Рішення № 95897897, 30.03.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/342/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1604 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Військової частини А1604 (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії Військової частини А1604 стосовно неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 31.07.2020 р. (тобто, проведеного в порушення порядку розгляду заяви (клопотання) суб`єкта такого звернення, передбаченого приписами ст.ст.15, 19, 20 Закону України "Про звернення громадян") в частині порушення термінів розгляду такого звернення та ненадання відповіді на таке звернення;

- зобов`язати Військову частину А1604 надати відповідь на заяву ОСОБА_1 від 31.07.2020 р.;

- визнати протиправними дії Військової частини А1604 стосовно неналежного розгляду заяви (повторного звернення) ОСОБА_1 від 24.12.2020 р. (тобто, проведеного в порушення порядку розгляду заяви (клопотання) суб`єкта такого звернення, передбаченого приписами ст.ст.15, 19 Закону України "Про звернення громадян") в частині ненадання позивачу довідки-розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. (із застосуванням для проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р., як базовий місяць січень 2008 року);

- зобов`язати Військову частині А1604 надати довідку-розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. (із застосуванням для проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р., як базовий місяць січень 2008 року);

- визнати протиправними дії Військової частини А1604 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. (із застосуванням для проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р., як базовий місяць січень 2008 року);

- зобов`язати Військову частину А1604 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. (із застосуванням для проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р., як базовий місяць січень 2008 року);

- визнати протиправними дії Військової частини А1604 щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини грошових доходів починаючи з 01.01.2016 р. по день фактичного розрахунку, у зв`язку із несвоєчасною виплатою ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. і грошової компенсації за невикористанні календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 22.03.2017 р. по 30.10.2019 р. (тобто - "належної суми компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", згідно Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159);

- зобов`язати Військову частину А1604 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів починаючи з 01.01.2016 р. по день фактичного розрахунку, у зв`язку із несвоєчасною виплатою ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. і грошової компенсації за невикористанні календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 22.03.2017 р. по 30.10.2019 р. (тобто - "належної суми компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", згідно Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив військову службу за контрактом у Військовій частині А1604 та був звільнений зі служби в запас 30.10.2019 р. Під час звільнення з військової служби відповідачем не було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. З метою отримання належних виплат 31.07.2020 р. звернувся із заявою до Військової частини А1604, яку відповідач отримав 05.08.2020 р. Оскільки відповідачем не надано відповідь, 10.09.2020 р. повторно звернувся до Військової частини А 1604 із заявою, проте відповідач протиправно листом від 28.09.2020 р. № 1687 відмовив в її задоволенні. Вказує на порушення п`ятнадцятиденного строку розгляду його звернення, так як заяву від 31.07.2020 р. отримано 05.08.2020 р., а розглянуто лише 28.09.2020 р. (разом із повторним зверненням). Крім того, відповідачем безпідставно відмовлено у нарахуванні та виплаті індексації, оскільки в силу приписів діючого законодавства грошове забезпечення підлягає індексації, при цьому базовим місяцем для нарахування індексації є січень 2008 року. В подальшому 30.10.2019 р. на картковий рахунок надійшли кошти в сумі 28781,63 грн., між тим відповідачем не було повідомлено про здійснення виплат та не надано відповідного розрахунку виплаченої суми. Згідно довідок Військової частини А1604 від 28.09.2020 р. № 560 та від 28.01.2021 р. № 80 "Про проведений розрахунок компенсації відпустки як учаснику бойових дій ОСОБА_1 " сума розрахунку становить 27550,60 грн. Тому для з`ясування, що це за виплати, 24.12.2020 р. звернувся із заявою до відповідача. З отриманого від Військової частини А1604 листа від 28.01.2021 р. так і не встановив що це за виплати. Таким чином, відповідачем за рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 р. по справі № 540/229/20 було виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 22.03.2017 р. по 30.10.2019 р. в сумі 27550,60 грн., яку 30.10.2020 р. зараховано на картковий рахунок. В той же час, вказане рішення набрало законної сили 06.06.2020 р. та лише через чотири місяці - 30.10.2020 р. сплачено позивачу компенсацію, чим допущено затягування остаточного розрахунку. Вважає, що внаслідок невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. та несвоєчасною виплатою компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 22.03.2017 р. по 30.10.2019 р. має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Ухвалою від 05.02.2020 р. у справі відкрито спрощене провадження, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

