Ухвала суду № 95888203, 29.03.2021, Енергодарський міський суд Запорізької області

Справа № 316/3207/20

Провадження № 2/316/319/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2021 р. м. Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області

у складі головуючого судді Куценка М.О.

за участю секретаря судового засідання Рябухи О.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Енергодарі цивільну справу №316/3207/20 за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Темненко Валентина Олександрівна до Садово-городницького товариства «Будівельник», в інтересах якого діє адвокат Гардер Олександр Гергардович, про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

27.10.2020 р. позивач: ОСОБА_1 в особі свого представника за письмовим договором та ордером – адвоката Темненко В.О. звернувся до Енергодарського міського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача: Садово-городницького товариства «Будівельник» в якому просить:

- визнати рішення Правління СГТ «Будівельник», яке оформлено протоколом №5 від 08.07.2020 року, незаконним;

- визнати дії Правління СГТ «Будівельник», які полягають у відключенні електропостачання до земельної ділянки та дачного будинку ОСОБА_1 , що знаходиться на території СГТ «Будівельник» за адресою: вул. Квіткова, буд. 32 в м. Енергодарі Запорізької області незаконними;

- зобов`язати СГТ «Будівельник» не чинити ОСОБА_1 перешкод у постачанні електроенергії до земельної ділянки та дачного будинку, що знаходиться на території СГТ «Будівельник» за адресою: АДРЕСА_1 та відновити вищезазначене електропостачання;

- стягнути з СГТ «Будівельник» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000 грн. та понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7000 грн. (а.с.3-10).

Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 28.10.2020 р. по справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.34).

В підготовче судове засідання позивач ОСОБА_1 та представник позивача: адвокат Темненко В.О., належним чином повідомлені про розгляд справи судом (а.с.49), не з`явились, будь-яких заяв або клопотань до суду не надали.

Представник відповідача СГТ «Будівельник» за письмовою довіреністю (а.с.44) – адвокат Гардер О.Г. надав до суду 24.03.2021 р. письмову заяву в якій просить суд на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, закрити провадження по справі, вирішивши питання про розподіл судових витрат.

Дослідивши позовну заяву та наявні у справі матеріали, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до положень п.19 ч.2 ст.197 ЦПК України, у підготовчому засіданні суд також здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до правової позиції викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.10.2019 р. у справі № 201/9139/18 (провадження № 14-321цс19), судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, по-друге, таким критерієм є суб`єктний склад такого спору.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та її вимог, підставою звернення до суду фактично є незгода позивача з діями Правління СГТ «Будівельник» та рішенням Правління СГТ «Будівельник» оформлене Протоколом №5 від 08.07.2020 р., у зв`язку з чим, позивач просить суд: визнати рішення Правління СГТ «Будівельник», яке оформлено протоколом №5 від 08.07.2020 року, незаконним; визнати дії Правління СГТ «Будівельник», які полягають у відключенні електропостачання до земельної ділянки та дачного будинку ОСОБА_1 , що знаходиться на території СГТ «Будівельник» за адресою: вул. Квіткова, буд. 32 в м. Енергодарі Запорізької області незаконними та зобов`язання СГТ «Будівельник» не чинити ОСОБА_1 перешкод у постачанні електроенергії до земельної ділянки та дачного будинку, що знаходиться на території СГТ «Будівельник» за адресою: АДРЕСА_1 та відновити вищезазначене електропостачання.

ОСОБА_1 є членом СГТ «Будівельник», що підтверджується книжкою члена товариств виданою 31.08.2007 р. (а.с.11-12зворот), користується земельною ділянкою АДРЕСА_1 .

СГТ «Будівельник» діє на підставі Статуту затвердженого зборами уповноважених осіб СГТ «Будівельник» Протокол №01 від 25.03.2017 р. (далі – Статут)

Відповідно до п.п.1.1., 1.7., 1.8. п.1 Статуту, СГТ «Будівельник» є громадською організацією, яка об`єднує громадян на основі спільності інтересів своїх членів для реалізації мети та завдань передбачених цим Статутом. Організаційно-правова форма: громадська організація. Організація створена як неприбуткова, діяльність якої не спрямована на отримання прибутку.

Відповідно до положень п.п.1.4. п.1 Статуту, організація створена та діє у відповідності з Конституцією України, Законом України «Про громадські об`єднання», іншими законодавчими актами та цим Статутом. Громадська організація є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами кооперативу (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску). Кошти використовуються виключно для фінансування видатків на утримання кооперативу.

Відповідно до п.п.2.1. п.2 Статуту, організація ставить перед собою задачі – ведення колективного саду, вирощування овочів – згідно законодавства України та дозволу відповідних державних органів. Розведення сільсько-господарської птиці, дрібного товариства, а також створення умов для культурного відпочинку.

Відповідно до п.п.1.6 п.1 Статуту, даних безкоштовної бази офіційного сайту Міністерства юстиції України «Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Інтернет-ресурсу: https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result, Садово-городницьке товариство «БУДІВЕЛЬНИК» (СГТ «БУДІВЕЛЬНИК») є юридичною особою, ідентифікаційний код: 20509898.

Відповідно до частин 3, 5 статті 1 Закону України «Про громадські об`єднання», громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Стаття 55 Господарського кодексу України (далі – ГК України) визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

Стаття 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначає коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, до якого віднесено справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

При визначенні підвідомчості (предметної та суб`єктної юрисдикції) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з таких міркувань.

За змістом положень статті 167 ГК України, корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 ГК України).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 ГК України).

Зазначені норми кореспондуються із нормами статей 83, 85, 86 ЦК України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України «Про кооперацію».

За змістом положень статей 2, 6, 9 цього Закону кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (статті 2, 23 Закону України «Про кооперацію»).

Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, а тому такий спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 509/577/18 (провадження №14-170цс19), від 13.10.2020 року у справі №695/2665/16-ц (провадження №14-105цс20).

Таким чином, з зазначеного вище встановлено, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатися за правилами господарського судочинства.

Пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно п.1 ч.2 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого засідання суд, може постановити ухвалу про закриття провадження у справі.

У зв`язку з зазначеним, справа за даним позовом за вказаних вище підстав, підлягає закриттю.

Вирішуючи заявлене представником відповідача питання про компенсацію понесених відповідачем судових витрат у розмірі 3000 грн., у вигляді гонорару адвоката за виконання робіт визначених Актом №1 від 19.03.2021 р., суд дійшов наступного висновку.

Частинами 1 та 2 статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (п.2 ч.2 ст.137 ЦПК).

Відповідно до ч.2 ст.255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Загальне правило щодо компенсації судових витрат у разі закриття провадження передбачено частиною 5 статті 142 ЦПК України, згідно з якою у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до ч.9 ст.141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, ЦПК України передбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Звернення до суду із позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Саме факт закриття провадження по справі у зв`язку з невірно визначеною позивачем судовою юрисдикцією даного позову не можна вважати необґрунтованими діями позивача, оскільки право звернення до суду з позовом є диспозитивним правом позивача, яке не містить обмежень в його реалізації. Особі гарантується право на звернення до суду за захистом та право на позов.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат, відповідач має довести, а суду має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Добросовісні дії позивачів, спрямовані на захист їх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.

Заявляючи вимогу про компенсацію з позивача на користь відповідача судових витрат, представником відповідача не наведено підстав, які саме дії позивача у вказаній справі відповідач вважає необґрунтованими, що є підставою для компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи у зв`язку із закриттям провадження по справі.

Відповідно до правової позиції викладеної Верховним судом в постанові 12.11.2020 року у справі № 359/9512/17 (провадження № 61-16711св19), виходячи з системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивачів як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивачів, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Частиною 2 статті 44 ЦПК України визначено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Разом з тим, наявності підстав визначених ч.2 ст.44 ЦПК України, судом не встановлено, як і не встановлено судом наявності зі сторони позивача необґрунтованих дій, які б слугували підставою для компенсації відповідачу зі сторони позивача здійснених останнім витрат пов`язаних з розглядом справи, в даному випадку, витрат з правничої допомоги. Доводи заяви про відшкодування витрат не містять підстав для покладення на позивача витрат відповідача на підставі частини 5 статті 142 ЦПК України. Враховуючи зазначене, витрати відповідача пов`язані з розглядом справи компенсуванню позивачем не підлягають, у зв`язку з чим в задоволенні цієї частини заяви відповідача слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 15, 19, 137, 142, 193, 200, 247, 255, 258-260, 353, 354 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по цивільній справі №316/3207/20 за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Темненко Валентина Олександрівна до Садово-городницького товариства «Будівельник», в інтересах якого діє адвокат Гардер Олександр Гергардович, про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди – закрити оскільки вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачу право звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (з урахуванням п.15.5 п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017 р. із змінами).

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її вручення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М. О. Куценко