Рішення № 95887354, 23.03.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 243/81/21

Провадження № 2/243/726/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2021 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Фаліна І.Ю.

за участю:

секретаря судового засідання Глух А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 13 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи: Приватний виконавець Літвиненко Олексій Вікторович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

06 січня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа: Приватний виконавець Літвиненко Олексій Вікторович, в якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 01.11.2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем, зареєстрований в реєстрі за № 18315, про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у розмірі 93028,74 грн., та витрат за вчинення виконавчого напису у розмірі 1800,00 грн., судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову посилається на те, що у грудні 2020 року позивач дізналася, що відносно неї відкрито виконавче провадження про стягнення 93028,74 грн. на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на підставі виконавчого напису нотаріуса Швець Р.О. № 18315 від 01.11.2017 року. Вказує, що в які-небудь правовідносини з відповідачем не вступала, кредитних зобов`язань на себе не брала, а тому були відсутні підстави для вчинення виконавчого напису. Зазначає, що при вчинені оспорюваного виконавчого напису, нотаріус не отримував від ПАТ «Приватбанк» та від позивача первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його погашення (квитанції, чеки, тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, зазначеної у виконавчому написі є безспірною. Таким чином, вчинюючи оспорюваний виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив приписи ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

25.02.2021 року від відповідача до суду надійшли письмові пояснення на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 .

В обґрунтування вказує, що позивач на підставі Анкети-заяви приєднання до умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку від 15.06.2012 року отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, своїм підписом під анкетою-заявою позивач погодилась, що вона обізнана з умовами та правилами надання банківських послуг відповідачем, а отже прийняла на себе зобов`язання як позичальника виконувати умови договору щодо повернення кредиту та сплати відсотків та неустойки в разі порушення нею грошового зобов`язання. У строк до 31.10.2014 року позивач здійснювала часткове погашення заборгованості. Однак, в порушення ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України належним чином взяті на себе грошові зобов`язання не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 93028,74 грн. 01.11.2017 року за заявою відповідача від 06.10.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. був вчинений оспорюваний виконавчий напис, який на думку відповідача вчинено відповідно до норм діючого законодавства. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172. У розумінні відповідача безспірність вимог відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» є не доведеність боргу, що є елементом судового процесу, а факт існування між кредитором та боржником правовідносин, при яких вважається (презумпція) наявність боргу, а документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому КМУ – не письмові докази наявності боргу, а докази наявності вказаних вище правовідносин, та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Ухвалою суду від 12 січня 2021 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково, зупинено стягнення на підставі виконавчого напису № 18315, вчиненого 01.11.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 93028,74 гривень та витрат за вчинення виконавчого напису у розмірі 1800,00 грн.

Ухвалою суду від 28 січня 2021 року залучено приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Позивач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Від позивача та її представника надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання не з`явився у судове засідання, в письмових поясненнях прохав проводити розгляд справи за його відсутності.

Приватний виконавець Літвиненко Олексій Вікторович, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час судового засідання, не з`явився.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович в судове засідання не з`явився, надав докази, на підставі яких був вчинений оспорюваний виконавчий напис.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.11.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, вчинено виконавчий напис № 18315, відповідно до якого стягувачем є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570), боржником ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Стягнення заборгованості проводиться за період з 15.06.2012 року по 31.07.2017 року. Сума заборгованості складає 93028,74 грн. Витрати за вчинення виконавчого напису - 1800,00 грн.

Виконавчий напис № 18315 виданий на підставі заяви Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» № б/н від 06.10.2017 року про вчинення виконавчого напису та додатків до неї, а саме: копії анкети-заяви приєднання до умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку від 15.06.2012 року, розрахунку суми заборгованості, письмової вимоги до боржника за кредитним договором з доказами її направлення, довіреності на представника з копією паспорту.

З копії анкети-заяви приєднання до умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку від 15.06.2012 року, підписаної між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 вбачається, що Банк відкрив позивачу поточний рахунок з використанням кредитної картки.