04.03.2021 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що на заяву позивача від 31.07.2020 р., яка надійшла 05.08.2020 р., підготовлено відповідь від 04.09.2020 р. № 1523 та, оскільки ніхто відповідь не забрав, то її направлено звичайним листом через скриньку Укрпошти.

Щодо нарахування та виплатити індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року, зазначає, що проведення індексації перебуває у прямій залежності від фінансових ресурсів відповідних бюджетів та не може виходити за їх межі. Розрахунком фонду грошового забезпечення Військової частини А1604 на рік, Розрахунком фонду грошового забезпечення Військової частини А1604 на 2016 рік, що затверджені розпорядником коштів вищого рівня, не передбачено асигнувань для проведення індексації грошового забезпечення. Відтак, у відповідача були відсутні фінансові ресурси для виплати індексації. Зазначене підтверджується листами Департаменту фінансів Міністерства оборони України (№ 248/3/9/1/2 від 04.01.2016 р., № 248/3/9/1/940 від 16.08.2017 р., № 248/1485 від 26.03.2018 р., № 248/7/9/1/1661 від 19.12.2017 р.), якими головний розпорядник бюджетних коштів довів до підпорядкованих частин відповідні роз`яснення та надав їм вказівки щодо припинення нарахування індексації до окремого розпорядження. Стосовно базового місяця (січень 2008 року) зазначає, що починаючи з 01.12.2015 р. обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець. Тобто, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення здійснюється індивідуально для кожного працівника (військовослужбовця) та залежить, в тому числі, від його просування по службі. Тому доводи позивача про необхідність застосування січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. є безпідставними, так як позивач бажає застосувати до правовідносин за період з січня 2008 року по грудень 2015 року норму пункту 5 Порядку № 1078 в редакції, яка діє з 01.12.2015 р. Окрім цього, визначення базового місяця для розрахунку індексації належить до дискреційних повноважень Міністерства оборони України.

Щодо зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію частини грошових доходів у зв`язку з несвоєчасною сплатою індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. і грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 22.03.2017 р. по 30.10.2019 р. зазначає, що індексація та компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій не є складовими грошового забезпечення військовослужбовців, а тому відсутні підстави для проведення їх компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ. Крім того, позивач просить компенсувати індексацію, яка йому не нарахована і право на яку він не набув, за період, який ще не настав.

29.03.2021 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказує на безпідставність викладених у ньому обставин та їх невідповідність вимогам законодавства. Зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів направлення поштою на адресу позивача листа від 04.09.2020 р. № 1523. Згідно змісту відзиву відповідач визнає, що в період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. не нараховував та не виплачував індексацію грошового забезпечення. Невиплата індексації є протиправним обмеженням конституційних прав ОСОБА_1 та порушенням вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078. Не нарахування індексації грошового забезпечення за спірний період із встановленням базового місяця січень 2008 року порушує гарантії щодо грошового забезпечення військовослужбовця. Базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 є січень 2008 року, в якому постановою № 1294 встановлено підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, а не інший базовий місяць. Тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

Положеннями ст.258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки від сторін не надходило клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовної заяви виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з вересня 2003 року по 30.10.2019 р. проходив військову службу за контрактом у Військовій частині А1604.

З 07.10.2016 р. по 06.12.2016 р. позивач брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, про що свідчить довідка від 29.12.2016 р. № 1925.

Також позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 22.03.2017 р.

Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 08.10.2019 р. № 421 майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України за пп."к" п.2 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Наказом командира Військової частини А1604 від 30.10.2019 р. № 246 майора ОСОБА_1 виключено з 30.10.2019 р. зі списків особового складу військової частини, всіх видів та направлено для зарахування на військовий облік до Херсонського об`єднаного міського військового комісаріату Херсонської області оперативного командування "Південь".

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 р. у справі № 540/229/20 визнано протиправною бездіяльність Військової частини А1604 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 22.03.2017 р. по 30.10.2019 р.; зобов`язано Військову частину А1604 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 22.03.2017 р. по 30.10.2019 р.

Рішення набрало законної сили 06.06.2020 р.

На виконання рішення суду Військовою частиною А1604 нараховано компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у розмірі 27137,34 грн., яку відповідно до платіжного доручення від 29.10.2020 р. № 1233 перераховано на картковий рахунок позивача 30.10.2020 р.

31.07.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, яка отримана Військовою частиною А1604 05.08.2020 р., в якій просив:

- нарахувати та виплатити частину не виплаченого грошового забезпечення за січень 2016 року (а саме: посадовий оклад за січень 2016 року, оклад за військовим званням та надбавку за вислугу років) відповідно до тієї посади, яку займав станом на січень 2016 року;

- нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р.;

- нарахувати та виплатити грошову компенсацію за не використані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 22.03.2017 р. по 30.10.2019 р.;

- видати повну довідку стосовно проведеного розрахунку із обов`язковим зазначенням розміру всіх її сум і складових, а також письмовим роз`ясненням порядку проведеного розрахунку із посиланням на нормативно-правові акти (по кожній вимозі окремо);

- видати повну довідку про розмір грошового забезпечення із врахуванням всіх основних і додаткових видів грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 30.10.2019 р.

Листом від 04.09.2020 р. за вих. № 1523 відповідачем зазначено наступну інформацію:

- щодо нарахування та виплати посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за січень 2016 року: посадовий оклад за січень 2016 року у розмірі 1050 грн., оклад за військовим званням за січень 2016 року у розмірі 125 грн., надбавка за вислугу років за січень 2016 року у розмірі 470 грн. фактично виплачені в лютому 2016 року разом з іншими видами грошового забезпечення, а тому відсутні підстави для їх нарахування та виплати;

- щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року: з січня 2016 року індексація не нараховувалася і не виплачувалася у зв`язку з відсутністю фінансування на її виплату;

- щодо нарахування та виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 22.03.2017 р. по 30.10.2019 р.: підстав для нарахування та виплати компенсації немає, так як рапорт на виплату компенсації не надавався, відповідний наказ на виплату не видавався.

10.09.2020 р. позивач повторно звернувся до Військової частини А1604 із заявою, яку отримано відповідачем 16.09.2020 р., в якій просив:

- нарахувати та виплатити частину не виплаченого грошового забезпечення за період за січень 2016 року (а саме: посадовий оклад за січень 2016 року, оклад за військовим званням та надбавку за вислугу років) відповідно до тієї посади, яку займав станом на січень 2016 року;

- нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р.;

- нарахувати та виплатити грошову компенсацію за не використані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 22.03.2017 р. по 30.10.2019 р.;

- видати повну довідку стосовно проведеного розрахунку із обов`язковим зазначенням розміру всіх її сум і складових, а також письмовим роз`ясненням порядку проведеного розрахунку із посиланням на нормативно-правові акти (по кожній вимозі окремо);

- видати повну довідку про розмір грошового забезпечення із врахуванням всіх основних і додаткових видів грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 30.10.2019 р.;

- у зв`язку із несвоєчасною виплатою (а саме: частини грошового забезпечення за січень 2016 року (посадовий оклад за січень 2016 року, оклад за військовим званням та надбавку за вислугу років), індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р., а також не виплаченої грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 22.03.2017 р. по 30.10.2019 р.), нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів починаючи з 01.01.2016 р. по день фактичного розрахунку (тобто - "належної суми компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", згідно Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159).

