Рішення № 95879965, 18.03.2021, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/21/2021

145/1941/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2021 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Шепеля К.А.,

за участі секретаря Буга Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 1 Жмеринського міськрайонного суду справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , державного реєстратора Тиврівської селищної ради Тиврівського району Вінницької області Кіосака Ігоря Олександровича, Тиврівської селищної ради Тиврівського району Вінницької області - про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, -

приходить до такого.

Позиція позивача

Представник позивача ОСОБА_2 , адвокат Киришов О.В., звертається до суду з цим позовом, в якому просить скасувати запис, вчинений державним реєстратором Тиврівської селищної ради Кіосаком І.О. 7 листопада 2018 року, про державну реєстрацію права власності на будівлю розвантажувального майданчика, означену в технічному паспорті літ. «А», з прибудовою «а», загальною площею 205,2 кв. м, по АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 , а також стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до рішення державного реєстратора Тиврівської районної державної адміністрації, який на даний час є державним реєстратором Тиврівської селищної ради Вінницької області, 7 листопада 2018 року проведено державну реєстрацію права власності на будівлю розвантажувального майданчика по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .

Вказана будівля у 1984 році збудована колгоспом ім. Свердлова с. Ворошилівка Тиврівського району та в подальшому перейшла у власність до правонаступника КСП «Ворошилівське». Позивач в порядку спадкування набув право власності на майновий пай члена КСП «Ворошилівське» та є співвласником цього майна, а тому рішенням державного реєстратора порушено його право на зазначене нерухоме майно. Стверджує, що жодних рішень про передачу будівлі розвантажувального майданчика ОСОБА_3 не приймалося та вказане майно йому не передавалось, а тому і підстав для реєстрації за ним права власності на це майно не було. Рішенням державного реєстратора порушено права позивача, оскільки він теж має право на виділ його в натурі. Належним способом захисту права позивача вважає не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації, а скасування запису про проведену державну реєстрацію, оскільки рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію.

На підтвердження своїх позовних вимог надав копії майнових сертифікатів, копію свідоцтва про право на спадщину за законом, копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на будівлю розвантажувального майданчика.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позов підтримує, просить задовольнити з викладених в ньому підстав. Зазначає, що грошей за свою частку паю не отримував, майном не користується. Судові витрати просить залишити за ним.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Киришов О.В. підтримує свого довірителя та пояснює, що коли позивач поцікавився нерухомим майном, оскільки захотів отримати вартість майнового маю, то виявилось, що воно повністю зареєстроване за ОСОБА_3 .. При зверненні позивача до державного реєстратора Кіосака І.О. виявилось, що реєстраційна справа на дане майно в паперовому вигляді відсутня, і в електронному вигляді сканованих копій документів з приводу реєстрації майна немає. Позивач вважає, що реєстрація проведена незаконно, а право на виділ майна в натурі порушеним. Незаконність реєстрації полягає в наступному: по-перше відсутнє рішення загальних зборів членів КСП про передачу майна відповідачу ОСОБА_3 , порушена процедура передачі майна; по-друге на майновому сертифікаті ОСОБА_3 відсутня відмітка про виділ йому всього майна, що обов`язково мало б бути зазначено, відповідно до діючого Порядку реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; по-третє відсутній акт передачі від КСП «Ворошилівське» до ОСОБА_3 .. Все це в сукупності, на думку позивача, мало б унеможливити державну реєстрацію права власності на будівлю розвантажувального майданчика за ОСОБА_3 .

Вважає права позивача порушеними, оскільки він є таким же власником майна, як і відповідач.

Зазначає, що оскільки відповідач ОСОБА_3 не виконав ухвалу від 10 січня 2020 року, якою його було зобов`язано надати протокол загальних зборів членів КСП «Ворошилівське» №3 від 4 липня 2001 року та акт приймання - передачі нерухомого майна від 22 липня 2002 року, то є підстави вважати, що дані документи не існують.