У вказаній анкеті-заяві відсутні відомості про те, що у разі прострочення позичальника, стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Постановами приватного виконавця Літвиненка О.В. від 26.08.2020 року відкрито виконавче провадження за оскаржуваним виконавчим написом нотаріуса та накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 .

Спірним в цій справі є те, чи мав правові підстави приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович вчиняти виконавчий напис № 18315 від 01.11.2017 року на підставі документів, поданих Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк».

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ст. 39 Закону «Про нотаріат»).

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий перелік документів затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (надалі Перелік).

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. № 662 Перелік доповнено розділом такого змісту:

«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».

Постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. № 662 набрала чинності 10.12.2014 року.

Таким чином, з 10.12.2014 року нотаріуси мали право вчиняти виконавчі написи на документах, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, зокрема, за кредитними договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема, пункту 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: "Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».)

Колегія суддів апеляційного суду в цій справі прийшла до висновку про те, що позивачами доведено факт застосування до них оскаржуваного нормативно-правового акту, оскільки запропоновані оскаржуваною постановою КМУ зміни у процедуру вчинення виконавчих написів нотаріусів на кредитних і іпотечних договорах створюють можливість при наявності злого умислу, недбалості чи з інших причин кредитору та/чи його посадовим особам або пов`язаним із ними третім особам, незаконно заволодіти коштами або майном, як позивачів так і інших громадян України, шляхом введення в оману нотаріуса, який керуючись спірним актом буде вимушений вчинити виконавчий напис на підставі документів, що не є належними доказами безспірності заборгованості, та згодом стягнення майна чи коштів виконавчою службою на підставі такого виконавчого напису

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 р. у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 р. у справі № 826/20084/14.

В розумінні ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції станом на 22.02.2017 року), постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. у справі № 826/20084/14 набрала законної сили в день проголошення, тобто 22.02.2017 року.

З огляду на викладене, пункт 2 розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку втратив чинність з 22 лютого 2017 року, а тому з цієї дати нотаріуси не мають права вчиняти виконавчі написи на документах, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, зокрема, на підставі кредитних договорів та виписок з рахунку боржника.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Згідно підпунктів 1.1.-1.3 п. 1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріуси відмовляють у вчиненні виконавчого напису у випадках, коли витребовується майно, звернення стягнення на яке забороняється законодавством України або здійснюється виключно на підставі рішення суду.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють безспірну заборгованість на підставі документів, затверджених Переліком, зазначений перелік документів є вичерпним, та у разі надання стягувачем документів не передбачених Переліком, нотаріус відмовляє у вчинені виконавчого напису, стягнення такої заборгованості повинно здійснюватися виключно на підставі рішення суду.

Як встановлено судом, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» зверталося до приватного нотаріуса з копією анкети-заяви приєднання до умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку від 15.06.2012 року на підставі п. 2 Переліку, що підтверджується копію заяви, також до заяви додавалась копія розрахунку заборгованості позивача станом на 31.07.2017 року.

Як вбачається з оскаржуваного виконавчого напису № 18315 від 01 листопада 2017 року, останній вчинений на підставі п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, тобто пункту, який втратив чинність з 22.02.2017 року.

З огляду на викладене, вказані обставини є підставою для визнання виконавчого напису приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича, зареєстрованого в реєстрі за № 18315 від 01.11.2017 року, про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у розмірі 93028,74 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідачем не доведено, що оскаржуваний напис був вчинений у відповідності до вимог закону або на підставі інших документів передбачених Переліком.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн. за подання позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн.

На підставі ч. 7 ст. 158 ЦПК України, заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 128, 131, 133, 141, 259, 264, 265, 268, 280-283 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи: Приватний виконавець Літвиненко Олексій Вікторович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 01 листопада 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем, зареєстрований в реєстрі за № 18315 про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у розмірі 93028,74 грн. гривень та витрат за вчинення виконавчого напису у розмірі 1800,00 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), судовий збір за подання позову у сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 30 березня 2021 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду І.Ю. Фалін

Донецької області