Листом від 28.09.2020 р. за вих. № 1684 відповідачем зазначено наступну інформацію:

- щодо нарахування та виплати посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за січень 2016 року: посадовий оклад за січень 2016 року у розмірі 1050 грн., оклад за військовим званням за січень 2016 року у розмірі 125 грн., надбавка за вислугу років за січень 2016 року у розмірі 470 грн. фактично виплачені в лютому 2016 року разом з іншими видами грошового забезпечення, а тому відсутні підстави для їх нарахування та виплати;

- щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року: з січня 2016 року індексація не нараховувалася і не виплачувалася у зв`язку з відсутністю фінансування на її виплату;

- щодо нарахування та виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 22.03.2017 р. по 30.10.2019 р.: підстав для нарахування та виплати компенсації немає, так як рапорт на виплату компенсації не надавався, відповідний наказ на виплату не видавався.

24.12.2020 р. позивач повторно звернувся до відповідача із заявою, яку отримано Військовою частиною А1604 30.12.2020 р., в якій просив:

- нарахувати та виплатити частину не виплаченого грошового забезпечення за період за січень 2016 року (а саме: посадовий оклад за січень 2016 року, оклад за військовим званням та надбавку за вислугу років) відповідно до тієї посади, яку займав станом на січень 2016 року;

- нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. (обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.25 р. по 28.02.2018 р. здійснювати з місяця, наступного за місяцем останнього підвищення посадових окладів військовослужбовців, тобто, як базовий місяць застосовувати січень 2008 року);

- видати довідку-розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. (обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. здійснювати з місяця, наступного за місяцем останнього підвищення посадових окладів військовослужбовців, тобто, як базовий місяць застосовувати січень 2008 року);

- видати довідку-розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 30.10.2019 р.;

- видати повну довідку стосовно проведеного розрахунку (виплаченої на картковий рахунок суми грошової компенсації за невикористані календарну дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 22.03.2017 р. по 30.10.2019 р.) із обов`язковим зазначенням розміру всіх її сум і складових, а також письмовим роз`ясненням порядку проведеного розрахунку із посиланням на нормативно-правові акти;

- видати копії карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 , що перебував на фінансовому забезпеченні Військової частини А1604 за період з 2008 року по 2019 рік;

- видати повну довідку про розмір грошового забезпечення із врахуванням всіх основних і додаткових видів грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 30.10.2019 р.;

- у зв`язку із несвоєчасною виплатою (а саме: частини грошового забезпечення за січень 2016 року (посадовий оклад за січень 2016 року, оклад за військовим званням та надбавку за вислугу років), індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р., а також не виплаченої грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 22.03.2017 р. по 30.10.2019 р.), нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів починаючи з 01.01.2016 р. по день фактичного розрахунку (тобто - "належної суми компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", згідно Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159).

Листом від 28.01.2021 р. за вих. № 189 відповідачем зазначено наступну інформацію:

- щодо нарахування та виплати посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за січень 2016 року: посадовий оклад за січень 2016 року у розмірі 1050 грн., оклад за військовим званням за січень 2016 року у розмірі 125 грн., надбавка за вислугу років за січень 2016 року у розмірі 470 грн. фактично виплачені в лютому 2016 року разом з іншими видами грошового забезпечення, а тому відсутні підстави для їх нарахування та виплати;

- щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року: з січня 2016 року індексація не нараховувалася і не виплачувалася у зв`язку з відсутністю фінансування на її виплату;

- щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням бази 2008 року: аналіз редакції пункту 10-2 Порядку № 1078 (в редакції, яка діє з 01.12.2015 р.) свідчить про те, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення здійснюється індивідуально для кожного працівника (військовослужбовця) та залежить, в тому числі, від обставин проходження служби (підвищення або переміщення по службі, присвоєння чергових звань тощо). Визначення січня 2008 року як місяця для забезпечення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р., оскільки заявник бажає застосувати до правовідносин за період з січня 2008 року по листопад 2015 року норму пункту 5 Порядку № 1078 в редакції, яка дії з 01.12.2015 р.;

- щодо нарахування та виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 22.03.2017 р. по 30.10.2019 р.: підстав для нарахування та виплати компенсації немає, оскільки військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять військову службу, яка віднесена до публічної служби. Порядок проходження військової служби урегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на осіб, корті перебувають на такій службі, додаткові обов`язки та відповідальність. Тому на військовослужбовців, які проходять військову службу у Збройних Силах України норми ст.ст.116, 117 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 р. № 100 не поширюються.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р., неналежному розгляді його звернень, не виплаті компенсації втрати частини грошових доходів внаслідок несвоєчасної виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 22.03.2017 р. по 30.10.2019 р., позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій стосовно неналежного розгляду звернень від 31.07.2020 р. (порушення терміну розгляду, ненадання відповіді на звернення) та від 24.12.2020 р. (ненадання довідки-розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. (із застосуванням базового місяця січень 2008 року)) та зобов`язання відповідача надати відповідь на звернення від 31.07.2020 р. та довідку-розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. (із застосуванням базового місяця січень 2008 року), суд зазначає наступне.

Згідно ст.1 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.

Статтею 3 Закону № 393/96-ВР визначено, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Згідно ч.1 ст.5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Статтею 7 Закону № 393/96-ВР встановлено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. За приписами ст.15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Стаття 19. Обов`язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг

Відповідно до ст.19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не відміняє вимоги частини дев`ятої цієї статті.

Згідно ст.20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Аналіз даних правових норм свідчить про те, що кожен має право звернутися із заявою, скаргою чи пропозицією до органу державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадової особи. Цьому праву відповідає обов`язок відповідних суб`єктів своєчасно, об`єктивно розглянути звернення, надати обґрунтовану та вичерпну відповідь по кожному з поставлених у зверненні питань, або, у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою, роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення чи передати її на розгляд до іншого органу, до повноважень якого віднесено вирішення порушених у зверненні питань. При цьому загальний строк розгляду звернень становить один місяць від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Зі змісту позовної заяви слідує, що неналежний розгляд заяви від 31.07.2020 р. позивач пов`язує з ненаданням на неї відповіді, а заяви від 24.12.2020 р. - ненаданням довідки-розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. із застосуванням базового місяця січень 2008 року.

Судом встановлено, що заяву ОСОБА_1 від 31.07.2020 р. отримано Військовою частиною 05.08.2020 р., що не заперечується сторонами. Таким чином, термін розгляду цієї заяви розпочався 05.08.2020 р. та закінчився 04.09.2020 р.

Відповідачем на заяву від 31.07.2020 р. надано відповідь 04.09.2020 р. за вих. № 1523, що підтверджується наданим до суду витягом з журналу реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян Військової частини А1604.

Тобто, доводи позивача про ненадання відповіді на заяву від 31.07.2020 р. та порушення строку її розгляду є безпідставними та спростовуються наданими відповідачем доказами.

У поданій відповідачу заяві від 31.07.2020 р. ОСОБА_1 просив:

- нарахувати та виплатити частину не виплаченого грошового забезпечення за січень 2016 року (а саме: посадовий оклад за січень 2016 року, оклад за військовим званням та надбавку за вислугу років) відповідно до тієї посади, яку займав станом на січень 2016 року;

- нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р.;

- нарахувати та виплатити грошову компенсацію за не використані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 22.03.2017 р. по 30.10.2019 р.;

- видати повну довідку стосовно проведеного розрахунку із обов`язковим зазначенням розміру всіх її сум і складових, а також письмовим роз`ясненням порядку проведеного розрахунку із посиланням на нормативно-правові акти (по кожній вимозі окремо);

- видати повну довідку про розмір грошового забезпечення із врахуванням всіх основних і додаткових видів грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 30.10.2019 р.

