Ухвала суду № 95893445, 26.03.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/2357/21

Провадження № 1-кс/461/1830/21

УХВАЛА

про арешт майна

26.03.2021 року слідчий суддя Галицького районного суду міста Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 про арешт майна,

встановив:

Слідчим управлінням ГУ НП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021140000000049 від 18.03.2021, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-3 КК України.

Слідчий СУ Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_3 ,за погодженнямпрокурора Львівськоїобласної прокуратури, звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на вилучені під час обшуку 24.03.2021 року в АТ «Львівгаз», за адресою: м. Львів, вул. Золота, 42, 5 (п`яти) блокнотів котрі були вилучені із кабінету ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , оригінал акту порушення № 257 від 01.03.2021 року на одному аркуші, копію сторінки журналу реєстрації порушень, де зазначено про реєстрацію акту порушення № 257 котрі надав ОСОБА_7 .

Клопотання мотивує тим, що вище речі та документи містять відомості про обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме: подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість особиу вчиненнікримінального правопорушення,форма вини,мотив імета вчиненнякримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Слідчий подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Володілець майна не з`явився на розгляд справи, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, заслухавши доводи учасників процесу, приходжу до наступного висновку.

У відповідності з ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів кримінального провадження є арешт майна.

Частиною 1ст.170 КПК України,передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно вимогст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2ст.170 КПК України,арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч.2 цієї ж статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1ст. 98 КПК України,речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з положень ч.10ст. 170 КПК України, арешт може буди накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданий кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Клопотання слідчого про арешт майна відповідає вимогам встановленим ст.170, 171 КПК України, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність у кримінальному провадженні ймовірності застосування до обвинуваченого покарання у виді конфіскації його майна.

Згідно матеріалів клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 є службовою особою юридичної особи приватного права наділеною організаційно-розпорядчими функціями. ОСОБА_4 , будучи службовою особою юридичної особи приватного права, діючи всупереч інтересам служби, спільно із іншими, невстановленими на даний час, службовими особами АТ «Львівгаз», за попередньою змовою групою осіб, з метою протиправного особистого збагачення, маючи умисел на одержання неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданих повноважень, що було поєднане з вимаганням, одержав неправомірну вигоду.

24березня 2021року слідчимв ходіпроведення досудовогорозслідування увищевказаному кримінальномупровадженні проведеноневідкладний обшуку приміщенняхАТ «ЛЬВІВГАЗ»за адресою:м.Львів вулицяЗолота,42.Директор збезпеки АТ«ЛЬВІВГАЗ» ОСОБА_7 у присутностіадвоката ОСОБА_8 не заперечивщодо проведеннявказаної слідчоїдії таповідомив,що маєнамір добровільновидати матеріали,що стосуютьсяперевірки проведеноїу фігурантапровадження. В кабінеті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , який знаходиться на другому поверсі будівлі А-3 по вул. Золотій, 42 у м. Львові, виявлено та вилучено 5 (п`ять) блокнотів в яких містяться рукописні записи. В подальшому ОСОБА_7 надав оригінал акту порушення № 257 від 01.03.2021 року на одному аркуші копію сторінки журналу реєстрації порушень де зазначено про реєстрацію акту порушення № 257.

Згідност. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Аналіз положень КПК України дає підстави для висновку, що застосування до ухвал слідчого судді про накладення арешту положень, які регламентують загальні вимоги щодо судового рішення можливо лише з врахуванням особливостей стадії досудового розслідування, яка є відмінною від судового розгляду. Розглядаючи подане клопотання, враховую положення КПК України щодо дотримання меж, які не розкривають таємницю досудового розслідування, а також практику ЄСПЛ, який у своїх рішеннях зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З матеріалів клопотання вбачаються достатні підстави вважати, що вилучене в ході проведення огляду майно може бути використано як доказ фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

Наведені у клопотанні речі постановою слідчого визнані речовими доказами по справі.

Таким чином, дослідження та збереження, вилучених речей має важливе значення для кримінального провадження, майно,на якепросить накластиарешт прокурор,відповідає критеріям,визначеним уст.170КПК України,оскільки прямостосується предметудоказування увказаному кримінальномупровадженні.

Враховуючи правову підставу для арешту майна, достатність належних доказів, які вказують на ймовірне вчинення злочину, можливість зникнення, втрати або пошкодження вказаного майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, наслідки арешту майна, зважаючи на те, що таке обмеження права власності є розумним та виправданим, приходжу до висновку, що клопотання є обґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.131, 132, 170,172, 173, 222 КПК України, -

постановив:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт із позбавленням права на відчуження, розпорядження та/або користування на майно, яке вилучено 24.03.2021 року під час обшуку в АТ «Львівгаз», за адресою: м. Львів, вул. Золота, 42:

5 (п`ять) блокнотів, оригінал акту порушення № 257 від 01.03.2021 року на одному аркуші, копію сторінки журналу реєстрації порушень де зазначено про реєстрацію акту порушення № 257.

Зобов`язати слідчого невідкладно повідомити всіх заінтересованих осіб (володільця) про накладення арешту на майно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_9