Рішення № 95897387, 30.03.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 березня 2021 року м. Рівне №559/406/19Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доПенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про стягнення моральної шкоди, -В С Т А Н О В И В:

26.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до Дубенського міськрайонного суду Рівненської області з позовом до Пенсійний фонд України, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив суд стягнути солідарно з відповідачів два мільйони гривень причиненої моральної шкоди.

Зі змісту розпорядження голови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 04.03.2019, вказано, що відповідно до протоколу розподілу від 04.03.2019 щодо неможливості розподілу судової справи між суддями, призначення справи не відбулося, оскільки не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу справи. Суддею Ралець Р.В. заявлено самовідвід. В судді Жуковської О.Ю. 17.01.2019 закінчились повноваження судді. Інших суддів, які б відправляли правосуддя в Дубенському міськрайонному суді на даний час не має. Враховуючи викладене та на підставі п.2 ч.1 ст.31, ч.3 ст.41 ЦПК України, справа № 559/406/19 за позовом ОСОБА_1 до Дубенського об`єднаного правління Пенсійного фонду України в Дубенському районі, Пенсійного Фонду України про відшкодування моральної шкоди направлена до Млинівського районного суду Рівненської області.

Ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 01.10.2020 закрито провадження у справі № 559/406/19.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 17.11.2020 у справі № 559/406/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Млинівського районного суду Рівненської області від 01.10.2020 залишено без змін.

Відповідно до супровідного листа від 24.12.2020 за № 559/406/19/4332/2020, Млинівський районний суд Рівненської області згідно із ч. 1 ст. 256 ЦПК України направив за заявою ОСОБА_1 , справу № 559/406/19 за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відшкодування моральної шкоди до Рівненського окружного адміністративного суду.

29.12.2020 справа № 559/406/19 надійшла до Рівненського окружного адміністративного суду, та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено суддю Зозулю Д.П.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку із протиправними діями відповідачів щодо призначення довічного грошового утримання судді у відставці, позивач був позбавлений засобів для існування з листопада 2015 року по 20 травня 2016 року. Також, позивач зазначає, що протиправні дії відповідачів щодо тривалого призначення довічного грошового утримання судді у відставці, призвела до появи у нього сильних душевних страждань, відчуття несправедливості, незахищеності, безвиході, негативного настрою з приводу дискримінації, утисків з приводу виникнення і неусунення порушення майнового права. Наголошує, що психологічні, емоційні та фізичні страждання, які він відчуває, істотно знижують якість життя. Вважає, що протиправними діями відповідачів завдало позивачу моральної шкоди в розмірі 2000000 грн., що підлягає стягненню з них солідарно.

Ухвалою суду від 04.01.2021 позовна заява залишалася без руху. Позивачу встановлювався строк для усунення недоліків позовної заяви. У вказаний строк позивач допущені недоліки усунув, відтак позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

Ухвалою суду від 21.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Відповідачі у строк встановлений судом подали до суду відзиви на позовну заяву, у якому заперечили проти позовних вимог. Зокрема зазначили, що Пенсійний фонд України є неналежним відповідач у справі та не вчиняв жодних дій щодо позивача, які могли спричинити йому моральної шкоди. Крім того, зазначають, що дії органу Пенсійного фонду України щодо відмови у призначенні довічного грошового утримання для позивача відповідали нормам пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII (далі – Закон № 213) та не є протиправними. Також, вказують, що рішенням суду у справі № 559/3137/15-а не визнано протиправних дій органу Пенсійного фонду України, а лише зазначено про звуження гарантій незалежності суддів Законом № 213. Таким чином, вважають що органи Пенсійного фонду України, своїми діями щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення довічного грошового утримання судді, не завдали моральної шкоди позивачу. Разом з тим, відповідачі вказують, що позивачем помилково зазначено про стягнення моральної шкоди з коштів органів Пенсійного фонду України. Так, відповідно до частини 2 статті 72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Статтею 73 цього Закону визначений вичерпний перелік цілей, на які використовуються кошти Пенсійного фонду України, і встановлено заборону використання коштів фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Відшкодування моральної шкоди не передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Враховуючи наведене просили відмовити у задоволенні позову повністю.

