Рішення № 95889766, 17.03.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/22425/19

Провадження № 2/344/721/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.О.,

за участі секретаря судового засідання Герлан Н. В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3

представників відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позов Приватного підприємства «Вансервісбуд» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічний позов ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Вансервісбуд» та ТзОВ Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

в позові вказано, що 28/02/2017 ТзОВ Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» та відповідач ОСОБА_6 уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, що буде створено в майбутньому №244, в п. 11 якого передбачено, що ТзОВ Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» передає у власність відповідача двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 76,9 кв.м. на дев?ятому поверсі, яка буде створена в майбутньому, а відповідач ОСОБА_6 зобов?язалась прийняти квартиру та оплатити її вартість у строки, що визначені договором на умовах 9000 гривень за 1 кв.м., а всього 692100 гривень. Крім цього відповідач зобов?язалась сплатити гарантійний внесок 692100 гривень до 30/04/2017. 31/05/2017 здійснено реєстрацію права власності відповідача на спірну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 76,9 кв.м. Відповідач не сплатила за квартиру визначені в договорі грошові кошти, а тому порушила свої зобов?язання за договором. 23/09/2019 ТзОВ Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» уклала договір відступлення права вимоги (цесії) з ПП «Вансервісбуд», за яким передала право вимоги боргу відповідача за договором купівлі-продажу від 28/02/2017 до нового кредитора. Тому ПП «Вансервісбуд» просив суд стягнути з відповідача 910154,16 гривень, з яких 692100 гривень боргу за договором купівлі-продажу, 55064,61 гривень три проценти річних, 162989,55 гривень інфляційні втрати.

Відповідач ОСОБА_6 подала зустрічний позов, в якому визнала обставину укладення 28/02/2017 з ТзОВ Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» договору купівлі-продажу нерухомого майна, що буде створено в майбутньому №244, в п. 11. якого передбачено, що ТзОВ Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» передає у власність відповідача двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 76,9 кв.м. на дев?ятому поверсі, яка буде створена в майбутньому, а відповідач ОСОБА_6 зобов?язалась прийняти квартиру та оплатити її вартість у строки, що визначені договором на умовах 9000 гривень за 1 кв.м., а всього 692100 гривень. Також в зустрічному позові вказано, що він вступає в силу після отримання грошових коштів в сумі 692100 гривень; документи на оформлення права власності надаються після прийняття будинку в експлуатацію; відповідно до акту приймання-передачі квартири гарантійний внесок зараховано, документи відповідачу надано, державну реєстрацію речового права здійснено, а тому позивач вважає, що нею виконано обов?язок з оплати грошових коштів; складення акту приймання передачі відповідач вважає обставиною, що доводить виконання нею обов?язку за п. 1.1. договору щодо оплати за квартиру. По-друге в договорі купівлі-продажу встановлено заборону на передачу прав за договором іншій особі, а тому відповідач просила суд визнати договір відступлення права вимоги недійсним.

Отже в змісті зустрічного позову не вказано про обставину сплати грошових коштів ТзОВ Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд», на час його подання і за його змістом відповідачка не вказувала, що нею оплачено грошові кошти за квартиру.

Представник відповідача надала суду пояснення про те, що відповідач змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ». Зазначена обставина не заперечена представником позивача.

В судовому засіданні представник позивача надав перед судом пояснення про те, що з відповідачкою були тривалі усні домовленості щодо виконання нею обов?язку з оплати, але вона не виконала і своєї обіцянки заплатити також і в результаті мирного з нею врегулювання, а строки спливали, тому відповідачка затягувала час для уникнення обов?язку.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_9 спочатку надала пояснення про те, що чи платіж відповідача за квартиру був одноразовий чи повністю, а після критики представника позивача змінила свої пояснення та надала перед судом пояснення про те, що відповідач заплатила за спірну квартиру, але не пам?ятає коли це було і за яких обставин це було, а також якими сумами це було нею здійснено і в які періоди, але точно одноразовим платежем готівкою; іншого документу про оплату, крім акту приймання-передачі немає.

Також представник відповідачки надала перед судом пояснення про те, що можливо відповідачці і видавався документ про оплату нею грошових коштів.

Однак зазначене пояснення складає чергове припущення представника відповідача і відповідачки та за змістом пояснення не належить до суджень.

Разом з цим відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином відповідачу та її представнику не гарантовано право на встановлення спірних обставин на основі їх припущень про можливість здійснення відповідачем оплати за квартиру або можливість її не здійснення.