Згідно відповіді, оформленої листом від 04.09.2020 р. за вих. № 1523, відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для задоволення заяви, зазначивши зокрема:

- щодо нарахування та виплати посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за січень 2016 року: посадовий оклад за січень 2016 року у розмірі 1050 грн., оклад за військовим званням за січень 2016 року у розмірі 125 грн., надбавка за вислугу років за січень 2016 року у розмірі 470 грн. фактично виплачені в лютому 2016 року разом з іншими видами грошового забезпечення, а тому відсутні підстави для їх нарахування та виплати;

- щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року: з січня 2016 року індексація не нараховувалася і не виплачувалася у зв`язку з відсутністю фінансування на її виплату;

- щодо нарахування та виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 22.03.2017 р. по 30.10.2019 р.: підстав для нарахування та виплати компенсації немає, так як рапорт на виплату компенсації не надавався, відповідний наказ на виплату не видавався.

Таким чином, відповідачем надано відповідь на всі питання, які ставилися у звернені позивача.

Суд акцентує увагу, що позивач неналежний розгляд заяви від 31.07.2020 р. обґрунтовує виключно ненаданням відповіді, а тому суд перевіряє правомірність дій відповідача в межах заявлених ОСОБА_1 підстав.

Стосовно розгляду відповідачем заяви від 24.12.2020 р. судом встановлено, що ОСОБА_1 просив:

- нарахувати та виплатити частину не виплаченого грошового забезпечення за період за січень 2016 року (а саме: посадовий оклад за січень 2016 року, оклад за військовим званням та надбавку за вислугу років) відповідно до тієї посади, яку займав станом на січень 2016 року;

- нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. (обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.25 р. по 28.02.2018 р. здійснювати з місяця, наступного за місяцем останнього підвищення посадових окладів військовослужбовців, тобто, як базовий місяць застосовувати січень 2008 року);

- видати довідку-розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. (обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.25 р. по 28.02.2018 р. здійснювати з місяця, наступного за місяцем останнього підвищення посадових окладів військовослужбовців, тобто, як базовий місяць застосовувати січень 2008 року);

- видати довідку-розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 30.10.2019 р.;

- видати повну довідку стосовно проведеного розрахунку (виплаченої на картковий рахунок суми грошової компенсації за невикористані календарну дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 22.03.2017 р. по 30.10.2019 р.) із обов`язковим зазначенням розміру всіх її сум і складових, а також письмовим роз`ясненням порядку проведеного розрахунку із посиланням на нормативно-правові акти;

- видати копії карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 , що перебував на фінансовому забезпеченні Військової частини А1604 за період з 2008 року по 2019 рік;

- видати повну довідку про розмір грошового забезпечення із врахуванням всіх основних і додаткових видів грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 30.10.2019 р.;

- у зв`язку із несвоєчасною виплатою (а саме: частини грошового забезпечення за січень 2016 року (посадовий оклад за січень 2016 року, оклад за військовим званням та надбавку за вислугу років), індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р., а також не виплаченої грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 22.03.2017 р. по 30.10.2019 р.), нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів починаючи з 01.01.2016 р. по день фактичного розрахунку (тобто - "належної суми компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", згідно Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159).

