Рішення № 95879127, 30.03.2021, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/336/21

№ провадження 2-а/646/25/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2021 року м. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Власової Ю.Ю.,

секретар судового засідання - Сердюк В.К.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,

представник позивача: адвокат Латиш Катерина Володимирівна, місцезнаходження: АДРЕСА_2 ,

відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, 03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, буд. 3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

в с т а н о в и в:

22 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, у якій просить скасувати постанову серії ДП18 № 564197 від 16 січня 2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Черватюком А.В. (далі - поліцейський), якою до неї застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 8500,00 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 8 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Обґрунтовує вимоги позову ОСОБА_1 тим, що вона не здійснювала керування транспортним засобом, а лише знаходилася в автомобілі. Доказів вчинення саме нею адміністративного правопорушення відповідачем не надано. Зазначений в оскаржуваній постанові відеозапис не є таким доказом, оскільки не фіксує факту порушення, а лише відображає процедуру винесення постанови. Крім того, вказаний відеозапис не може вважатися допустимим доказом, оскільки використання органами Національної поліції вказаного у постанові технічного засобу, за допомогою якого здійснено відеозапис - нагрудної камери (бодікамери) - не передбачене чинним законодавством. Таким чином, оскаржувана постанова вважається такою, що в порушення ч. 3 ст. 283 КУпАП не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.

Крім наведеного, позивач зазначає, що відповідачем порушено процедуру притягнення її до адміністративної відповідальності, оскільки оскаржувану постанову винесено фактично без розгляду справи, без складення протоколу про адміністративне правопорушення та без надання їй можливості скористатися правовою допомогою.

Також, позивач стверджує, що зазначене у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності порушення, передбачене ч. 8 ст. 121 КУпАП, не є правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, відтак, враховуючи, що вона заперечувала вчинення нею правопорушення, поліцейський повинен був скласти протокол про адміністративне правопорушення.

Позивач вказує, що дані митної служби, які начебто використовував поліцейський, не зафіксовані належним чином, її з ними не ознайомлено, джерело цих даних не вказане в оскаржуваній постанові. Отримання поліцейським баз даних митної служби - АСМО «Інспектор-2006» відбувалося на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року № 479 «Про реалізацію експериментального проекту щодо створення умов для унеможливлення ухилення від сплати митних платежів», однак, строк реалізації цього проекту закінчився 31 грудня 2018 року. Таким чином, використання поліцейським інформації з цієї бази є неправомірним, оскільки здійснено не у встановлений законом спосіб, відтак, цей доказ є недопустимим. При цьому, Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) органам поліції надано повноваження виключно на виявлення неправомірного керування транспортними засобами, щодо яких порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, та інформування про це митних органів, однак, не передбачено повноважень на винесення рішень про застосування адміністративних стягнень.

За наведених обставин, позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням встановленої законом процедури, поза межами наданих законом повноважень, за відсутності належних і допустимих доказів вчинення нею адміністративного правопорушення, відтак, підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 січня 2021 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху, встановлено позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - подання до суду копій доданих до позовної заяви документів для вручення відповідачу, а також читабельної копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 № 564197 від 16 січня 2021 року.

09 лютого 2021 року до канцелярії Червонозаводського районного суду м. Харкова засобами поштового зв`язку надійшло клопотання ОСОБА_1 про долучення документів, яким зазначені в ухвалі недоліки усунуто.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2021 року позовна заява ОСОБА_1 до інспектора управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Черватюка А.В. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, - прийнята до розгляду та у справі відкрито провадження.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2021 року за клопотанням позивача на підставі ч. 3 ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) замінено відповідача у справі інспектора управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Черватюка А.В. належним відповідачем Департаментом патрульної поліції Національної поліції України (далі - ДПП Національної поліції України).

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 березня 2021 року з підстав, установлених п. 1 ч. 2 ст. 205 КАС України, розгляд справи відкладений до 11 березня 2021 року.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 березня 2021 року задоволено клопотання ДПП Національної поліції України, поновлено відповідачу процесуальний строк на подання відзиву на адміністративний позов ОСОБА_1 , позивачу надано можливість реалізувати положення ст. 163 КАС України.

