Вирок № 95889523, 29.03.2021, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 184/500/18

Номер провадження 1-кп/184/6/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2021 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді – Гукової Р.М.,

за участю секретаря судового засідання – Поліщук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Орджонікідзевського міського суду кримінальне провадження, внесене у Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017040360000785 від 05.10.2017 року відносно обвинуваченого:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Покров Дніпропетровської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, інваліда 2 групи загального захворювання, не одруженого, на утриманні малолітніх дітей немає, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 19.02.2004 року Орджонікідзевським міським судом за ч. 2 ст. 185, 75, 76 КК України до 1 року позбавлення волі з випробувальним терміном 1 рік;

- 04.08.2005 року Орджонікідзевським міським судом за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.71 КК України частково приєднано покарання за вироком Орджонікідзевського міського суду від 19.02.2004 року і до відбування 3 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений умовно-достроково 23.06.2008 року з Жовтоводського ВЦ (№26) Дніпропетровської області по рішенню Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 23.06.2008 року на підставі ст. 81 КК України, не відбутий термін 5 місяців;

- 22.06.2005 року Орджонікідзевським міським судом за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано покарання за вироком Орджонікідзевського міського суду від 04.08.2005 року і до відбування 2 роки 6 місяців позбавлення волі;

- 10.11.2009 року Орджонікідзевським міським судом за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнений умовно-достроково 10.06.2011 року з Солонянського ВЦ (№21) Дніпропетровської області по рішенню Солонянського райсуду Дніпропетровської області від 01.06.2011 року на підставі ст. 81 КК України, не відбутий термін 10 місяців 7 днів;

- 16.03.2012 року Орджонікідзевським міським судом за ч. 2, 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.71 КК України частково приєднано покарання за вироком Орджонікідзевського міського суду від 10.11.2009 року і до відбування 4 роки 3 місяці позбавлення волі;

- 17.10.2012 року Орджонікідзевським міським судом за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.71 КК України частково приєднано покарання за вироком Орджонікідзевського міського суду від 16.03.2012 року і до відбування 4 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 08.02.2016 року з Дніпропетровського ВЦ (№89) Дніпропетровської області по рішенню Індустріального райміського суду Дніпропетровської області від 13.01.2016 року на підставі ч. 5 ст. 72 КК України,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор – Дорош Д.В.,

обвинувачений – ОСОБА_1 ,

захисник обвинуваченого – Петечко В.М.,

потерпілий – ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

16.06.2017 року приблизно о 19 години 00 хвилин в м. Покров Дніпропетровської області ОСОБА_1 знаходився в під`їзді № 2 будинку АДРЕСА_2 , де на сходах побачив раніше незнайомого йому ОСОБА_2 , котрий зайшов до вказаного під`їзду та прямував додому. Після чого ОСОБА_1 почав розмовляти із ОСОБА_2 та побачив у передній лівій кишені сорочки, вдягнутої на потерпілому ОСОБА_2 шкіряний чохол з мобільного телефону. В цей же день та час, знаходячись там же, у ОСОБА_1 з корисливих спонукань винник злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення майна у ОСОБА_2 , а саме шкіряного чохла з мобільного телефону разом з всім його вмістом. Реалізуючи свій злочинний намір, в цей же день та час, ОСОБА_1 підійшов до потерпілого ОСОБА_2 , який стояв на сходах до першого поверху під`їзду № 2 будинку № 77 по вул. Центральна в м. Покров Дніпропетровської області, після чого, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи відкрито, умисно, повторно, протиправно, з корисливих спонукань, шляхом ривку заволодів чохлом з мобільного телефону, котрий для потерпілого ОСОБА_2 ніякої матеріальної цінності не складає та в якому знаходилися грошові кошти в сумі 457 грн., пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 , видане на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пропуск на ПАТ ОГЗК, видане на ім`я ОСОБА_2 , технічний паспорт на мопед моделі ЕХ 50 QТ-В. Після цього, ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник та в подальшому викраденим майном розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_2 матеріальний збиток на загальну суму 457 грн.

