Рішення № 95896737, 29.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1059/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.,

секретаря Пивовар Т.В.,

за участі сторін:

від позивача Ярошик В.В.,

від відповідача Яценко І.А, Клейбатенко А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області про визнання бездіяльності щодо неповернення боргу несплаченого заробітку/винагороди та непопадання звітів до фіскального органу, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, в якому просить:

визнати бездіяльність відповідача щодо не повернення боргу несплаченого заробітку/винагороди присяжного засідателя Суворовського районного суду м. Одеси – ОСОБА_1 за період з вересня 2017 року по 01 січня 2020 року – протиправною;

визнати бездіяльність відповідача щодо неподання звітів до фіскальних органів про суми нарахованого заробітку/винагороди і єдиного соціального внеску на застраховану особу – присяжного засідателя Суворовського суду м. Одеси – ОСОБА_1 за період з вересня 2017 року по 01 січня 2020 року – протиправною;

зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області повернути борг несплаченого заробітку/винагороди та надати звіти до фіскальних органів про суми нарахованого заробітку/винагороди і єдиного соціального внеску на застраховану особу – присяжного засідателя Суворовського районного суду м.Одеси – ОСОБА_1 за період з вересня 2017 року по 01 січня 2020 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем за період з 2017 року по 01.01.2020 року нараховано позивачу винагороду присяжного Суворовського суду м. Одеси ОСОБА_1 в меншому розмірі, оскільки в основу розрахунку відповідачем покладені наступні ставки суддівської винагороди: у 2017 році 30000 грн; у 2018 році – 44050,00 грн; у 2019 році – 57630,00 грн; у 2020 році - 78825,00 грн. Позивач такий розрахунок вважає протиправним, оскільки, на її переконання базою нарахування суддівської винагороди, з якої розраховується винагорода присяжного, відповідно до ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» є 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року помножений на регіональний коефіцієнт (1,25). Також позивач стверджує, що до складу суддівської винагороди, з розміру якої розраховується винагороди присяжного, входять щомісячні доплати у відповідному відсотковому розмірі, а саме: суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду; за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності; за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації. Проте, відповідач при розрахунку суддівської винагороди вказані складові не включав, що також свідчить про виплату позивачу винагороди присяжного у меншому розмірі.

Стосовно питання подачі звітів до фіскальних органів позивач зазначила, що з 2017 року по час звернення з адміністративним позовом до суду відповідачем не подано звітів про нарахований заробіток/винагороду та нарахований ЄСВ до фіскальних органів на застраховану особу присяжного засідателя Суворовського районного суду ОСОБА_1 . Таку бездіяльність позивач вважає протиправною з огляду на те, що відповідач є роботодавцем по відношенню до позивача – застрахованої особи, нараховує та виплачує позивачу винагороду (заробітну плату) та такий обов`язок прямо передбачений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», та врегульований також низкою інших підзаконних нормативно-правових актів.

Відповідачем до суду поданий відзив, в якому представник зазначив, що Територіальне управління ДСА України в Одеській області заперечує проти адміністративного позову та вважає його безпідставним та необґрунтованим.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача зазначає, що Територіальним управлінням ДСА України в Одеській області проведено звірку даних (довідок виданих Суворовським районним судом м. Одеси про виконання присяжним засідателем ОСОБА_1 обов`язків у суді із зазначенням фактично відпрацьованого часу на підставі табелю обліку робочого часу, в результаті встановлено, що територіальним управлінням ДСА України в Одеській області не виплачено винагороду присяжному ОСОБА_1 за 3 години у 2017 році, а саме1 година у листопаді 2017 року та 2 години у грудні 2017 року. У зв`язку з чим, у березні 2020 року здійснено перерахунок заборгованості та позивачу виплачено заборгованість за 3 години відпрацьовані у 2017 році. Таким чином наразі у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем.

Щодо не сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за присяжного засідателя Суворовського районного суду м. Одеси Ярошик В.В., представник відповідача зазначив, що відповідно до п. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне державне страхування» винагорода присяжного не визначена як база нарахування єдиного внеску. Тому у територіального управління ДСА України в Одеській області відсутні повноваження щодо нарахування єдиного внеску присяжному.