Дане звернення ОСОБА_1 розглянуто відповідачем та 28.01.2021 р. за вих. № 189 надано відповідь наступного змісту:

- щодо нарахування та виплати посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за січень 2016 року: посадовий оклад за січень 2016 року у розмірі 1050 грн., оклад за військовим званням за січень 2016 року у розмірі 125 грн., надбавка за вислугу років за січень 2016 року у розмірі 470 грн. фактично виплачені в лютому 2016 року разом з іншими видами грошового забезпечення, а тому відсутні підстави для їх нарахування та виплати;

- щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року: з січня 2016 року індексація не нараховувалася і не виплачувалася у зв`язку з відсутністю фінансування на її виплату;

- щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням бази 2008 року: аналіз редакції пункту 10-2 Порядку № 1078 (в редакції, яка діє з 01.12.2015 р.) свідчить про те, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення здійснюється індивідуально для кожного працівника (військовослужбовця) та залежить, в тому числі, від обставин проходження служби (підвищення або переміщення по службі, присвоєння чергових звань тощо). Визначення січня 2008 року як місяця для забезпечення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р., оскільки заявник бажає застосувати до правовідносин за період з січня 2008 року по листопад 2015 року норму пункту 5 Порядку № 1078 в редакції, яка дії з 01.12.2015 р.;

- щодо нарахування та виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 22.03.2017 р. по 30.10.2019 р.: підстав для нарахування та виплати компенсації немає, оскільки військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять військову службу, яка віднесена до публічної служби. Порядок проходження військової служби урегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на осіб, корті перебувають на такій службі, додаткові обов`язки та відповідальність. Тому на військовослужбовців, які проходять військову службу у Збройних Силах України норми ст.ст.116, 117 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 р. № 100 не поширюються.

Неналежний розгляд цього звернення позивач пов`язує виключно з ненаданням йому довідки-розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. із зазначенням базового місяця січень 2008 року. В той же час суд зауважує, що обов`язок надання такої довідки у Військової частини А1604 виник би у тому разі, якщо б відповідач за результатами розгляду звернення позивача прийшов до висновку про обґрунтованість його заяви. Однак відповідач у листі від 28.01.2021 р. за вих. № 189 вказав на відсутність підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. Наявність чи відсутність у ОСОБА_1 права на отримання індексації грошового забезпечення за спірний період є окремими позовними вимогами, заявленими позивачем в рамках даної справи, яким суд надасть оцінку поза межами дії Закону України "Про звернення громадян".

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки заяви позивача від 31.07.2020 р. та від 24.12.2020 р. розглянуто відповідачем у встановлені Законом № 393/96-ВР строки та надано відповідь по всіх зазначених у них питаннях.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача стосовно не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015. р. по 28.02.2018 р. із застосуванням базового місяця січень 2008 року та зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. із застосуванням базового місяця січень 2008 року, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до ст.1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.ч.2, 3 ст.9 Закону № 2011-XII).

Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.2001 р. № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Згідно ст.1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За приписами ст.2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону № 1282-XII встановлено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 р. № 911-VIII у частині першій статті 4 Закону № 1282-XII цифри "101" замінено цифрами "103".

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Приписами ч.2 ст.5 Закону № 1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ст.6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Як встановлено п.1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до п.4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету (п.6 Порядку № 1078).

Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Суд зауважує, що обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, відповідач не посилається на відсутність обставин, передбачених ст.4 Закону № 1282-ХІІ, для проведення індексації, а лише зазначає про те, що у межах виділених Військовій частині А1604 коштів, не було передбачено виплати індексації грошового забезпечення.

При цьому, відповідач жодним чином не спростовує наявності підстав для проведення позивачу у період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. індексації грошового забезпечення та не оспорює визначеного позивачем у позові періоду, протягом якого така індексація мала бути нарахована і виплачена.

Таким чином, фактично єдиною підставою, на якій ґрунтуються заперечення Військової частини А1604, є відсутність протягом спірного періоду бюджетних призначень для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

Суд вважає за необхідне зазначити, що нормами Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.

Водночас, пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. У Законі № 1282-ХІІ йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення від 08.11.2005 р., заява № 63134/00).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Тому суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Твердження відповідача про те, що проведення індексації грошових доходів здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів є необґрунтованими, оскільки ч.6 ст.5 Закону № 1282-XII, на яку посилається відповідач, не обмежує проведення, передбачених чинним законодавством України виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 р. № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 р. № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.12.2018 р. у справі № 825/874/17, від 19.07.2019 р. у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 р. у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 р. у справі № 620/1892/19.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р., а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій є обґрунтованими.

