Рішення № 95897269, 29.03.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 березня 2021 року м. Рівне №460/9419/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинення певних дій., -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – відповідач), в якому просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та провести позивачу нарахування та виплату пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до ГУ ПФУ у Рівненській області із заявою щодо призначення пенсії відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Проте, відповідач рішенням відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, передбаченого ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки позивач не має необхідного пільгового стажу та станом на 01.01.1993 необхідної умови проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3-ох років. Позивач вважає протиправними бездіяльність відповідача щодо не призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". За наведеного, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 22.01.2021 прийнято дану позову заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено про розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що право на пенсію зі зниженням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначається з урахуванням періодів проживання або роботи на території радіоактивного забруднення. Враховуючи надані копії документів, для визначення права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» період роботи у зоні гарантованого добровільного відселення підтверджений документами, на 01.01.1993 становить 2 місяці 27 днів. Відповідач вказує, що на момент звернення до управління його страховий стаж був недостатнім для призначення пенсії на пільгових умовах. Таким чином, зазначає що у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому просить відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Згідно з вимогами ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву та відзив до неї, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 22.02.1994 (а.с.20).

25.08.2020 позивач звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення їй пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Листом від 04.09.2020 №1700-0301-8/26733 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відмовило позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Не погоджуючись з таким рішенням пенсійного органу, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003, який набрав чинності 01.01.2004, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 цього Закону. Зокрема, право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року за наявності страхового стажу не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).

Статтею 49 цього Закону визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з ч.1 ст.55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 2 цієї частини передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - це особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною 3 цієї статті прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003 і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно з довідкою від 24.06.2020 №1004 позивач з 17.06.1987 по 23.03.1991 та з 07.08.1991 по даний час зареєстрований та постійно проживає в селі Обсіч, Рокитнівського району, Рівненської області.

В силу положень Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, село Обсіч, Рокитнівського району, Рівненської області належить до зони гарантованого добровільного відселення.

Зазначений період проживання позивача в селі Обсіч, Рокитнівського району, Рівненської області згідно з п.2 ч.1 ст.55 Закону № 796-ХІІ надає йому право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Перелік документів, що подаються до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії, встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до п.1 Порядку 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно з п.2.1 цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додається, зокрема, документ, який засвідчує особливий статус особи, а саме посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Отже, у довідці має бути зазначено період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, та така має бути видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями). При цьому, законодавець не встановив та не затвердив певного зразка довідки та вимог до неї.

Судом встановлено, що зазначені вимоги Порядку позивачем дотримані, оскільки надана довідка про період проживання на відповідній території в селі Обсіч, Рокитнівського району, Рівненської області.

Так, судом встановлено, що 22.02.1994 Рівненською обласною державною адміністрацією позивачу посвідчення серії НОМЕР_1 потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).

У зв`язку з цим, суд зазначає, що згідно зі ст.9 Закону №796-ХІІ особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Статтею 14 Закону №796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначені окремі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які: постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій; постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Згідно зі ст.65 Закону №796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Порядок) затверджений порядок, який регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до п.2 Порядку посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Отже, за наявності підстав передбачених ст.14 Закону №796-ХІІ особі видається відповідне посвідчення, яке надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими цим Законом, та після отримання такого посвідчення, особа вважається такою, що має статус потерпілої від ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до статті 11 Закону.

Відповідно до абз.5 п.6 Порядку потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 р. прожили в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 3) серії Б зеленого кольору.

Пунктом 11 Порядку встановлено, що особам, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток 5); особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток 6).

Системний аналіз положень ст.9, 14 Закону №796-ХІІ у поєднанні із нормою ч.3 ст.65 цього Закону дають підстави для висновку, що основним доказом проживання, роботи або навчання на території зони радіоактивного забруднення чи участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи або посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, яке відповідно до змісту ст.14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є підставою для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку (ст. 55 Закону № 796-ХІІ). Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Судом враховано, що на час звернення позивача до суду належність позивача до осіб потерпілих від Чорнобильської катастрофи 3 категорії ніким не оспорювалась, посвідчення серії НОМЕР_1 не скасовано, не визнано недійсним, а отже є таким, що підлягає для застосування і надання пільг, встановлених Законом № 796-ХІІ.

Однією із таких пільг є зменшення віку, необхідного для призначення і виплати пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону №796-ХІІ.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена Верховним Судом у постановах від 11.09.2019 у справі №205/8713/16-а, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17, від 09.01.2020 у справі №363/3976/16-а та від 06.04.2020 у справі №752/15346/17.

Таким чином, наявність у позивача зазначеного посвідчення є достатнім підтвердженням факту, що він на протязі 3 років до ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав у зоні гарантованого добровільного відселення.