Умисні дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України за обставин, викладених в обвинувальному акті, не визнав повністю та пояснив, що грошові кошти та майно у потерпілого ОСОБА_2 він не викрадав. Літом, в середині липня 2017 року він прогулювався разом із своєю співмешканкою ОСОБА_3 у м.Покров, після чого присіли на лавочці біля третьої школи, де знайшли документи, які належали потерпілому ОСОБА_2 . Його співмешканка забрала дані документи додому з метою у подальшому віддати документи власнику. У подальшому у квартирі його співмешканки – ОСОБА_3 було проведено обшук, у процесі якого знайдено документи, які належали потерпілому. Вважаючи дії співробітників поліції неправомірними, ОСОБА_3 неодноразово писала скарги до поліції. Також повідомив, що він із потерпілим знайомим не був, неприязних стосунків між ними не було. Крім того зазначив, що літом 2017р. він дуже хворів, переніс операцію та ледве ходив, а бігати взагалі не міг. Також зазначив, що оперуповноважений ОСОБА_4 упередженого до нього відноситься, а тому намагається його звинуватити у даному злочині. Цивільний позов потерпілого не визнав повністю.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, вина останнього підтверджується показаннями безпосередньо допитаних у судовому засіданні потерпілого та свідків.

Так, допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 надав показання, згідно яких повідомив, що 15-16 червня 2017 року він приїхав додому з гаражу та зайшовши у під`їзд побачив, як з підвалу виходить обвинувачений. Він зробив йому зауваження, а потім ОСОБА_1 схопив його за кишеню, вихватив гроші та документи, які знаходились у чохлі від мобільного телефону та вибіг з під`їзду. У кишені знаходились мобільний телефон, гроші в сумі 457 грн., пенсійне посвідчення, пропуск на роботу, документи на мопед. Після цього він вибіг з під`їзду, проте у дворі обвинуваченого вже не було та він його не наздогнав. Через деякий час до нього прийшли працівники поліції і віддали викрадені документи. Також повідомив, що на впізнанні він відразу впізнав обвинуваченого. Через деякий час він знову зустрів обвинуваченого біля гаражу і ОСОБА_1 висловив на його адресу нецензурну лайку. Просить стягнути з обвинуваченого на його користь матеріальні збитки на суму 457 грн.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 надала показання, згідно яких повідомила, що більше року назад, улітку, приблизно о 17:00 год. її чоловік прийшов додому і розповів, що у нього витягнули гаманець, а саме: у під`їзді їхнього будинку він зустрів обвинуваченого, який викрав у нього гаманець. У гаманці були гроші в сумі приблизно 480 грн., пенсійне посвідчення і права на мопед. ЇЇ чоловік повідомив, що заяву до поліції писати не буде, оскільки це безрезультатно. Через деякий час до них додому прийшли працівники поліції та показали документи на мопед і пенсійне посвідчення, у яких вона упізнала документи її чоловіка.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 надала показання, згідно яких повідомила, що вона – матір обвинуваченого. Син знаходився на лікуванні в м. Дніпро з 04.12.2017р. Їй відомо, що син разом з ОСОБА_7 улітку 2017р. йшли біля СШ №3 і знайшли документи, які належали потерпілому. У подальшому потерпілий сказав, щоб вони заплатили йому 2000 грн. і тоді кримінальної справи не буде. Також повідомила, що оголошення в інтернет мережі ОСОБА_8 не виклала, оскільки її донька не допустила її до комп`ютера.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 надала показання, згідно яких повідомила, що ОСОБА_1 – її цивільний чоловік. 25.09.2017р. в її квартирі по АДРЕСА_3 працівниками поліції був проведений обшук, в ході якого знайдено документи, які належать потерпілому. Також пояснила, що в липні 2017р. вона разом з ОСОБА_1 повертались від батьків і біля школи №3 на зупинці кінотеатру «Марс» біля лавочки побачили документи, а саме: пенсійне посвідчення і документи на мопед, які вона підняла та вирішила забрати, щоб знайти власника, написавши оголошення в інтернет мережі, але потім про ці документи вони забули, оскільки ОСОБА_1 захворів. При цьому зазначила, що ОСОБА_1 заперечував щоб забирати дані документи. Про те, що вони знайшли документи, вона розповіла матері та дитині. В період між знахідкою і обшуком, ОСОБА_1 знаходився у лікарні з 31.07.2017р. Коли був обшук, він також був у лікарні. В червні-липні стан його здоров`я був поганий, він задихався, ходив повільно.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 надав показання, згідно яких повідомив, що 18.10.2017р. проходив біля відділу поліції, де працівники поліції попросили його бути понятим при слідчій дії - пред`явлення для впізнання по фотографіях, на що він погодився. При проведенні даної слідчої дії за участю свідка ОСОБА_10 , останній на фотографії упізнав чоловіка, який вчинив кримінальне правопорушення. При цьому ОСОБА_10 розповів, що у день правопорушення він з товаришами вживав спиртні напої, а потім побачив, як молодий чоловік вибіг з під`їзду, а за ним вибіг чоловік похилого віку і запитав у них, чи вони не бачили куди побіг молодий чоловік. Свідок зазначив, що за наслідками проведення слідчої дії був складений протокол, який був підписаний учасниками. Також при проведенні впізнання був присутній ще один понятий.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 надав показання, згідно яких повідомив, що він працює слідчим Покровського ВП. По даній справі він був слідчим, проводив розслідування, внаслідок якого встановив усі обставини, які мають значення для справи. Також повідомив, що у іншому кримінальному провадженні було проведено обшук і виявлено у ОСОБА_1 документи ОСОБА_2 , які в останнього були викрадені. У подальшому вказані матеріали були виділені у дане кримінальне провадження, про що є відповідна постанова. У межах даного кримінального провадження було проведено пред`явлення особи до впізнання потерпілому ОСОБА_2 , у процесі якого потерпілий упізнав ОСОБА_1 як особу, яка викрала у нього документи та грошові кошти. Також зазначив, що перед допитом потерпілому жодних фотознімків не показували і до надання показань не схиляли. Також не показували потерпілому фотознімків перед пред`явленням особи для впізнання. При проведенні даної слідчої дії у понятих зауважень не було. Тиску на обвинуваченого ніхто не чинив та жодних скарг від останнього не надходило. Також повідомив, що з потерпілим вперше познайомився під час прийняття заяви у 2017р.

