Рішення № 95898012, 22.03.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/2727/19

РІШЕННЯ

іменем України

22 березня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О.

за участю:секретаря судового засідання Постовіт С.В. представників позивача, відповідача розглянувши адміністративну справу за позовом Державної установи "Райківецька виправна колонія (№78)" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 25.06.2019 р. № Ю-0008791304, скасування рішення від 25.06.2019 р. № 0008781304, скасування податкового повідомлення-рішення від 25.06.2019 р. № 0009611304 та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Державна установа "Райківецька виправна колонія (№78)" звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення підстав позову, просила:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0008791304 від 25 червня 2019 року з єдиного внеску на суму 1 961 153,16 грн.

- скасувати рішення №0008781304 від 25 червня 2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 980 576,58 грн.

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0009611304 від 25 червня 2019 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п" (11010100) на суму 510 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані вимога та рішення є протиправними, оскільки складені з порушенням норм законодавства.

Вказав, що за період, що був охоплений перевіркою, законодавство не містило чітких норм, які б встановлювали механізм та спосіб залучення засуджених до оплачуваної праці на підприємствах кримінально-виконавчої служби та інших об`єктах та порядок оподаткування таких виплат засудженим єдиним соціальним внеском.

Під час перевірки ревізором не враховано факт відсутності трудових договорів із засудженими, а за таких обставин працівники не є найманими особами та їх доходи не можуть бути базою нарахування єдиного соціального внеску. Засудженими, які залучалися установою до оплачуваної суспільно-корисної праці, подано заяви про їх працевлаштування без укладення строкових трудових договорів.

Зауважив, що Державна установа "Райківецька виправна колонія (№78)" не є роботодавцем, а особи засуджені до позбавлення волі, які зазначені в акті перевірки, не є найманими працівниками в розумінні ст. 2 Кодексу законів про працю України.

Вказує, що виплата заробітку безпосередньо засудженим не проводиться, а такі суми акумулюються на особистих рахунках засуджених.

Вважає, що суми виплат, отримані фізичною особою під час відбування покарання в місцях позбавлення волі, не є базою нарахування та утримання єдиного внеску.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року, позов в частині визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 25 червня 2019 року №Ю-0008791304, скасування рішення від 25 червня 2019 року №0008781304 залишено без розгляду.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року у задоволенні позовних вимог Державної установи "Райківецька виправна колонія №78" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області - відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року касаційну скаргу Державної установи "Райківецька виправна колонія (№78)" задоволено. Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року скасовано. Направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше призначеному складу суду від 12.01.2021, головуючим суддею визначено Михайлова О.О.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.01.2021 прийнято до провадження справу №560/2727/19 за позовом Державної установи "Райківецька виправна колонія (№78)" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 25.06.2019 р. № Ю-0008791304, скасування рішення від 25.06.2019 р. № 0008781304, скасування податкового повідомлення-рішення від 25.06.2019 р. № 0009611304 та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.01.2021 позовну заяву Державної установи "Райківецька виправна колонія (№78)", залишено без руху, з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.02.2021 поновлено Державній установі "Райківецька виправна колонія (№78)" строк звернення до суду із даним адміністративним позовом. Продовжено розгляд справи та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.02.2021 замінено відповідача по справі №560/2727/19 з Головного управління ДПС у Хмельницькій області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Хмельницькій області.

У строк встановлений судом представником відповідача подано до суду відзив на адміністративний позов. Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем не заперечується факт залучення засуджених до оплачуваної суспільно корисної праці без укладення строкових трудових договорів, що є порушенням не лише трудового законодавства та вимог Кримінально-виконавчого кодексу України, але й права засуджених на отримання соціальних виплат, що встановлено під час перевірки.

Вказує, що контролюючим органом одночасно проведено планову виїзну перевірку як позивача, так і Державного підприємства, за результатом якої встановлено порушення вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючий орган. І під час перевірки встановлено факт нарахування та виплати доходу засудженим як позивачем так і Державним підприємством, і з урахуванням проведеного аналізу документів, що надано для перевірок посадовими особами зроблено висновок, що як позивач так і Державне підприємство забезпечували роботою засуджених, здійснювали нарахування та виплату заробітної плати, проводили утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, про що відображено у відповідних актах перевірки.

