Ухвала суду № 95881254, 23.03.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/15699/16-ц

Провадження № 4-с/127/122/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі: головуючого судді Жмудя О.О., при секретарі Пророк О.С.,

за участі: представників скаржника ОСОБА_1 , Масюти А.С..

державного виконавця Заверухи Ж.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_2 на дії та рішення державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління у Вінницькій області Пращука В.В., заінтересовані особи: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася в суд із скаргою на дії та рішення державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління у Вінницькій області Пращука В.В., заінтересовані особи: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Вимоги, викладені в скарзі, мотивовано тим, що на виконанні у ЦВ ДВС м. Вінниці знаходиться виконавчий лист, виданий за рішенням Вінницького міського суду від 05 грудня 2016 року у справі № 127/15699/16 -ц про стягнення з ОСОБА_2 збитків на користь позивачів.

11.10.2019 року ОСОБА_2 отримала лист від державного виконавця Пращука В.В., в якому наводиться текст резолютивної частини «постанови про відкриття виконавчого провадження» у редакції від 28.08.2019 року щодо стягнення з ОСОБА_2 всієї суми заборгованості на користь ОСОБА_4 . Такого рішення суду не існує. Це свідчить про те, що ОСОБА_5 створено та видано документ, що містить неправдиві дані.

28.08.2019 року державний виконавець Пращук В.В. своєю постановою змінив резолютивну частину «постанови про відкриття виконавчого провадження» на текст, що хоч і відповідає рішенню суду, проте вся сума боргу стягується на користь однієї особи ОСОБА_4 , а інший позивач - ОСОБА_3 , виконавчого листа не отримував та заяви про відкриття виконавчого провадження не подавав, проте він зазначений у даній постанові - як стягувач.

Тепер (після зазначених змін від 28.08.2019 р.) у резолютивній частині постанови ДВС передбачено стягнення коштів з ОСОБА_2 на користь двох фізичних осіб. Однак, у виконавчому документі не зазначено, в якій частині необхідно виконати рішення щодо кожного стягувача та державний виконавець Пращук В.В. продовжує користуватись незаконною вимогою про стягнення всієї суми заборгованості на користь одного стягувача ОСОБА_4

28.08.2019 року по суті відбулась повна зміна всієї резолютивної частини постанови, тобто видана нова постанова про відкриття виконавчого провадження, якою змінено вимоги до виконання ОСОБА_2 рішення суду, відбулось винесення нової постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій стягувачем залишилась ОСОБА_4 та додано в якості стягувача ОСОБА_3 . Таким чином, постанова від 24.02.17 року про відкриття виконавчого провадження набула іншого вигляду, з урахуванням змін, які вніс в неї державний виконавець Пращук В.В.

Яка частка у сумі заборгованості підлягає до стягнення на користь кожного з стягувачів, на даний момент не визначено. Відсутня заява іншої особи - ОСОБА_3 та його частка не визначена.

Таким чином, державний виконавець Пращук В.В. вчинив ряд порушень ЗУ «Про виконавче провадження».

ОСОБА_2 зверталась із адміністративним позовом до Вінницького окружного адміністративного суду про визнання незаконними дій державного виконавця , і позов було частково задоволено. Проте Сьомий апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 19.02.2020 року дане рішення скасував та закрив провадження у справі.

Тому, ОСОБА_2 змушена знову звернутись зі скаргою на дії державного виконавця в порядку ЦПК України.

В судовому засіданні представники скаржника ОСОБА_2 – ОСОБА_1 , ОСОБА_6 скаргу підтримали, посилаючись на обставини, викладені в ній. Просили задовольнити скаргу у повному обсязі.

Старший державний виконавець Центральний відділ державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Заверуха Ж.А. в судовому засіданні щодо вирішення скарги поклалась на розсуд суду.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись завчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05.12.2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 збитки в розмірі 213 690,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 2 136,91 грн. судового збору.

21.02.2017 року Вінницьким міським судом Вінницької області видано виконавчий лист №127/15699/16-ц, з виконання заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05.12.2016 року.

Постановою старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 24.02.2017 року відкрито виконавче провадження № 53469289 з виконання виконавчого листа № 127/15699/16-ц, виданого 21.02.2017 року Вінницьким міським судом Вінницької області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 збитків в розмірі 213 690 грн. та 2136,91 грн. судового збору.

Постановою старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 28.08.2019 року виправлено помилку у процесуальному документі, а саме, у постанові про відкриття виконавчого провадження № 53469289 від 24.02.2017 року замінено резолютивну частину постанови на «стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 збитків в розмірі 213 690 грн. та 2136,91 грн. судового збору».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими Законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Обов`язки і права виконавців, обов`язковість вимог виконавців визначені ст. 18 Закону «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно із ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Враховуючи вище викладене, державний виконавець має право внести зміни у постанову на підставі абз.3 ч.3 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», а тому, постанова державного виконавця про виправлення помилки у процесуальному документі від 28.08.2019 є правомірною та такою, яка винесена відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Окрім того, суд не приймає до уваги твердження представників скаржника про те, що державний виконавець не мав права виносити постанову про відкриття провадження від 24.02.2017 року, а мав повернути стягувачу виконавчий документ, оскільки він не відповідає вимогам, передбаченим ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки 21.02.2017 року Вінницьким міським судом Вінницької області було видано виконавчий лист № 127/15699/16-ц відповідно до резолютивної частини заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05.12.2016 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Стаття 129-1 Основного Закону України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч.1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Отже, гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.14р. №6, при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.11 Закону), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч. 7 ст. 12).

Таким чином, суд вважає, що державні виконавці Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області при винесенні постанов від 24.02.2017 року та від 28.08.2019 року діяла правомірно у відповідності із своїми повноваженнями та правами, передбаченими Законом України «Про виконавче провадження».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що прав, свобод та інтересів ОСОБА_2 старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Пращуком В.В. при вчиненні виконавчих дій не порушено, а тому підстав для задоволення скарги немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 129-1 Конституції України, ст.ст. 5, 18, 26, 28, 63, 74 Закону України «Про виконавче провадження», п. 3 Постанови Пленуму Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.14р. №6, ст.ст. 447-451 ЦПК, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії та рішення державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління у Вінницькій області Пращука В.В., заінтересовані особи: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 29.03.2021 року.

Суддя О.О. Жмудь