Вказане, за твердженнями представника відповідача, підтверджується листами ГУ ДФС в Одеській області, ДПС України, Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій зазначила, що надані відповідачем розрахункові листки та платіжне доручення є неналежної форми, не містять підписів та печаток установ, а тому не можуть вважатись належними. Також позивач вказує, що відзив позивача не заслуговує на увагу, оскільки відповідач не надав доказів правомірності дій/бездіяльності, не спростував та не скасував факти законності позовних вимог позивача.

Ухвалою суду від 26.02.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Ухвалою суду від 23.03.2020 року зупинено провадження у справі до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

Ухвалою суду від 30.06.2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 20.07.2020 року вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.09.2020 року продовжено строк підготовчого провадження до тридцяти днів.

Ухвалою суду від 13.10.2020 року, занесеною до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 23.10.2020 року зупинено провадження у справі до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

Ухвалою суду від 22.02.2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, поновлено провадження у справі.

В судовому засіданні 18.03.2021 року судом проголошено вступну та резолютивну часину рішення.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Рішенням Одеської обласної ради №465-VII від 18.08.2017 року затверджений список присяжних для місцевих загальних судів, розташованих на території Одеської області. Відповідно до додатку №5 до рішення обласної ради ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 включена до списку присяжних засідателів для Суворовського районного суду м. Одеса. (а.с. 6 т.1)

Відповідно до наданих до суду та наявних в матеріалах справи довідок про виконання/невиконання присяжними обов`язків у суді, табелів обліку використання робочого часу, позивач залучалась до виконання обов`язків присяжного у Суворовському районному суді м. Одеси ОСОБА_1 за період з 2017 року по 01.01.2020 року, а саме: вересень 2017 року – 3 години, жовтень 2017 року 8 годин, листопад 2017 року – 4 години, грудень 2017 року – 9 годин, січень 2018 року – 3 години, лютий 2018 року – 11 годин, березень 2018 року – 9 годин, квітень 2018 року – 8 годин, травень 2018 року – 3 години, червень 2018 року - 3 години, липень 2018 року – 12 годин, серпень 2018 року – 6 годин, вересень 2018 року – 9 годин, жовтень 2018 року – 5 годин, листопад 2018 року – 2 години, грудень 2018 року 14 годин, січень 2019 року – 10 годин, лютий 2019 року – 3 години, березень 2019 року – 2 години, квітень 2019 року – 7 годин, травень 2019 року – 10 годин, червень 2019 року – 9 годин, липень 2019 року – 3 години, серпень 2019 року – 2 години, вересень 2019 року – 10 годин, жовтень 2019 року – 11 годин, листопад 2019 року – 4 години, грудень 2019 року – 11 годин. (а.с. 126-171, 175-185, 188-193, 197-202, 206-216, 219-224, 228-238, 243-246, 250-259 т.1, а.с. 2-7, 11-14, 24-25, 30-40, 43-50, 54-57, 61, 62, 66-69, 73-78, 82-89, 93-95, 98-102. 105-112, 116-125, 129-137, т.2

Згідно з розрахунковими листками нарахування винагороди за період вересень 2017 року – грудень 2019 року включно, ОСОБА_1 здійснювалось в такому розмірі та порядку:

у жовтні 2017 року за 3 години жовтня на суму 431,13 грн, в т.ч. ПДФО 77,60 грн, військовий збір – 6,47 грн;

у грудні 2017 року за 1 годину 2017 року, 3 години листопада 2017 року на суму 619,14 грн, в т.ч. ПДФО 111,45 грн, військовий збір – 9,29 грн;

у квітні 2018 року за: 3 години вересня 2017 року, 5 годин жовтня 2017 року, 7 годин грудня 2017 року, 3 години січня 2018 року, 11 годин лютого 2018 року, 9 годин березня 2018 року на суму 6877,72 грн., в т.ч. ПДФО – 1237,99 грн, військ. збір – 103,17 грн;