Будучи повторно допитаним у якості свідка, ОСОБА_11 повідомив, що у постанові про перекваліфікацію кримінального провадження від 19.03.2018р. ним була допущена описка, а саме: замість «проведення допиту потерпілого» помилково зазначено «проведення слідчого експерименту». Також вказав на те, що у межах даного кримінального провадження слідчий експеримент із потерпілим не проводився, на місце події для проведення даної слідчої дії ніхто не виїжджав. Також повідомив, що про викрадення у потерпілого грошових коштів йому стало відомо після допиту потерпілого, а у заяві про вчинення кримінального правопорушення було записано лише документи, оскільки на той час лише документи потерпілого були знайдені. Крім того зазначив, що з приводу заяви обвинуваченого щодо фабрикування органами досудового розслідування кримінального провадження відносно нього він був допитаний співробітниками ДБР. З приводу проведення впізнання за участю потерпілого повідомив, що він разом із слідчим Таранович І. ділять один кабінет на двох, а тому вона перебувала там на своєму робочому місці. Водночас повідомляти будь-що потерпілому з приводу кримінального провадження відносно ОСОБА_1 він слідчого ОСОБА_12 не просив. Щодо наявності у потерпілого коштів, які були викрадені ОСОБА_1 повідомив, що потерпілий до кримінальної відповідальності за дачу завідомо неправдивих показань чи завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину – не притягувався, був попереджений про кримінальну відповідальність за вчинення таких дій, а тому у нього були відсутні будь-які підстави сумніватися у правдивості повідомлення потерпілого щодо наявності у нього грошових коштів. Також зазначив, що у момент вчинення злочину потерпілий безпосередньо спілкувався з особою, яка його вчинила, а тому у повній мірі запам`ятав риси обличчя даної особи.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 надав показання, згідно яких повідомив, що на даний час він працює оперуповноваженим в Покровському ВП. Повідомив, що він приймав участь у проведенні слідчої дії – пред`явлення особи для впізнання в якості статиста, при цьому жодної участі у розслідуванні даного кримінального правопорушення він не приймав. Під час вказаного впізнання потерпілий ОСОБА_2 вказав на ОСОБА_1 як на особу, яка вчинила кримінальне правопорушення. При проведенні даної слідчої дії статисти по черзі називали свої імена, зріст та вік. Жодного тиску ані на потерпілого, ані на обвинуваченого не було.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 надав показання, згідно яких повідомив, що він знаходився у відділенні поліції і працівники поліції запросили його бути понятим на впізнанні особи за фотознімками, на що він погодився. При проведенні даної слідчої дії у кабінеті був чоловік, який впізнав за фотознімками, слідчий. Чи були інші поняті він не пам`ятає. Чоловік, який впізнавав сказав слідчому, що бачив, як особа заходила чи виходила в під`їзд до потерпілого. Чи були ще поняті, не пам`ятає. У протоколі він розписувався, при цьому чи були фотографії у протоколі - не пам`ятає. Зауважень до дій слідчого чи протоколу у нього не було.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 надав показання, згідно яких повідомив, що він був присутній як понятий при пред`явленні особи для впізнання. При проведенні даної слідчої дії потерпілий впізнав особу, яка викрала у нього майно. Також повідомив, що знайомих у поліції у нього немає. Він працював у поліції прибиральником території. При проведенні слідчої дії права роз`яснювались та слідчий попереджав потерпілого про кримінальну відповідальність за неправдиві показання. Коли потерпілий впізнавав особу, яка вчинила злочин, особи, які пред`являлись для впізнання вже були в кабінеті.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 надала показання, згідно яких повідомила, що перебуваючи з подругою в приміщенні поліції у м. Покров, їм запропонували бути понятими при проведенні обшуку, на що вони погодились. Обшук проводився в будинку біля лікарні. Двері в квартиру ніхто не відчинив, а тому всі залізли через вікно. У квартирі нікого не було. Поліцейські почали проводити обшук, у процесі якого в тумбочці знайшли документи. Крім того знайшли ордена, техніку не підключену, сліп пакети з чорною речовиною. У процесі обшуку були складені протоколи, які вона підписала. В кінці обшуку прийшла власник квартири, яка почала сваритись та їй продемонстрували ухвалу про обшук.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 надала показання, згідно яких повідомила, що восени 2017 року вона була в поліції та їй запропонували бути понятою при проведенні обшуку, на що вона погодилась. Обшук проводили в будинку навпроти лікарні. В квартирі нікого не було та двері їм ніхто не відчинив, а тому обійшли будинок та через відчинену кватирку потрапили до квартири. Під час обшуку в тумбочці знайшли документи, пенсійного посвідчення в тумбочці не було. Був складений протокол, який вона підписала. Під час обшуку здійснювали відео фіксацію. Майже наприкінці обшуку прийшла власник квартири, яка почала сваритись, їй показали ухвалу про обшук.

Свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні надав показання, відповідно до яких повідомив, що був в якості понятого при пред`явленні особи для впізнання. Також зазначив, що ОСОБА_1 він знає. Крім нього був присутній ще один понятий. Більше нічого про проведення даної слідчої дії не пам`ятає, оскільки це було давно. Зазначив, що пам`ятає, що ОСОБА_1 обурювався під час проведення впізнання.

Від допиту свідка ОСОБА_19 прокурор відмовився в судовому засіданні та в подальшому на його допиті не наполягав.

У судовому засіданні обвинувачений та його захисник відмовились від допиту свідка ОСОБА_20 .

Щодо свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , яких просила допитати у судовому засіданні сторона захисту, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.327 Кримінального процесуального кодексу прибуття в суд перекладача (за винятком залучення його судом), свідка, спеціаліста або експерта забезпечується стороною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик. Суд сприяє сторонам кримінального провадження у забезпеченні явки зазначених осіб шляхом здійснення судового виклику.

У свою чергу одними із основних засад кримінального судочинства, визначених ст..7 КПК України є у тому числі змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; розумність строків; диспозитивність; забезпечення права на захист, які полягають, зокрема, у тому, що підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Так, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У свою чергу суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

При цьому, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Крім того слід зауважити, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, нормами чинного законодавства стороні захисту надано право на власний розсуд у змагальному процесі довести свою позицію перед судом шляхом подання на безпосереднє дослідження відповідних доказів, у тому числі шляхом заслуховування у судовому засіданні показань свідків. При цьому, обов`язок щодо забезпечення явки свідка, про допит якого клопотала сторона захисту – покладається саме на сторону захисту, а суд, у межах наданих йому КПК України повноважень, лише сприяє стороні захисту у здійсненні такого права шляхом здійснення виклику свідків. У свою чергу наслідки, які пов`язані із неявкою свідка у судове засідання також несе сторона, на яку законом покладено обов`язок щодо забезпечення явки такого свідка.

