Рішення № 95879613, 10.03.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/19218/20

Провадження № 2/752/3381/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.03.2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Власенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Киві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Голосіївський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та служба у справах дітей та сім"ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини, -

в с т а н о в и в:

у жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини.

В обгрунтування своїх вимог зазначає, що він проживав однією сім"єю з ОСОБА_3 , яка за цей час народилася доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Восени 2014 року за взаємною згодою їх сім"я розпалася, проте вони підтримували постійні добрі відносини. Позивач допомагав ОСОБА_3 матеріально. Проживали поруч, тому позивач часто відвідував ОСОБА_4 . З нею також спілкувалися батьки позивача. У 2010 році відносини погіршилися, оскільки 09.11.2010 р. мати ОСОБА_3 - ОСОБА_2 запропонувала позивачу відмовитися від ОСОБА_4 , на що позивач не надав згоди, внаслідок чого відповідач почала налаштовувати дитину проти нього та здійснювати перешкоди у спілкуванні. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29.09.2016 р. ОСОБА_5 позбавлено батьківських прав щодо ОСОБА_4 , 2003 року народження, та постановлено стягувати з позивача аліменти на утримання дитини. Опікуном дитини була призначена ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після цього зв"язок з ОСОБА_4 був втрачений.

Позивач не визнає себе біологічним батьком неповнолітньої ОСОБА_4 , 2003 року народження, тому звернувся у суд з даним позовом.Позивач просить визнати факт відсутності його кровної спорідненості та доньки, батьком якої він записаний, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та виключити дані про батька дитини " ОСОБА_1 " із актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2020 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі. (а.с. 29)

17 листопада 2020 року відповідач ОСОБА_2 подала відзив на дану позовну заяву. (а.с. 27) Просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає про надуманість вимог позивача, оскільки в провадженні суду знаходилося декілька справ, пов"язаних з позбавленням батьківських прав, встановленням опіки та стягнення аліментів. У всіх судових справах ОСОБА_1 називав ОСОБА_4 ніяк інакше як донькою. На думку відповідача, її покійна донька була невимогливою до чоловіків,легко заводила нові знайомства талегко з чоловіками розходилася. Вона неодноразово казала про те, що ОСОБА_4 не донька ОСОБА_1 , і про це знала не тільки відповідач, а й інші. Позивач не просто записаний батьком у свідоцтві про народження дитини, а визнав своє батьківство добровільно на підставі свідоцтва про встановлення батьківства серії НОМЕР_1 від 23 травня 2003 року, тому позивач не має права оспорювати батьківство. Він записаний батьком ОСОБА_4 і в момент реєстрації себе батьком дитини позивач знав, що не є її батьком.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24 листопада 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи у даній справі. (а.с. 70)

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24 листопада 2020 року закрито підготовче провадження та дана справа призначена до судового розгляду. (а.с. 74)

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні не визнала позовні вимоги та заперечувала проти задоволення позову.

Представник третьої особи - служби у справах дітей та сім"ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації в судовому засіданні також заперечувала проти задоволення позову.

Третя особа - Голосіївський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не забезпечив явку свого представника, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся судом.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією та законами України, у тому числі статтями 15, 16 ЦК України та статтями 1, 4 ЦПК України і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушено. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, особа має суб`єктивне матеріальне право на їх задоволення.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів визначає Сімейний кодекс України (стаття 1).

Відповідно до частини восьмої та дев`ятої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосується дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Так, порядок визначення походження дитини регулює глава 12 СК України.

Статтею 133 СК України передбачено, що якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Оспорити батьківство маює право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (стаття 136 СК України), шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї, як батька, з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (стаття 138 СК України), звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини.

Предметом доказування в справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_4 , матір"ю якої є ОСОБА_3 .

Позивач ОСОБА_1 визнав своє батьківство щодо ОСОБА_4 , 2003 року народження, добровільно, що підтверджується даними свідоцтва про встановлення батьківства серія НОМЕР_1 від 23 травня 2003 року. (а.с. 32)

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05 липня 2011 року відмовлено в задовленні позову Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації - органу опіки та піклування (служба у справах дітей) до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки відносно дитини та стягнення аліментів. Також відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. (а.с. 48)

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 .