у травні 2018 року – за 8 годин квітня 2018 року на суму 2318,40 грн, в т.ч. ПДФО – 417,31 грн, військовий збір 34,78 грн;

у червні 2018 року за 3 години травня 2018 року на суму 786,60 грн, в т.ч. ПДФО 141,59 грн, військовий збір 11.80 грн;

у липні 2018 року за 3 години червня 2018 року на суму 825,93 грн, в т.ч. ПДФО 148,67 грн; військовий збір 12,39 грн;

у серпні 2018 за 12 годин липня 2018 року на суму 3003,36 грн, в т.ч. ПДФО 540,60 грн, військовий збір 45,05 грн;

у вересні 2018 року за 6 годин серпня 2018 року на суму 1501,68 грн, в т.ч. ПДФО 270,30 грн, військовий збір 22,53 грн;

у жовтні 2018 року – здійснений перерахунок за січень, лютий, березень 2018 року та нарахування за 9 годин вересня 2018 року на загальну суму 4461,99 грн, в т.ч. ПДФО 803,16 грн, військовий збір 66,93 грн;

у листопаді 2018 року за 3 години жовтня 2018 року на суму 750,84 грн, в т.ч. ПДФО 135,15 грн, військовий збір – 11,26 грн;

у грудні 2018 за 1 годину жовтня 2018 року, 2 години листопада 2018 року 4 години грудня 2018 року на суму 1852,08 грн, в т.ч. ПДФО 333,37 грн, військовий збір 27,78 грн;

у січні 2019 року за 10 годин грудня 2018 року на суму 2753,10 грн, в т.ч. ПДФО 495,56 грн та військовий збір 41,30 грн;

у лютому 2019 року за 10 годин січня 2019 року на суму 3430,40 грн, в т.ч. ПДФО 617,47 грн, військовий збір 51,46 грн;

у березні 2019 року за 3 години лютого 2019 року на суму 1080,57 грн, в т.ч. ПДФО 194,50 грн, військовий збір – 16,21 грн;

у квітні 2019 року за 2 години березня 2019 року на суму 720,38 грн, в т.ч. ПДФО 129,67 грн, військовий збір 10,81 грн;

у травні 2019 року за 7 годин квітня 2019 року на суму 2292,09 грн, в т.ч. ПДФО 412,57 грн, військовий збір 34,38 грн;

у червні 2019 року за 10 годин травня 2019 року на суму 3430,40 грн, в т.ч. ПДФО 617,47 грн, військовий збір 51,46 грн;

у липні 2019 року за 9 годин червня 2019 року на суму 3412,26 грн, в т.ч. ПДФО 614,21 грн, військовий збір 51,18 грн;

у серпні 2019 року за 3 години липня 2019 на суму 939,63 грн, в т.ч. ПДФО 169,13 грн, військовий збір 14,09 грн;

у вересні 2019 року за 2 години серпня 2019 року на суму 654,88 грн, в т.ч. ПДФО 117,88 грн, військовий збір 9,82 грн;

у жовтні 2019 року здійснено донарахування та перерахунок за квітень – червень 2019 року, серпень 2019 року та нараховано винагороду за 10 годин вересня 2019 року на суму 3724,48 грн, в т.ч. ПДФО 670,41 грн, військовий збір 55,87 грн;

у листопаді 2019 року за 11 годин жовтня 2019 року на суму 3601,84 грн, в т.ч. ПДФО 648,33 грн, військовий збір 54,03 грн;

у грудні 2019 року за 4 години листопада 2019 року та за 4 години грудня 2019 року на суму 2744,32 грн, в т.ч. ПДФО 493,98 грн, військовий збір 41,16 грн;

у січні 2020 року за 3 години грудня 2019 року на суму 1029,12 грн, в т.ч. ПДФО та військовий збір

у лютому 2020 року здійснений перерахунок за грудень 2019 року та нарахування за 4 години грудня 2019 року на суму 2759,92 грн, в т.ч. ПДФО та військовий збір;

(а.с. 174, 187, 196, 205, 218, 242, 249, 262 т.1, а.с. 10, 17, 28, 42, 53, 60, 65, 72, 81, 92, 97, 128, 139 т.2)

Відповідно до витягів з реєстру перерахувань до Приватбанку винагороди присяжним, які містяться в матеріалах справи, нараховані суми позивачу виплачені у відповідному місяці, в якому нараховані.