Зазначає, що податковим органом встановлено на підставі первинних документів, факт отримання трудових відносин між ДУ "Райківецька виправна колонія (№78)" (за ф. №1-ДФ) встановлено, що в перевіряємому періоді, ДУ "Райківецька виправна колонія (№78)" до Хмельницького управління ГУ ДФС у Хмельницькій області подавалися податкові розрахунки за формою 1-ДФ не у повному обсязі та із недостовірними відомостями про суму доходу, що нарахований та виплачений на користь фізичних осіб, а також про суму утриманого та перерахованого з них податку, що призвело до збільшення податкових зобов`язань. За перевіряємий період позивачем не відображено інформацію про нарахування та виплату доходу засудженим, а також інформацію про утриманий та перерахований податок, чим порушено вимоги пп. "б" п. 176.2 ст. 176 ПК України та Розділ ІІІ Порядку №4.

Вказує, що позивачем не відображено у звітах по ЄСВ в період з жовтня 2016 року по вересень 2018 року фонд оплати праці по засуджених на загальну суму 9929534,65 грн та не перераховано суму ЄСВ, що необхідно нарахувати на виплачену заробітну плату на суму 555784,41 грн. Також, позивачем не здійснено нарахування ЄСВ на суми різниці між розміром мінімальної заробітної плати та фактично нарахованої заробітної плати роботодавцями на суму 1961153,16 грн.

Представник відповідача також зазначає, що всього за результатом перевірки встановлено, що позивачем не відображено у звітах по ЄСВ та не сплачено єдиного соціального внеску при виплаті доходу засудженим на загальну суму 1961153,16 грн.

Вважає, що позивач зобов`язаний своєчасно та повністю нараховувати та сплачувати єдиний соціальний внесок за засуджених до позбавлення волі, незалежно від укладення письмового трудового договору з засудженими та від фінансового стану Державної установи "Райківецька виправна колонія (№78)". Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Протокольною ухвалою від 15.03.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представники позивача підтримала позовні вимоги, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили, просили суд в задоволенні позову відмовити.

Свідки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали суду покази, що засудженні фактично перебували у трудових правовідносинах з Державним підприємством "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№78)", а не з Державною установою "Райківецька виправна колонія (№78).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов наступних висновків.

Державна установа "Райківецька виправна колонія (№78)" є юридичною особою, код ЄДРПОУ 08564765, основним видом діяльності є діяльність у сфері юстиції та правосуддя.

У період з 20.05.2019 по 28.05.2019, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, Закону України №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", наказу ГУ ДФС у Хмельницькій області №900 від 16.04.2019 "Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки Державної установи "Райківецька виправна колонія (№78)" проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державної установи "Райківецька виправна колонія (№78)" з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2018.

За результатами проведеної перевірки складено акт №0421/22-01-13-04/08564765 від 03.06.2019, відповідно до висновків якого, перевіркою виявлені порушення:

- п. 54.2 ст. 54, пп. 168.1.1, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, абз. а) п. 176.2 ст. 176 ПК України - встановлено несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи з фізичних осіб із заробітної плати засуджених на загальну суму 62730,23 грн, в тому числі:

- 12398,97 грн, граничний термін - 02.03.2017, фактично сплачено - 21.03.2017;

- 9380,21 грн, граничний термін - 30.08.2017, фактично сплачено - 18.09.2017;

- 12999,75 грн, граничний термін - 30.08.2017, фактично сплачено - 21.09.2017;

- 17388,76 грн, граничний термін - 02.03.2018, фактично сплачено - 19.03.2018;

- 2944,82 грн, граничний термін - 30.11.2018, фактично сплачено - 21.12.2018;

- 7617,72 грн, граничний термін - 30.11.2018, фактично сплачено - 26.12.2018.

