Ухвала суду № 95893531, 26.03.2021, Городоцький районний суд Львівської області

441/612/21

2-з/441/4/2021

У Х В А Л А

26.03.2021 суддя Городоцького районного суду Львівської області Малахова – Онуфер А.М., вивчивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ріел-Естейт Груп» про забезпечення позову, -

в с т а н о в и в:

ТОВ «Компанія Ріел-Естейт Груп» в особі адвоката Жидачівської Т.М., 25.03.2021 звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.09.2019, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Коваленко А.А. за реєстровим №1169.

Одночасно з пред`явленням позову ТОВ «Компанія Ріел-Естейт Груп» подано заяву про забезпечення позову у виді накладення арешту на земельну ділянку площею 0, 1 га, кадастровий номер 4620987700:12:003:0038, що на АДРЕСА_1 , право власності на яку перейшло за оспорюваним правочином до ОСОБА_2 , мотивуючи тим, що 03.06.2019 рішенням Господарського суду Львівської області, з ФОП ОСОБА_1 на користь Товариства стягнуто 212 663 грн. 45 коп. заборгованості, що ОСОБА_1 , достеменно знаючи про наявність в неї заборгованості, з метою ухилення від виконання означеного судового рішення та недопущення звернення стягнення на належне їй майно, умисно, спірну земельну ділянку 10.09.2019 відчужила ОСОБА_2 , за завідомо заниженою вартістю, а відтак з метою забезпечення охорони матеріально-правових інтересів Товариства під час розгляду справи про визнання недійсним договору купівлі-продажу від можливих недобросовісних дій відповідачів, просило заяву задовольнити.

З огляду на положення ч. 1 ст. 153 ЦПК України, суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд доходить наступного висновку.

Згідно ч. 1 і ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи він в інших осіб. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За змістом цієї норми під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів. Сума арештованих коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт має стосуватися майна, належного до предмета спору.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2021 у справі №755/5333/20 дійшов висновку, що позовні вимоги немайнового характеру не підлягають забезпеченню шляхом накладання арешту на майно. Бо в разі задоволення позову рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню.

Крім цього, згідно роз`яснень Пленуму Верховного суду України у пункті 31 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсним» №9 від 06.11.2009, у справах про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового спору.

З аналізу вищенаведеного убачається, що позовна вимога про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності є вимогою немайнового характеру.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 175, частини першої статті 176 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів, 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування, 3) у позовах про стягнення аліментів, 4) у позовах про строкові платежі і видачі, 5) у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі, 6) у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач, 7) у позовах про припинення платежів або видач, 8) у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла, 9) у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, 10) у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог.

Таким чином, наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Позивач у заяві від 25.03.2021 просить вжити захід забезпечення позову у виді накладення арешту на земельну ділянку площею 0, 1 га, кадастровий номер 4620987700:12:003:0038, що на АДРЕСА_1 , належну на праві власності ОСОБА_2 .

Між тим, як убачається із оглянутих судом матеріалів справи №441/612/21, ТОВ «Компанія Ріел-Естейт Груп», 25.03.2021 заявлено до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовну вимогу немайнового характеру і зокрема про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.09.2019, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Коваленко А.А. за реєстровим №1169.

Про відсутність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача, а відповідно і про її немайновий характер, окрім іншого, убачається також із змісту заяви від 25.03.2021 у якій ціна позову представником ОСОБА_3 , не зазначена.

Таким чином, ураховуючи, що заява про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно, подана ТОВ «Компанія Ріел-Естейт Груп» у справі, в якій предметом позову є вимога немайнового характеру про визнання недійсним договору, без застосування наслідків недійсності, підстав для забезпечення позову, суд не убачає.

В разі задоволення позову рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, відтак покликання представника ОСОБА_3 про те, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду, необгрунтовані.

Захід забезпечення позову, який просить вжити ТОВ «Компанія Ріел-Естейт Груп» не відповідає змісту порушеного, на думку останнього, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.

За наведеного, керуючись ст. ст. 149-153, 247, 353 ЦПК України, -

у х в а л и в :

у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ріел-Естейт Груп» про забезпечення позову – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Малахова-Онуфер А.М.