В той же час в даному випадку відповідачем допущено протиправну бездіяльність, а не дії як вказує позивач, оскільки за заявами ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. Військовою частиною А1604 не вчинено жодних дій.

Стосовно доводів позивача про нарахування індексації за спірний період із застосуванням базового місяця січень 2008 року, суд зазначає наступне.

Розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення. При цьому, питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв`язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватись позивачу, також належить до компетенції відповідача при нарахуванні та виплаті відповідних сум.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 р. у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 р. у справі "Волохи проти України" (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

За таких обставин, у даному випадку повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку № 1078 та Закону № 1282-XII, покладається на відповідача, а тому, підстави для зобов`язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням базового місяця січень 2008 року відсутні.

Окрім цього, суд зауважує, що в порядку адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 КАС України підлягають захисту порушені права, свободи чи інтереси особи. В даному випадку вимога позивача про проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. з урахуванням базового місяця січень 2008 року направлена на майбутнє, оскільки ці правовідносини ще не настали у зв`язку з тим, що Військовою частиною А1604 ще не здійснено нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за спірний період.

За таких обставин позовна заява ОСОБА_1 в цій частині не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. і грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 22.03.2017 р. по 30.10.2019 р. та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити цю компенсацію, суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 р. № 2050-III (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159 (далі - Порядок № 159).

Згідно ст.1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону № 2050-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно ст.3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Стаття 4 Закону № 2050-ІІІ встановлює, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи),

За змістом п.2 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.

Згідно п.3 Порядку № 159 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення).

У пункті 4 Порядку № 159 закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Так, згідно абзацу 8 пункту 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Отже, особа набуває право на компенсацію у разі неотримання грошового доходу, право на яке не оспорюється, а розмір такої компенсації залежить від розміру невчасно виплаченого доходу.

У даній справі позивач звернувся для захисту права на індексацію свого грошового забезпечення у відповідний період, оскільки відповідач це право не визнавав.

Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд дійшов висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 140/2006/19.

Отже, нарахування індексації не є безумовним, а виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації.

Беручи до уваги, що у цій справі встановлювалося право особи на нарахування та виплату спірної грошової суми, яка визначена не була, суд дійшов висновку, що позовна вимога про нарахування та виплату компенсації за невчасно виплачену індексацію заявлена передчасно, відносно майбутніх правовідносин та подій, котрі ще не склались (відповідач не здійснив обчислення розміру індексації за спірний період), отже задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.01.2021 р. у справі № 160/35/20.

Що стосується грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, то вона не є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, а тому відсутні підстави для проведення її компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ.

В той же час суд зауважує, що у разі несвоєчасної виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій ОСОБА_1 має право на звернення до суду щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позивач скористався таким правом та звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з відповідним позовом (справа № 540/351/21), рішення у якій на даний час не прийнято.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягають.

Приписами ч.1 ст.90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.

Статтею 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Наведені процесуальні приписи не є імперативними, передбачають диспозитивну поведінку суду щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, суд вважає, що зобов`язати надати такий звіт, це право суду, а не обов`язок. В даному спорі суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, оскільки позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ст.383 КАС України особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Військової частини А1604 (75024, Херсонська область, Білозерський район, с.Чорнобаївка, код ЄДРПОУ 08501380) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1604 (75024, Херсонська область, Білозерський район, с.Чорнобаївка, код ЄДРПОУ 08501380) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р.

Зобов`язати Військову частину А1604 (75024, Херсонська область, Білозерський район, с.Чорнобаївка, код ЄДРПОУ 08501380) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко

кат. 106030000