Рішення № 95898034, 30.03.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 675/3252/18

РІШЕННЯ

іменем України

30 березня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Гнап Д.Д. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Замкова виправна колонія (№ 58)" про зобов`язання вчинити певні дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

В грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Ізяславського районного суду Хмельницької області з позовом до Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)", в якому просив зобов`язати відповідача утримувати його в одиночній камері чи в камері одного.

Свій позов обґрунтовує тим, що йому встановлений діагноз: емоційно-нестійкий розлад особистості, імпульсивний тип, а тому, вважає, що може нанести шкоду оточуючим. Дані обставини, на думку позивача, є підставою для утримування його в камері одного або в одиночній камері.

Відповідач проти задоволення позову заперечив. У поданому відзиві вказав, що підстав, передбачених КВК України та Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, для поміщення ОСОБА_1 до одиночної камери немає. Зазначив, засуджений ОСОБА_1 не звертався із заявою про його ізольоване утримання, передбаченою ч.1 статті 151 КВК України.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Рішенням Ізяславського районного суду від 13 березня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. 21 червня 2019 року постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 13 березня 2019 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 13 березня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2019 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» утримувати ОСОБА_1 в одиночній камері чи в камері одного. В цій частині справу направлено до Ізяславського районного суду Хмельницької області на новий розгляд.

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 08 грудня 2020 року справу передано на розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 16.01.2021 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою від 01.02.2021 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін за правилами загального позовного провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ОСОБА_1 відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в державній установі "Замкова виправна колонія (№58)".

Позивач, вважаючи, що наявні підстави для утримання його в одиночній камері чи в камері одного звернувся до суду з цим позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до ст. 1 Кримінально-виконавчого кодексу України (КВК України) кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Згідно із ст. 2 КВК України кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання. (ч. 1, 2, 4 ст. 7 КВК України).

До засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України (ст. 3 КВК України).

Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.

Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.

Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.

Статтею 150 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено, що засуджені до довічного позбавлення волі чоловіки відбувають покарання у секторах максимального рівня безпеки виправних колоній середнього рівня безпеки та виправних колоніях максимального рівня безпеки. Засуджені до довічного позбавлення волі тримаються окремо від інших засуджених, крім тих, які після відбуття десяти років покарання у приміщеннях камерного типу переведені до звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки.

Відповідно до ч.1 ст.151 КВК України засуджені, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, розміщуються в приміщеннях камерного типу, як правило, по дві особи і носять одяг спеціального зразка. За заявою засудженого та в інших необхідних випадках з метою захисту засудженого від можливих посягань на його життя з боку інших засуджених чи запобігання вчиненню ним злочину або при наявності медичного висновку за постановою начальника колонії його можуть тримати в одиночній камері.

Крім того, статтею 151-1 КВК України, встановлено, що зміна умов тримання засуджених до довічного позбавлення волі здійснюється в порядку, визначеному статтею 100 цього Кодексу.

Засуджені до довічного позбавлення волі чоловіки можуть бути переведені:

з приміщень камерного типу, в яких тримаються дві особи, до багатомісних приміщень камерного типу виправної колонії максимального рівня безпеки з наданням дозволу на участь у групових заходах освітнього, культурно-масового та фізкультурно-оздоровчого характеру в порядку, встановленому законодавством, - після фактичного відбуття у таких приміщеннях не менш як п`яти років строку покарання;

з багатомісних приміщень камерного типу до звичайних жилих приміщень виправної колонії максимального рівня безпеки - після фактичного відбуття у таких приміщеннях не менш як п`яти років строку покарання.

Засуджені до довічного позбавлення волі, які злісно порушують установлений порядок відбування покарання, можуть бути переведені із звичайних жилих приміщень до приміщень камерного типу виправної колонії максимального рівня безпеки.

Зміна умов тримання не застосовується до засуджених до довічного позбавлення волі, які хворіють на венеричні захворювання, активну форму туберкульозу, та з психічними розладами.

Абзацом 11 пункту 1 розділу ХХХІІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2014 року №2186/5, встановлено, що у необхідних випадках з метою захисту засудженого від можливих посягань на його життя з боку інших засуджених чи запобігання вчиненню ним нового злочину або за наявності медичного висновку за постановою начальника установи виконання покарань його можуть тримати в одиночній камері.

