Рішення № 95896952, 30.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1193/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Військової частини А 1610 (65085, м. Одеса, вул. Магістральна, 37; код ЄДРПОУ 08502712) про стягнення заборгованості з грошового забезпечення за 2017-2018рр. у сумі 17817,76 грн., –

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини А 1610, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з грошового забезпечення за 2017-2018рр. у сумі 17817,76 грн.

Ухвалою від 01.02.2021 р. відкрито провадження у справі та визначено, що її розгляд буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (ст. 262 КАС України).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2018р. у справі № 1540/4222/18, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2019р., стягнуто з відповідача на користь позивача заробіток за час вимушеного прогулу з 12.09.2017р. по 12.09.2018р. Фактино позивачу нараховано та переказано 89997,48 грн. При цьому утримано податок на доходи фізичних осіб 16446,24 грн. та військовий збір 1370,52 грн. (всього 17816,76 грн.). Згідно пп. 164.2.14 «а» ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. З урахуванням наведеного, на думку позивача, збитки в розмірі середнього заробітку, стягнуті за судовим рішенням, не є об`єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб та військовим збором.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 11199/21 від 05.03.2021р.), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що судом при винесенні рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2018р. у справі № 1540/4222/18 поновлено позивача на посаді та зобов`язано Військову частину А 1610 нарахувати та виплатити останній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.09.2017р. по 12.09.2018р., а не стягнуто на її користь неустойку (штраф, пеню), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, тому відсутні підстави для застосування пп. 164.2.14 «а» п. 164.2 ст. 164 ПК України. Разом з тим, з урахуванням приписів п. 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом ІV ПК України не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп. 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПК України. Відтак, відповідач вважає, що ним виконано рішення суду, а саме поновлено позивача на посаді, нараховано та виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.09.2017р. по 12.09.2018р. та на виконання вимог податкового законодавства стягнуто податок на користь держави.

За приписами ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 р. у справі № 1540/4222/18 задоволено позовну заяву громадянки України ОСОБА_1 до Військової частини А1620 про поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення:

визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини А1620 (по особовому складу) №30-рс від 12.09.2017 р. про звільнення старшого солдата ОСОБА_1 , механіка відділення приймальних радіопристроїв приймального радіоцентру інформаційно-телекомунікаційного вузла в/ч А1620 м.Одеса;

поновлено ОСОБА_1 на посаді механіка відділення приймальних радіо пристроїв приймального радіоцентру інформаційно-телекомунікаційного вузла Військової частини А1620;

стягнуто з Військової частини А1620 на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу з 12.09.2017 р. по 12.09.2018 р.;

постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді механіка відділення приймальних радіо пристроїв приймального радіоцентру інформаційно-телекомунікаційного вузла Військової частини А1620 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах суми за один місяць, допущено до негайного виконання.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2018р. у справі № 1540/4222/18, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2019р., Військовою частиною А1620 позивачу нараховано заробіток за час вимушеного прогулу з 12.09.2017р. по 12.09.2018р. у розмірі 89997,48 грн. При цьому утримано податок на доходи фізичних осіб 16446,24 грн. та військовий збір 1370,52 грн. (всього 17816,76 грн.) (а.с. 5).

Не погоджуючись з правомірністю утримання відповідачем податку на доходи фізичних осіб 16446,24 грн. та військового збору 1370,52 грн. (всього 17816,76 грн.), позивач звернувся до суду з цим позовом.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Згідно пп. 164.2.14 «а» п. 164.2 ст. 164 ПК України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

З урахуванням приписів ч. 1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України, а саме Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. (далі - Порядок № 100).

Відповідно до п. 3 розділу III Порядку № 100, суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

З урахуванням положень вказаного Порядку, суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника середній заробіток за час вимушеного прогулу, який розраховуються без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку повинен нарахувати роботодавець під час виконання відповідного судового рішення. Тобто сума, призначена судом як виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зменшується на суму податків і зборів.

Незважаючи на те, що призначена судом сума зменшується на суму податкових відрахувань, цей факт в жодному разі не погіршує становище працівника, оскільки якби працівник отримував зарплату, а вимушено був відсутній на роботі, то таку зарплату він отримував би також з урахуванням утримання обов`язкових податкових платежів.

Згідно ст. 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Обов`язок із нарахування й утримання податку із суми такого доходу покладається на податкового агента, яким є особа, що відшкодовує середній заробіток. У випадку з відшкодуванням середнього заробітку за час вимушеного прогулу податковим агентом стає роботодавець.

Відповідно до пп. 164.2.14 «а» п. 164.2 ст. 164 ПК України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що неоподатковується дохід у вигляді сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду.

Проте, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 р. у справі № 1540/4222/18 стягнуто з Військової частини А1620 на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу з 12.09.2017 р. по 12.09.2018 р.

Суд зазначає, що заробіток за час вимушеного прогулу не є доходом, що не підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб є дохід, оскільки вказаною нормою чітко визначено, що не підлягають оподаткуванню вказаним податком суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку щодо безпідставності позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Військової частини А 1610 (65085, м. Одеса, вул. Магістральна, 37; код ЄДРПОУ 08502712) про стягнення заборгованості з грошового забезпечення за 2017-2018рр. у сумі 17817,76 грн.,- відмовити.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя: Г.П. Самойлюк