Рішення № 95896988, 30.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13181/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Окнянської селищної ради Окнянського району, Одеської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання надати відповідь на запити від 28.10.2020 р., 19.11.2020 р. вирішив адміністративний позов задовольнити.

І. Суть спору

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, в якому позивач з урахуванням уточнення позову просив суд:

(1). Визнати протиправною бездіяльність Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області щодо відмови у наданні відповіді на запити ОСОБА_1 від 28.10.2020 року та 19.11.2020 року.

(2). Зобов`язати Окнянську селищну раду Окнянського району Одеської області надати ОСОБА_1 відповідь на запит на інформацію 28.10.2020 року та 19.11.2020 року відповідно до поставлених питань у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».

(3). Стягнути на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Окнянська селищна рада Окнянського району, Одеської області (код ЄДРПОУ 04379924, юридична адреса: вул. Першотравнева, буд.31, Окнянський район, смт Окни, Одеська обл., 67900), судові витрати на надання правничої допомоги.

ІІ. Аргументи сторін.

(а) Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

26.10.2020 р. позивач подав відповідачу запит на публічну інформацію для отримання відомостей про перелік вільних земельних ділянок комунальної власності Окнянської селищної ради за рахунок яких вона може надати громадянам України, дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства.

Зазначений запит направлено на офіційну електронну адресу відповідача.

27.10.2020 р. за вих. №02-15/1517 відповідач відмовив у наданні запитуваної інформації по формальним ознакам, посилаючись на те, що в запиті містилась помилка.

28.10.2020 р. позивач подав аналогічний запит з виправленими помилками.

19.11.2020 р. відповідач надав відповідь на запит в якому зазначено: «На Ваш інформаційний запит Окнянська селищна рада повідомляє, що запитувана інформація по зареєстрованих земельних ділянках в комунальну власність міститься в повному обсязі на Публічній Кадастровій карті України» По Вашому запиту Вам надано кадастрові номери земельних ділянок, набираєте номер: внизу з лівої сторони виходять дані по земельній ділянці, за електронним підписом замовляєте бажану для Вас інформацію».

19.11.2020 р. позивач повторно подав відповідачу аналогічний запит на публічну інформацію.

Позивач зазначив, що станом на день подачі позову відповідач запитувану інформацію не надав.

Позивач вважає, що відповідач надав відповідь про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел.

Така інформація потрібна для того, щоб володіти інформацією

(б) Позиція Відповідачів

22.01.2021 р. від представників відповідачів надійшов відзив на позовну заяву, в якому вони просили у задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав викладених у відзиві.

19.11.2020 р. вих. №02-20/1627 позивачу була надана запитувана ним інформація на запит від 28.10.2020 р. в роздрукованому вигляді на 15 аркушах.

Крім того, надати відповідь на запит ОСОБА_1 про отримання публічної інформації від 28.10.2020 р. не представилось можливим, так як 19.11.2020 р. вих. №02-20/1627 позивачу була вже надана запитувана ним інформація на аналогічний запит від 28.10.2020 р. в роздрукованому вигляді на 15 аркушах, також запитувана інформація міститься більш ніж на 10 аркушах, з яких необхідно зробити копії.

Ч.2 ст.21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачає- у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.

З огляду на це 24.11.2020 р. позивачу була надана відповідь на його запит від 19.11.2020 р. на одному аркуші та роз`яснено можливість безкоштовно отримати запитувану інформацію на Публічний Кадастровий карті України по кадастровим номерам земельних ділянок, які були направлені йому раніше у відповіді на запит від 28.10.2020 р. (друк копій документів був оплачений запитувачем згідно платіжного доручення №Р2А823834096А55479 від 28.10.2020 р.)

(в) Відповідь на відзив

21.01.2021 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач надав відповідь про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел. Так надана відповідачем інформація стосується не вільних земельних ділянок, а в неї викладено перелік земельних ділянок, які передані у комунальну власність Окнянської селищної ради.

ІІІ. Процедура та рух справи

01.12.2020р. Одеський окружний адміністративний суд виніс ухвалу про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

01.02.2021 р. суд ухвалою здійснив перехід зі спрощеного позовного провадження в загальне позовне провадження та призначив судове засідання на 15.03.2021 р.

15.03.2021 р. суд, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання закрив підготовче провадження та продовжив розгляд справи у порядку письмового провадження.