Так само будь-якого розрахунку на заперечення розрахунку позивача відповідач суду не надала.

Також представник позивача та представник ТзОВ Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» надали перед судом пояснення про те, що про обставину фіктивності договору цесії не вказано в зустрічному позові, а тому вона не складає предмет цього спору. Отже відповідні пояснення представника відповідачки не складають підстави і предмет спору за зустрічним позовом, оскільки підстави та предмет позову зазначаються в письмовій позовній заяві, а не змінюються залежно від ситуації на власний розсуд.

Крім цього в судовому засіданні представник відповідача надала перед судом пояснення про те, що позивач та ТзОВ Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» мають господарські відносини між собою, а тому цесія призначена для вирішення їх взаємних відносин, одна відповідач не бажає бути частиною взаємовідносин інших сторін спору; позивач не надав доказів, що відповідач не платила; відповідач заплатила одним платежем в період з часу укладення договору в лютому 2017 до кінця травня 2017 року; також представник відповідача надала перед судом пояснення про те, що їй не відомо чи платіж здійснено одноразово чи частинами; будь-яких платіжних документів про оплату за квартиру відповідач не має.

Отже, по-перше, представник відповідача надала перед судом пояснення у формі припущень, що також є взаємно суперечливими про те, що відповідачка заплатила за квартиру одноразовим платежем, хоча іншого платіжного документу, крім акту приймання-передачі немає, а також про те, що представнику відповідача не відомо чи відповідачка платила за квартиру одноразово чи кількома платежами, але точно одноразовим платежем, хоча невідомо коли і невідомо кому і не відомо за яких обставин.

При цьому одночасно два взаємно суперечливі пояснення не є правдивими. Тому під час надання таких пояснень особисто для представника відповідача було очевидно, що її взаємно суперечливі пояснення складають неправдиві повідомлення про фактичні обставини спору.

По-друге, відповідно до ч. 4 ст. 43 ЦПК України за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

Отже надання суду неправдивих пояснень не складає гарантовану законом поведінку.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тому для сторони відповідача було очевидним, що надання суду взаємно суперечливих, неправдивих пояснень матиме наслідком критичне сприйняття їх судом, а самі такі пояснення не характеризуватимуться юридичною вірогідністю.

Крім цього відповідно до ч. 2 ст. 214 ЦПК України головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

В ч. 4 ст. 77 КАС України вказано, що суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Отже суд не бере до розгляду докази відповідача, що не стосуються предмета доказування, про які представник позивача та ТзОВ Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» висловили свої заперечення.

В судовому засіданні представник ТзОВ Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» надав перед судом пояснення про те, що відповідачка ніколи не платила жодних грошових коштів, в жодній формі на користь ТзОВ Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд»; будь-які грошові кошти від відповідачки ніколи не зараховувались в ТзОВ Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд»; відповідачка не виконала свого обов?язку з оплати за квартиру за договором за її участі; акт приймання-передачі складено і видано помилково працівником, який не виконав своїх обов?язків, не перевірив обставину оплати; документи про реєстрацію права власності на відповідачку, до моменту повної і належної сплати нею за квартиру було видано помилково.

В судовому засіданні представник ТзОВ Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» надав перед судом пояснення про те, що згода боржника на заміну кредитора не потребується за законом; заміна сторони зобов?язання не заборонена в договорі; відступлення права вимоги не порушує будь-якого права відповідача; усі свої обов?язки ТзОВ Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» виконала, а тому позивачу передано не обов?язки за договором, а право вимоги до боржника, який прострочив виконання свого зобов?язання; отже позивачу передано право вимоги за простроченим зобов?язанням; зустрічний позов позбавлений будь-яких правових підстав і є формою уникнення відповідачем негативних наслідків відповідальності, оскільки відповідач не заплатила за квартиру; оплата за квартиру відповідачкою не здійснювалась ніколи; інформація за актом приймання-передачі щодо зарахування коштів була помилкова, а тому вірною є інформація, яка надається на даний час, після перевірки цієї обставини; інформацію в акті приймання-передачі вказано без її перевірки за шаблоном, який не відображає дійсні обставини; наявність чи відсутність відносин між позивачем та ТзОВ Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» не складає предмет цього спору та не є будь-яким аргументом для відповідача щодо уникнення виконання її обов?язку по сплаті за отриману квартиру; відповідач не заперечує обставину отримання квартири від ТзОВ Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд»; право кредитора на відступлення права вимоги за простроченим зобов?язанням реалізується без згоди боржника; в договорі від 28/02/2017 не заборонено передати право вимоги до сторони, яка прострочила виконання свого обов?язку; доказу оплати за квартиру не існує, оскільки ТзОВ Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» такий документ ніколи не видавав, грошові кошти не отримував і не зараховував; саме представник відповідача надає перед судом взаємно суперечливі пояснення для уникнення цивільної відповідальності за невиконання обов?язку з оплати за квартиру; новий кредитор ТзОВ Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд», а тому відповідач порушує його права відмовою сплатити грошові кошти, які вона зобов?язана заплатити; первісний кредитор міг укласти договір на підставі положення ЦК України, оскільки йому це не заборонено, а тому і уклав такий договір; пеня та інфляційній втрати компенсуються за ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не за змістом договору.