Позиція відповідачів

Відповідач ОСОБА_3 надіслав до суду відзив, у якому просив у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що викладені позивачем обставини є надуманими та неправдивими. Державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу, або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Для державної реєстрації права власності на будівлю розвантажувального майданчика державному реєстратору були надані всі передбачені законодавством документи, а саме: свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП від 10 липня 2002 року серії ВІ ХІХ 001257; акт приймання - передачі нерухомого майна власників майнових паїв з КСП «Ворошилівське» членам спілки співвласників бувшого КСП «Ворошилівське» віцд 22 липня 2002 року з відміткою про передачу йому у власність будівлі розгрузочної площадки, вартістю 3360 грн, разом з земельною ділянкою розміром 0,07 га; Протокол №3 Загальних зборів співвласників майна реорганізованого КСП «Ворошилівське» від 4 липня 2001 року, в якому зазначені, прийняті співвласниками рішення, зокрема про видачу майна в рахунок майнових паїв. Реєстрація проведена законно. Фактично розвантажувальний майданчик перебуває у його власності з липня 2002 року, що підтверджується актом приймання - передачі нерухомого майна власників майнових паїв з КСП «Ворошилівське» членам спілки співвласників бувшого КСП «Ворошилівське» та свідоцтвом про право власності на майновий пай від 10 липня 2002 року. Зазначив, що на виконання ухвали надасть в підготовче судове засідання протокол загальних зборів членів КСП «Ворошилівське» №3 від 4 липня 2001 року та акт приймання - передачі нерухомого майна від 22 липня 2002 року.

В підготовче судове засідання не з`явився, ухвалу суду не виконав.

Відповідач ОСОБА_4 надіслав до суду відзив, у якому не вважає себе належним відповідачем, оскільки державна реєстрація була проведена державним реєстратором Тиврівської РДА, а на даний час такої посадової особи не існує. Тиврівську селищну раду вважає також неналежним відповідачем, оскільки вона немає жодного відношення до вчинених реєстраційних дій. Вимоги позивача вважає безпідставними, оскільки державна реєстрація права власності на нерухоме майно номер 28780337 проведена з дотриманням чинного, на час її вчинення, законодавства. Державному реєстратору були подані свідоцтво про право на майновий пай члена КСП від 10 липня 2002 року та акт приймання - передачі майна власників майнових паїв з КСП «Ворошилівське» членам спілки співвласників колишнього КСП «Ворошилівське». Справу просить розглядати за його відсутності, в задоволенні позову відмовити.

Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання

Позовна заява 21 листопада 2019 року надійшла до Тиврівського районного суду Вінницької області (а.с.1).

Відповідно до ухвали судді Тиврівського районного суду від 26 листопада 2019 року, суддя Кіосак Н.О. заявила самовідвід, в зв`язку з тим, що відповідач у справі ОСОБА_4 її рідний брат (а.с.26).

Справу передано на розгляд судді Мазурчаку А.Г., який 3 грудня 2019 року виніс ухвалу про свій відвід від розгляду справи, в зв`язку з тим, що відповідач ОСОБА_4 рідний брат його дружини, судді Кіосак Н.О. (а.с.27-28).

Розпорядженням в.о. голови суду Кіосак Н.О. від 6 грудня 2019 року №2 справу передано на розгляд до Жмеринського міськрайонного суду (а.с.35).

Справа надійшла на розгляд судді Шепелю К. А. 19 грудня 2019 року (а.с.38).

Запит щодо місця реєстрації відповідача ОСОБА_3 направлено 23 грудня 2021 року(а.с.39), відповідь на запит надійшла 28 грудня 2019 року(а.с.40).

Ухвалою від 10 січня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання у справі на 21 лютого 2020 року (а.с.42).

Відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позову та доданими до нього документами, проте конверт, який направлявся відповідачу ОСОБА_4 повернувся до суду, із відміткою на довідці Укрпошти "за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с.50).

Відповідач ОСОБА_3 надіслав до суду відзив на позовну заяву (а.с. 73-76).

З Тиврівської районної державної адміністрації 6 березня 2020 року надійшло повідомлення, згідно з яким державний реєстратор Кіосак І.О. звільнений 7 лютого 2020 року, відповідно до розпорядження голови Тиврівської РДА від 26 листопада 2019 року №303 Про впорядкування структури Тиврівської РДА та наказу про звільнення від 7 лютого 2020 року №5 (а. с. 79-82).

Згідно з довідкою секретаря судового засідання, справа знята з розгляду 24 березня 2020 року, в зв`язку з карантинними обмеженнями та призначена на 29 квітня 2020 року (а.с.84).