ІV. Обставини, встановлені судом

26.10.2020 р. позивач подав відповідачу запит на публічну інформацію для отримання відомостей про перелік вільних земельних ділянок комунальної власності Окнянської селищної ради за рахунок яких вона може надати громадянам України, дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства.

Зазначений запит направлено на офіційну електронну адресу відповідача.

27.10.2020 р. за вих. №02-15/1517 відповідач відмовив у наданні запитуваної інформації по формальним ознакам, посилаючись на те, що в запиті містилась помилка.

28.10.2020 р. позивач подав аналогічний запит з виправленими помилками.

19.11.2020 р. відповідач надав відповідь на запит в якому зазначено: «На Ваш інформаційний запит Окнянська селищна рада повідомляє, що запитувана інформація по зареєстрованих земельних ділянках в комунальну власність міститься в повному обсязі на Публічній Кадастровій карті України» По Вашому запиту Вам надано кадастрові номери земельних ділянок, набираєте номер: внизу з лівої сторони виходять дані по земельній ділянці, за електронним підписом замовляєте бажану для Вас інформацію».

19.11.2020 р. позивач повторно подав відповідачу аналогічний запит на публічну інформацію.

Позивач зазначив, що станом на день подачі позову відповідач запитувану інформацію не надав.

V Джерела права та висновки суду

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантовано право на отримання, зберігання та поширення інформації. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно з ст. 40 Основного Закону усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, регулюються Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).

Статтею 1 цього Закону визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Частиною 1 та 2 статті 2 Закону № 2939-VI визначено, що метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Згідно з статтею 12 Закону № 2939-VI, суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Частиною першою статті 13 Закону № 2939-VI встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Аналіз визначення терміну "публічна інформації" та переліку розпорядників публічної інформації, закріпленого у статті 13 Закону № 2939-VI, свідчить, що публічною інформацією є наявна відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях: уся інформація, що перебуває у володінні суб`єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб`єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (пункт 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI).

При цьому, запит на інформацію має за мету забезпечення права на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених ЗУ «Про доступ до публічної інформації», та інформації, що становить суспільний інтерес.

Згідно з ч.1, 2 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Згідно з ч.2 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Таким чином, у ст. 22 Закону України Про доступ до публічної інформації визначений вичерпний перелік для відмови у задоволенні запиту на інформацію.

Згідно з ст. 23 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Разом з тим, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. При цьому, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Суд встановив, що позивач 26.10.2020 р. звернувся до відповідача із запитом про надання публічної інформації в порядку Закону № 2939-VI.

В запиті позивач просив надати інформацію, про перелік вільних земельних ділянок комунальної власності Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області за рахунок яких відповідач надасть позивачу та іншим громадянам України, дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. У власність для ведення особистого селянського господарства. Однак зазначив, що Куяльницька сільська рада є розпорядником даної інформації.

27.10.2020 р. відповідач листом за №02-15/1517 повідомив позивача, що з його листа у нього є інформація про земельні ділянки, але чомусь розпорядником цих земель являється Куяльницька сільська рада та запропоновано лист позивача привести в належний стан, та звернуться до Окнянської селищної ради або до Куяльницької сільської ради.

28.10.2020 р. позивач з запитом звернувся до відповідача, в якому просив надати інформацію, про перелік вільних земельних ділянок комунальної власності Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області за рахунок яких відповідач надасть позивачу та іншим громадянам України, дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. У власність для ведення особистого селянського господарства.

Однак відповідач не надав позивачу відповідь на його запит.

19.11.2020 р. позивач повторно звернувся до відповідача з аналогічним запитом, в якому просив надати інформацію, про перелік вільних земельних ділянок комунальної власності Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області за рахунок яких відповідач надасть позивачу та іншим громадянам України, дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. У власність для ведення особистого селянського господарства.

19.11.2020 р. за вих. №02-15/1629 відповідач повідомив позивача, про те, що запитувана інформація по зареєстрованим земельним ділянкам міститься в повному обсязі на Публічній Кадастровій карті України (а.с.70).

Отже, позивачу відмовлено у задоволенні його запитів щодо надання публічної інформації з тих підстав, що запитувана позивачем інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, у даному випадку з Публічної кадастрової карти України, що прямо заборонено ч.2 ст.22 Закону України “Про доступ до публічної інформації”.

Суд встановив, що згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеської області №15-3148/13-19-СГ від 17.06.2019 року, передано Окнянській селищній раді Окнянського району Одеської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7286,8515 га., які розташовані на території Окнянського району Одеської області (а.с.73).

Суд робить висновок, що у Окнянській селищній раді Окнянського району Одеської області наявна інформація щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, переданих у комунальну власність.

Перелік та види інформації яку розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати визначений в статті 15 Закону України “Про доступ до публічної інформації”.

Відповідно до ст.18 вказаного Закону для забезпечення збереження та доступу до публічної інформації документи, що знаходяться у суб`єктів владних повноважень, підлягають обов`язковій реєстрації в системі обліку, що має містити: 1) назву документа; 2) дату створення документа; 3) дату надходження документа; 4) джерело інформації (автор, відповідний підрозділ); 5) передбачену законом підставу віднесення інформації до категорії з обмеженим доступом; 6) строк обмеження доступу до інформації, у разі якщо вона віднесена до інформації з обмеженим доступом; 7) галузь; 8) ключові слова; 9) тип, носій (текстовий документ, плівки, відеозаписи, аудіозаписи тощо); 10) вид (нормативні акти, угоди, рішення, протоколи, звіти, прес-релізи); 11) проекти рішень (доповідні записки, звернення, заяви, подання, пропозиції, листи тощо); 12) форму та місце зберігання документа тощо.

Доступ до системи обліку, що містить інформацію про документ та знаходиться у суб`єкта владних повноважень, забезпечується шляхом: 1) оприлюднення на офіційних веб-сайтах суб`єктів владних повноважень такої інформації, а в разі їх відсутності - в інший прийнятний спосіб; 2) надання доступу до системи за запитами.

Система обліку публічної інформації не може бути віднесена до категорії інформації з обмеженим доступом. Розпорядники інформації несуть відповідальність за забезпечення доступу до системи обліку відповідно до закону.

З комплексного аналізу зазначених норм, можна зробити висновок, що вимогами чинного законодавства на суб`єктів владних повноважень покладено обов`язок формувати розповсюджувати та забезпечувати доступ осіб до загальнодоступної публічної інформації, яка виникає та створюється в процесі здійснення ними своїх владних, делегованих повноважень, шляхом розміщення та оприлюднення такої інформації у спосіб встановлений законодавством.

Зазначене за своєю суттю і є тим самим механізмом встановленим на забезпечення дотримання суб`єктами владних повноваження права громадян на доступ до публічної інформації.

Згідно з ч.1, 2, 4 ст. 10-1 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання.

Відповідно до п.5 № ч.1 ст.15 Закону України “Про доступ до публічної інформації” розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати перелік наборів даних, що оприлюднюються у формі відкритих даних.

Розпорядники інформації зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.

Публічна інформація у формі відкритих даних є дозволеною для її подальшого вільного використання та поширення.

Будь-яка особа може вільно копіювати, публікувати, поширювати, використовувати, у тому числі в комерційних цілях, у поєднанні з іншою інформацією або шляхом включення до складу власного продукту, публічну інформацію у формі відкритих даних з обов`язковим посиланням на джерело отримання такої інформації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №835 затверджено Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, яке визначає вимоги до формату і структури наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, періодичність оновлення та порядок їх оприлюднення, а також перелік таких наборів даних.

Розпорядники інформації згідно з цим Положенням оприлюднюють у формі відкритих даних набір даних, визначений у переліку наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, згідно з додатком, та будь-які інші наявні дані, що відповідають визначенню публічної інформації у формі відкритих даних (пункт 3 Положення).

Набори даних оприлюднюються та регулярно оновлюються розпорядником інформації на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних.

У разі внесення змін до переліку наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, розпорядник інформації у тримісячний строк з дати набрання чинності такими змінами здійснює їх оприлюднення та подальше оновлення на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних.

Отже, з вищезазначеного слідує, що відповідач, зобов`язаний надавати таку публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.

Щодо посилання відповідача у відзиві на позовну заяву, що надати відповідь на запит позивача про отримання публічної інформації не представлялось можливим, так як запитувана інформація міститься більш ніж на 10 аркушах, з яких необхідно зробити копії суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.21 Закону України “Про доступ до публічної інформації” визначено, що інформація на запит надається безкоштовно.

Відповідно до ч.2 ст.21 Закону “Про доступ до публічної інформації” у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.

Частинами 3, 4 ст. 21 вищезазначеного Закону передбачено, що розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно. При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.