У відзиві відповідача на позов вказано, що «Після проведення такої оплати за квартиру в установлений термін шляхом зарахування суми гарантійного внеску в розмірі 692100 грн., я і отримала всі необхідні документи…».

Отже і у відзиві відповідача, ним приховується від суду обставина місця, часу, способу, розміру і кількості платежів за квартиру, особу, яка їх здійснила та яка прийняла такі платежі.

28/02/2017 ТзОВ Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» та відповідач ОСОБА_6 уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, що буде створено в майбутньому №244, в п. 11 якого передбачено, що ТзОВ Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» передає у власність відповідача двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 76,9 кв.м. на дев?ятому поверсі, яка буде створена в майбутньому, а відповідач ОСОБА_6 зобов?язалась прийняти квартиру та оплатити її вартість у строки, що визначені договором на умовах 9000 гривень за 1 кв.м., а всього 692100 гривень.

В п. 3.1.1. договору від 28/02/2017 вказано, що продавець має право вимагати від Покупця оплати суми коштів за п. 4.1. договору за умови необхідності…, до оформлення правовстановлюючих документів.

Отже ТзОВ Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» та відповідач погодили можливість оплати за квартиру після передання правовстановлюючих документів.

Таким чином і пояснення представника відповідача про те, що факт передання квартири відповідачці безумовно свідчить про оплату нею вартості квартири не відповідають дійсним обставинам договору сторін.

Крім цього в п. 8.1. договору від 28/02/2017 вказано, що покупець отримує право на оформлення квартири у власність при сплаті продавцю платежів на повну кількість квадратних метрів загальної площі квартири згідно умов договору.

Отже до часу сплати всіх платежів відповідачем у неї не виникало право на реєстрацію права власності на відповідну квартиру.

31/05/2017 здійснено реєстрацію права власності відповідача на спірну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 76,9 кв.м.

23/09/2019 ТзОВ Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» уклало договір відступлення права вимоги (цесії) з ПП «Вансервісбуд», за яким передало право вимоги боргу відповідача за договором купівлі-продажу від 28/02/2017 до нового кредитора.

В ч. 2 договору цесії від 23/09/2019 вказано, що до позивача перейшло право вимоги від відповідача щодо виконання обов?язку про сплату грошових коштів на суму вартості квартири, три проценти річних та компенсації витрат з інфляції.

На виконання положення закону про те, що новому кредитору передаються документи щодо права вимоги позивачу надано довідку від 23/12/2019 про те, що до відповідного періоду часу відповідачем не виконано її обов?язку з оплати вартості квартири за договором від 28/02/2017.

Так само в п. 4.1. договору купівлі-продажу від 28/02/2017 вказано, що в рахунок належних за даним договором платежів, на підтвердження зобов?язання і на забезпечення його виконання, з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо купівлі-продажу квартири та своєї платіжної спроможності, Покупець зобов?язується сплатити продавцю гарантійний внесок у розмірі 692100 гривень до 30/04/2017.

В судовому засіданні представник відповідача надала перед судом пояснення про те, що відповідач заплатила гарантійний внесок, але не пам?ятає за яких обставин, коли саме, кому саме, якими сумами грошових коштів.

Разом з цим в судовому засіданні представник ТзОВ Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд», підпис якого розміщено на акті приймання-передачі, надав передсудом пояснення про те, що відповідний акт видано помилково, а також що в його змісті вказано інформацію про зарахування грошових коштів від відповідача також помилково, що відповідач ніколи, за жодних обставин не сплачувала на користь ТзОВ Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» будь-яких грошових коштів, в тому числі і за договором від 28/02/2017, в жодній формі. Також представник ТзОВ Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» надав перед судом пояснення про те, що платіжний документ щодо оплати відповідачем грошових коштів в оплату вартості квартири ніколи не видавався ТзОВ Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд», такий документ відсутній у відповідачки, саме тому вона не може його надати суду; відповідач скористалась обставиною отримання від ТзОВ Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» документів на реєстрацію права власності на квартиру і в наступному самовільно відмовилась від виконання свого обов?язку щодо оплати за квартиру, і від свого відповідного обов?язку за договором; коли зазначену помилку було виявлено відповідачу висунуто вимогу сплатити грошові кошти на користь нового кредитора.