Зважаючи на наведене, суд у процесі розгляду справи визнав за неможливим допит у судовому засіданні свідка ОСОБА_21 , оскільки останній стороною захисту для здійснення допиту у судове засідання не забезпечений, на неодноразові виклики до суду, які були направлені за адресою мешкання, наданою стороною захисту, не з`являвся, як встановлено у судовому засіданні свідок виїхав закордон, будь-яка інша адреса проживання чи перебування останнього суду невідома та така не була надана стороною захисту, що у свою чергу унеможливлює його допит у судовому засіданні.

Крім того, неможливим є також допит свідка ОСОБА_22 , оскільки суд вжив усі можливі заходи щодо явки даного свідка у судове засіданні у межах наданих КПК України повноважень, у тому числі шляхом надіслання повісток про виклик, призначення судових засідань у режимі відео конференцій, приводів, проте свідок в судове засідання не з`явилась та не була доставлена співробітниками поліції. Також вказаний свідок, в супереч вимог ст..327 КПК України не був забезпечений у судове засідання стороною захисту, які заявили клопотання про допит останнього.

Надаючи юридичну оцінку показанням потерпілого ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , суд враховує, що свідки були безпосередньо допитаними у судовому засіданні у відповідності до вимог ст. 352 КПК України та будучи під присягою та попередженими про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, кожен окремо, підтвердили обставини, які підлягають встановленню відповідно до змісту ст. 91 КПК України.

Показання вищевказаних свідків є логічними, послідовними, взаємодоповнюючими, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів в їх достовірності, а тому суд визнає їх належними та допустимими доказами вини обвинуваченого в пред`явленому обвинуваченні за наведених вище фактичних обставин.

При цьому доводи сторони захисту щодо надання потерпілим неправдивих обвинувальних показань, відповідно до яких потерпілий обмовляє обвинуваченого на прохання співробітників поліції, суд оцінює критично, оскільки такі твердження не підтверджені жодними доказами та є лише непідтвердженими припущеннями сторони захисту з метою уникнення обвинуваченим кримінальної відповідальності за вчинений злочин. При цьому суд враховує, що протягом усього судового розгляду потерпілий надає стабільні, послідовні та узгоджені показання щодо події злочину та обставин вчинення відносно нього кримінального правопорушення. Будь-яких відомостей про те, що потерпілий будь-коли притягувався до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення чи завідомо неправдиве показання, матеріали справи не містять та такі докази не надані стороною захисту. Крім того повідомлення обвинуваченого щодо фабрикування відносно нього даного кримінального провадження було предметом перевірки ДБР, за наслідком чого було прийнято постанову про закриття кримінального провадження № 62020170000000222 від 24.02.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України на підставі ст. 284 ч. 1 п. 2 КПК України в зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

У свою чергу показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_3 відносно того, що ОСОБА_1 не викрадав у потерпілого ОСОБА_2 належні йому документи та грошові кошти, а останні були знайдені обвинуваченим та ОСОБА_3 , суд оцінює критично оскільки свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_3 перебувають у близьких відносинах із обвинуваченим та надаючи вище вказані показання - останні намагаються його виправдати, створивши відповідне алібі обвинуваченому з метою уникнення ним кримінальної відповідальності. Крім того суд приймає до уваги те, що потерпілий у судовому засіданні безпосередньо вказав на обвинуваченого як на особу, яка викрала у нього документи та грошові кошти, при цьому у потерпілого жодних сумнівів з приводу впізнання обвинуваченого не виникало. Також суд приймає до уваги, що потерпілий протягом усього судового розгляду надавав стабільні та послідовні показання про те, що саме ОСОБА_1 викрав у нього документи та грошові кошти, при цьому судом встановлено, що до вчинення злочину потерпілий та обвинувачений не були знайомі та жодних неприязних відносин, які б змусили потерпілого обмовляти обвинуваченого – між ними не було. Водночас суд вважає неспроможною версію сторони захисту щодо того, що документи, належні потерпілому були знайдені обвинуваченим та ОСОБА_3 та вони їх взяли лише з метою повернути власнику, оскільки на вказаних документах містилось прізвище, ім`я та по батькові потерпілого, зазначене місце його роботи, а відтак у обвинуваченого, у разі наявності дійсного бажання повернути документи власнику, не було жодних реальних перешкод для їх повернення, проте протягом тривалого часу обвинувачений цього не зробив.