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29 вересня 2016 року задоволено позов ОСОБА_2 . Постановлено позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Призначити опікуном малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягувати з ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його доходу, починаючи з 10 грудня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття, однак не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідної вікової категорії щоміся або ж зміни статусу сторін на користь опікуна ОСОБА_2 (а.с. 37)

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач вказував, що він у 2003 році проживав однією сім"єю з ОСОБА_3 , за цей час у останньої народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої записали позивача. Зазначає, що з 2003 року вважав себе батьком ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві 09.02.2016 р., актовий запис № 627, та свідоцтва про встановлення батьківства серії НОМЕР_1 від 23 травня 2003 року.

Зважаючи на це, доводи позивача, що він та померла ОСОБА_3 почали проживати разом однією сім"єю у 2003 році і в квітні 2003 року народилась дитина, не може впливати на підставу оспорювання батьківства.

З матеріалів справи вбачається, що у зустрічній позовній заяві про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною у справі № 2-3186/11, копія якої надана відповідачем, ОСОБА_1 стверджував, що він не перебував у зареєстрованому шлюбі з матір"ю дочки ОСОБА_3. ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і він відразу ж визнав себе батьком, що підтверджується свідоцтвом про народження та свідоцтвом про встановлення батьківства, виданими одночасно, через п"ять днів після народження дитини, ІНФОРМАЦІЯ_7 . (а.с. 33)

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що для того, щоб між дитиною, що народилася поза шлюбом, і його батьком з"явився правовий зв"язок, повинна бути пройдена процедура, звана встановленням батьківства. Встановлення батьківства - це акт цивільного стану, що вимагає державної реєстрації. Тільки після цього у чоловіка виникають передбачені чинним законодавством батьківські права і обов"язки щодо дитини, біологічним батьком якої він є, але при цьому не перебуває у шлюбі з матір"ю дитини.

У разі добровільного рішення батьків визнати факт батьківства згідно зі ст. 134 СК України необхідно підготувати заяву, яку слід надати в органи РАЦС. Це можливо зробити і в разі, якщо мати дитини перебуває у шлюбі з іншим чоловіком, але бажає зареєструвати дитину на справжнього батька при обопільній з ним згоді. По процедурі до органів РАЦС подається спільна заява батьків дитини про встановлення батьківства в письмовій формі. заява має бути подана особисто батьками дитини, представництво не допускається.

Таким чиномё. позивачем до відділу державної реєстрації актів цивільного стану добровільно надано згоду на здійснення запису про батьківство.

Відповідно до вимог ч.5 ст.136 СК України не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.

У тексті позовної заяви позивач стверджує, що не є біологічним батьком ОСОБА_4 і на час реєстрації батьківства він достовірно знав, що не є батьком дитини.

В п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду УКраїни від 15.05.2006 р. № 3 "Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щоо батьківства, материнства та стягнення аліментів" зазначено, що за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції УКаїни норми сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми Сімейного кодексу застосовуються в частині лише тих прав і обов"язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов"язки визначаються на підставах, передбачених Сімейним кодексом.

Частиною 1 ст. 56 КпШС України, який діяв на той час, встановлено строк в один рік протягом якого особа записана як батько або як мати дитини в книзі записів народжень або особа, яка фактично є батьком дитини, має право оспорити проведений запис з того часу, коли їй стало або повинно було стати відомо про проведений запис.

Проте позивач, знаючи ще з моменту народження ОСОБА_4 , що він не є її батьком, знаючи про те, що він вписаний як батько ОСОБА_4 в свідоцтво про її народження, не оскаржував такі актові записи. Більше того, надав згоду та подав всі необхідні документи для видачі свідоцтва про встановлення батьківства.

З цих підстав, вимоги позивача про виключення відомостей про його батьківство з актових записів про народження ОСОБА_4 є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки позивач не має права оспорювати батьківство. Він записаний батьком ОСОБА_4 і в момент реєстрації себе батьком дитини він знав. що не є її батьком.

Керуючись статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Голосіївський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та служба у справах дітей та сім"ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 22 березня 2021 року.

Суддя: