення.

Аналіз норм Конституції свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсі, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності судді.

Згідно з приписами пункту 14 частини 1 статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді.

Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.

Відповідно до пункту 8 частини п`ятої статті 48 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній на час призначення позивачу довічного грошового утримання), незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. Відповідно до частини 7 статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звужений змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.

Відповідно до абзацу 4 пункту 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

При цьому будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.

Вказані норми кореспондують зі статтею 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Так, з 21.07.2006 позивач був вперше призначений у межах п`ятирічного строку на посаду судді Городнянського районного суду Чернігівської області Указом Президента України №560/2006 «Про призначення суддів». Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 07.07.2011 №3619-VI був обраний безстроково на посаду судді Городнянського районного суду Чернігівської області.

Отже, при обчисленні стажу роботи позивача на посаді судді слід керуватися положеннями нормативно-правового акту, що був чинним на момент призначення на посаду судді - Законом України від 15.12.1992 №2862-ХП «Про статус суддів», де згідно з частиною 4 статті 43, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів рудів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, календарний період проходження строкової військової служби.

Відповідно до частини другої статті 137 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Системний аналіз вказаної норми у взаємозв`язку з абзацом 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII дає підстави для висновку, що у зв`язку з набранням чинності Законом України від 07.06.2018 №2447-VIII «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону №1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Водночас, частиною першою статті 7 Закону України від 15.12.1992 №2862-ХП «Про статус суддів» (чинного на момент обрання позивача на посаду судді) суддею може бути громадянин України, який має стаж роботи в галузі права не менш як три роки.

З даного питання висловлювалася Велика Палата Верховного Суду, яка зазначила, що внесенні до статті 137 Закону №1402-VIII зміни дозволили зараховувати стаж (досвід) робити (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законам для призначення на посаду судді станом на дату призначення позивача на посаду судді (постанова від 30.05.2019 у справі № 9901/805/18), висновки якої суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Верховний Суд у постанові від 09.11.2018 у справі №559/443/18 зазначив, що неправомірним є позбавлення особи, зокрема, судді, набутого статусу (наприклад, статусу особи, яка має стаж роботи на посаді судді у конкретному кількісному вимірі), оскільки це не узгоджується з принципом правової визначеності. При цьому, дозволяється, виключно шляхом прийняття закону, змінити механізм використання такого статусу у формі зменшення розміру фінансових виплат або пільг, а також позбавлення особи права на перерахунок певних соціальних виплат тощо. Також, як зазначив Верховний Суд у цій постанові, стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач працював на посаді судді Городнянського районного суду Чернігівської області 14 років 03 місяці (з 21.07.2006 по 10.11.2020).

Також рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.10.2019 у справі №620/2370/19 визнано, що належить зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді – 1 року 11 місяців 06 днів стажу, який складається з половини строку навчання в Університеті внутрішніх справ МВС України (м.Харків) з 14.08.1995 по 26.06.1999, та 6 років 11 місяців 22 днів стажу, який складається з роботи на посаді слідчого в органах податкової міліції з 04.08.1999 по 25.07.2006.

При цьому, як зазначено вище, рішенням Вищої ради правосуддя від 10.11.2020 №3067/0/15-20, яким ОСОБА_1 звільнено з посади судді Городнянського районного суду Чернігівської області у зв`язку з поданням заяви у відставку, відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126, статті 131 Конституції України, позивач має достатній для звільнення у відставку стаж роботи (23 роки 01 місяць 23 дні), визначений на підставі ст.116,137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (а.с.41-43).

Відповідно до ч.3 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Таким чином, оскільки загальний стаж роботи, який дає право позивачу на отримання довічного грошового тримання, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 10.11.2020 №3067/0/15-2, складає 23 роки 01 місяць 23 дні, позивач має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 56% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

А отже, станом на день виникнення права на призначення довічного грошового утримання - 12.11.2020 позивач мав право на одержання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 56% грошового утримання судді.

Таким чином, відповідачем протиправно відмовлено позивачу в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку стажу роботи, який дає право позивачу на отримання довічного грошового утримання - 23 роки 01 місяць 23 дні, на підставі рішення Вищої ради правосуддя (а.с.41-43).

Також суд зазначає, що питання щодо обмеження пенсії максимальним розміром є похідним від проведення перерахунку і повинно вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.

Суд зауважує, що відповідач у відповідь на заяву позивача відмовив йому у перерахунку довічного грошового утримання. Відтак, спору щодо обмеження довічного утримання максимальним розміром на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало.

Також, відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку призначеного довічного грошового утримання на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 908,00 грн відповідно до частини задоволених вимог.

Керуючись ст. 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не зарахування ОСОБА_1 при визначенні розміру довічного грошового утримання судді у відставці стажу роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі та періоду роботи на посаді слідчого в органах податкової міліції.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести ОСОБА_1 розрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з моменту призначення з 12.11.2020 із зарахуванням до стажу роботи на посаді судді – 1 року 11 місяців 06 днів стажу, який складається з половини строку навчання в Університеті внутрішніх справ МВС України (м.Харків) з 14.08.1995 по 26.06.1999, та 6 років 11 місяців 22 днів стажу, який складається з роботи на посаді слідчого в органах податкової міліції з 04.08.1999 по 25.07.2006, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 56% від суми суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 , як судді у відставці, починаючи з 12.11.2020 щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 56% від суми суддівської винагороди на посаді судді Городнянського районного суду Чернігівської області 107 202,00 грн, вказаної у довідці Територіального управління ДСА України в Чернігівській області від 12.11.2020 №03/36-962, та здійснити перерахунок довічного грошового утримання з моменту призначення щомісячного грошового утримання з розміру 50% до 56%.

В решті позову – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.) відповідно до частини задоволених позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення згідно пп.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-а, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 21390940)

Повне рішення суду складено 30 березня 2021 року.

Суддя Л.О. Житняк