Рішення № 95883253, 04.03.2021, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/78/21

Провадження №2-а/367/186/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

04 березня 2021 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого - судді Кравчук Ю.В.,

за участю:

секретаря судових засідань - Бичок Т.П.,

представника позивача - Ковбаси В.М.,

представника відповідача - Келеберденка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративний позов ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про скасування постанови у справі про порушення митних правил №1789/10000/20 від 24 грудня 2020 року про накладення адміністративного стягнення, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулась до суду через свого представника з даним адміністративним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 24 грудня 2020 року Київська митниця Держмитслужби здійснила розгляд протоколу про порушення митних правил № 1798/10000/20 від 20.11.2020, складеного щодо ОСОБА_1 , як особи, що притягується до відповідальності. За результатом розгляду протоколу про порушення митних правил, з урахуванням наявних у справі матеріалів, в тому числі, письмових пояснень від ОСОБА_1 , а також наданих усних пояснень її представника адвоката Ковбаси В.М., Київська митниця Держмитслужби винесла постанову, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України (далі - МК України), та накладено штраф в розмірі 84 404,28 грн. Згідно із оскаржуваною постановою від 24.12.2020, ОСОБА_1 шляхом заявлення в митній декларації від 04.11.2020 №UA100050/2020/225417, поданій до Київської митниці Держмитслужби для розмитнення здійсненої поставки товару на користь одержувача ТОВ «Ексімкарготрейд», неправдивих відомостей про код товару згідно з УКТ ЗЕД, вчинено дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

Представник позивача вказує, що суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, передбачає наявність прямого умислу на ухилення від сплати митних платежів, однак, в даному випадку умисел ОСОБА_1 Київською митницею Держмитслужби не встановлений.

Стверджує про те, що зазначення невірного коду товару в декларації не може бути доказом того, що дії позивача були направлені на несплату митних платежів у формі прямого умислу, оскільки, сплата митних платежів є обов`язком одержувача товару, а не митного брокера, яким здійснюється його митне оформлення. При цьому, декларування товару здійснювалось на підставі наявної у товаросупровідних документах інформації про товар.

Однак, як вказує позивач, у даному випадку мав місце складний випадок класифікації товару, адже 05 листопада 2020 року уповноваженою особою підрозділу митного оформлення до відділу кодування та класифікації товарів (у м. Києві та м. Бориспіль) управління адміністрування митних платежів, митної вартості та митно-тарифного регулювання Київської митниці Держмитслужби направлено запит від 05.11.2020 №225417, з метою перевірки правильності класифікації зазначеного вище товару згідно з УКТ ЗЕД, тобто до осіб зі спеціальними знаннями, та 06 листопада 2020 року відділом класифікації товарів прийнято рішення про визначення коду УКТ ЗЕД.

Також, позивач зазначає, що ст. 485 МК України не містить такої умови для застосування санкцій до особи, як неправильне застосування коду товару в митній декларації чи неправильне визначення коду товару, а зміна коду товару не є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Крім того, звертає увагу на те, що заявлення у митній декларації відомостей про код товару згідно з УКТ ЗЕД не є безумовною підставою для митного оформлення товару та визначення розміру митних платежів, виходячи саме із заявленого позивачем коду товару.

Таким чином, як вказує позивач, заявлення позивачем у митній декларації невірного коду товару згідно з УКТ ЗЕД не є діями, що спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

Більше того, на переконання позивача, спірну постанову було прийнято на підставі протоколу про порушення митних правил, складеного з порушенням строку, встановленого в ч.2 ст.254 КУпАП, а саме не протягом 24 годин з моменту виявлення особи, тобто прийняття рішення від 06 листопада 2020 року про визначення коду товару, а лише 20 листопада 2020 року.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач просить скасувати постанову у справі про порушення митних правил № 1789/10000/20 від 24 грудня 2020 року про накладення адміністративного стягнення, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст. 485 Митного Кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 84404,28 гривень. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби, місцезнаходження: 03124, місто Київ, вулиця Вацлава Гавела, будинок 8-А м. Київ, код ЄДРПОУ 43337359 на користь ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

11 січня 2021 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про скасування постанови у справі про порушення митних правил №1789/10000/20 від 24 грудня 2020 року про накладення адміністративного стягнення, та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

03 лютого 2021 року до суду надійшов відзив Київської митниці Держмитслужби на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач просить відмовити повністю у задоволенні поданої позовної заяви. Обґрунтовуючи відзив, представник відповідача вказує, що декларантом ОСОБА_1 перед подачею митної декларації 04 листопада 2020 року №UA100050/2020/225417, не було реалізоване своє право на проведення фізичного огляду товарів з метою визначення відомостей, необхідних для правильного визначення коду УКТ ЗЕД.

Також, як вказує представник відповідача, відповідно до службової записки м/п «Київ-центральний» від 19.11.2020, різниця між митними платежами, заявленими в митній декларації від 04.11.2020 №UA100050/2020/225417, та платежами, які повинні сплачуватись із врахуванням винесеного Рішення про визначення коду товару №КТ- UA100000-0209-2020 від 06.11.2020, становить 28 134, 76 гривень, що, на переконання представника відповідача, спростовує твердження позивача про те, що зміна коду товару не є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Також, представник відповідача не погоджується із твердженням позивача про те, що мав місце складний випадок класифікації товарів, так як в даному випадку додаткові документи на надавались, експерти, що мають спеціальні знання, не залучались, дослідження не проводились, а посадові особи, які приймали рішення про визначення коду товару №КТ- UA100000-0209-2020 від 06.11.2020 не мають будь-яких спеціальних знань.

З приводу наявності суб`єктивної сторони правопорушення, представник відповідача зазначив, що позивачем рішення про коригування митної вартості не оскаржувалось, додаткові документи не надавались, що, на його переконання, свідчить про те, що ОСОБА_1 знала про правильну класифікацію декларованого товару, але з метою зменшення митних платежів, заявила описання товару, що підпадає під код УКТ ЗЕД з меншою ставкою мита.

Щодо посилань позивача на допущені порушення при складенні протоколу про порушення митних правил, представник відповідача вказав, що службовою запискою від 19.11.2020 №7.8.-28.4-09/2719 посадовій особі, яка складала протокол про порушення митних правил №1789/10000/20 надано інформацію щодо недоборів митних платежів на суму 28134, 76 гривень, при цьому, протокол про порушення митних правил складено 20.11.2020, тобто порушень законодавства під час складання протоколу не було.

02 лютого 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача, не погоджуючись із відзивом, вказує, що ОСОБА_1 під час декларування товарів за митною декларацією від 04.11.2020 №UA10050/2020/225417 заявила за встановленою формою митної декларації точні відомості про товари і вказана обставина відповідачем не спростована.

Представник позивача вказує про те, що відповідачем не наведено обґрунтування самовільної зміни назви декларованого товару.

Також, представник позивача вказує, що невірне визначення ОСОБА_1 коду товару згідно із УКТ ЗЕД в митній декларації від 04.11.2020 №UA10050/2020/225417 за умови відсутності складного випадку класифікації не дає право накладати на ОСОБА_1 штраф, визначений ст.485 МК України.

Представник позивача зазначає, що з рішенням про коригування митної вартості ОСОБА_1 не погодилася, а не оскаржувала його лише тому, що не отримувала. У той же час, ТОВ «Ексімкарготрейд», як власник товарів, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби з вимогам про визнання протиправними та скасування рішення Київської митниці Держмитслужби про визначення коду товару від 06.11.2020 №КТ-UA10000-0209-2020 та картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA100050/2020/00288.

Також, як вказує представник позивача, відповідач не пояснює жодним чином, чому наявний розрив у часі між складанням рішення про визначення коду товару від 06.11.2020 №КТ-UA10000-0209-2020 та складанням протоколу про порушення митних правил щодо ОСОБА_1 .

Крім того, представник позивача вказує, що у відзиві не спростовано доводів, викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи, дослідивши письмові докази у справі, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Київської митниці Держмитслужби від 24 грудня 2020 року №1789/10000/20 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 84 404,28 гривень.

Згідно із вказаною постановою, ОСОБА_1 шляхом заявлення в митній декларації від 04.11.2020 №UA100050/2020/225417, поданій до Київської митниці Держмитслужби для розмитнення здійсненої поставки товару на користь одержувача ТОВ «Ексімкарготрейд», неправдивих відомостей про код товару згідно з УКТ ЗЕД, вчинено дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

Відповідно до ч.1 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Згідно із ч.6 ст.257 МК України, умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із пп.г п.5 ч.8 ст.257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: відомості про товари - код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 декларування товару здійснювалось на підставі наявної у товаросупровідних документах інформації про товар, а саме: зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 22.07.2020, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 07.09.2020, рахунку-фактури (інвойсу) № ELM20200729 від 11.09.2020, пакувального листа б/н від 11.09.2020, коносаменту № QFL20090791 від 24.09.2020, сертифікату про походження товару № 20С3703А1599/0003 від 29.09.2020, декларації про відповідність № 10/20 від 28.08.2020, Технічного опису «Тампон-зонд, EximLab, в пробірці, віскоза, пластик, стерильний, 12x150 мм»; Технічних вимог «Тампон-зонд, EximLab, в пробірці, віскоза, пластик, стерильний, 12x150 мм»; Технічних даних композиційного матеріалу з пластику «Тампон-зонд, EximLab, в пробірці, віскоза, пластик, стерильний, 12x150 мм»; Протоколу випробування «Тампон-зонд, в пробірці, віскоза, пластик, стерильний, 12x150 мм».

Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами УКТЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про митний тариф України».

У митній декларації від 04.11.2020 №UA100050/2020/225417 ОСОБА_1 задекларовано товари як: «Вироби з полімерних матеріалів (поліпропилен, полістирол, виготовлено литтям) для медичного використання Тампон-зонд EximLab, в пробірці, віскоза, пластик, стерильний, 12х150 мм - 540 000 шт. Торгова марка EximLab Виробник - ТОВ «Ексімкарготрейд» на виробничих ділянках ZIBO ELAB MEDICAL No. 1519, West Dianchang Road, Zhoucun District 255300, Zibo City» за кодом 3926909790 із заявленням митної вартості цих товарів у розмірі 657 354, 30 гривень та нараховані митні платежі (ставка мита 0%, ПДВ 7%) в розмірі 46014, 80 гривень.

Згідно із рішенням про визначення коду товару від 06.11.2020 №КТ-UA100000-0209-2020, прийнятого Відділом кодування та класифікації товарів (у м. Києві та Київській області), заявлені у митній декларації від 04.11.2020 №UA100050/2020/225417 товари мають класифікуватись за кодом 5601229000 згідно з УКТ ЗЕД як «Тампон-зонд EximLab з віскозної вати з пластиковим аплікатором у пробірці, стерильний, 12х150 мм. Торгова марка EximLab.».

Відповідно до службової записки Митного посту «Київ-центральний» від 19.11.2020 №7.8-28.4-09/2719, різниця суми митних платежів, які підлягали сплаті за митною декларацією від 04.11.2020 №UA100050/2020/225417, та сплачених митних платежів згідно винесеного класифікаційного рішення №КТ-UA100000-0209-2020 від 06.11.2020, становить 28 134, 76 гривень.

Згідно ч.4 ст. 69 МК України, у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Частиною 2 ст. 264 МК України встановлено, що митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом із митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, установлених цим Кодексом, декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною 3 статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Відповідно до ч.8 ст.264 МК України, з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Згідно із ст.266 МК України декларант зобов`язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу митного органу пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу Х цього Кодексу; 5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Частиною 1 ст.485 МК України передбачено, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Зі змісту диспозиції ст.485 МК України випливає, що суб`єктивна сторона складу вказаного порушення обумовлює вчиненням декларантом умисних дій у вигляді, зокрема, заявлення неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та особливою метою - ухилення від сплати митних платежів.

Тобто, особа при вчиненні правопорушення, передбаченого ст.485 МК України повинна: усвідомлювати, що вона заявляє в митній декларації відомості, які є неправдивими чи надає неправдиві документи; усвідомлювати, що її дії призведуть до ухилення від сплати митних платежів; усвідомлювати, що таке ухилення від сплати митних платежів буде неправомірним; особа повинна бажати настання наслідків своїх дій, а саме зменшення розміру митних платежів чи ухилення від їх сплати, оскільки це випливає із мети правопорушення.

Усі ці ознаки характерні для умисної форми вини. Правопорушення, передбачене ст.485 МК України не може бути вчинене з необережності.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 20.03.2018 у справі 640/7258/17, відповідно до якої для притягнення до відповідальності, згідно статті 485 Митного кодексу України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу. При цьому, статтею 485 МК України передбачено наявність спеціальної протиправної мети неправомірного звільнення від сплати чи зменшення розміру сплати митних платежів, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки необережно не можливо заявити неправдиві відомості.

Віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, згідно Митного кодексу України здійснюється митними органами з метою встановлення достовірних відомостей про товари та їх відповідності опису класифікаційних групувань УКТЗЕД.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 69 Митного кодексу України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТЗЕД.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 69 Митного кодексу України під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо. Штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв`язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються митними органами виключно у разі, якщо прийняте митним органом рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Таким чином, факт невідповідності заявленого позивачем в декларації коду товару, коду, визначеному в подальшому митницею, сам по собі не може являтися доказом того, що дії декларанта були направлені на умисну недоплату податків та зборів.

Як встановлено судом, декларування товару позивачем здійснювалося у відповідності до вимог ст.ст. 257, 264 Митного кодексу України, на підставі наявної у товаросупровідних документах інформації про товар.

Разом з тим, відповідно до диспозиції ст.485 Митного кодексу України передбачена відповідальність саме за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД, а не безпосередньо за неправильне визначення такого коду.

Відповідно до «Інструкції про порядок заповнення митних декларації на бланку єдиного адміністративного документу», затвердженої наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 року №651(зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 року за №1372/21684) декларант зобов`язаний заявити точні відомості про товар у митній декларації.

Тобто, декларант зобов`язаний заявити точні відомості про товари, які мають містити достатній перелік інформації для їх розпізнання та однозначного віднесення до коду згідно з УКТЗЕД у кількості знаків, визначеній правилами заповнення графи 31 МД для відповідного митного режиму та особливостей переміщення, згідно з основними правилами інтерпретації УКТЗЕД.

При цьому, орган доходів і зборів зобов`язаний здійснювати перевірку правильності класифікації товарів згідно УКТЗЕД та у разі виявлення порушень правил класифікації товарів має право самостійно класифікувати заявлені товари і його рішення з даних питань є обов`язковим для митних цілей. Само по собі порушення правил класифікації товарів не є самостійним складом адміністративного правопорушення, тобто не є окремим видом порушення митних правил, за які встановлена адміністративна відповідальність.

Неправильне визначення позивачем коду товару згідно з УКТЗЕД відбулось у складному випадку класифікації товарів, оскільки потребувало додаткової інформації та спеціальних технічних знань, що вбачається виходячи із направлення відомостей про товар митницею до відділу кодування та класифікації товарів.

Таким чином, сам факт помилки у визначенні коду за УКТ ЗЕД без зазначення неправдивих відомостей, необхідних для визначення цього коду, не може бути безумовним доказом вчинення правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.

З досліджених матеріалів справи, а також наданих сторонами письмових доказів суд приходить до висновку, що позивачем у поданій декларації не було зазначено неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД, а також не було надано документів, які б містили невірні відомості. Отже, згідно із положенями ч.5 ст.69 та ст.485 МК України дії позивача не містять складу адміністративного правопорушення. Також, у матеріалах адміністративної справи відсутні докази на підтвердження того, що дії ОСОБА_1 були спрямовані саме на умисне зменшення розміру митних платежів у формі прямого умислу.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи 06.11.2020 ОСОБА_1 була подана нова декларація №UA100050/2020/225505, за якою товар цього ж дня випущений у вільний обіг зі сплатою митних платежів відповідно до винесеного класифікаційного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до ч. 1 ст. 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Згідно ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є, в тому числі, відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, при цьому права громадян не можуть бути скасовані.

У відповідності до ч.1 ст. 5 КАС встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ( ст. 7 КУпАП).

Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позивач не вчинив жодних умисних дій щодо неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, що є обов`язковою ознакою складу правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, тобто відсутня суб`єктивна сторона правопорушення, тому з урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ст.485 Митного кодексу України, а тому оскаржувана постанова від 24 грудня 2020 року №1789/10000/20 підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, тому з Київської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 69, 257, 264, 485, 489, 498 МК України, ст.ст. 2, 4-5, 7-10, 72-78, 241-245, 286 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про скасування постанови у справі про порушення митних правил №1789/10000/20 від 24 грудня 2020 року про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову у справі про порушення митних правил №1789/10000/20 від 24 грудня 2020 року, винесену т.в.о. заступника начальника Київської митниці Держмитслужби України Стояновським А.О. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачене ст.485 Митного кодексу України, а провадження у справі про порушення митних правил закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України.

Стягнути з Київської митниці Держмитслужби (адреса місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 8-А, код ЄДРПОУ 43337359) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.В. Кравчук