На підтвердження подання до фіскального органу податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманих з них податків, представником відповідача подані до суду витяги з вказаних податкових розрахунків за спірний період та квитанції №2, які свідчать про подання податкових розрахунків (Форма 1 ДФ) в електронному вигляді (а.с. 196-204, 223-233, 241-245 т. 2)

Наказом Державної судової адміністрації України від 05.10.2016 року №198 затверджено Порядку виплати винагороди та відшкодування витрат, виплати добових присяжному за час виконання ним обов`язків у суді.

Відповідно до пункту 1 Порядку №198 встановлено, що цей порядок визначає процедуру нарахування, виплати винагороди та відшкодування витрат, виплати добових присяжному відповідно до статті 68 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з ч.2 Порядку присяжному за час виконання ним обов`язків у суді виплачується винагорода, розрахована виходячи з посадового окладу судді місцевого суду (із застосуванням відповідного регіонального коефіцієнту) з урахуванням фактично відпрацьованого часу:

у 2016 році - у порядку, визначеному положеннями Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (зі змінами);

з 2017 року - у порядку, визначеному статтею 135 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", з урахуванням пункту 24 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" цього закону.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частина 2 статті 135 цього Закону визначає, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно з ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

Частина 4 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:

1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;

2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб;

3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

Отже, з аналізу зазначених положень законодавства слідує, що винагорода присяжного розраховується виходячи з посадового окладу судді місцевого суду (із застосуванням відповідного регіонального коефіцієнту) з урахуванням фактично відпрацьованого часу. В свою чергу, ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» чітко регламентує, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат та до базового посадового окладу додатково застосовуються відповідні регіональні коефіцієнти.

Таким чином, до складу посадового окладу не входять доплати передбачені ч. 2 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а є додатковими складовими суддівської винагороди.

З огляду на зазначене, доводи позивача стосовно того, що відповідачем невірно розрахований посадовий оклад судді, внаслідок чого зменшений і розмір винагороди присяжного з підстав не врахування додаткових складових суддівської винагороди є необґрунтованими.

Стосовно розміру посадового окладу судді місцевого суду, суд зазначає наступне.

Так, за твердженнями позивача, відповідачем невірно розрахований посадовий оклад судді місцевого суду, оскільки в основу розрахунку не покладено 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб починаючи з вересня 2017 року та по грудень 2019 року включно.

Проте, такі твердження є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до п. 24 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить:

1) з 1 січня 2017 року:

а) для судді місцевого суду - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

в) для судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) з 1 січня 2018 року:

а) для судді місцевого суду - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) з 1 січня 2019 року:

а) для судді місцевого суду - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

4) з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Так, прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року становив:

відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет на 2017 рік» - 1600,00 грн;

відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет на 2018 рік» - 1762,00 грн;

відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет на 2019 рік» - 1921,00 грн;

відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» - 2102,00 грн.

Як вбачається зі зведених штатних розписів районних (міських та міськрайонних) судів Одеської області, затверджених в.о. начальника територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області посадовий оклад судді, який пройшов кваліфікаційне оцінювання) з урахуванням регіонального коефіцієнту складає:

станом на 2017 рік – 30000,00 грн;

станом на 2018 рік – 44050,00 грн;

станом на 2019 рік – 57630,00 грн. (а.с. 39-41).

Суд зазначає, що шляхом здійснення арифметичних дій виходячи з наданих до суду відповідачем розрахункових листків та з урахуванням встановлених чинним законодавством України норм, судом розраховано, що присяжному засідателю Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 винагороду присяжного розраховано з окладу судді, який пройшов кваліфікаційне оцінювання) з урахуванням регіонального коефіцієнту відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Разом з тим, відповідно до пояснень позивача та поданих нею письмових доказів, судом встановлено, що спір стосовно кількості відпрацьованих позивачем годин відсутній.