Заперечуючи проти вимог позивача, у відзиві на адміністративний позов відповідач вказує, що 16 січня 2021 року о 00 год. 05 хв. по проспекту Незалежності, 13 у м. Харкові позивач керувала транспортним засобом КІА KARNIVAL реєстраційний номер НОМЕР_1 , щодо якого порушені обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме - порушено строки його тимчасового перебування на території України з моменту його ввезення до одного року та керування автомобілем особою, яка не ввозила його на територію України.

Зазначена інформація підтверджується відомостями з інформаційно-аналітичної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - ITC ІПНП) у вкладці Митниця (авто), відповідно до яких автомобіль КІА KARNIVAL, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , країна реєстрації - Литовська Республіка, ввезений на територію України 24 вересня 2018 року, пункт пропуску «Гоптівка - Нехотєєвка», вид ввезення: тимчасове ввезення до 1 року, автомобіль ввезла громадянка ОСОБА_2 (укр,- ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, вказана інформація свідчить про порушення позивачем вимог ст. 380 Митного кодексу України та ст.ст. 16, 31 Закону України «Про дорожній рух» та скоєння нею адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 8 статті 121 КУпАП.

Відповідач вказує, що зазначений автомобіль був зупинений працівниками патрульної поліції, відповідно до вимог статті 35 Закону № 580-VIII, про що позивачу повідомлено на місці події, факт керування позивачем даним автомобілем зафіксований на нагрудний відеореєстратор; їй було повідомлено про вчинене адміністративне правопорушення, роз`яснено вимоги чинного законодавства, ознайомлено з правами, розглянуто справу, надано можливість ознайомитись з постановою та після декількох спроб все ж вона виявила бажання отримати копію оскаржуваної постанови на місці події, (відеозапис з нагрудного відеореєстратора № 02019, який зазначений в графі 7 оскаржуваної постанови «до постанови додається»).

Крім того, лейтенантом поліції Черватюком А.В. дотримано вимог статті 283 КУпАП, у фабулі оскаржуваної постанови викладено опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначено докази, а саме - відеозаписи з нагрудного відеореєстратора ХА 02019; зазначено нормативний акт, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийнято у справі рішення. Під час розгляду справи, позивача ознайомлено з правами, передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268, 288, 289 КУпАП, з матеріалами справи, вирішено питання про притягнення до адміністративної відповідальності у виді штрафу.

З урахуванням тієї обставини, що зі сторони позивача не надано жодних доказів, що спростовують факт скоєння нею адміністративного правопорушення, відповідач просить у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Правом подання відповіді на відзив позивач не скористалась, що не перешкоджає розгляду справи.

02 березня 2021 року на адресу Червонозаводського районного суду м. Харкова засобами електронного поштового зв`язку надійшло клопотання, у якому остання просить визнати недопустимими надані відповідачем відео та фото.

Обґрунтовує заявлене клопотання позивач тим, що технічний прилад, вказаний в оскаржуваній постанові, не передбачений чинним законодавством до використання органами поліції у службовій діяльності. При цьому, зазначення технічного запису має включати найменування технічного засобу, інвентарний номер, тип та модель носія (карта пам`яті або флеш-карта), які не вказані в оскаржуваній постанові.

Крім того, всупереч Інструкції із застосування органами підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18 грудня 2018 року, відеозапис не є єдиним безперервним записом, а відповідачем надано відрізки відео, що мають ознаки монтажу, відсутні деякі часові проміжки. Також, надано одночасно відеозаписи з різних приладів, один з яких закріплений на форменому одязі або знаходиться у поліцейського в руках, а інший очевидно в салоні автомобіля. При цьому, немає ніяких об`єктивних доказів, що ці два прилади працювали одночасно в розпорядженні одного екіпажу поліції та знімали одну й ту саму подію, а дата і час можуть бути додані до відео комп`ютерною програмою для відеомонтажу.

Крім того , відеозаписи, як електронні докази, додані з порушенням ч. 2 ст. 99 КАС України, оскільки не засвідчені електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». При цьому, ці відеозаписи взагалі не посвідчують того, що саме вона керувала транспортним засобом та не відображають відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процедуру винесення оскаржуваної постанови.

Також, позивач вважає недопустимим доказом надану відповідачем фотографію, посвідчену печаткою «для пакетів», оскільки якщо у розпорядженні відповідач є інформація з відповідних баз даних митниці, вона має бути надана суду належним чином оформленим витягом, посвідченим гербовою печаткою та підписом посадової особи.

Позивач та її представник адвокат Латиш К.В. у судове засідання не з`явились, надали суду заяву, в якій просили адміністративний позов задовольнити у повному обсязі та розглядати справу за їх відсутності /а.с. 80, 123, 126, 127/.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не надав /а.с. 120, 123/.

За приписами ч. 1 ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).

Зважаючи на належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду даної справи, опублікування відповідного оголошення про виклик у судове засідання на веб-порталі судової влади України та ухвали про відкриття провадження у справі від 12 лютого 2021 року, враховуючи положення ч.ч. 1-3 ст. 268 КАС України, розгляд справи здійснений за відсутності учасників справи.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України з огляду на неприбуття в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до такого висновку.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 74 КАС України урегульовано питання допустимості доказів, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про визнання у даній справі доказів недопустимими, суд зазначає, що позивачем не наведено обставин, які б свідчили про порушення поліцейським вимог закону при здійсненні відеозапису, що може бути підставою для виключення такого електронного доказу з числа доказів у розумінні ст. 251 КУпАП, при цьому, доводи про те, що наданий відеозапис містить ознаки монтажу є виключно суб`єктивними припущеннями позивача.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що надана відповідачем фотографія не є витягом з бази даних митних органів та не засвідчена гербовою печаткою з підписом посадової особи, а також те, що відеозаписи не засвідчені електронним цифровим підписом, оскільки зазначені обставини спростовується матеріалами справи.

Відповідно до преамбули Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» (тут і далі - Закон № 3353-ХІІ в редакції, чинній на момент складення оскаржуваної постанови 16 січня 2021 року) цей Закон визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.

Закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (стаття 1).

Законодавство про дорожній рух складається з цього Закону та актів законодавства України, що видаються відповідно до нього (стаття 2).

Учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

Відповідно до ч. 3, ч. 4 Закону № 3353-ХІІ державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення. Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, окрім іншого, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху (ч.ч. 1, 2, 5 ст. 14).

Абзацом 6 ч. 2 ст. 16 Закону № 3353-ХІІ унормовано, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту.

Частинами 3-5 статті 31 Закону № 3353-ХІІ визначено, що тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам. Транспортні засоби, зареєстровані відповідними органами іноземних держав, які ввезені на територію України та перебувають під митним контролем, підлягають вивезенню або поміщенню в інший митний режим у строки, визначені законодавством з питань державної митної справи.

Пунктом 1.1 ПДР встановлено, що ці Правила відповідно до Закону № 3353-ХІІ встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.п. 1.3, 1.9 ПДР).

Відповідно до п. 30.1 ПДР власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов`язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів.

Адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту, - передбачена положеннями ч. 8 статті 121 КУпАП.

Системний аналіз наведених норм у їх сукупності, в контексті заборони керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, та цілей Закону № 3353-ХІІ, свідчить про те, що порушення вказаної заборони посягає на безпеку дорожнього руху, отже адміністративне правопорушення передбачене ч. 8 ст. 121 КУпАП є правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Судом установлено, що 16 січня 2021 року інспектором взводу № 1 роти № 6 батальйону № 1 УПП в Харківській області ДПП лейтенантом поліції Черватюком А.В. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 564197, якою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП.

За скоєння означеного правопорушення позивач піддана адміністративному стягненню у виді штрафу в дохід держави.

Зі змісту постанови убачається, що накладення адміністративного стягнення відбулося внаслідок звинувачення ОСОБА_1 у тому, що 16 січня 2021 року о 00 годині 05 хвилин позивач, керуючи транспортним засобом KIA CARNIVAL, реєстраційний номер lt НОМЕР_1 , що належить UAB «Kantresa», по пр. Незалежності, 13 у м. Харкові щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: транспортний засіб перебуває на території України з порушенням строків перебування у режимі тимчасове ввезення терміном до 1 року. Згідно бази даних транспортний засіб ввезено у 2018 році громадянкою ОСОБА_3 , та передано керування особі ОСОБА_1 , яка не поміщувала транспортний засіб у митний режим тимчасового ввезення, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 8 ст. 121 КУпАП /а.с. 15/.