- пп. 49.18.2 п. 49.1.18 ст. 49, абз. "б" пп. 176.2, п. 176.2 ст. 176 ПК України, абз. "2" ч. 3 п. 3.1, п. 3.2, п. 3.3, п. 3.4, п. 3.5, п. 3.6 абз "3" п. 3.11 розділу ІІІ "Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку" (форма 1-ДФ), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 13.01.2015 №4:

- у трьох випадках внесено інформацію по виплачених доходах для платників податків з недостовірними реєстраційними номерами облікової картки (паспортних даних) платників податків;

- інформація в податкових розрахунках за ф.1-ДФ за перевіряємий період надавалась не в повному обсязі, а саме: без відображення нарахованих та виплачених доходів для працевлаштованих засуджених, нарахованого та перерахованого податку на доходи фізичних осіб і загальної суми військового збору по засуджених (в поіменному переліку по кожному засудженому щомісячно, додатком №1 до акта перевірки) за ознакою доходів "101 - доходи у вигляді заробітної плати , нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту)";

- пп. 1.4, пп. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, п. 54.2 ст. 54 , пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. "а" п. 176.2 ст. 176.2 ст. 176 ПК України у перевіряємому періоді встановлено несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору із заробітної плати засуджених на загальну суму 5227,42 грн, в тому числі:

- 1033,24 грн, граничний термін - 02.03.2017, фактично сплачено - 21.03.2017;

- 781,69 грн, граничний термін - 30.08.2017, фактично сплачено - 18.09.2017;

- 1083,30 грн, граничний термін - 30.08.2017, фактично сплачено - 21.09.2017;

- 1449,76 грн, граничний термін - 02.03.2018, фактично сплачено - 19.03.2018;

- 245,43 грн, граничний термін - 30.11.2018, фактично сплачено - 21.12.2018;

- 634,76 грн, граничний термін - 30.11.2018, фактично сплачено - 26.12.2018.

- на порушення п. 1 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", пп. 1 п. 4.3 розділу ІV Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №455 від 09.09.2013, №449 від 20.04.2015:

- в щомісячних звітах по єдиному соціальному внеску за період з жовтня 2016 по грудень 2018 ДУ "Райківецька виправна колонія (№78)" занижено фонд оплати праці засуджених та відповідно не відображено у звітності суми нарахованих доходів, на які нараховується єдиний внесок за звітний місяць (із заробітної плати/доходу) на загальну суму 9929534,65 грн за рахунок не включення: нарахування заробітної плати засуджених в сумі 2669479,03 грн та суми різниці між розміром мінімальної заробітної плати та фактично нарахованою заробітною платою засуджених за звітний місяць (із заробітної плати доходу) 7260056,12 грн,

- за період з жовтня 2016 по грудень 2018 не проведено нарахування єдиного внеску на суму фактичної заробітної плати засуджених в сумі 555784,41 грн та не нараховано єдиний внесок на суми різниці між розміром мінімальної заробітної плати та фактично нарахованою заробітною платою засуджених в сумі 1405368,75 грн. Всього за результатами перевірки донараховано ЄСВ на загальну суму 1961153,16 грн,

- ст. 21, ч. 7 ст. 24 Кодексу законів про працю України, із змінами та доповненнями - у періоді з 01.10.2016 по 31.12.2018 всього з 2885-а засудженими до позбавлення волі (в поіменному переліку по кожному засудженому щомісячно) не оформлено належним чином трудових договорів, не видано наказів про прийом на роботу по використанню праці засуджених до позбавлення волі та здійснено фактичний допуск вказаних засуджених до виконання робіт без оформлення відповідних трудових договорів;

- ст. 115 Кодексу законів про працю України та ст. 24 Закону України "Про оплату праці" - несвоєчасність виплати заробітної плати засуджених.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем подано заперечення від 14.06.2019 №2390.

За результатами розгляду заперечення, відповідачем надано відповідь від 24.06.2019 №24281/10/22-01-13-04-07.

На підставі висновків перевірки, відповідачем прийнято:

- вимогу №Ю-0008791304 від 25.06.2019 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 1961153,16 грн;

- рішення №0008781304 від 25.06.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 980576,58 грн.