Крім того, вина обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, повністю доводиться наданими стороною обвинувачення та безпосередньо дослідженими у судовому засіданні сукупністю письмових доказів, а саме:

-витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12017040360000785 від 05.10.2017 року, відповідно до якого 16.06.2017р. приблизно о 19 годині ОСОБА_1 , знаходячись в будинку АДРЕСА_2 , повторно відкрито викрав майно, що належить ОСОБА_2 (а.с.1 т.2);

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_2 від 05.10.2017р., відповідно до якого в середині червня 2017 року приблизно о 19.00 годині невстановлена особа викрала документи на ім`я ОСОБА_2 , знаходячись в другому під`їзді будинку АДРЕСА_2 (а.с.6 т.2);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.10.2017р., відповідно до якого свідок ОСОБА_10 на фото №3 впізнав особу, котра приблизно в червні 2017 року вибігла з 2 під`їзду будинку АДРЕСА_2 , а за ним – особа похилого віку (а.с.19-20 т.2);

-протоколом обшуку від 25.09.2017р. за адресою – АДРЕСА_3 , відповідно до якого в ході проведення обшуку виявлено пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 та перепустку на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.23-24 т.2);

-протоколом огляду предмету від 05.10.2017р. та фото таблицею, відповідно до якого ОСОБА_2 добровільно надав для огляду пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 , видане на його ім’я, пропуск до підприємства ПАО «ОГОК» №9032, виданий на його ім’я; талон на мопед модель ЕХ 50 QТ-В (а.с.28-29 т.2);

-протоколом доступу до речей та документів від 04.03.2018р., відповідно до якого вилучено копію інформації у електронному вигляді, що наявна у ПАТ «Київстар» (а.с.51-62 т.2), із якого слідує, що обвинувачений в час вчинення кримінального правопорушення перебував в зоні дії базової станції оператора зв`язку за адресою: м.Покров, вул.. Центральна, 48.

Форма і зміст кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема відноситься, верховенство права. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст.7, ч.2 ст.8 КПК України).

Аналізуючи надані стороною обвинувачення докази у даному кримінальному провадженні, суд керується критерієм доведення вини «поза розумним сумнівом», у відповідності до якого таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, що узгоджується з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Нечипорук та Йонкало проти України»).

Надаючи юридичну оцінку на предмет належності та допустимості у процесі доказування протоколу пред`явлення особи для впізнання від 13.12.2017р., відповідно до якого потерпілий ОСОБА_2 впізнав особу під номером 2 зліва направо, як особу, котра вчинила злочин відносно нього 15.06.2017р. приблизно о 18 годині в під`їзді №2 будинку АДРЕСА_2 (а.с.35-39 т.2)., суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

У свою чергу доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. (ст..86 КПК України).

Згідно приписів ст..87 КПК Ураїни недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до ст..5 КПК України допустимість доказів визначається положеннями цього кодексу, які були чинними на момент їх отримання.

Так, згідно ст..103 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися: 1) у протоколі; 2) на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; 3) у журналі судового засідання.

Відповідно до ст..104 КПК України у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі. У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі.

Відповідно до ст..93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

У свою чергу, порядок пред`явлення особи для впізнання унормовано приписами ст..228 КПК України (у редакції, що діяла на час проведення вказаної слідчої дії), відповідно до якої перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.

Особа, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Перед тим як пред`явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред`являються.

Особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу, яку вона має впізнати, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.

Отже, нормами КПК України чітко регламентований порядок та послідовність вчинення слідчим дій при пред`явленні особи для впізнання, який включає у себе спочатку допит особи, яка впізнає, щодо зовнішнього вигляду та прикмет особи, яка буде пред`явлена для впізнання, а також щодо обставин, при яких вона дану особу бачила. Вказаний допит проводиться за відсутності особи, яка буде пред`явлена для впізнання.

Разом з тим, як встановлено у судовому засіданні та вбачається із дослідженого у судовому засіданні відеозапису проведення впізнання із потерпілим, який є додатком до протоколу пред`явлення особи для впізнання від 13.12.2017р., допит особи, яка впізнає – потерпілого ОСОБА_2 був проведений у присутності осіб, які пред`явлені для впізнання, у тому числі обвинуваченого ОСОБА_1 , із можливістю безпосереднього їх візуального спостереження потерпілим, який неодноразово споглядав пред`явлених до впізнання осіб, називаючи при цьому прикмети, за якими він упізнає особу, яка вчинила відносно нього 15.06.2017р. кримінальне правопорушення.