Суддя Шепель К.А. відповідно до наказу від 27 квітня 2020 року №116 перебував у щорічній основній відпустці з 28 квітня 2020 року по 8 травня 2020 року (а.с.86).

Від відповідача ОСОБА_3 21 травня 202 року надійшла заява про розгляд справи у його відсутність (а.с.87).

Ухвалою суду від 22 травня 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд на 30 липня 2020 року (а.с.89).

30 липня 2020 року судове засідання відкладено в зв`язку з неявкою представника позивача на 19 серпня 2020 року (а.с.94).

Відповідно до ухвали суду від 19 серпня 2020 року уточнено анкетні дані відповідача ОСОБА_4 , державного реєстратора Тиврівської селищної ради Тиврівського району Вінницької області (а.с. 105).

На підставі розпорядження Тиврівської селищної ради Тиврівського району від 14 лютого 2020 року №3 ОСОБА_4 призначено з 19 лютого 2020 року на посаду державного реєстратора (а.с.107).

Судове засідання 22 грудня 2020 року відкладено для залучення належного відповідача (а.с.121).

Справа знята з розгляду 3 лютого 2021 року, в зв`язку з перебуванням судді на лікарняному (а.с.123).

Тиврівській селищній раді електронною поштою направлено судову повістку про виклик в судове засідання на 18 березня 2021 року (а.с.127).

Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин

Досліджуючи питання права, що лежать в основі спору, судом установлено, що 15 червня 2016 року позивач ОСОБА_2 успадкував від матері ОСОБА_6 право власності на майновий пай члена КСП «Ворошилівське» с. Ворошилівка Тиврівського району (а.с.10) та отримав Свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат) серії ВІ ХІХ №001010, виданий 17 липня 2019 року Ворошилівською сільською радою, на частку в розмірі 0,24 відсотка в сумі 2088 грн, загальна вартість якого становить 870074 грн (а.с.9).

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП (майнового сертифікату) серії ВІ ХІХ №001257, виданого 17 липня 2019 року Ворошилівською сільською радою ОСОБА_3 , розмір його пайового фонду від загального складає 10941 грн, або 1,25 відсотків (а.с.11).

Згідно з витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, державний реєстратор Тиврівської РДА Кіосак І.О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43898473 від 7 листопада 2018 року, провів державну реєстрацію права власності на будівлю розвантажувального майданчика «А», прибудова «а», загальною площею 205,2 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_3 (а.с.11).

Відповідно до копії технічного паспорта на громадську будівлю, будівля розвантажувального майданчика, що по АДРЕСА_1 , складається з 4 складських приміщень, загальною площею 205,2 кв.м (а.с14-18).

Відповідач ОСОБА_4 являється державним реєстратором Тиврівської селищної ради Тиврівського району Вінницької області, відповідно до переліку суб`єктів державної реєстрації у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Вінницької області станом на 1 липня 2020 року (а.с.102).

На підставі розпорядження Тиврівської селищної ради Тиврівського району від 14 лютого 2020 року №3 ОСОБА_4 призначено з 19 лютого 2020 року на посаду державного реєстратора (а.с.107).

Суддею Тиврівського районного суду Вінницької області 25 вересня 2019 року винесено рішення про задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ПП «Поточани» про усунення перешкод в користуванні майном (а.с.128-130), яке відповідно до постанови Вінницького апеляційного суду від 20 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ПП «Поточани» про усунення перешкод в користуванні майном - відмовлено (а.с.131-133)

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, постанову Вінницького апеляційного суд від 18 лютого 2020 року, залишено без змін ( а.с.135-142).

Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Надані учасниками справи докази прийняті судом до уваги, підстав для їх відхилення не вбачається.

Юридична кваліфікація встановлених обставин

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до закону № 175/97-ЕР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, має право безпосередньо звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не забороненім законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним.

Згідно з статтею 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» майно колективного підприємства належить його членам на праві спільної часткової власності.