Приходячи до висновку про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 1 Закону № 580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Статтею 23 цього Закону регламентовано, що поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить, зокрема, регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Статтею 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121 КУпАП).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Таким чином, з урахуванням положень ч. 1 ст. 222 КУпАП, до компетенції органів Національної поліції належить розгляд справ про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, і накладення адміністративних стягнень.

Відповідно до 2 статті 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-21 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.

Разом з цим, за приписами частин 2 та 3 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Оскільки адміністративне правопорушення, передбачене ч. 8 ст. 121 КУпАП, є правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, відтак, розгляд справи про таке адміністративне правопорушення здійснюється без складення протоколу.

Крім того, обов`язковою умовою для застосування ч. 5 ст. 258 КУпАП щодо констатації наявності в уповноваженої посадової особи обов`язку скласти протокол про адміністративне правопорушення є те, що особа оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення.

Однак, згідно наявного у матеріалах даної справи відеозапису з портативного реєстратора відповідача (файли 20210116011800000146, 20210116011532000143, 20210116011901000147, 20210116011958000148, 20210116012044000149, 20210116012233000151) чітко простежується, що позивач не оспорювала факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП, під час його виявлення та фіксації поліцейським.

Таким чином, станом на 16 січня 2021 року у поліцейського не виникло обов`язку скласти протокол про адміністративне правопорушення навіть за умови того тлумачення положень статей 222 та 258 КУпАП, на якому наполягає позивач.

Посилання позивача на те, що Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі № 1395 від 07 листопада 2015 року, не урегульовано процедури розгляду справи про адміністративні правопорушення та винесення постанов за ч. 8 ст. 121 КУпАП, судом не беруться до уваги, оскільки у спірних відносинах відповідні повноваження поліцейського прямо передбачені КУпАП.

З урахуванням наведеного, суд вважає помилковими твердження позивача про відсутність у поліцейського повноважень на розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 8 ст. 121 КУпАП, та порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення в частині не складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 380 Митного кодексу України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

За приписами ч. 5 ст. 380 МК України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.

Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

Статтею 481 Митного кодексу України встановлено відповідальність за перевищення строку тимчасового ввезення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення або строку тимчасового вивезення товарів чи втрату транспортних засобів.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (ст. 278 КУпАП).

Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Статтею 280 КУпАП установлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом частин першої-третьої ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити:

найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;

дату розгляду справи;

відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;

опис обставин, установлених під час розгляду справи;

зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:

дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;

транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);

технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис;

розмір штрафу та порядок його сплати;

правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;

відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Означене кореспондує нормам Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, яка визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Так, відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Суд зазначає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).

Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи показаннями засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі і відеозаписом з нагрудної камери відеоспостереження працівника патрульної поліції.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Як убачається із наданої відповідачем довідки від 17 лютого 2021 року, згідно відомостей ITC ІПНП, автомобіль КІА KARNIVAL, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , країна реєстрації - Литва, ввезений на територію України 24 вересня 2018 року, пункт пропуску «Гоптівка - Нехотєєвка», вид ввезення: тимчасове ввезення до 1 року, автомобіль ввезла громадянка ОСОБА_2 (укр,- ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 105/.

Разом з тим, як убачається з наданих відповідачем та досліджених судом відеозаписів, вказаний транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_1 , 16 січня 2021 року експлуатувався саме позивачем ОСОБА_1 .

Так, відеозаписом № 20210117003136000152, розпочатим 16 січня 2021 року, о 23:51 год. зафіксовано рух, зупинку та стоянку зазначеного транспортного засобу (23:54:36, 23:55:10-23:56:02, 23:56:19), з якого чітко вбачається номерний знак транспортного засобу - НОМЕР_1 .

