Ухвала суду № 95894712, 28.03.2021, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/468/19

1-і/467/11/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2021 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Кірімової О.М.

за участю секретаря Романенко Т.І.,

прокурора Нижнік Л.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Коробкової О.О.,

розглянувши клопотання прокурора Арбузинського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області у кримінальному провадженні № 12018150130000584, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.11.2018 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Богданівка Доманівського району Миколаївської області, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, працюючого за контрактом у військовій частині м. Львів А0284, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Арбузинського районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченнюОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Ухвалою суду від 05 березня 2021 року оголошено розшук ОСОБА_1 та надано дозвіл на його затримання з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до Арбузинського районного суду Миколаївської області.

26 березня 2021 о 20 год. 45 хв. ОСОБА_1 було затримано працівниками ДВКР СБУ в с. НижньоТепле, Шастівського району Луганської області, де він проходив службу у ВЧ А0284 за контрактом на території Донецької та Луганської областей.

У відповідності до п. 20-5 Розділу Х1 Перехідних положень Кримінально-процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Враховуючи, що головуюча по даній справі суддя Догарєва І.О. перебуває в нарадчій кімнаті по кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 125, ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 185, ч.1 ст. 263 КК України до 29 березня 2021 року, що унеможливлює вирішення питання доцільності розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому, вказане клопотання вирішує суддя Кірімова О.М., як інший суддя, визначений в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України: можливість обвинуваченого переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. Прокурор вказує на те, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні нетяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років, під час судового розслідування ухилився від органів слідства, у зв`язку з чим був оголошений у розшук, раніше судимий за вчинення злочину проти власності, що свідчить про наявність у майбутньому ризиків вчинення з боку останнього кримінальних правопорушень, працює у ВЧ А0284 за контрактом. Вказував на відсутність підстав для обрання більш м`яких запобіжних заходів.

У судовому засіданні прокурор підтримала заявлене клопотання, однак зазначила, що такий ризик, як можливість вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, вона не підтримує.

Обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу, вказав, що під час розгляду кримінального провадження він проходив службу у ВЧ А0284 за контрактом, повісток про виклик до Арбузинського районного суду не отримував. Далі пояснив, що його керівництво повідомляло його один раз про наявність повісти про виклик до суду, але тоді ж його відправили на полігон. Засобами зв`язку він мав можливість повідомити суду про причини неявки до суду, але суд не повідомляв про це. Прохав застосувати по відношенню до нього домашній арешт.

Захисник підтримала доводи обвинуваченого, вказала, що обвинувачений обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжких злочинів, він має постійне місце роботи. Ризик щодо переховування обвинуваченим від суду належним чином не підтверджений. Доводи про можливість вчинення іншого кримінального правопорушення є припущенням.

Вислухавши думки учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.1ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується включно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

За змістом пункту другого частини другої статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання особи під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів. Строк тримання особи під вартою може бути продовжений в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України.

У відповідності до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання про доцільність обрання запобіжного заходу, суд виходить з того, що в провадженні Арбузинського районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченнюОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, справа перебуває на стадії підготовчого провадження, докази не досліджені. На даній стадії розгляду кримінального провадження суд позбавлений права надавати оцінку доказам, отриманим під час досудового розслідування, що можуть свідчити про обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. Відтак, щодо обґрунтованості підозри на даному етапі кримінального провадження суд виходить зі змісту обвинувального акту, затвердженого прокурором та реєстру матеріалів досудового розслідування.

Окрім цього, суд вважає, що ризик, вказаний прокурором, такий як можливість обвинуваченого переховуватися від суду, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України прокурором доведений. В судовому засіданні прокурор не підтримала доводи щодо такого ризику, як можливість вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.

Так, продовжує існувати ризик переховування від суду, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 під час судового розгляду справи ухилявся під суду, у зв`язку з чим оголошувався у розшук ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 05 березня 2021 року.

Як видно, командирВЧ А0284, де обвинувачений працює за контрактом, 05 березня 2020 року, 26 березня 2020 року, 04 квітня 2020 року, 10 квітня 2020 року, 28 травня 2020 року отримав повістку для повідомлення ОСОБА_1 про виклик його суду.