Частинами першою, другою статті 358 ЦК України, встановлено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Пунктами 9,16 «Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств», затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року №62 встановлено, що виділення зі складу пайового фонду майна в натурі окремим власникам, за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється згідно із затвердженою загальними зборами власників майнових паїв структурою пайового фонду, конкретним майном за згодою співвласників, та не інакше, як на підставі рішення зборів власників майнових паїв.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 являється співвласником майна КСП «Ворошилівське» відповідно до майнового сертифікату серії ВІ ХІХ №001010 від 17 липня 2019 року, виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину від 15 червня 2016 року (а.с.9,10).

Частиною першою статті 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно преамбули Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", цей Закон регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заявник - це власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

В судовому засіданні також встановлено, що відповідач ОСОБА_3 має право на пайовий фонд майна КСП «Ворошилівське» с.Ворошилівка Тиврівського району у розмірі 10942 грн, або 1,25 відсотка, що підтверджено копією майнового сертифікату від 10 липня 2002 року серії ВІ ХІХ №001257, проте доказів законності рішення державного реєстратора Тиврівської РДА індексний номер 43898473 від 7 листопада 2018 року про державну реєстрацію права власності на будівлю розвантажувального майданчика суду не надав, хоча і зобов`язаний був це зробити відповідно до ухвали від 10 січня 2020 року, а відтак суд приходить до висновку про відсутність протоколу загальних зборів членів КСП «Ворошилівське» №3 від 4 липня 2001 року та акту приймання - передачі нерухомого майна.

Відповідач ОСОБА_3 у своєму відзиві зазначав про наявність у нього вищевказаних документів, які зобов`язувався надати в підготовче судове засідання, проте цього не зробив.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Згідно з частинами 5 та 6 статті 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За умовами приписів частин першої, другої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка, згідно із законодавством, не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що державний реєстратор Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області Кіосак І.О. зобов`язаний був відмовити в проведені державної реєстрації права власності на будівлю розвантажувального майданчика, позначеного на плані КП «ВООБТІ» літ «А» з прибудовою «а», загальною площею 205,2 кв м по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 на підставі пукту третього статті 24 вищевказаного Закону.

У пункті 5.17. Постанови Великої Палати Верховного суду від 4 вересня 2018 року зазначено, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, право або інтерес позивача, який вважає себе співвласником спірного майна, може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності всього майна іншої особи. При цьому рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права оренди (частина друга статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Пунктом 5.18. Постанови передбачено, що якщо судом буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то це не є перешкодою для задоволення позову про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, якщо наявність такого запису порушує право або інтерес позивача.

Позивачем та його представником доведено в судовому засіданні порушене державним реєстратором право позивача, як співвласника майна члена КСП «Ворошилівське», а відповідачами не спростовано належними доказами тверджень позивача.

Висновки суду

За таких обставин, проаналізувавши всі обставини, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх досліджені, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, а запис про проведену державну реєстрацію права власності - скасуванню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України документально підтверджені судові витрати позивача, понесені ним при подачі позовної заяви до суду підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача в сумі 768,40 грн, проте позивач просив судові витрати на його користь не стягувати, а залишити за ним.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3-13, 19, 76-81, 89, 259, 263-266 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , державного реєстратора Тиврівської селищної ради Тиврівського району Вінницької області Кіосака Ігоря Олександровича, Тиврівської селищної ради Тиврівського району Вінницької області, про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Скасувати у "Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності" запис : індексний номер 43898473 від 7 листопада 2018 року, вчинений державним реєстратором Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області Кіосаком Ігорем Олександровичем, про державну реєстрацію права власності на будівлю розвантажувального майданчика, позначеного на плані Комунального підприємства "Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" від 8 червня 2018 року літ."А" з прибудовою "а" загальною площею 205,2 кв.м, яка розташована по АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Судові витрати залишити за позивачем.

На рішення може бути подана апеляція до Вінницького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Повний текст рішення складено 29 березня 2021 року.

Учасники справи :

Позивач ОСОБА_2 , мешканець АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача адвокат Киришов Олександр Валерійович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 731 від 10 листопада 2011 року.

Відповідач Державний реєстратор Тиврівської селищної ради Тиврівського району Вінницької області Кіосак Ігор Олександрович, вул. Тиверська, 40 смт Тиврів Тиврівського району Вінницької області.

Тиврівська селищна рада Тиврівського району Вінницької області, вул. Тиверська, 40 смт Тиврів, код ЄДРПОУ 04326201.

Головуючий суддя Костянтин Шепель