Рішення № 95894978, 21.01.2021, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/1989/20

Провадження № 2/488/421/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21.01.2021 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої по справі судді - Чернявської Я.А.,

при секретарі судового засідання – Кривопішиній О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, де третьою особою виступає П`ята Миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області,

ВСТАНОВИВ:

09.07.2020 р. позивачка ОСОБА_1 звернулась в Корабельний районний суд м. Миколаєва з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому просила визнати за нею в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , право власності на спадкове майно, а саме: 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 та частину грошових вкладів, оформлених на ім`я ОСОБА_5 , які знаходяться в Філії Миколаївського обласного управління ТВБВ № 10014/060 АТ “Державний ощадний банк України” та ПАТ “Банк Форум”.

Свій позов мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_4 .

За життя, 28.08.1998 р., її бабуся ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 , з яким проживали однією сім`єю, уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на Товарній біржі “Нерухомість-Південь” за № 2815, згідно з яким набули право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 .

17.04.1999 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер і після його смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину квартири за вищевказаною адресою. Спадкоємцями після смерті останнього в рівних частках залишилася його дружина — ОСОБА_4 та донька померлого — ОСОБА_3 .

Обидва спадкоємця в шестимісячний строк звернулися до Обласної п`ятої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області з заявами про прийняття спадщини. Однак, ОСОБА_4 померла не оформивши право власності на спадкове майно, а ОСОБА_3 у 2015 році отримавши від нотаріуса відмову у видачі свідоцтва на спадкове майно, звернулася за захистом своїх прав до Корабельного районного суду м. Миколаєва.

Рішенням суду від 21.08.2018 р. за ОСОБА_3 визнано право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини на квартиру АДРЕСА_1 , а також на 1/2 частину грошових вкладів, оформлених на ім`я ОСОБА_5 , які знаходяться в Філії Миколаївського обласного управління ТВБВ № 10014/060 АТ “Державний ощадний банк України” та Пат “Банк Форум”.

15.09.2012 р. бабуся позивачки ОСОБА_4 залишила заповіт, яким заповідала все своє майно в рівних частинах своїм онукам: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Таким чином, після смерті ОСОБА_4 як спадкове майно залишилися 3/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 , та 1/2 частина грошових вкладів, оформлених на ім`я ОСОБА_5 , які знаходяться в Філії Миколаївського обласного управління ТВБВ № 10014/060 АТ “Державний ощадний банк України” та ПАТ “Банк Форум”.

З метою прийняття спадщини після смерті бабусі позивачка ОСОБА_6 звернулась до нотаріального органу.

10.09.2019 р. вона отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не надано належного правовстановлюючого документу на квартиру, а біржовий договір на придбання квартири, на думку нотаріуса, є неналежним документом. Крім того, цією ж постановою нотаріус засвідчив, що спадкоємець ОСОБА_2 відмовився від прийняття спадщини за заповітом на користь ОСОБА_1 в рамках спадкової справи № 96/2012.

Відсутність у позивача нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 спричинила подання вказаного позову про визнання права власності як на квартиру, так і на грошові вклади після смерті ОСОБА_4 .

Майнових спорів з приводу заявлених позовних вимог про спадкування 3/4 частин зазначеної квартири, на думку позивач, не існує. З цього позивач робить висновок про те, що інші спадкоємці, а саме брат ОСОБА_2 на цю частку квартири не претендує, про що останній надав нотаріально посвідчену заяву про відмову від прийняття спадщини за заповітом на користь ОСОБА_1 , а ОСОБА_3 вже оформила свою частку у порядку спадкування через суд.

Стосовно виникнення права власності на квартиру, що є предметом позову, позивачка зазначила, що право власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на квартиру набуто на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна № 2815, укладеного 28.08.1998 р. та зареєстрованого на Товарній біржі “Нерухомість-Південь” в Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за № 2815 від 28.08.1998 р. Вказаний договір також зареєстрований в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 10359 від 16.09.1998 р.

На момент укладення Договору купівлі-продажу квартири діяв Цивільний кодекс Української РСР (1540-06) від 18.07.1963 року. Названий договір відповідав вимогам глав 3, 20 ЦК РСР та не потребував обов`язкового нотаріального посвідчення.

Посилаючись на зазначені обставини та неможливість оформлення спадкових справ вона була змушена звернуся до суду.

В судове засідання сторони не з`явились, були повідомлені про час та місце розгляду справи у порядку встановленому ст.ст.128, 130 ЦПК України.