Згідно повідомлення від 18.11.2020 року ТВО командира військової частини А0284 та доданих витягів з наказів №15 від 20.01.2020 року та №23 від 30.01.2020 року слідує, що в період з 20.01.2020 року до 30.01.2020 року ОСОБА_1 надавалась щорічна основна відпустка; витяги з наказів №47 від 28.02.2020 року та №54 від 10.03.2020 року, з яких слідує, що в період з 28.02.2020 року до 10.03.2020 року ОСОБА_1 надавалась щорічна основна відпустка; витяги з наказів №45 від 12.03.2020 року та №65 від 23.03.2020 року, з яких слідує, що в період з 12.03.2020 року до 14.03.2020 року ОСОБА_1 було відряджено до Арбузинського районного суду на підставі судової повістки від 25.02.2020 року.

Згідно листа командираВЧ А0284 Сініцин П.В. в період з 28 липня 2020 року по день надання такої інформації, а саме по 03 серпня 2020 року самовільно залишив військову частину.

Крім того, в судовому засіданні обвинувачений підтвердив, що він мав можливість засобами зв`язку повідомити суду про причини неявки до суду, але таких дій не вчиняв. Як видно, ОСОБА_1 знав про перебування даного кримінального провадження в суді, де він є обвинувачений, мав можливість з`явитися до суду або повідомити суд про неможливість в`явитися на виклики до суду.

Суд також враховує, що обвинувачений працює у ВЧ А0284 за контрактом, вироком Арбузинського районного суду Миколаївської області від 24.04.2019 року був засуджений за ч.2 ст. 186 КК України до 4 років 5 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, тому застосування більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту не забезпечить його належної процесуальної поведінки.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Також судом враховуються позиція, викладена у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року: «Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи».

З урахуванням тривалості обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою та того, що судове слідство по справі судом ще не розпочато, суд вважає, що обрання вказаного запобіжного заходу у виді тримання під вартою не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

При цьому застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, а встановлений раніше ухвалою суду ризик є дійсним та триваючим, а тому на даний час виключаються можливість обрання більш м`якого запобіжного заходу.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого суд на даному етапі не встановив.

За таких обставин суд приходить до висновку, що альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати його належну поведінку, а тому щодо обвинуваченого слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Відповідно до ч. 3ст. 183 КПК України суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно частини 5 статті 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

Враховуючи наявність обвинувачення щодо ОСОБА_1 у скоєнні нетяжкого злочину проти власності та матеріальне становище обвинуваченого, який працює за контрактом, суд вважає за необхідне визначити йому заставу у сумі 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає 22700 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 331, 371-372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Арбузинського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області у кримінальному провадженні № 12018150130000584, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.11.2018 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України - задовольнити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Богданівка Доманівського району Миколаївської області, громадянину України, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 27 травня 2021 року, з утриманням його в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор».

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_1 обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 22700 грн., у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: отримувач ТУ ДСА України в Миколаївській області, рахунок отримувача UA688201720355229002000016294, банк отримувача - ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, ЄДРПОУ 26299835, призначення платежу: залогові кошти на депозитний рахунок ТУ ДСА України від заставодавця (прізвище, ім`я, по батькові повністю), згідно ухвали Арбузинського районного суду Миколаївської області від 28 березня 2021 року по справі 467/468/19 за ОСОБА_1 .

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , у разі внесення застави, наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду, не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, а саме смт. Костянтинівка Арбузинського району Миколаївської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із потерпілою та свідками по даному кримінальному провадженню; здати на зберігання до органів поліції свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 27 травня 2021 року, тобто до дня дії ухвали.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок: одержувач ТУ ДСА України в Миколаївській області, коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 , з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора Арбузинського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області ОСОБА_3 та суддю Арбузинського районного суду Миколаївської області – ОСОБА_4 .

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Строк дії ухвали до 27 травня 2021 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 30 березня 2021 року о 08 годині 20 хвилин.

Ухвала про обрання запобіжного заходу в виді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку, відповідно до ст. 310 КПК України.

Суддя Арбузинського

районного суду О.М. Кірімова