Протокольною ухвалою суду від 17.02.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про залишення позовної заяви без розгляду за безпідставністю, оскільки позивач не звертався до Рівненського окружного адміністративного суду, а справа надійшла до даного суду відповідно до супровідного листа від 24.12.2020 за № 559/406/19/4332/2020 із Млинівського районного суду Рівненської області згідно із ч. 1 ст. 256 ЦПК України.

Протокольною ухвалою суду від 17.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 29.03.2020.

Ухвалою суду від 29.03.2021 продовжено розгляд справи № 559/406/19 у письмовому провадженні.

В силу вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового розгляду справи (в письмовому провадженні) за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Постановою Верховної Ради України від 12.11.2015 відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України ОСОБА_1 звільнено з посади судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області в зв`язку з подачею заяви про відставку.

27 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся в Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області із заявою, відповідно до якої просив виплачувати щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, як судді, який на час виходу у відставку мав суддівський стаж більше 35 років.

07 грудня 2015 року за вихідним номером 46/06-12-Т ОСОБА_1 отримано відповідь щодо відмови у призначенні та виплати довічного грошового утримання.

Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 12.01.2016 у справі № 559/3137/15-а, яка набрала законної сили відповідно до ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016, позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області від 07 грудня 2015 року у призначенні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області призначити та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, як судді, який на час виходу у відставку мав стаж роботи судді більше 35 років, з 27 листопада 2015 року.

В силу вимог ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені цим судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не підлягають доказуванню.

Таким чином, факт протиправної відмови Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області (Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, як правонаступника) від 07 грудня 2015 року у призначенні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, не потребує доказування, позаяк встановлений судовим рішенням, що набрало законної сили.

Зважаючи на те, що позивача протиправно було позбавлено засобів для існування з 27 листопада 2015 року по 20 травня 2016 року, ним заявлено вимогу про стягнення з відповідачів на його користь завданої моральної шкоди.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Фактичною підставою для застосування відповідальності на підставі ст.1167 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.

Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 №4 (пункт 3) визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 зазначеної Постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Іншими словами, моральна шкода фізичної особи визначається через страждання. Страждання – це негативна для людини емоція, змістом якої є біль, мука, тривога, переживання. Страждання є наслідком певних дій, які викликають такі емоції. Які саме дії викликають страждання – чинне законодавство не зазначає, обмежуючись лише загальною вказівкою на їхню протиправність. Поміж тим, за практикою Європейського Суду з прав людини обставинами, які беруться до уваги як такі, що заподіюють моральну шкоду, зокрема є: невизначеність ситуації з результатом кримінального провадження та його фінансових наслідків; незручності, викликані негативним впливом на здоров`я; стурбованість і тривога через те, що ситуація триває довго; негативний вплив на членів сім`ї; психічне напруження; глибоке відчуття несправедливості, викликане позбавленням засобів для існування; розчарування тощо.

Як свідчать матеріали справи, позивач обґрунтовує моральну шкоду, заподіяну відповідачами шляхом позбавлення його засобів для існування, стурбованістю і тривогою через те, що ситуація триває довго; негативним впливом такої протиправної діяльності відповідачів на здоров`я позивача, психічним напруженням, глибоким відчуттям несправедливості, викликаним відмовою у призначенні гарантованого законом довічного грошового утримання судді, розчаруванням.

Поряд з цим, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як свідчать матеріали справи, постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 12.01.2016 у справі № 559/3137/15-а, яка набрала законної сили відповідно до ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016, визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області від 07 грудня 2015 року у призначенні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області призначити та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, як судді, який на час виходу у відставку мав стаж роботи судді більше 35 років, з 27 листопада 2015 року.