Згідно ст..20 КПК України підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

У свою чергу ст..9 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до ст..89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Враховуючи наведені вище норми чинного законодавства та встановлені у судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку про наявність істотного порушення прав обвинуваченого при проведенні слідчої дії 13.12.2017р. – пред`явлення особи для впізнання, результати якої зафіксовані у протоколі пред`явлення особи для впізнання від 13.12.2017р., оскільки така слідча дія проведене з порушенням визначеного КПК України порядку, так як допит потерпілого проведений за безпосередньої участі та у присутності осіб, які були пред`явлені потерпілому для впізнання з можливістю потерпілого візуально спостерігати таких осіб, внаслідок чого такий протокол є недопустимим доказом у даному кримінальному провадженні.

Щодо решти доказів, які були надані стороною обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_1 , проаналізувавши їх у сукупності, суд дійшов до переконання, що останні підтверджують винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, поза розумним сумнівом, оскільки зібрані у передбаченому законом порядку, є достатньо чіткі, повні та узгоджені між собою і відповідають стандартам належності та допустимості.

Водночас слід зазначити, що не проведення допиту у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 , від допиту якого прокурор відмовився, за відсутності будь-яких підстав, передбачених ст..87 КПК України, не тягне за собою автоматичного та безумовного визнання протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.10.2017р. недопустимим доказом, оскільки допустимість такого письмового доказу як протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками не обумовлюється обов`язковим допитом у судовому засіданні осіб, які брали участь у проведенні такої слідчої дії. Відповідно до вимог КПК України у разі, якщо особа не допитана судом безпосередньо у судовому засіданні, показання, які були надані такою особою на стадії досудового слідства не мають доказового значення та не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку. У свою чергу, показання, які надані свідком ОСОБА_10 на стадії досудового розслідування не оцінюються судом та такі показання не покладені в основу даного вироку.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 надав показання щодо застосування до нього під час проведення досудового розслідування в межах даного кримінального провадження заборонених методів ведення слідства, а саме вказав на те, що оперуповноважений Покровського ВП Нікопольського ВП ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_4 погрожував йому в`язницею, якщо він не визнає своєї вини у вчиненні даного та інших злочинів, фабрикував відносно нього кримінальні провадження, підговорив потерпілого свідчити проти нього та вимагати грошові кошти, крім того 10.11.2017р. провів незаконне його затримання на кладовищі. Також посилався на те, що слідчий у даному кримінальному провадженні ОСОБА_11 при проведенні слідчої дії, а саме впізнання особи потерпілим, випустив із свого кабінету, де проводилось впізнання, особу, яка повідомила потерпілому де саме знаходиться обвинувачений під час проведення даної слідчої дії, а також слідчий ОСОБА_11 дав незаконне розпорядження співробітникам поліції Покровського ВП на його затримання 10.11.2017р. на кладовищі. Крім того зазначає, що при проведенні впізнання особи потерпілим, з кабінету слідчого, де проводилось таке впізнання, вийшла слідча та в коридорі поспілкувалась із потерпілим, і як наслідок останній зайшовши до кабінету відразу вказав на ОСОБА_1 як на особу, яка відкрито викрала у нього майно. Зважаючи на наведене обвинуваченим заявлено клопотання про проведення відповідної перевірки фактів зазначених ним на допиті, оскільки кримінальне провадження №12017040360000785 від 05.10.2017 року було сфабриковане відносно нього службовими особами Покровського ВП, які вчинили ряд посадових злочинів.

З метою перевірки доводів обвинуваченого ухвалою Орджонікідзевського міського суду від 06 лютого 2020 року доручено керівнику Територіального відділення управління Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Полтаві, яке поширює свою діяльність на Дніпропетровську область, провести перевірку зазначених обвинуваченим ОСОБА_1 обставин щодо застосування до нього співробітниками Нікопольського ВП ГУНП у Дніпропетровській області незаконних методів під час досудового розслідування кримінального провадження за №12017040360000785 від 05.10.2017 року.

Відповідно до постанови слідчого Територіального відділення управління Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Полтаві від 23 квітня 2020 року кримінальне провадження за № 62020170000000222 від 24.02.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України закрито на підставі ст. 284 ч. 1 п. 2 КПК України в зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

За таких обставин, не визнання обвинуваченим своєї вини у інкримінованому йому злочині, посилання останнього на спотворення відомостей, здобутих під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні та фабрикування відносно нього даного кримінального провадження суд визнає як обраний обвинуваченим спосіб захисту з метою уникнення ним кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Суд, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов до переконання про наявність події злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у його вчиненні та кваліфікує його дії за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.

