Рішення № 95897140, 23.03.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/534/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання – Ель Яагубі О.В.,

позивача – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника відповідача – Козченко Н.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

26 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень № 75 від 22.07.2019 року, № 916010175016 від 29.10.2020 року; зобов`язання призначити з 01.03.2019 року пенсію за віком на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; провести розрахунок розміру пенсії відповідно до вимог статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону станом на 01.03.2019 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії - 2016, 2017, 2018 роки, із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати в розмірі 2,80470; провести виплату пенсії у належному розмірі з 01.03.2019 року з урахуванням фактично виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач із 2008 року отримувала пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про державну службу", та після звернення до ГУ ПФУ в Полтавській області позивачу з 01.03.2019 призначена пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Однак, отримуючи пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV позивач вперше звернувся у 2019 році, а тому вважає, що відповідач зобов`язаний призначити пенсію із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2016, 2017, 2018 роки, а також обрахувати індивідуального коефіцієнта заробітної плати в розмірі 2,80470 згідно вимог Закону станом на 01.03.2019 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року прийнято позову заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №440/534/21, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні.

11.02.2021 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, у якому представник ГУ ПФУ в Полтавській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що для визначення розміру пенсії із застосуванням заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016, 2017, 2018 роки відсутні законні підстави, оскільки позивача було переведено з пенсії за віком, обчисленої відповідно до Закону України "Про державну службу", на пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 року клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін задоволено. Перейдено до розгляду адміністративної справи № 440/534/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник Зогаль О.М. позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача Козченко Н.В. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 02.06.2008 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" /а.с. 66/.

01.03.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії /а.с. 17/.

Розпорядженням від 29.10.2020 року про перерахунок пенсії /а.с. 37/ ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 01.03.2019 року.

10.12.2020 позивач звернулася до відповідача із заявою, у якій просила визначити розмір пенсії із застосуванням розміру середньої зарплати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії за віком згідно Закону України № 1058-ІV станом на 01.03.2019 року.

Листом ГУ ПФУ в Полтавській області від 24.12.2020 року /а.с. 43/ позивача повідомлено, що відсутні законні підстави для визначення розміру пенсії із застосуванням заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016, 2017, 2018 роки, оскільки позивача було переведено з пенсії за віком обчисленої відповідно до Закону України "Про державну службу" на пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позивач не погодився з відмовою відповідача у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 44 Конституції України).

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно зі статтею 10 Закону № 1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

За приписами частини 2 статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Частиною 3 статті 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.

Водночас, у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом.

Зокрема, позивачу вперше було призначено пенсію відповідно до Закону № 3723-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.

Так, відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII (у редакції на час призначення пенсії позивачу) (надалі - Закон №3723-ХІІ), на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернувся вперше 01 березня 2019 року.

Таким чином, оскільки призначення пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV з 01 березня 2019 року відбулося вперше, то застосування відповідачем у спірних відносинах частини 3 статті 45 Закону № 1058-ІV є безпідставним.

Відтак, відповідач мав призначити пенсію, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016, 2017 та 2018 роки, тобто показник середньої заробітної плати має враховуватись за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом № 1058-IV.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 577/2576/17.

Вказаних висновків також дійшов Верховний Суд у постановах від 31.01.2019 у справі № 639/2751/17 (провадження № К/9901/43912/18) та від 18.01.2019 у справі № 577/5237/16-а (адміністративне провадження № К/9901/21869/18).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно застосував у спірних правовідносинах положення частини 3 статті 45 Закону № 1058-ІV, а відтак ОСОБА_1 з 01.03.2019 має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV в редакції станом дату призначення пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення.

Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо розрахунку розміру пенсії за віком, призначеної ОСОБА_1 з 01.03.2019 року; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 01.03.2019 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2016, 2017, 2018 роки та індивідуального коефіцієнту заробітної плати відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону станом на 01.03.2019 року, з урахуванням проведених виплат.

Щодо позовних вимог про зобов`язання під час перерахунку пенсії позивача застосувати індивідуальний коефіцієнт заробітної плати в розмірі 2,80470, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Зі змісту статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, тому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду, суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому.

Таким чином, судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

На час розгляду даної справи відповідач заперечує право позивача на перерахунок пенсії за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону станом на 01.03.2019 року, однак, питання щодо конкретного розміру пенсії з урахуванням висновків суду, відповідачем у межах даної справи не досліджувалось, а тому вимоги позивача в цій частині є передчасними, а тому необґрунтованими. Суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, відтак, суд дійшов висновку про відмову у позові у частині вказаних позовних вимог.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають відкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014; код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо розрахунку розміру пенсії за віком, призначеної ОСОБА_1 з 01.03.2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 01.03.2019 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2016, 2017, 2018 роки та індивідуального коефіцієнту заробітної плати відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону станом на 01.03.2019 року, з урахуванням проведених виплат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.03.2021 року.

Головуючий суддя А.Б. Головко