На переконання суду, така протиправна дія Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області (Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, як правонаступника) щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці безумовно свідчить про заподіяння моральної шкоди позивачу. Суд категорично вважає неприйнятною у правовій державі ситуацію, коли після досягнення права на отримання довічного грошового утримання, позивач і надалі позбавлений можливості фактичної реалізації його права, у задоволенні якого протиправно відмовляють. Така невизначеність, стурбованість і тривога через те, що ця ситуація триває надто довго і невідомо коли припиниться, безперечно викликає психічне напруження, відчуття безнадійності, глибокої несправедливості, відчаю та розчарування у відсутності адекватного правового захисту.

Враховуючи те, що протиправна відмова Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області (Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, як правонаступника) перешкоджала отримати позивачу гарантоване законом право на довічне грошове утримання судді, протягом тривалого часу, що становить втручання у його право на мирне володіння своїм майном та є порушенням вимог §1 ст.6 Конвенції та ст.1 Протоколу №1, суд приходить до висновку, що через душевні страждання, які позивач зазнав у зв`язку з позбавленням засобів для існування з 27 листопада 2015 року по 20 травня 2016 року з вини посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області (Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, як правонаступника), за дії (бездіяльність) яких держава несе відповідальність, відповідно до статті 56 Конституції України, статей 23, 1167, 1173, 1174 Цивільного кодексу України, позивач має право на відшкодування за рахунок держави моральної шкоди.

Разом з тим, відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (далі - Положення № 280), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні управління (пункт 7 Положенн я № 280).

Відповідно до пункту 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485 (далі - Положення № 28-2), призначення, перерахунок та виплата пенсії є виключною компетенцією територіальних органів Фонду.

Згідно із пунктом 12 Положення № 28-2 головне управління є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс та кошторис видатків, рахунки в органа Казначейства та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 200/14891 (далі - Порядок № 3-1), заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та довідка про розмір суддівської винагороди подається до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаних управлінь через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи.

Відповідно до пункту 3 розділу IV Порядку № 3-1 орган, що призначає щомісячне довічне утримання, розглядає подані документи та приймає рішення про призначення щомісячного довічного утримання або відмову в його призначенні відповідно до пункту 5 розділу І цього Порядку.

З системного аналізу вказаних норм права, суд дійшов висновку, що саме управління Фонду, було наділене повноваженнями приймати рішення щодо призначення/відмови у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Тобто, припущення позивача щодо погодження відмови у призначенні йому щомісячного довічного грошового утримання з Пенсійним фондом України є необґрунтованими, безпідставними та відхиляються судом.

Таким чином, беручи до уваги вік позивача, стан його здоров`я, зважаючи на доведеність заподіяної йому Управлінням Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області (Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, як правонаступником) моральної шкоди, виходячи з характеру допущених стосовно нього порушень, глибини та обсягу його моральних страждань, засад розумності, виваженості і справедливості, а також з урахуванням усіх обставин справи, які мають істотне значення, суд дійшов висновку, що розумним, справедливим та співмірним розміром моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області є 6206,00 грн., з розрахунку розміру прожиткового мінімуму особи, яка втратила працездатність за місяць у період з 27 листопада 2015 року по 20 травня 2016 року.

Водночас, розрахунок розміру моральної шкоди позивача за протиправне рішення відповідачів, суд вважає таким, що є надмірним та не відповідає засадам розумності і співмірності.

Інші доводи та аргументи учасників справи не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі частково виконали процесуальний обов`язок доказування своєї позиції та частково довели правомірність своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача також частково відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, позов про стягнення моральної шкоди підлягає до часткового задоволення.

Правові підстави для застосування положень ст. 139 КАС України у суду відсутні, позаяк позивач звільнений від сплати судового збору в силу п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Пенсійного фонду України (вулиця Бастіонна, 9, місто Київ, 01601; код ЄДРПОУ 00035323), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вулиця Короленка, 7, місто Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076) про стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вулиця Короленка, 7, місто Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 6206 (шість тисяч двісті шість) грн. 00 (нуль) коп.

В задоволенні позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 з Пенсійного фонду України моральної шкоди та моральної шкоди у розмірі 1993794 грн. 00 коп. відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 30 березня 2021 року

Суддя Д.П. Зозуля