При цьому, позивач, висловлюючи категоричну незгоду з розміром нарахованої їй винагороди, під час судового розгляду не зазначила за які саме місяці та в якому розмірі їй не доплачено винагороду присяжного засідателя.

Крім того, сторонами в судовому засіданні підтверджено, що відповідачем у 2020 році здійснені перерахунки та позивачу нараховано та доплачено винагороду присяжного за 3 години 2017 року та здійснено коригування нарахувань з доплатою за 2018 рік.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач при розрахунку винагороди присяжного засідателя Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 діяв на підставі Закону та в межах своїх повноважень.

Стосовно обов`язку відповідача надати до фіскального органу звіти про суми нарахованого заробітку/винагороди і єдиного соціального внеску на застраховану особу, суд зазначає наступне.

Як вже зазначено вище, відповідачем до фіскального органу подані податкові розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманих з них податків, витяги з яких та квитанції №2, які свідчать про подання податкових розрахунків (Форма 1 ДФ) в електронному вигляді подані до суду.

Так, відповідачем до податкового органу подані податкові розрахунки (форма 1ДФ) в яких зазначений ідентифікаційний код позивача 2055802266 за періоди 4 квартал 2017 року, 2 квартал 2018 року, 3 квартал 2018 року, 4 квартал 2018 року, 1 квартал 2019 року, 2 квартал 2019 року, 3 квартал 2019 року, 4 квартал 2019 року, 1 квартал 2020 року, 2 квартал 2020 року, 3 квартал 2020 року.

При цьому неподання до податкового органу інформації про нарахований дохід позивачу за 1 квартал 2018 року, відповідач пояснив тим, що у 1 кварталі 2018 року не здійснювалось нарахування та виплата винагороди присяжному ОСОБА_1 .

В свою чергу зазначене підтверджується наданими до суду розрахунковими листками та платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи.

Отже, з наданих до суду витягів з податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (виплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманих податків вбачається, що в графі прийняття на роботу та звільнення з роботи відсутні дати. В графі ознака доходу зазначено код – 127 (інші доходи). Зазначене свідчить про те, що між позивачем та відповідачем відсутні трудові відносини, а дохід виплачений позивачу не є заробітною платою.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» присяжним є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя.

Присяжні виконують обов`язки, визначені пунктами 1, 2, 4-6 частини сьомої статті 56 цього Закону.

Згідно з положенням ст. 64 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» для затвердження списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням до відповідних місцевих рад, які формують і затверджують у кількості, зазначеній у поданні, список громадян, які постійно проживають на територіях, на які поширюється юрисдикція відповідного окружного суду, відповідають вимогам статті 65 цього Закону і дали згоду бути присяжними.

У разі неприйняття місцевою радою (місцевими радами) протягом двох місяців з моменту отримання подання рішення про затвердження списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням щодо затвердження списку присяжних до відповідної обласної ради.

Список присяжних затверджується на три роки і переглядається в разі необхідності для заміни осіб, які вибули зі списку, за поданням територіального управління Державної судової адміністрації України.

Після затвердження списку присяжних такий список передається до відповідного окружного суду, в тому числі в електронній формі. Інформацію, що міститься у зазначеному списку, не може бути використано для цілей, що не пов`язані із добором присяжних.

Стаття 67 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що суд залучає присяжних до здійснення правосуддя у порядку черговості на строк не більше одного місяця на рік, крім випадків, коли продовження цього строку зумовлено необхідністю закінчити розгляд справи, розпочатий за їхньою участю.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI.

Відповідно до п. 2, 5, 12 ст. 1 цього Закону:

єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця;

основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.