В ч. 2 ст. 78 ЦПК України вказано, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

«Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи», що визначено в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996 та в «Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (зі змінами та доповненнями).

В цих нормативних документах визначено, що «первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію» і перераховано обов`язкові реквізити первинних документів:

найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ,

назва документа,

дата складання,

зміст та обсяг господарської операції, одиниця її виміру,

посади і прізвища відповідальних осіб, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Форми первинних документів за різними господарськими операціями затверджуються Державною службою статистики, Національним банком України тощо. Зокрема, первинні документи для оформлення безготівкових розрахунків визначено в «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженій Постановою НБУ від 21.01.2004 р. № 22, для готівкових розрахунків – в «Положенні про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженому Постановою НБУ від 15.12.2004 р. № 637.

Отже факт оплати грошових коштів та їх призначення встановлюється за законодавством виключно платіжним документом.

Так в п. 2.3. постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 вказано, що підприємства (підприємці) мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки. Кількість підприємств (підприємців) та фізичних осіб, з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Отже законодавством України було заборонено здійснювати платежі в готівковій формі одночасно на суму 692100 гривень.

Така сума коштів не могла бути сплачена і не могла бути прийнята в готівці повністю і одночасно.

Таким чином інформація представника відповідача щодо оплати відповідачкою в касу ТзОВ Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» одночасно 692100 гривень заснована на припущенні, а також прямо суперечить встановленому законодавством порядку здійснення касових розрахунків та прямо заперечена представниками відповідного товариства, один з яких і був бухгалтером товариства на відповідний період часу.

Крім цього представник відповідача не заперечила пояснення представника ТзОВ Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» про те, що відповідачка не сплачувала грошові кошти за відповідну квартиру, оскільки представник відповідача до чергової наступної зміни своїх пояснень надала перед судом також пояснення про те, що відповідач не пам?ятає обставин, де, коли і кому вона би оплатила за квартиру.

Отже і ці припущення представника відповідача не спростовують пояснення представника ТзОВ Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» про те, що відповідач ніколи, в жоден спосіб не сплачувала за квартиру і не отримувала від ТзОВ Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» первинний платіжний документ на підтвердження такої обставини.

Так відповідно до ч. 2 ст. 527 ЦК України кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Отже ризик наслідків непред`явлення вимоги доказів того, що обов`язок виконується належним боржником, належним кредитором чи уповноваженою на це особою несе безпосередньо відповідач. Позивачу належить право вимоги надання йому доказу належного і повного виконання відповідачам обов?язку з оплати за квартиру.

Відповідно до ч. 1 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Отже умовою виконання зобов?язання зі сплати грошових коштів боржником є отримання ним документу від кредитора про отримання грошових коштів.

За обставин заперечення кредитором сплати боржником – відповідачем грошових коштів ризик не надання суду доказу сплати відповідачкою грошових коштів несе саме відповідач.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже відповідач несе ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням нею процесуальних дій щодо надання суду доказу – первинного платіжного документу про виконання обов?язку з оплати за квартиру.

Відповідно до п. 8.9 договору від 28/02/2017 одностороння відмова від договору у повному чи частковому обсязі не допускається.

В п. 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ч. 1 ст. 526 ЦК України вказано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже обов?язком відповідача є сплата грошових коштів за умовами договору.

Так в п. 4.3. договору від 28/02/2017 вказано, що оплата внесків за п. 4.1. договору (в якому передбачено ціну квартири і гарантійний внесок в розмірі 692100 гривень) здійснюється покупцем з банківського рахунку фізичної особи або готівкою через банківські установи на розрахунковий рахунок Продавця.

Отже договором купівлі-продажу було встановлено порядок оплати та зарахування грошових коштів за квартиру виключно через установу банку.

Зазначене спростовує припущення представника відповідача про спосіб оплати і сам факт оплати відповідачем за квартиру невідомо коли і невідомо кому та не у встановлений договором спосіб.

