Ухвала суду № 95887834, 30.03.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3746/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2021 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонний суд Закарпатської області Голяна О.В., розглянувши заяву керівника Ужгородської окружної прокуратури про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку по справі за позовомкерівника Ужгородської окружної прокуратури до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, та скасування держаної реєстрації про право власності на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

Керівник Ужгородської окружної прокуратури звернувся до суду із позовною заявою до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, скасування держаної реєстрації про право власності на земельну ділянку.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.03.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по вказаній цивільній справі, призначено підготовче судове засідання.

Одночасно з поданням позовної заяви позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:69:001:0424.

Заяву обґрунтував тим, що між сторонами дійсно наявний спір, існує реальна загроза виникнення суттєвої шкоди інтересам сторони, яку представляє позивач, яка полягає у тому, що подальша реалізація у будь – який спосіб земельної ділянки може привести до того, що втрачається сенс подальшого розгляду позовних вимог, а також може зробити неможливим відновлення порушених інтересів держави та виконання ймовірного рішення суду.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, матеріали цивільної справи 308/3746/21 за позовом керівника Ужгородської окружної прокуратури до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, скасування держаної реєстрації про право власності на земельну ділянку, суддя приходить до наступних висновків:

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 р. №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

В пункті 4-му вказаної вище Постанови Пленуму ВСУ зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до положень ст. ст.149, 150 ЦПК забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Види забезпечення позову мають бути сумірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову по суті — це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

При прийнятті рішення про вжиття заходів забезпечення позову суди мають надати правильну правову оцінку підставам застосування цих заходів.

Забезпечення позову є одним з інститутів цивільного процесу, що сприяє реалізації конституційних прав завдання цивільного судочинства, яким, згідно зі ст. 3 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Законодавець таким чином дає особам, які беруть участь у справі, можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд переконався, що дійсно між сторонами існує спір, однак позивач не обґрунтував та не підтвердив доказами наявність фактичних обставин з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову; не наведено посилань на те, що існують обставини, які свідчать про реальну можливість відчуження відповідачем спірної земельної ділянки на користь третіх осіб.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, позивачем не наведено достатніх підстав вважати, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені.

За таких обставин суд приходить до висновку, що підстави для задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову відсутні, позивачем не надано будь-яких належних доказів того, що відповідачем умисно вчиняються дії спрямовані на відчуження майна, не доведено існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення позову, в зв`язку з чим суд в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовляє.

Керуючись Постановою Пленуму ВСУ від 22.12.2006 р. №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» ст. ст. 149-153, 258-260, 352, 354 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, у цивільній справі 308/3746/21 за позовною заявою керівника Ужгородської окружної прокуратури до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, та скасування держаної реєстрації про право власності на земельну ділянку відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Голяна О.В.