Ухвала суду № 95885832, 31.03.2021, Машівський районний суд Полтавської області

Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/212/21

Номер провадження 1-в/948/36/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2021 ашівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого-судді Кравець С.В.,

за участю: секретарів Порохні І.І., Мотріченко О.В.,

прокурора Сошина В.В.,

засудженого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка в режимі відеоконференції з Державною установою «Машівська виправна колонія (№ 9)» та Решетилівським районним судом Полтавської області заяву засудженого:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ярівка Горохівського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середня, раніше судимого:

1)06.02.1998р. Рожищенським районним судом Волинської області за ст. 117 ч.1 КК України на 3 роки позбавлення волі;

2)13.05.1998р. Ковельським міським судом Волинської області за ст. ст. 81 ч.ч.3, 4, 140 ч.2, 141 ч.2, 145 ч.1, 42, 43 КК України на 10 років позбавлення волі;

3)27.07.1998р. Ківерцівським районним судом Волинської області за ст. ст. 81 ч.3, 140 ч.3, 42 КК України на 12 років позбавлення волі. За ухвалою Гусятинського районного суду від 08.02.2002р. покарання знижено на 6 років позбавлення волі. Звільнений 05.07.2002р. умовно-достроково;

4)04.11.2004р. Ковельським міським судом Волинської області за ст. ст. 152 ч.2, 153 ч.2, 70 КК України на 6 років позбавлення волі;

5)11.03.2005р. Рожищенським районним судом Волинської області за ст. ст. 289 ч.1, 70 ч.4 КК України на 7 років позбавлення волі. Звільнений 11.03.2009р. умовно-достроково;

6)28.04.2010р. Рожищенським районним судом Волинської області за ст. ст. 296 ч.1, 71 КК України на 2 роки 8 місяців 12 днів позбавлення волі;

7)08.06.2010р. Ковельським міським судом Волинської області за ст. ст. 190 ч.2, 70 ч.4 КК України на 12 років позбавлення волі;

про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким

в с т а н о в и в :

у березні 2021 року до суду надійшла заява засудженого ОСОБА_1 про застосування до нього ст.82 КК України і заміни невідбутої частини покарання більш м`яким.

В судовому засіданні засуджений заяву підтримав та просив її задовольнити, оскільки хоче бути ближче до дому до сім`ї.

Прокурор заперечив проти задоволення заяви, оскільки засуджений не став на шлях виправлення, так як неодноразово вчиняв насильницькі злочини проти статевої свободи, до нього застосовувалося раніше умовно-дострокове звільнення, але він продовжував вчиняти злочини. Досліджені докази та показання свідка свідчать, що він вину не визнає, а відтак не досягнута мета покарання.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши докази у справі, дійшов до такого висновку.

Судом установлено, що ОСОБА_1 30.06.2010р. засуджений вироком Камінь-Каширського районного суду Волинської області за ст. ст. 185 ч.3, 152 ч.2, 186 ч.2, 153 ч.2, 70, 70 ч.4 КК України на 12 років позбавлення волі (а.о.с. 17-18 т.1).

За ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 25.02.2016р. засудженому зараховано в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 07.04. по 27.08.2010р. з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі (а.о.с. 31 т.1).

Засуджений відбуває покарання у виді позбавлення волі з 07 квітня 2010 року, кінцевий строк 18 листопада 2021 року, що видно з його характеристики (а.с. 10).

Комісією Державної установи «Дергачівська виправна колонія (№109) від 27.06.2018р. було відмовлено у застосуванні ст. 82 КК України, як такому, що не став на шлях виправлення, а комісією цієї установи від 03.12.2018р. було відмовлено у застосуванні ст. 81 КК України, як такому, що не довів своє виправлення (а.о.с. 210, 227).

За ухвалами Дергачівського районного суду Харківської області від 25.03.2019р. та 20.07.2020р., було відмовлено у застосуванні ст. 81 КК України (а.о.с. 59-62, 79-82).

Так, засуджений ОСОБА_1 за період відбування покарання в місцях позбавлення волі стягнень не мав, в той час має 24 заохочення за сумлінну поведінку і ставлення до праці. З 15.02.2021р. відбуває покарання у Машівській ВК (№9) характеризується позитивно, не працевлаштований, але виконує роботи із самообслуговування, до виконання робіт з благоустрою установи ставиться з розумною ініціативою, підтримує рівні взаємовідносини з іншими засудженими, адекватно реагує на критику. Відвідує лекції правового характеру, займається самоосвітою, шляхом читання художньої та наукової літератури, до складу секцій самодіяльних організацій не входить, провину визнає, вирок та покарання вважає справедливими, виконавчі листи не надходили, що підтверджується характеристикою, довідкою про стягнення та заохочення (а.с. 10-14).

