Рішення № 95887746, 24.03.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7785/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Іванова А.П.,

при секретарі судового засідання Боті О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

09.07.2019 представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» Балашов О.В. звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 14677, 41 доларів США, що за курсом 26,83 відповідно до службового розпорядження НБУ від 19.04.2016 становить 393794, 91 грн. за кредитним договором №МКY7GА00000010 від 17.05.2006, яка складається з 14677, 41 доларів США заборгованості по відсоткам за користування кредитом у період з 25.08.2016 по 19.04.2019; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18.05.2006 між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №МКY7GА00000010, відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у сумі 51500 доларів США на термін до 14.05.2010, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. За додатковою угодою №1 до вказаного кредитного договору відповідач 11.04.2007 отримав кредит у сумі 63381, 19 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11, 04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 13.05.2016. За додатковою угодою до вказаного кредитного договору відповідач 10.11.2008 отримав кредит у сумі 74688, 09 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11, 88 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10.11.2018. Вказує, що договорами обумовлено здійснення погашення заборгованості щомісячно в період сплати (щомісячний платіж), однак відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, відтак станом на 19.04.2019 має заборгованість 549290, 22 доларів США.

28.11.2019 представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Пітух В.І. подав до суду зустрічний позов про припинення зобов`язання за кредитним договором, однак такий був залишений за ухвалою суду від 24.03.2021 без розгляду. З огляду на вказане, суд вважає недоцільним здійснювати опис обґрунтування зустрічних вимог сторони відповідача, заперечень позивача, поданих представником такого у відзиві на зустрічний позов від 07.04.2020 (09.04.2020) та запереченнях на відповідь на відзив від 05.06.2020, а також відповіді на відзив на зустрічний позов від 21.04.2021, поданою представником відповідача. З аналогічних підстав суд не здійснює розгляд заяви представника позивача від 07.04.2020 про застосування строків позовної даності на подання зустрічної позовної заяви.

31.03.2020 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, виходячи з того, що 25.05.2014 позивач пред`явив відповідачу письмову вимогу від 25.05.2014 про дострокове погашення всієї суми кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки, визнавши суму заборгованості за кредитом у 264416, 25 доларів США достроковою, яку стягнув за рішенням суду від 22.01.2018 у справі №308/11448/14-ц, звернувши стягнення на предмет іпотеки (позов був пред`явлений до суду в липні 2014 року). Вказує, що у разі пред`явлення вимоги до позичальника згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені проценти за кредитом припиняється, а відтак права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

09.06.2020 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому заперечив доводи представника відповідача, вказавши, що сторони обумовили строк виконання зобов`язання до 10.11.2018; банк не змінював строк повернення кредитних коштів; вимога була направлена банком відповідачу відповідно до ЗУ «Про іпотеку»; сторони погодили сплату відсотків до повного повернення суми кредиту; відповідач належним чином свої зобов`язання за договором не виконав, кредитну заборгованість не погасив.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, заяви про відкладення розгляду справи від останнього до суду не надходило.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, останній подав заяву від 24.03.2020 про розгляд справи за відсутності сторони відповідача, щодо задоволення позовних вимог заперечує.

За правилами частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши в судовому засіданні подані сторонами докази, суд приходить до наступного висновку.

17.05.2006 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №МКY7GА00000010, згідно з яким ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 51500 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у сумі 1% в місяць (відповідно 12 % річних) на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 14.05.2010. (а.с.8)

11.04.2007 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору №МКY7GА00000010 від 17.05.2006, за якою ОСОБА_1 було збільшено суму кредиту до суми 63381, 19 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,92 % в місяць (відповідно 11,04 % на рік) на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 13.05.2016. (а.с. 10)

10.11.2008 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до кредитного договору №МКY7GА00000010 від 17.05.2006, за якою ОСОБА_1 було збільшено суму кредиту до суми 74688 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,99 % в місяць (відповідно 11,88 % річних) на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10.11.2018. (а.с. 10)

На підтвердження отримання відповідачем обумовленої кредитним договором суми позивач надав копію ордеру-розпорядження (а.с. 13, 14)

За правилами статей 1050,1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 509 ЦК України в силу зобов`язання одна особа (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як то передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За твердженням позивача, а також з огляду на доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості ( а.с. 4-7), відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого у станом на 19.04.2019 заборгованість такого за кредитним договором становить 549290, 22 доларів США.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Кредитним договором №МКY7GА00000010 від 17.05.2006, а також додатковою угодою №1 до такого, сторони погодили сплату відсотків за користування кредитом у відповідному розмірі на суму залишку заборгованості за кредитом. В п. 1.1. договору зазначено, що погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісячно у період з 01 по 07 числа кожного місяця позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі достатній для погашення заборгованості за кредитним договором, яка складається з заборгованості за відсотками та комісією.