Згідно з п. 1, 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є:

1) роботодавці:

підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);

5) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;

відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується:

1) для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

Згідно з ч. 7 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України. Не нараховується на виплати та не утримується єдиний внесок з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та /або введення воєнного стану.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Стаття 2 Закону України «Про оплату праці» визначає, що основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

В свою чергу, відповідно до п.п. 14.1.54. п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема:

заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю;

Наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 №333 затверджено інструкцію щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету.

Відповідно до підпункт 2.1.1 пункту 2.1 глави 2 вказаної інструкції Код 2110 „Оплата праці” застосовується в такому разі.

За цією категорією передбачаються видатки на оплату праці всіх працівників бюджетних установ (організацій), а також грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони згідно з установленими посадовими окладами, ставками або розцінками, матеріальну допомогу, у тому числі видатки на премії та інші види заохочень чи винагород відповідно до законодавства.

Підпункт 2.1.1.1 пункту 2.1 глави 2 Інструкції визначає порядок застосування коду 2111 „Заробітна плата”:

1) заробітна плата за встановленими посадовими окладами (тарифними ставками) або розцінками всіх штатних працівників, у тому числі за трудовими договорами; надбавка за вислугу років; доплата за ранг, надбавки та доплати обов`язкового характеру (оплата роботи в нічний час, доплати за науковий ступінь, за знання та використання в роботі іноземної мови тощо);

2) премії та інші види заохочень чи винагород відповідно до законодавства;

3) матеріальна допомога, допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки та в інших випадках за рішенням адміністрації установи (організації) відповідно до законодавства;

4) винагороди та інші виплати, нараховані працівникам, які не перебувають у штаті установи (організації), відповідно до умов цивільно-правового договору (за винятком суб`єктів господарювання), якщо інше не встановлено законом;

5) одноразова грошова допомога у зв`язку з виходом на пенсію або, якщо це передбачено законодавством, у відставку.

В пункті 2.6 глави 2 Інструкції код 2800 „Інші поточні видатки” зазначено, що

За цим кодом здійснюються видатки, які не пов`язані з придбанням товарів та послуг установами, у тому числі:

10) відшкодування підприємствам (організаціям, установам) середнього заробітку працівників або виплата винагороди громадянам, які залучені до виконання обов`язків, передбачених законодавством та не пов`язаних з виконанням своїх службових обов`язків, або які проходять стажування в іншому державному органі

Тобто, підзаконним нормативно-правовим актом визначено, що виплата винагороди громадянам, які залучені до виконання обов`язків, передбачених законодавством та не пов`язаних з виконанням своїх службових обов`язків відноситься до інших поточних видатків та не кореспондується з рахунками за якими здійснюється облік заробітної плати.

Таким чином, оскільки між позивачем та відповідачем вістуні трудові відносини, а дохід який позивач отримує є винагородою, яка виплачується залученій до виконання обов`язків особі, передбачених законодавством та не пов`язаних з виконанням своїх службових обов`язків не є заробітною платою, у відповідача відсутній обов`язок нараховувати та сплачувати за таку особу єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Крім того, щодо посилань на листи ДСА України та пенсійного органу, суд зазначає, що то суд вважає ці доводи безпідставними, оскільки вказані документи не є нормативно-правовими актами та мають лише та виключно рекомендаційний характер.

Стосовно висловлених в останніх судових засіданнях доводів позивача щодо того, що відповідачем не здійснено індексацію доходів позивача, суд зазначає, що відповідно до ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. В свою чергу, позивачем не заявлялись позовні вимоги стосовно питання здійснення індексації доходів позивача отриманих за виконання обов`язків присяжного засідателя за період з вересня 2017 по грудень 2019 року включно та адміністративний позов не містить відповідних обґрунтувань та доказів. А отже, питання індексації доходів позивача не є предметом розгляду даної справи.

З урахуванням нормативного аналізу та матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 9, 72-73, 77, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області про визнання бездіяльності щодо неповернення боргу несплаченого заробітку/винагороди та непопадання звітів до фіскального органу, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 29.03.2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

Відповідач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (код ЄДРПОУ 26302945, 65005, м.Одеса, вул.Бабеля, 2)

Суддя П.П. Марин

.