Рішення № 95897082, 29.03.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/7955/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

В С Т А Н О В И В:

29.12.2020 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), а саме просить:

- визнати незаконною, протиправною, нечинною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області від 16.11.2020 №Ф-35874-17 про сплату боргу (недоїмки) станом на 31.10.2020 зі сплати єдиного внеску в розмірі 23532,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що податковим органом без належних на те правових підстав самостійно визначено зобов`язання ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску, оскільки позивач реалізував своє право на зайняття незалежною професійною діяльністю як фізична особа - підприємець. На переконання позивача, подвійна сплата єдиного внеску за одну й ту саму особу не відповідає суті зазначеного платежу.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.01.2021 позовну заяву залишено без руху /а.с. 4-5/.

22.01.2021 на виконання ухвали суду позивачем надані додаткові докази у справі /а.с. 8-17/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/7955/20; вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) /а.с. 19/.

09.02.2021 до суду Головним управлінням ДПС у Полтавській області подано заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження, в обґрунтування яких указано, що характер та кількість доказів у цій справі потребує детального вивчення та надання додаткових письмових пояснень /а.с. 23-32/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Полтавській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи відмовлено /а.с. 34/.

12.02.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву. У наданому відзиві представник відповідача зазначив, що законодавець розмежував фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, як окремих платників єдиного внеску. За доводами відповідача, ОСОБА_1 зобов`язаний сплачували єдиний внесок і як фізична особа - підприємець, і як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат) /а.с. 35-51/.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 10.12.2008 зареєстрований як фізична особа - підприємець з правом ведення підприємницької діяльності, окрім іншого, за видом 69.10 "діяльність у сфері права".

11.12.2008 позивач взятий на облік як платник податків в ГУ ДПС у Полтавській області, Полтавське управління, Полтавська ДПІ (Полтавський район).

15.02.2013 позивачем отримано свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №1375.

Головним управлінням ДПС у Полтавській області 16.11.2020 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-35874-17, якою позивача повідомлено про необхідність сплати єдиного внеску загалом у розмірі 23532,14 грн /а.с. 15, 39/.

Зазначена вимога не містить посилань на підстави виникнення недоїмки та її розрахунку.

Водночас, у відзиві на позов ГУ ДПС у Полтавській області зазначило, що недоїмка загалом у розмірі 23532,14 грн нарахована позивачу в якості зобов`язання зі сплати єдиного внеску за 2018-2020 роки окремо за самозайняту особу (адвоката) і окремо за фізичну особу - підприємця. Відповідно до інформації в ІКП для фізичних осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність за період 2018-2020, розмір указаної вище недоїмки сформований наступним чином:

- 19.04.2018 платнику нараховано єдиний внесок в розмірі 2457,18 грн (незалежна професійна діяльність), зараховано кошти на погашення боргу у розмірі 496,97 грн, заборгованість – 1960,21 грн;

- 02.05.2018 нараховано єдиний внесок в розмірі 8448,00 грн (незалежна професійна діяльність за 2017 рік), заборгованість склала 10408,21 грн;

- 19.07.2018 зараховано кошти на погашення боргу у розмірі 1960,21 грн, нараховано єдиний внесок в розмірі 2457,18 грн (ФОП на спрощеній системі) та нараховано єдиний внесок в розмірі 2457,18 грн (незалежна професійна діяльність), сума заборгованості склала 15819,54 грн;

- 19.10.2018 нараховано єдиний внесок в розмірі 2457,18 грн (ФОП на спрощеній системі) та нараховано єдиний внесок в розмірі 2457,18 грн (незалежна професійна діяльність), сума заборгованості склала 18276,72 грн;

- 22.10.2018 зараховано кошти в погашення боргу у розмірі 2457,18 грн, сума боргу склала 15819,54 грн;

- 18.01.2019 зараховано кошти в погашення боргу у розмірі 2457,18 грн, сума боргу склала 13362,54 грн;

- 21.01.2019 нараховано єдиний внесок в розмірі 2457,18 грн (ФОП на спрощеній системі) та нараховано єдиний внесок в розмірі 2457,18 грн (незалежна професійна діяльність), сума боргу склала 18276,72 грн;

- 19.04.2019 нараховано єдиний внесок в розмірі 2754,18 грн (ФОП на спрощеній системі), сума боргу склала 21031,08 грн;

- 28.05.2019 нараховано єдиний внесок в розмірі 2754,18 грн (ФОП на спрощеній системі) та зараховано кошти в погашення боргу у розмірі 2457,18 грн, сума боргу склала 21031,08 грн;

- 21.10.2019 нараховано єдиний внесок в розмірі 2754,18 грн (ФОП на спрощеній системі), сума боргу склала 23785,26 грн.

- 20.01.2020 нараховано єдиний внесок в розмірі 2754,18 грн (ФОП на спрощеній системі), сума боргу склала 21031, 04 грн.

- 21.04.2020 нараховано єдиний внесок в розмірі 2078,12 грн (ФОП на спрощеній системі), сума боргу склала 20354,96 грн.

- 20.07.2020 нараховано єдиний внесок в розмірі 1039,06 грн (ФОП на спрощеній системі), сума боргу склала 21394,02 грн.

- 19.10.2020 нараховано єдиний внесок в розмірі 3178,12 грн (ФОП на спрощеній системі), сума боргу склала 23532,14 грн.

Враховуючи зазначене, недоїмка з єдиного внеску по вимозі ГУ ДПС у Полтавській області від 16.11.2020 №Ф-35874-17 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 23532,14 грн складається як з нарахувань від незалежної професійної діяльності, так і з нарахувань ФОП, що перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Стверджуючи про відсутність підстав для нарахування контролюючим органом, та як наслідок, сплати позивачем єдиного внеску, нарахованого останньому окремо як фізичній особі- підприємцю і як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат), ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно зі статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі - Основи) загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Частиною третьою статті 2 Основ визначено, що завданням законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію, а також на інші види соціального захисту, що включають право на забезпечення їх у разі хвороби, постійної або тимчасової втрати працездатності, безробіття з незалежних від них обставин, необхідності догляду за дитиною з інвалідністю, хворим членом сім`ї, смерті громадянина та членів його сім`ї тощо.

Відповідно до статті 3 Основ право на забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 4 Основ визначено, що залежно від страхового випадку є такі види загальнообов`язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон №2464-VI).

За змістом статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пункт п`ятий частини першої цієї статті до платників єдиного внеску відносить також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або осіб, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Як визначено підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Пунктом 3 цієї частини статті передбачено, що для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Абзацом першим частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За приписами абзацу першого частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 №508/26953 (далі - Інструкція №449), у разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

За змістом абзацу першого пункту 3 розділу VI Інструкції №449 податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним податковим органом протягом 15 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІТС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Суд зазначає, що єдиний внесок не є податком і не входить до сукупності загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому Податковим кодексом України порядку. У зв`язку з чим завдання збору єдиного внеску не полягає у наповненні бюджету та забезпеченні функціонування податкової системи України.

Натомість, сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

Отже, соціальне страхування є складовим елементом системи соціального захисту.

Платниками єдиного внеску, зокрема, є особи, які забезпечують себе працею самостійно (у т.ч. фізичні особи - підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема займаються адвокатською діяльністю).

Наведене передбачено з метою участі усіх без винятку працюючим осіб (у тому числі, і тих, що забезпечують себе працею самостійно) у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У цій справі позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець (вид діяльності - надання послуг у сфері права) та є адвокатом. При цьому позивач реалізує право на зайняття адвокатською діяльністю як фізична особа - підприємець.

У межах ведення підприємницької діяльності позивач звітує контролюючим органам про отримані доходи та витрати, а також сплачує податки, збори та єдиний внесок, що останніми фактично не заперечується.

Водночас, контролюючий орган наполягає на необхідності сплати єдиного внеску позивачем ще й як самозайнятою особою (адвокатом). Ця позиція вмотивована посиланням на те, що відповідно до приписів статей 4, 7, 8 Закону №2464-VI фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, визначено окремими платниками єдиного внеску. Оскільки у спірний період позивач перебував на обліку у контролюючому органі не тільки як фізична особа - підприємець, а ще й як особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат), то він зобов`язаний сплатити єдиний внесок саме як адвокат.

Оцінюючи наведені доводи контролюючого органу, суд виходить з того, що Законом №2464 не передбачений порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

Зважаючи на те, що основоположним принципом збору єдиного внеску є обов`язковість законодавчого визначення умов і порядку його сплати, відсутність у законі конкретної вказівки на необхідність сплати єдиного внеску у вищезазначеному випадку свідчить на користь висновку про відсутність у позивача обов`язку з його сплати.

За таких обставин, доводи ГУ ДПС у Полтавській області про необхідність сплати ОСОБА_1 єдиного внеску як самозайнятою особою не ґрунтуються на вимогах закону та спростовані встановленими судом фактичними обставинами справи.

З урахуванням наведеного, суд з метою захисту порушених прав позивача вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Полтавській області від 16.11.2020 №Ф-35874-17 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 23532,14 грн.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача з відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 132, 139, 243-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 43142831) про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області від 16.11.2020 №Ф-35874-17 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 23532,14 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 43142831) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 (вісімдесят) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.С. Канигіна