Дослідивши надану позивачем довідку Кам`янської сільської ради Рокитнівського району Рівненської області від 24.06.2020 №1004, суд встановив, що така містить чітко визначені періоди проживання позивача: з 17.06.1987 по 23.03.1991, з 07.08.1991 по даний час (село Обсіч, Рокитнівського району, Рівненської області) та суб`єкта виготовлення відповідної довідки: Кам`янська сільська рада Рокитнівського району Рівненської області, яка є органом місцевого самоврядування.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення протягом того періоду часу, що необхідний для підтвердження права на додаткове зменшення пенсійного віку, передбаченого положеннями п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ.

Враховуючи наведене, підстав для неприйняття до уваги вказаних довідок та неврахування відповідних періодів проживання позивача на території радіоактивного забруднення при розгляді заяви про призначення пенсії у відповідача не було.

При цьому, суд вважає безпідставними твердження відповідача, що факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, зазначеним у довідці від 24.06.2020 №1004, виданою Кам`янською сільською радою Рокитнівського району Рівненської області суперечить відомостям архівної довідки від 09.06.2020 №01-12-ж/349, виданою Чуднівським районним комунальним підприємством по обслуговуванню приміщень спільної власності територіальних громад Житомирської області про факт роботи позивача з 20.03.1992 по 20.10.1992 в ВАТ «Великокоровинецький цукровий завод», що знаходиться на території, яка не відноситься до радіоактивної забрудненої зони.

Також, не заслуговують на увагу твердження відповідача про відсутність документів, які підтверджують, що організації, в яких працював позивач з 2007 року по 2020 рік відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 , знаходилися на території, яка відноситься до зони гарантованого добровільного відселення з огляду на таке.

У відповідності до ч.1 ст.48 Кодексу законів про працю трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а отже, трудова книжка не відноситься до документів, які підтверджують період проживання потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи в зоні гарантованого добровільного відселення. В даному випадку записи трудової книжки не є тими доказами, які спростовують відомості про місце проживання позивача.

Окрім цього, надання інших документів, які би підтверджували період проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення, окрім як довідки органу місцевого самоврядування, законодавством не передбачено.

Таким чином, суд вважає, що дані трудової книжки та довідки від 09.06.2020 №01-12-ж/349, виданою Чуднівським районним комунальним підприємством по обслуговуванню приміщень спільної власності територіальних громад Житомирської області не можуть спростувати факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено довідкою від 24.06.2020 №1004 виданою Кам`янською сільською радою Рокитнівського району Рівненської області.

Зокрема, відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так у п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637, також визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до вказаного вище Порядку № 637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За правилами п.3 Порядку №637 в редакції станом на час звернення позивача до управління Пенсійного фонду України, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. «є» ст. 56 Закону України « Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується час догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.

Судом встановлено, що відповідно до довідки про отримання (неотримання) допомоги від 19.03.2020 №314, ОСОБА_1 перебував на обліку в управління соціального захисту населення Рокитнівської РДА та з 29.04.2004 по 30.04.2007 йому призначено компенсаційну виплату по догляду за пристарілою особою ОСОБА_2 .

Також, в матеріалах справи міститься довідка від 16.12.2020 №1057, про те, що ОСОБА_1 перебував на обліку в управління соціального захисту населення Рокитнівської РДА та з 27.10.1998 по 27.01.2004 йому призначено компенсаційну виплату по догляду за пристарілою особою ОСОБА_3 .

Отже, відповідач неправомірно не зарахував до страхового стажу позивача періоди догляду за пристарілими з 27.10.1998 по 27.01.2004 та 29.04.2004 по 31.12.2004, зазначених в довідках від 19.03.2020 № 314, та 16.12.2020 №1057.

Доводи відповідача, про відсутність акту обстеження фактичних обставин здійснення догляду за пристарілими, суд не бере до уваги, оскільки Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок підтвердження наявного трудового стажу» від 12.08.1993 №637, встановлює не вичерпний перелік документів для підтвердження трудового стажу.

Зокрема, позивачем надано заключення ЛКК Рокитнівської районної лікарні №3064 від 17.06.2020, відповідно до якої ОСОБА_3 потребував постійного догляду з 1998 року по 2004 рік та заключення ЛКК Рокитнівської районної лікарні №3063 від 17.06.2020 щодо потреби в догляді ОСОБА_2 в 2004 році.

З урахуванням наведеного, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства та фактичних обставин справи, суд вважає, що відповідач не спростував належність та достатність наданих позивачем документів, тоді як для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку як потерпілому від Чорнобильської катастрофи надані всі необхідні для цього документи, які є належними.

Встановлені в ході судового розгляду обставини справи в їх сукупності свідчать про наявність у позивача необхідного періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення та, в свою чергу, права на користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

З огляду на таке, суд дійшов висновку про наявність у позивача порушеного права, яке підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Відповідно до ст.44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з ч.1 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Так, відповідно до пункту першого вказаної статті пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня.

У пункті 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Як встановлено судом, з заявою про призначення пенсії за віком до пенсійного органу звернувся 25.08.2020.

За таких обставин, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з 25.08.2020.

Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування власної позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Короленка,7, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 25.08.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та провести ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 25.08.2020.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 29 березня 2021 року

Суддя У.М. Нор