Відеозаписами № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 (23:56:44, 23:56:48-23:56:52), № 20210116011901000147 (00:00:43, 00:02:58-00:04:50), № 20210116011958000148 (00:28:55-00:29:42), № НОМЕР_5 (00:23:05, 00:23:31, 00:24:32), № НОМЕР_6 (00:36:19), - зафіксовано роз`яснення позивачу поліцейським причини зупинки транспортного засобу (перевірка транспортних засобів, які знаходяться на іноземній реєстрації); відображена процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача; оголошення складеної постанови позивачеві, та її отримання останньою.

З вказаних відеозаписів вбачається, що позивач розуміла причину зупинки та суть правопорушення, яке ставилося їй у вину, не заперечувала факту його вчинення. У присутності позивача поліцейським було досліджено відомості бази даних ІПНП та встановлено, що транспортний засіб ввезений на територію України у 2018 році. На запитання поліцейського, хто ввозив транспортний засіб на територію України, ОСОБА_1 відповіла, що інша особа у 2018 році, а відтак, підтвердила той факт, що користується та керує автомобілем не та особа, яка його ввезла на територію України. При цьому, позивач спілкувалася з поліцейськими, знаходячись на водійському місці цього транспортного засобу. Наявності жодних інших осіб в цей час в автомобілі відеозаписом не зафіксовано.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що вона не керувала транспортним засобом КІА KARNIVAL, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та не допустила вчинення правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП.

Частинами 1, 2, 3 статті 25 Закону № 580-VIII визначено, що поліція здійснює інформаційно-аналітичну діяльність виключно для реалізації своїх повноважень, визначених цим Законом.

Поліція в рамках інформаційно-аналітичної діяльності: 1) формує бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України; 2) користується базами (банками) даних Міністерства внутрішніх справ України та інших органів державної влади; 3) здійснює інформаційно-пошукову та інформаційно-аналітичну роботу; 4) здійснює інформаційну взаємодію з іншими органами державної влади України, органами правопорядку іноземних держав та міжнародними організаціями.

Поліція може створювати власні бази даних, необхідні для забезпечення щоденної діяльності органів (закладів, установ) поліції у сфері трудових, фінансових, управлінських відносин, відносин документообігу, а також міжвідомчі інформаційно-аналітичні системи, необхідні для виконання покладених на неї повноважень.

Поліція зобов`язана письмово інформувати митні органи про виявлення нецільового використання та/або передачі транспортних засобів особистого користування, тимчасово ввезених на митну територію України чи поміщених у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такі транспортні засоби на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту, а також про виявлення розкомплектування таких транспортних засобів (ч. 5 ст. 25 Закону № 580-VIII).

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону № 580-VIII поліція має безпосередній оперативний доступ до інформації та інформаційних ресурсів інших органів державної влади за обов`язковим дотриманням Закону України «Про захист персональних даних».

Відповідно до пп. 2.1. п. 2 Положення про Єдину автоматизовану інформаційну Державної митної служби України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 04 листопада 2010 року № 1341, ЄАІС Держмитслужби створюється з метою забезпечення реалізації державної політики у митній справі.

Основними завданнями ЄАІС Держмитслужби є: збирання, оброблення, створення, накопичення, аналіз, передавання та зберігання інформації у сфері митної справи шляхом об`єднання відповідних інформаційних ресурсів митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, а також інформаційних ресурсів центральних органів виконавчої влади, інформаційних ресурсів інших недержавних установ (організацій, підприємств) - суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, митних та правоохоронних органів інших країн; контроль за переміщенням вантажів, що перебувають під митним контролем, як через митний кордон України, так і в її межах; забезпечення інформаційної взаємодії з центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та недержавними установами - суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, митними та правоохоронними органами інших країн.

Інформаційна взаємодія між митними органами та Національною поліцію України здійснюється відповідно до Порядку електронної інформаційної взаємодії Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства фінансів України та центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України та Міністра фінансів України, затвердженого наказом МВС України та Міністерства фінансів України від 13 травня 2020 року № 386/208, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 травня 2020 року за № 446/34729 (далі - Порядок № 386/208).