При цьому в п. 8.1 додаткової угоди від 10.11.2008 сторони зазначили, що періодом сплати слід вважати період з 25 по 30 число кожного місяця, а погашення заборгованості провадиться в строки відповідно до Графіка погашення кредиту (Додаток №2).

Строк кредитування, зокрема за додатковою угодою від 10.11.2008 до кредитного договору, визначено сторонами до 10.11.2018.

В матеріалах справи наявний лист від 25.04.2014, адресований відповідачу позивачем, в якому останній вказує про наявність простроченої заборгованості в сумі 212031,26 доларів США, а тому пред`явив вимогу про повернення кредиту в повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкцій, нарахованих на день повернення кредиту, в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги. При цьому банк посилався на ст. ст. 1054, 1050 ЦК України. (а.с. 58-59)

Вказану вимогу відповідач отримав 06.06.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення. Окрім цього зазначено про право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. (а.с. 62)

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 викладена правова позиція, за якою після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідні висновки також містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 (справа №14-154цс18) та від 31.10.2018 (справа №202/4494/16-ц).

Відтак, з огляду на те, що позивач пред`явив відповідачу вимогу про повернення кредиту в повному обсязі, надіславши останньому відповідний лист 25.04.2014, який відповідач отримав 06.06.2014, суд вважає хибним твердження представника позивача про право банку нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

В пункті 1.4 розглядуваного кредитного договору (п. 8.3 додаткової угоди до кредитного договору від 10.11.2008) визначено, що забезпечення виконання позичальником зобов`язання за даним договором є застава (іпотека) 2-х кімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1 .

З метою виконання забезпечення зобов`язання за кредитним договором від 17.05.2006 між позивачем та відповідачем 21.09.2006 укладено договір іпотеки №МКY7GА00000010, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Капітула Г.Д. за реєстровим №1558, відповідно до якого відповідач передав в іпотеку нерухоме майно - квартиру загальною площею 226 кв.м., житловою площею 49, 60 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1 . (а.с. 48-53)

У зв`язку із укладеннями сторонами додаткових угод до кредитного договору між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду (правочин №1) від 16.12.2008 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 21.09.2006 (а.с. 54-55) та додаткову угоду (правочин №1) від 03.10.2006 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 21.09.2006. (а.с. 56-57)

В матеріалах справи наявна копія рішення Ужгородського міськрайоннго суду від 22.01.2018, ухваленого у цивільній справі №308/11448/14-ц, за первісним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

В обґрунтування пред`явлення вказаного позову зазначено, що ОСОБА_1 , всупереч умов кредитного договору, порушував порядок та строки сплати відсотків, внаслідок чого станом на 02.07.2014 у нього утворилася заборгованість в розмірі 264416, 25 доларів США.

Згідно з даних АСДС «Д-3» вказаний позов був пред`явлений ПАТ КБ «ПриватБанк» до суду 04.09.2014.

Згідно з вказаним рішенням первісний позов було задоволено частково, а саме в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №МКY7GА00000010 від 10.11.2008 в розмірі 264416, 25 доларів США звернуто стягнення на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом іншою особою покупцем за початковою ціною 265 тисяч гривень.

Наразі вказане рішення перебуває на розгляді апеляційної інстанції, провадження у справі зупинено.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц зроблено наступні правові висновки: Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, в розглядуваній справі, право позивача нараховувати передбачені кредитним договором проценти припинилося, зокрема й пред`явленням позову до відповідача 04.09.2014 про звернення стягнення на предмет іпотеки, й ухвалення судом рішення, яким звернуто стягнення на квартиру, якою було забезпечено зобов`язання за кредитним договором.

Тож, позивач має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, однак таких вимог ним не пред`явлено відповідачу.

Згідно з вимог статей 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За частиною першою ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

З огляду на вищевказане, розглядувана позовна заява про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по відсоткам за користування кредитом за кредитними договорами №МКY7GА00000010 від 17.05.2006 в сумі 14677, 41 доларів США за період з 25.08.2016 по 19.04.2019 до задоволення не підлягає, оскільки до закінчення обумовленого в додатковій угоді до кредитного договору від 10.11.2008 сторонами строку повернення кредиту, сплаті відсотків, винагороди тощо – 10.11.2018, банк пред`явив відповідачу вимогу від 25.05.2014 про дострокове повернення суми кредиту в повному обсязі. Більш того, у зв`язку з невиконанням в добровільному порядку вказаної вимоги, банк звернувся до суду з позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки, якою забезпечено зобов`язання за розглядуваним кредитним договором, що в свою чергу підтверджує зміну строку дії кредитного договору. Ухвалене 22.01.2018 судом рішення у справі №308/11448/14-ц підтверджує такі зміни.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 598, 610, 611, 612, 623, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 133, 141, 209, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280, 281, 282, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом у період з 25.08.2016 по 19.04.2019 у сумі 14677,41 доларів США за кредитним договором №МКY7GА00000010 від 17.05.2006 залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов