Ухвала суду № 95884368, 29.03.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/7608/21

Провадження № 2/752/6022/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/ про залишення позовної заяви без руху /

29 березня 2021 року Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Машкевич К.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Енержі Сервіс», про стягнення недоотриманої заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із затримкою термінів її виплати, компенсації за затримку розрахунку при звільненні, суддя

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить:

- Стягнути з ТОВ « Енержі Сервіс» на свою користь нараховану , але несплачену заробітну плату за перріод з 01.06.2020р. по 14.09.2020р. в сумі 136765,48 грн.

- Стягнути з ТОВ « Енержі Сервіс» на свою користь компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із затримкою термінів її виплат в сумі 144855,60 грн.

- Стягнути з ТОВ « Енержі Сервіс» на свою користь, компенсації за затримку розрахунку при звільненні в сумі 249970,80 грн.

- Стягнути з ТОВ « Енержі Сервіс» на свою користь витрати на првнису допомогу в розмірі 8200 грн.

Позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.175 та 177 ЦПК України в наступному.

Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до вимог ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно до вимог ст. 2 Закону України «Про оплату праці», до структури заробітної плати входять: 1) Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. 2) Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. 3) Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Крім того, на підставі статті 2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі - Інструкція № 114/8713), розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року N 2614-XII «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

До фонду додаткової заробітної плати, зокрема, відносяться оплата за невідпрацьований час, оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством. (п. 2.2.12. Інструкції № 114/8713)

При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції № 114/8713, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

Таким чином, компенсація за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою. Тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а тому за відповідні вимоги працівники-позивачі повинні сплачувати судовий збір у порядку, встановленому законом.

Такого висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30.01.2019 р. у справі № 910/4518/16, у якій погодилася з попередніми правовими позиціями Верховного суду України, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не належать до вимог, за пред`явлення яких до роботодавця працівники-позивачі були звільнені від сплати судового збору, а отже підлягають оплаті судовим збором.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Як вбачається із тексту позовної заяви позивч просить суд стягнути з відповідача компенсацію за затримку розрахунку при звільненні на загальну суму 248970,80 грн., а тому позивач повинен сплатити судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімум на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, як за позов майнового характеру.

Виходячи з вищевикладеного, позивачу необхідно сплатити судовий збір в розмірі 2489,71 грн.

Разом з тим, грошова компенсація завтрату частини зарорбітної плати у зв`язку із затримкою термінів її виплати, входить до складу фонду оплати праці, а тому при пред`явленні зазначених вимог позивачі звільняються від сплати судового збору

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов`язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору, не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві або залишення заяви без розгляду.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху та строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В :

Позовну заяву заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Енержі Сервіс», про стягнення недоотриманої заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із затримкою термінів її виплати, компенсації за затримку розрахунку при звільненні - залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення копії ухвали.

Ухвала в частині визначення розміру судового збору може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання.

Суддя: К.В.Машкевич