Отже, діючим законодавством України, що регламентує порядок та умови відбування покарання засудженими до довічного позбавлення волі, передбачено утримання таких засуджених в приміщеннях камерного типу, як правило, по двоє. Після відбуття відповідно терміну в приміщеннях камерного типу, в яких тримаються дві особи, такі засуджені можуть бути переведені до багатомісних приміщень камерного типу, а згодом - до звичайних жилих приміщень виправної колонії максимального рівня безпеки.

Тобто КВК України та Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань не передбачено за звичайних умов переведення засуджених до довічного позбавлення волі до одиночних камер (утримання одних, в одномісній камері).

Єдиним виключенням з даного правила є (не рахуючи притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді поміщення до ПКТ, ДІЗО, карцеру на певний строк) утримання засудженого до довічного позбавлення волі в одиночній камері з метою захисту від можливих посягань на його життя з боку інших засуджених чи запобігання вчиненню ним нового злочину або за наявності медичного висновку за постановою начальника або заявою самого засудженого.

Разом з тим, оцінюючи наведені позивачем аргументи, суд зауважує, що позивачем не було надано достатньо належних доказів, які підтверджують факт і надають підстави для його утримання в одиночній камері (утримання одних, в одномісній камері), як те передбачено ст. 151 -1 Кримінально виконавчого кодексу України.

Суд зазначає, що в матеріалах справи є довідки №101 від 09.01.2019 року та №973 від 12.03.2019 року, які надані начальником оперативного відділу ДУ "Замкова виправна колонія (№58)" Зведенюком В.М. та в.о. начальника ДУ "Замкова виправна колонія (№58)" Мокринським В.І., згідно яких встановлено, що інформація про існування загрози життю і здоров`ю засудженого ОСОБА_1 та про вчинення ним злочину відносно інших засуджених в оперативний відділ не надходила.

Окрім того, довідкою №14 від 05.03.2019 року медичної частини філії ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" у Хмельницькій області, яка надає медичні послуги засудженим в ДУ "Замкова виправна колонія (№58)" стверджується, що на даний час у ОСОБА_1 відсутні покази для утримання його ізольовано від інших засуджених сектору довічного позбавлення волі згідно ч.1 ст.151 КВК України.

Суд враховує, що інформація, яка міститься в наданій позивачем копії довідки про надання медичної допомоги засудженому, не дає підстав вважати, що за станом здоров`я він має утримуватись в одиночній камері чи в камері один.

Не дає таких підстав і наведена в ухвалі Хмельницького апеляційного суду від 23.10.2018 року по справі №675/1438/18 характеристика засудженого ОСОБА_1 , а також довідка про заохочення та стягнення, так як наведена в них інформація, що характеризує ОСОБА_1 , та вказує на вчинення ним дисциплінарних проступків протягом певного часу, не свідчить про необхідність захисту позивача від можливих посягань на його життя з боку інших засуджених чи про необхідність вжиття заходів з метою запобігання вчиненню ним нового злочину.

З врахуванням висновків Верховного Суду, викладених в ухвалі від 20 листопада 2019 року по справі 675/3252/18, Хмельницьким окружним адміністративним судом витребувано у відповідача відомості щодо звернення позивача із заявою про утримування його в одиночній камері чи в камері одного.

Відповідно до довідки №362 від 03.02.2021 в матеріалах особової справи ОСОБА_1 відомості щодо звернення із заявою про утримування його в одиночній камері чи в камері одного відсутні.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 3, 4 частини першої статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Тобто, враховуючи вищенаведене, судовому захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин внаслідок протиправних дій, бездіяльності чи рішень суб`єкта владних повноважень.

Позивач не звертався до адміністрації ЗВК №58 з заявою про утримування його в одиночній камері чи в камері одного, в матеріалах особової справи відсутні відомості про існування загрози життю і здоров`ю засудженого ОСОБА_1 та про вчинення ним злочину відносно інших засуджених. Дані обставини встановлені рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 20.08.2018 по справі №675/2106/17, яке набрало законної сили 12.11.2018.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для зобов`язання відповідача утримувати ОСОБА_1 в одиночній камері або в камері одного, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 30 березня 2021 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - Відповідач:Державна установа "Замкова виправна колонія (№ 58)" (вул. Гагаріна, 2,Ізяслав,Хмельницька область,30300 , код ЄДРПОУ - 08564771)

Головуюча суддя Д.Д. Гнап