Надання суду представником відповідач неправдивих пояснень є формою зловживання відповідним правом.

В ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено заборону зловживання правами, передбаченими в конвенції.

Так само і відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України в якості загальної засади цивільних процесуальних відносин проголошено неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Постійне, протягом всього судового розгляду порушення представником відповідача заборони використовувати припущення в доказуванні та надання взаємно суперечливих пояснень щодо обставин спору, введення суду в оману щодо фактичних обставин спору є формою зловживання відповідними правами.

Однак суд не є засобом для сторін в їх зловживанні правами та не толерує таких їх дії.

Крім цього відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 2 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Отже кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо договором або законом прямо і однозначно встановлено заборону на заміну кредитора.

Необхідно відзначити, що договором від 28/02/2017 не встановлено однозначну і пряму заборону на заміну кредитора і на обов?язок кредитора погодити з боржником правонаступництво в зобов?язанні, яке б передбачало виконання обов?язків кредитора перед боржником.

Також в п. 5.4. договору передбачено право продавця на відступлення права вимоги за договором, що прямо суперечить змісту п. 8.14. договору, який просила застосувати в цьому спорі представник відповідача.

Крім цього заміна сторони в зобов?язанні передбачена і в п. 8.3. договору від 28/02/2017.

Однак в ч. 3 ст. 213 ЦК України вказано, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Отже за обставин розміщення в договорі сторонами умов, що за їх же поясненнями є взаємно суперечливими зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Так само в договорі від 28/02/2017 не встановлено заборону на заміну сторони зобов?язання взагалі, а також з підстав, що вказані в ст. 512 ЦК України, зокрема.

Також договором від 28/02/2017 не встановлено заборону на передання права вимоги за простроченим обов?язком боржника.

Таким чином відповідачем також і не доведено обставину заборони заміни сторони зобов?язання за договором від 28/02/2017 взагалі і щодо заміни кредитора, зокрема.

Право кредитора на відступлення права вимоги за простроченим зобов?язанням реалізується без згоди боржника; в договорі від 28/02/2017 не заборонено передати право вимоги до сторони, яка прострочила виконання свого обов?язку.

Також відповідно до ч. 3 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

У свою чергу в ст. 516 ЦК України вказано, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже ТзОВ Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» правомірно уклало з позивачем договір цесії, який відповідачка просила визнати суд недійсним не з підстави його суперечності закону, а з підстави небажання виконання нею обов?язку з передачі грошових коштів за отриману нею квартиру.

Так в ч. 1 ст. 514 ЦК України вказано, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У свою чергу відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже позивач набув від попереднього кредитора відповідача право на стягнення трьох процентів річних та відшкодування інфляційних втрат на підставі ч. 1 ст. 514 ЦК України та на підставі договору цесії.

Три проценти річних розраховано з суми 692100 гривень за період з 01/05/2017 по 24/12/2019; в періоді 968 днів; проценти складають 55064,61 гривень.

Відповідно до п. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В п. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Визначений позивачем період компенсації інфляційних втрат складають наступні розміри компенсацій за поданою ним суду таблицею: 8997,3 + 11073,6 + 1384,2 + 1384,2 + 8305,2 + 6228,9 + 6921 + 10381,5 + 6228,9 + 7613,1 + 13149,9 + 8997,3 + 9689,4 + 5536,8 + 6921 + 3460,5 + 6228,9 + 6921 + 4844,7 + 4844,7 + 4844,7 + 692,1.

Інфляційні втрати, відповідно до періоду розрахунку позивача складають саме 144648,9 гривень, а не розмір, що зазначений в позові. Тому позов підлягає частковому задоволенню у відповідній частині.

Таким чином відповідач повинен сплатити позивачу 692100 основного боргу, 144648,9 інфляційних втрат, 55064,61 трьох процентів.

Так, відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже позивач так само несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій.

Доказів та розрахунку на спростування вимог позивача відповідач суду не надав.

Отже відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України відповідач несе ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням нею та її представником процесуальних дій щодо спростування розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем сплачено 13625,30 гривень судового збору за подання позову, який підлягає компенсації відповідачем, розмір якого не спростовано відповідачем.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково;

стягнути з ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства «Вансервісбуд» (ЄДРПОУ 38986887) 891813,51 гривень, 13625,30 гривень судових витрат;

в іншій частині позову відмовити;

в зустрічному позові ОСОБА_6 до Приватного підприємства «Вансервісбуд» та ТзОВ Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий суддя Бородовський С.О.