Представник позивача надав до суду заяву про слухання справи за відсутності його та позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив про задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_2 надав суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги визнав та не заперечував проти їх задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Березюк О.С. надала суду заяву про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги визнали, не заперечували проти задоволення позову.

Третя особа П`ята Миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області направила клопотання про розгляд справи у відсутності представника нотаріальної контори .

Суд, дослідивши письмові докази по справі, взявши до уваги заяви сторін по справі знаходить позов таким, що підлягає задоволенню виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача – ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 13.11.2012 року серії НОМЕР_1 , виданим Корабельним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис № 802.

Після смерті ОСОБА_4 залишився спадок, а саме: 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 , а також грошові вклади.

15.09.2012 року ОСОБА_4 був складений заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Козленок С.І., згідно з яким все належне їй майно ОСОБА_4 заповіла у рівних частинах своїм онукам: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

За життя бабуся позивачки ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 придбали квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала їм на праві спільної часткової власності. Вказана квартира була придбана останніми та зареєстрована на Товарній біржі “Нерухомість-Південь” 28.08.1998 р. за № 2815.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік бабусі ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серїі НОМЕР_2 , виданим Корабельним відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції 08.10.2009 р.

Після смерті ОСОБА_5 спадкоємцями першої черги за законом були його дружина ОСОБА_4 та донька ОСОБА_5 - ОСОБА_3 .

ОСОБА_4 після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 звернулась з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори однак, не встигла оформити правовстановлюючі документи на спадкове майно.

10.09.2019 р. в постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії завідуючою П`ятої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області позивачці ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, яке залишилося після смерті бабусі у зв`язку з тим, що до нотаріальної контори не наданий належним чином оформлений правовстановлюючий документ на спадкове майно.

На час укладення договору купівлі-продажу спадкового майна, угоди, які були зареєстровані на товарній біржі, не підлягали обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” роз`яснено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Вказаний договір купівлі-продажу був укладений 28.08.1998 р., тобто під час дії Цивільного кодексу Української РСР 163 року (далі — ЦК УРСР). Вказаний договір купівлі-продажу нерухомого майна відповідав вимогам глав 3, 20 ЦК РСР та не потребував обов`язкового нотаріального посвідчення.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV, який набрав чинності 01.01.2004 року зазначено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Статтями 209, 657 ЦК України від 16.01.2003 р. вже було передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

З матеріалів справи вбачається, що дана угода була виконана сторонами повністю. Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 був чинний на момент укладення та не потребував його обов`язкового нотаріального посвідчення. Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації було проведено реєстрацію права приватної власності на вказане майно, а умови договору в інший частині відповідають вимогам, передбаченим главами 52-54 ЦК України.

В пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 “Про судову

практику у справах про спадкування” роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимога про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі №24-753/ 0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» - відсутність державної реєстрації майнових прав спадкодавця щодо нерухомого майна, відповідно до норм цивільного права, не передбачає правових наслідків у виді втрати права спадкоємців на таку спадщину.

При цьому право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту шляхом його визнання (ст. 392 ЦК України), оскільки відповідно до змісту ч. 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини, а положеннями ч. 5 ст. 1268 ЦК України, встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 1228 ЦК України вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі). Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.

Як вбачається з матеріалів справи на ім`я ОСОБА_5 у Філії Миколаївського обласного управління ТВБВ № 10014/060 АТ “Державний ощадний банк України” та ПАТ “Банк Форум” були оформлені грошові вклади, на які бабуся позивачки ОСОБА_4 не встигла оформити спадкові права.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 4 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

На підставі ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно дост. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За наведених вище обставин вимога про визнання за позивачем права власності є законною, обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, де третьою особою виступає П`ята Миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) право власності на спадкове майно, а саме: 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 та 1/2 частину грошових вкладів, оформлених на ім`я ОСОБА_5 , які знаходяться в Миколаївському обласному управлінні ТВБВ № 10014/060 АТ “Державний ощадний банк” та ПАТ “Банк Форум”, в порядку спадкування після смерті бабусі – ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відповідно до п.15.5 ч. 1 Розділу ХІII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Сторони по справі:

Позивач — ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;

Відповідач — ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП не відомий, мешкає за адресою: АДРЕСА_4 ;

Відповідач — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 ;

Третя особа — П`ята Миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області, код ЄДРПОУ: 02892563, адреса: м. Миколаїв, пр. Богоявленський, буд. 314.

Суддя: Я.А. Чернявська