Відповідно до п. 2 розділу І цього Порядку інформаційну взаємодію відповідно до цього Порядку здійснюють Міністерство внутрішніх справ України, Державна міграційна служба України, Національна поліція України, Державна прикордонна служба України, Міністерство фінансів України, Державна податкова служба України, Державна митна служба України, Державна служба фінансового моніторингу України та Державна казначейська служба України (далі - суб`єкти інформаційних відносин).

Суб`єкти інформаційних відносин передають та приймають інформаційні файли в обсягах та за змістом, необхідних для надання адміністративних послуг або здійснення інших повноважень відповідно до покладених на них завдань (п. 3 розділу І Порядку № 386/208).

Відповідно до п. 5 Переліку відомостей, що передаються та приймаються в порядку інформаційної взаємодії інформаційних систем (додаток до Порядку № 386/208), розпорядником відомостей стосовно транспортних засобів та осіб, стосовно яких органами доходів і зборів виявлено порушення строків тимчасового ввезення транспортних засобів та/або строків переміщення транспортних засобів у митному режимі транзиту; транспортних засобів особистого користування, тимчасово ввезених на митну територію України та/або поміщених у митний режим транзиту та громадян, які їх ввозили чи поміщували в митний режим транзиту є Держмитслужба, а одержувачами відповідної інформації -МВС, Адміністрація Держприкордонслужби та Національна поліція.

За наведених обставин, суд зазначає про наявність правових підстав для використання працівниками Національної поліції відомостей, розпорядником яких є Держмитслужба, зокрема, стосовно транспортних засобів, щодо яких порушено строки митного режиму «тимчасове ввезення», та осіб, які ввезли вказані транспортні засоби та помістили їх у цей митний режим.

З урахуванням тієї обставини, що повноваження Національної поліції щодо використання відомостей про дотримання митного режиму «тимчасове ввезення» здійснюються нею на підставі Закону № 580-VIII та Порядку № 386/208, суд відхиляє посилання позивача на закінчення строку дії проекту, в рамках якого органам поліції надавався доступ до АСМО «Інспектор-2006», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року № 479 «Про реалізацію експериментального проекту щодо створення умов для унеможливлення ухилення від сплати митних платежів».

У відповідності до п. 9 ст. 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів i технічних засобів, що мають функції фото- i кінозйомки, відеозапису, засобів фото- i кінозйомки, відеозапису.

Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону № 580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

За визначенням, наведеним у п. 3 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за № 28/32999 (далі - Інструкція № 1026), портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського.

За приписами п. 4 цієї Інструкції під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.

Наведені вище положення вказують на те, що нагрудна камера поліцейського та портативний відеореєстратор є одним і тим самим технічним засобом, використання якого прямо передбачено нормами Закону № 580-VIII.

Як зазначено в п. 7 оскаржуваної постанови серії ДП18 № 564197 від 16 січня 2021 року, до постанови додається «відео з бодікам ХА 02019».

Відхиляючи доводи позивача про те, що постанова не містить відомостей про технічний запис, суд зазначає, що навіть формальне зазначення поліцейським у оскаржуваній постанові у якості технічного запису «відео з бодікам ХА 02019», а не «відеозапис портативного відеореєстратора», не спростовує обставин вчиненого позивачем правопорушення та не надає підстав для визнання його неналежним доказом.

Доводи позивача про порушення поліцейським процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, в частині не роз`яснення їй процесуальних прав та ненадання можливості скористатися правовою допомогою, спростовуються наданим відповідачем відеозаписом, згідно з яким, позивачу роз`яснено його права, закріплені у ст. 268 КУпАП.

При цьому, правом на отримання правової допомоги позивач скористалася під час судового розгляду даної справи.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що оскаржувана постанова винесена поліцейським у відповідності до вимог процедури, встановленої законом, а твердження позивача про порушення цієї процедури є помилковими.

Інші доводи позивача означених вище висновків суду не спростовують.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 77, 94, 99, 139, ч. 4 ст. 229, ст.ст. 242-246, 250, 255, ч. 3 ст. 268, ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Клопотання ОСОБА_1 про визнання доказів недопустимими, - залишити без задоволення.

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Червонозаводський районний суд м. Харкова до Другого апеляційного адміністративного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Латиш Катерина Володимирівна, місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, 03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, буд. 3.

Суддя - Ю.Ю. Власова