З аналізу зазначених норм, суд доходить висновку, що перші 10 сторінок запитуваної інформації є безкоштовними, та відповідно вони мали бути направлені позивачу у паперовому вигляді, а за подальші додаткові сторінки позивач мав би відшкодувати фактичні витрати на копіювання або друк документів, у розмірі, визначеному відповідачем.

Суд зазначає, що відповідач станом на день звернення з цим позовом до суду не надав позивачу перші 10 сторінок запитуваної інформації.

Крім того, суд звертає увагу, що підставою для відмови позивачу у наданні доступу до публічної інформації стало те, що запитувана позивачем інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, а не з підстав того, що запитувана інформація міститься більш ніж на 10 аркушах.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що відповідач, розглядаючи запит позивача допустив протиправні дії щодо ненадання повної та розгорнутої відповіді, хоча був зобов`язаний надати достовірну, точну та повну інформацію.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд робить висновок про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

21.01.2021 р. від позивача надійшло клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Вирішуючи питання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення .

Отже, суд вирішує питання про встановлення судового контролю з метою надання учасникам справи додаткових гарантій виконання судового рішення.

Суд вважає необхідним вжити заходи судового контролю шляхом зобов`язання відповідача надати в місячний строк з дня набрання законної сили рішення за результатами розгляду даної адміністративної справи звіт про виконання рішення по справі №420/13181/20 до Одеського окружного адміністративного суду.

VI. Розподіл судових витрат

В прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути судові витрати за надання правничої допомоги.

25.01.2021 року від позивача надійшла заява про стягнення судових витрат з відповідача, в якій позивач просить стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області судові витрати за надання правничої допомоги в сумі 5700 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що перелік послуг наданих адвокатом не відповідає дійсності та суперечить матеріалам справи. Тобто, на переконання відповідача, виготовлення тексту позовної заяви не вимагало значного обсягу технічних робіт та витрати на професійну правничу допомогу не відповідають принципу співрозмірності.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд встановив, що між адвокатом Чорним Ігорем Борисовичем та адвокатом ОСОБА_2 укладено договір про подання професійної правничої допомоги б/н від 20 червня 2020 року (далі - Договір) (а.с.17).

Відповідно до п.1.1. Договору, адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовним зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені Сторонами.

Відповідно до Акту виконаних робіт, Адвокат надав а Замовник прийняв наступні послуги на правову допомогу:

- виїзд до м. Подільська, зустріч, надання консультації Заявнику, узгодження правової позиції, підготував запит на публічну інформацію до Окнянської ОТГ – 1000 грн.;

- вивчення відповіді Окнянської ОТГ від 27.10.2020 року; збір доказів; підготовка позову для подання до Одеського окружного адміністративного суду – 600 грн.;

- не отримавши відповідь надав консультації, підготував запит на публічну інформацію до Окнянської ОТГ -600 грн.;

-консультації збір доказів підготування позову -2000 грн.

- збір доказів: підготовка пояснення від імені Замовника – 500 грн.;

- приїзд в Подільськ, зустріч з позивачем, консультація, узгодження правової позиції, підготовка відповіді на відзив – 500 грн.;

-збір доказів, підготовка заяви про застосування судового контролю за виконанням рішення суду -1000,00 грн.;

-консультація узгодження правової позиції, підготовка акту виконаних робіт та заяви на відшкодування судових витрат – 500 грн. (а.с.95).

На підтвердження оплати послуг адвоката за договором б/н від 20 червня 2020 року позивачем надано квитанцію №б/н від 21.01.2021 року про сплату 5700 грн. (а.с.96).

Суд вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 року по справі №61-3416св18.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 5700 грн. є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору та складності справи.

Таким чином, суд вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 2000,00 грн. та саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є пропорційним до предмета спору.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,77, 244-246 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області щодо відмови у наданні відповіді на запити ОСОБА_1 від 28.10.2020 року та 19.11.2020 року.

3. Зобов`язати Окнянську селищну раду Окнянського району Одеської області надати ОСОБА_1 відповідь на запит на інформацію 28.10.2020 року та 19.11.2020 року відповідно до поставлених питань у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».

4. Зобов`язати Окнянську селищну раду Окнянського району Одеської області подати до Одеського окружного адміністративного суду у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили звіт про виконання судового рішення.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379924) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 2 000(дві тисячі), 00 грн..

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач- ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – Окнянська селищна рада Окнянського району Одеської області адреса: вул. Першотравнева, будю31, Окнянський район, смт Окни, Одеська обл., 67900; код ЄДРПОУ 04379924.

Суддя О.Я. Бойко