Рішення № 95897068, 12.03.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2021 року м. ПолтаваСправа №440/4842/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №8839-СГ від 25.10.2019 про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею 1,0000 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Луговиківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області винести наказ про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею 1,0000 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Луговиківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

10.12.2019 ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру в Полтавській області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Історія справи

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 02.03.2020 провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №440/766/20 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа: Луговиківська сільська рада, про визнання протиправним та скасування наказу.

Ухвалою суду від 12.03.2021 поновлено провадження у справі №440/4842/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 зазначив, що спірний наказ винесений з порушенням норм матеріального права, є не мотивованим та необґрунтованим. Позивач надав усі передбачені законом документи, наявність яких передбачає наслідком надання дозволу, а не відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки. При винесенні спірного наказу відповідачем порушено статтю 15 Закону України "Про звернення громадян" та статті 3, 6, 19 Конституції України. Спірний наказ є таким, що не відповідає статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 118 Земельного кодексу України.

10.01.2020 до суду від ГУ Держгеокадастру в Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що обрана позивачем земельна ділянка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5325182300:00:037:0001, щодо якої наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 15.10.2019 №8149-СГ прийнято рішення про її включення до переліку земельних ділянок, право оренди на які буде продано на земельних торгах, що виключає можливість надання позивачу дозволу на розробку землевпорядної документації. Крім того, наголошував на тому, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою відноситься до дискреційних повноважень органу Держгеокадастру.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

02.10.2019 позивач звернувся до відповідача зі заявою про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,00 га зі земель запасу державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Луговиківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області.

До заяви додав копію викопіювання з кадастрової карти, що відповідачем не заперечується.

25.10.2019 відповідачем видано наказ №8839-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав невідповідності поданого на розгляд клопотання вимогам частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Поряд із цим, наказом від 15.10.2019 №8149-СГ "Про включення земельних ділянок в перелік на торги" визначено земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 1197,0536 га до продажу на земельних торгах у формі аукціону права оренди на них. При цьому до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право оренди на які буде продано на земельних торгах, що є додатком до згаданого наказу, зокрема, включено земельну ділянку з кадастровим номером 5325182300:00:037:0001, розташовану на території Луговиківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області.

Позивач, вважаючи наказ відповідача №8839-СГ від 25.10.2019 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно зі частини четвертої статті 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частини першої статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною другою вказаної статті передбачено земельні ділянки, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Статтею 136 ЗК України визначено порядок добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах.

Організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу (частина перша статті 136 ЗК України).

Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови (частина друга статті 136 ЗК України).

Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів (частина третя статті 136 ЗК України).

Висновки щодо правозастосування

Аналіз приписів статті 136 ЗК України свідчить про те, що в разі віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, це є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Аналогічний висновок щодо застосування положень ЗК України до спірних відносин наведений у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №806/3708/15.

До того ж, відповідний висновок щодо застосування положень статті 136 ЗК України знайшов своє відображення й у подальших рішеннях Верховного Суду, зокрема, у постанові від 17.10.2019 у справі №823/1120/16.

У свою чергу, у постанові від 29.08.2019 у справі №420/5288/18 Верховний Суд, не відступаючи від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №806/3708/15, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково з огляду на недотримання органом Держгеокадастру вимог щодо форми рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

У цій справі відповідач відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, про що видав наказ від 25.10.2019 №8839-СГ.

При цьому, мотивувальна частина спірного наказу містить посилання на наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 15.10.2019 №8149-СГ "Про включення земельних ділянок в перелік на торги", зі врахуванням чого суд визнає безпідставними доводи позивача про відсутність у оскарженому наказі належного обґрунтування підстав для його видання.

Будь яких заперечень з приводу того, що обрана позивачем земельна ділянка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5325182300:00:037:0001, щодо якої наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 15.10.2019 №8149-СГ прийнято рішення про її включення до переліку земельних ділянок, право оренди на які буде продано на земельних торгах, позивачем у позовній заяві не висловлено.

Таким чином, оскільки на момент розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та видання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області наказу з цього питання земельна ділянка, щодо якої позивачем було подано відповідну заяву, на підставі наказу відповідача від 15.10.2019 №8149-СГ була включена до переліку земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги окремими лотами, вказане в силу приписів частини третьої статті 136 ЗК України є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Посилання позивача на порушення відповідачем вимог статті 15 Закону України "Про звернення громадян" судом оцінюються критично, оскільки заява позивача про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою підлягала розгляду не в порядку Закону України "Про звернення громадян", а відповідно до вимог ЗК України.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом із цим, як визначено частиною першою цієї статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд враховує, що позивачем у ході судового розгляду справи не надано належних та допустимих доказів, що свідчили б про протиправність відмови у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Зі врахуванням наведеного, зважаючи на включення обраної позивачем земельної ділянки до переліку земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги окремими лотами, суд дійшов висновку про правомірність відмови ГУ Держгеокадастру у Полтавській області в наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою.

Наданий позивачем лист ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 23.12.2019 вих.№18-16-0.10-8050/2-19 наведених висновків суду не спростовує.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 належить відмовити повністю.

Розподіл судових витрат

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (с. Бубни, Чорнухинський район, Полтавська область, 37121, рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.С. Шевяков