При цьому суд критично оцінює посилання сторони захисту щодо неправильної кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.186 КК України та необхідність кваліфікації таких дій за ст..185 КК України, оскільки потерпілий виявив, що у нього зникло майно не у момент його викрадення, а лише після того як обвинувачений вибіг з під`їзду та зник, з огляду на наступне.

Відповідно до постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 N 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб. Грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення. Розрізняючи крадіжку і грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій.

Як встановлено у судовому засіданні, викрадаючи у потерпілого у його присутності із переднього карману одітої на потерпілому шведки майно, схопивши останнього за кишеню, обвинувачений не міг не розуміти, що діє відкрито і такі його дії помічені потерпілим. Водночас, оскільки заволодіння майном потерпілого вчинене обвинуваченим шляхом ривка та з карману потерпілого, то виявлення потерпілим відсутності майна після того як обвинувачений втік, не є підставою для кваліфікації дій обвинуваченого за ст..185 КК України, оскільки в такому випадку викрадення не перестає бути відкритим.

Наведені висновки суду узгоджуються із практикою ВС, яка викладена у постанові від 4 червня 2019 року у справі № 324/335/17, де суд вказав, що на відміну від крадіжки, грабіж за способом його вчинення це не таємне, а відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка, у свою чергу, усвідомлює, що її дії помічені й оцінюються як викрадення. Під час грабежу винний прагне діяти відкрито, ігноруючи можливий опір з боку потерпілого та інших сторонніх осіб. При цьому не має значення, чи вживали вказані особи заходів для того, щоб припинити викрадення. Останнє під час грабежу вчинюється заздалегідь очевидно, помітно для інших осіб, і така відкритість підвищує (порівняно з крадіжкою) суспільну небезпеку викрадення. Отже, судом неправильно було встановлено відсутність суб`єктивного критерію розмежування грабежу та крадіжки – усвідомлення винною особою того, що протиправне заволодіння майном відбувається відкрито (в присутності інших осіб).

Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , відповідно до ст.66 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до ст.67 КК України обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом визнано рецидив злочину та вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Призначаючи відповідно до вимог ст.65 КК України вид і міру покарання ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, відсутність пом`якшуючих покарання обставин, наявність обтяжуючих покарання обставин, особу винного, який неодноразово судимий, у тому числі за вчинення корисливих злочинів, неодружений та на утриманні неповнолітніх дітей не має, перебуває на «Д» обліку у лікаря нарколога та фтизіатра, у лікаря психіатра на обліку не перебуває, є особою з другою групою інвалідності, а також те, що матеріальні збитки потерпілому не відшкодовані, і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.186 КК України, адже саме це покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередить вчинення ним нових злочинів.

Разом з тим враховуючи, що ОСОБА_1 неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, у том числі проти власності особи, неодноразово реально відбувши покарання у виді позбавлення волі, належних висновків не зробив, на шлях виправлення не став та знову вчинив умисний тяжкий корисливий злочин, що свідчить про неможливість перевиховання та виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства, а тому ст..75 КК України до ОСОБА_1 застосуванню не підлягає.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Оскільки у судовому засіданні за наслідками дослідження наявних у матеріалах справи доказів, вина обвинуваченого ОСОБА_1 у заподіянні матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_2 повністю доведена, цивільний позов потерпілого відповідає ст. 128 КПК України, знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про речові докази, суд виходить з положень ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 залишити попередній – у виді особистого зобов`язання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 31, 100, 124, 368, 370, 371, 373-376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.186 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 залишити попередній – у виді особистого зобов`язання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальні збитки в розмірі 457 (чотириста п`ятдесят сім) гривень 00 копійок.

Речові докази по справі, а саме: пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 , видане на ім`я ОСОБА_2 ; пропуск на ПАТ ОГЗК, виданий на ім`я ОСОБА_2 ; технічний паспорт на мопед моделі ЕХ 50 QT-B – залишити потерпілому ОСОБА_2 після набрання вироком законної сили;

- паперовий конверт, в якому знаходиться оптичний диск з відеозаписом проведення особи для впізнання з потерпілим ОСОБА_2 – залишити з матеріалами кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з моменту проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, протягом 30 діб з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Орджонікідзевського міського суду Р. М. Гукова