З дослідженої особової справи засудженого видно, що він залучався до програми «Фізкультура і спорт», «Духовне відродження» та до шахового гуртка (а.о.с. 208-209). Також за час відбування покарання від роботи не відмовлявся та отримував заробітну плату (а.о.с. 43 т.3). Водночас в характеристиці не відображено, що 31.05.2010р. засуджений наніс собі тілесні ушкодження (а.о.с. 21-24), але до відповідальності не притягувався.

З вироку суду вбачається, що ОСОБА_1 вчинив крадіжку, грабіж, два епізоди зґвалтування та два епізоди задоволення статевої пристрасті неприродним способом в стані алкогольного сп`яніння, вину визнавав. Судом стягнуто з засудженого на користь потерпілої 5100 грн (а.о.с. 25-26 т.1).

Згідно довідки ДП «Сільськогосподарське підприємство державної Кримінально-виконавчої служби України (№9)» засуджений прибув до ВК 15.02.2021р., не працює у зв`язку з відсутністю вакантних посад (а.о.с. 144 т.3)

Натомість, як видно з оцінки ризиків складених провідним психологом ОСОБА_2 18.02.2021р., засуджений не вважає себе винним у вчиненому правопорушенні (а.о.с. 135 т.3).

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка психолог ОСОБА_2 показав, що під час спілкування з засудженим, останній повідомив, що зґвалтування не було, оскільки все відбувалося добровільно, а тому саме так ці обставини були викладені у оцінці ризиків.

Засуджений проти цих обставин заперечував та вказав, що він з самого початку визнавав вину, в місцях позбавлення волі постійно працює, претензій до нього адміністрація не має, в даний час не працює, оскільки немає роботи.

Водночас, як видно з ухвали Дергачівського районного суду від 25.03.2019р. в судовому засіданні засуджений пояснював, що фактично не згодний з вироком суду в частині призначеного покарання, а тому направляв апеляційні скарги. Також судом установлено, що він відшкодуванню шкоди уваги не приділяв виконавчі листи не витребувалися (а.о.с. 59-62 т.1).

За правилами п.3 ч.4 ст. 82 КК України, заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можлива після фактичного відбуття засудженим не менше не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила нове умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.

Відповідно до ч.3 ст. 82 КК України, заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно ч.ч.1-2 ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.

Таким чином, однією з головних умов для заміни покарання більш м`яким є доведеність того факту, що засуджений став на шлях виправлення, тобто готовий до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, відшкодування матеріальних збитків, нанесених злочином, каяття у скоєному злочині.

Як видно з матеріалів справи ОСОБА_1 втретє засуджений за вчинення крадіжок та втретє за вчинення статевих злочинів.

Так, дійсно засуджений протягом строку відбування покарання 24 рази був заохочений за сумлінну поведінку та ставлення до праці. Водночас факт, того, що засуджений виконує свої прямі обов`язки та претензій з боку працівників установи до нього немає, свідчить лише про те, що останній виконує їх на підставі закону, оскільки це є прямим обов`язком всіх засуджених,

Разом з тим, хоча з часу ухвалення вироку пройшло більше 10 років, але засуджений свою провину не визнав, що вбачається з оцінки ризиків складених провідним психологом ОСОБА_2 18.02.2021р. (а.о.с. 135 т.3) та підтверджено його показаннями в судовому засіданні, а отже не відбулося позитивних змін в його поведінці, а відтак відсутні підстави вважати, що він готовий до самокерованої правослухняної поведінки та досягнута мета покарання.

Недоведеність виправлення засудженого підтверджується і тим, що хоча з часу ухвалення вироку пройшло більше 10 років, засуджений майже постійно працював в місцях позбавлення волі, але жодних дій на відшкодування шкоди потерпілій, яка становить 5100 грн, що на сьогодні менше мінімальної заробітної плати не вчинив, а запити до суду про направлення виконавчого листа були направлені лише наприкінці 2020 року.

Водночас в судовому засіданні засуджений пояснював, що особисто знає потерпілу, а відтак не був позбавлений можливості для добровільного відшкодування шкоди.

Отже, даючи оцінку доказам у справі, суд поряд з викладеним, приймає до уваги ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, призначене засудженому покарання та його особу в цілому. Разом з тим, хоча засуджений за час відбування покарання сумлінно ставився до праці та від роботи не відмовлявся, але процес виправлення передбачає процес позитивних змін в поведінці засудженого, який суд вважає засуджений не довів, оскільки він більше ніж за 10 років відбування строку покарання не відшкодував потерпілій шкоду, провину у скоєному не визнав, що вбачається з оцінки ризиків та показань психолога. Крім цього, суд враховує, що він раніше двічі звільнявся умовно-достроково, але належних висновків не зробив та продовжував вчиняти злочини, а тому ці обставини в сукупності вказують на те, що засуджений не став на шлях виправлення, а відтак у задоволенні його заяви необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 539 КПК України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_1 про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 7 діб з дня її оголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Машівський районний суд, а засудженим у той же строк з моменту вручення копії судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а у випадку її оскарження, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя С.В.Кравець