Зазначені вимога та рішення оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 09.08.2019 №38363/6/99-99-11-05-02-25 вимогу №Ю-0008791304 від 25.06.2019 та рішення №0008781304 від 25.06.2019 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Вважаючи вимогу №Ю-0008791304 від 25 червня 2019 року та рішення №0008781304 від 25 червня 2019 року протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся в суд з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені у Законі №2464-VI.

Згідно зі статтею 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У пунктах 3 і 10 частини першої цієї статті розкрито поняття застрахованої особи як фізичної особи, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок, а страхувальників як роботодавців та інших осіб, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Частиною першою статті 8 цього Закону передбачено, що розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для його нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини першої статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України (у редакції Закону від 7 вересня 2016 року №1492-VIII, втратив чинність з 28 серпня 2018 року) засуджені до позбавлення волі мають право працювати та залучаються до суспільно корисної праці у місцях і на роботах, визначених адміністрацією колонії, з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Адміністрація зобов`язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею. Праця засуджених до позбавлення волі регулюється законодавством про працю з особливостями, визначеними цим Кодексом.

Статтею 120 цього Кодексу встановлено, що праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

У виправних колоніях на особовий рахунок засуджених, які залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці, зараховується незалежно від усіх відрахувань не менш як п`ятдесят відсотків нарахованого їм місячного заробітку (частина друга цієї статті).

Згідно із частиною першою статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" від 3 липня 2018 року №2475-VIII, який набрав чинності з 28 серпня 2018 року, внесені зміни до статті 118 зазначеного Кодексу, зокрема частину першу викладено в такій редакції: «Засуджені до позбавлення волі мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг. Такі договори погоджуються адміністрацією колонії та повинні містити порядок їх виконання. Адміністрація зобов`язана створювати умови для праці засуджених за договорами цивільно-правового характеру та трудовими договорами.»

На виконання вимог статей 60 - 62, 118 - 121 Кримінально-виконавчого кодексу України, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про оплату праці" та з метою визначення умов праці та заробітної плати засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України наказом Міністерства юстиції України від 7 березня 2013 року №396/5 затверджено Інструкцію про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі (далі - Інструкція №396/5).

Відповідно до пункту 1.2 цієї Інструкції засуджені залучаються до праці: у центрах трудової адаптації; у майстернях, підсобних господарствах установ та слідчих ізоляторів; на підприємствах установ виконання покарань; на підприємствах державної або інших форм власності за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції відповідно до укладених угод між установою, де відбуває покарання засуджений, та замовником; на роботах з господарського обслуговування установ та слідчих ізоляторів.

За приписами пункту 5.1 Інструкції №396/5 праця засуджених оплачується відповідно до її кількості і якості. Підприємства установ розраховують тарифні ставки, посадові оклади для диференціації оплати праці залежно від професії і кваліфікації засуджених, складності й умов виконуваних ними робіт. Заробітна плата, нарахована засудженим, за умови виконання ними норми виробітку (денної, тижневої, місячної) або тривалості робочого часу (у тому числі при залученні до робіт на підприємствах державної або інших форм власності) не може бути менше законодавчо встановленого мінімального розміру заробітної плати.

Отже, засуджені до позбавлення волі виконують трудові функції в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією установи виконання покарань, їм гарантується виплата заробітної плати за виконану роботу, забезпечення умов охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та інших умов, встановлених законодавством про працю.

Аналіз наведеного правового врегулювання дає підстави для висновку, що визначальною передумовою для сплати єдиного внеску є наявність між суб`єктом господарювання та працівником відносин, які фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця.

Зміст спірних аналогічних правовідносин між колонією та засудженими в контексті необхідності сплати єдиного соціального внеску вже був предметом неодноразового розгляду Верховним Судом. Так, у постановах від 3 березня 2020 року (справа № 440/1512/19), від 17 березня 2020 року (справа № 809/710/17), від 3 квітня 2020 року (справа № 580/908/19), від 8 травня 2020 року (справа № 560/1391/19), від 10 червня 2020 року (справа №440/2590/19), від 18 червня 2020 року (справа №240/1700/19) Верховний Суд висловив правову позицію щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якої особи, засуджені до позбавлення волі, є найманими працівниками з особливим статусом та обмеженими трудовими правами, а виправна колонія в цих трудових відносинах виступає роботодавцем, а відтак є зобов`язаною нарахувати, утримати та сплатити суми єдиного внеску із заробітної плати таких осіб.

В ході судового розгляду судом встановлено, у акті перевірки зафіксовано, що позивачем вівся облік робочого часу засуджених, проводилося нарахування та виплата заробітної плати, утримання та перерахування податку з доходу фізичних осіб та військового збору, що встановлено на підставі первинних документів, а саме:

- табелів обліку робочого часу, які затверджені посадовими особами ДУ "Райківецька виправна колонія (№78)", відповідно до яких встановлено, що засуджені до позбавлення волі виконували роботи саме у ДУ "Райківецька виправна колонія (№78)";

- відомостями про нарахування заробітної плати, відповідно до яких встановлено, що засудженим, які залучалися до виконання робіт, щомісячно нараховувалася та виплачувалася заробітна плата. Із нарахованої заробітної плати проводилося утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб та військового збору, а також інших утримань передбачених законодавством.

Отже, проаналізувавши надані документи судом встановлено, що саме позивачем використовувалась праця засуджених, за що їм виплачувалася заробітна плата, що підтверджується відомостями про виплату заробітної плати та табелями обліку робочого часу, проводилося утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у повному обсязі, про що відображено в оборотно - сальдових відомостях, та 50 відсотків заробітної плати перераховувалося на особовий рахунок засуджених, що відкриті в органах Казначейства.

Положеннями статті 162 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема податковий агент.

Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Положеннями підпункту 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Суд зазначає, що оскільки відповідно до первинних документів встановлено, що позивач є податковим агентом у відповідності до вимог статті 162 ПК України, тобто проводить нарахування, утримання та сплату податку від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, а обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування виплат (доходу), на суми яких нараховується єдиний внесок, а відтак зобов`язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, при цьому, базою оподаткування є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід засуджених, які відбувають покарання та залучаються до робіт, за які виплачується заробітна плата.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що в спірній ситуації особи, засуджені до позбавлення волі, є найманими працівниками з особливим статусом та обмеженими трудовими правами, а виправна колонія в цих трудових відносинах виступає роботодавцем, а відтак і податковим агентом, на якого покладається обов`язок з утримання та сплати сум податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску із заробітної плати таких осіб, при цьому, базою оподаткування є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід засуджених осіб, які відбувають покарання, та залучаються до робіт, за які виплачується заробітна плата.

Однак, задовольняючи адміністративний позов частково, суд виходить з того, що в ході судового розгляду встановлено протиправність вимоги про сплату боргу від 25.06.2019 р. № Ю-0008791304 в частині нарахування основної суми недоїмки в сумі 3237,04 грн. та рішення від 25.06.2019 р. № 0008781304 в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 1618,52 грн. з підстав завищення підрахунку донарахованої суми єдиного внеску на суму різниці між розміром мінімальної заробітної плати та фактично нарахованою заробітною платою засуджених за березень 2017 в розмірі 3237,04 грн, а саме зазначено загальну суму 31862,71 грн замість правильної суми 28625,67 грн. Тому загальна сума по донарахуванню ЄСВ ДУ "Райківецька виправна колонія (№78)" має складати 1957916,12 грн та розмір штрафної санкції від сукупної суми донарахування ЄСВ буде складати 978958,06 грн.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державної установи "Райківецька виправна колонія (№78)" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача необхідно стягнути судові витрати в сумі 31,71 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державної установи "Райківецька виправна колонія (№78)" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 25.06.2019 р. № Ю-0008791304 в частині нарахування основної суми недоїмки в сумі 3237,04 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 25.06.2019 р. № 0008781304 в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 1618,52 грн.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Державної установи "Райківецька виправна колонія (№78)" судові витрати в сумі 31 (тридцять одна) грн 71 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 30 березня 2021 року

Позивач:Державна установа "Райківецька виправна колонія (№78)" (с.Райківці, Хмельницький район, Хмельницька область, 31356 , код ЄДРПОУ - 08564765) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м.Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 44070171)

Головуючий суддя О.О. Михайлов