Ухвала суду № 95884486, 09.10.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 528/949/20-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2020 року суддя Печерського районного судум. Києва Григоренко І.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних кредитів» про визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), адвокат Зембра Євген Євгенович, звернувся до Гребінківського районного суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних кредитів» (далі - відповідач, «1 Безпечне Агентство Необхідних кредитів») про визнання недійсним договору позики № 6799994 від 21.02.2020 року.

Ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області від 08.09.2020 року матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних кредитів» про визнання договору недійсним передано за підсудністю на розгляд до Печерського районного суду м. Києва.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.

Перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 судом встановлено наступне.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21.02.2020 року між ОСОБА_1 та

ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» було укладено договір позики

№ 6799994, за умовами якого позивач отримав кредит у розмірі 6000 грн. на строк 28 днів. Посилаючись на норми Закону України «Про захист прав споживачів» позивач вважає, що при укладенні вказаного договору були порушені її права як споживача, а тому просить суд визнати недійсним вказаний договір позики.

Так, позовна заява повинна відповідати вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Згідно ч. 4 ст. 175 ЦПК України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Відповідно до ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач посилається на ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» як на підставу звільнення від сплати судового збору, оскільки на думку позивача вона є споживачем у правовідносинах, що склалися між нею та ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів», і ці правовідносини регулюються, зокрема, Законом України «Про захист прав споживачів».

Водночас, суд не погоджується з такою позицією позивача з огляду на наступне.

Із долучених до позову документів вбачається, що 21.02.2020 року між

ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» було укладено договір позики № 6799994, за умовами якого позивач отримав кредит у розмірі 6000 грн. на строк

28 днів. Сторонами також погоджено розмір процентів за користування коштами.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

За змістом п. 22 ч. 1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. п. 1, 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

На дату укладення договору про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» викладена в наступній редакції: цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування» цей Закон не поширюється на договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця.

Відповідно до п. 3 договору позики № 6799994 від 21.02.2020 року кредит надавався строком на 28 днів.

Таким чином, оскільки договір позики № 6799994 від 21.02.2020 року був укладений на строк до одного місяця (28 календарних днів), на нього не поширюється сфера дії Закону України «Про споживче кредитування» та до вказаних відносин не застосовується Закон України «Про захист прав споживачів».

Крім того, згідно змісту оскаржуваного договору, метою його укладення було фактично надання грошових коштів на умовах фінансового кредиту, тобто позивачу було надано фінансовий, а не споживчий кредит і даний договір не є договором про надання споживчого кредиту.

Відтак, правовідносини, що виникли між сторонами за вищевказаним позовом, не є правовідносинами на які поширюється сфера дії Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема, ч. 3 ст. 22 цього закону щодо звільнення позивача від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» визначено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2020 року становить 2102 гривні.

Отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 840,80 грн. за вимогу немайнового характеру та додати до позовної заяви документ про сплату судового збору на наступні реквізити:

Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783

Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.)

Код банку отримувача(МФО): 899998

Рахунок отримувача: UA228999980313181206000026007

Код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу: *;101;__ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку в паспорті); Судовий збір за позовом__ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Печерський районний суд міста Києва (назва суду, де розглядається справа).

Відтак, позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строки їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже, позивачу необхідно усунути недоліки, зазначені у даній ухвалі.

За таких обставин, позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків.

Роз`яснити позивачу, що згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ураховуючи викладене, керуючись ст.ст. 48, 175, 177, 185, 258-259, 260-261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних кредитів» про визнання договору недійсним, - залишити без руху та надати строк для усунення недоліків.

Роз`яснити позивачеві право протягом десяти днів з дня отримання ухвали усунути виявлені недоліки, шляхом подання заяви з додержанням вимог, встановлених ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: І.В. Григоренко