Вирок № 95878945, 30.03.2021, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження №629/1144/21

Номер провадження 1-кп/629/235/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Попова О.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Назарової В.С.,

прокурора - Черкаса О.О.,

потерпілих - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - Бусуєк Л.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

захисника - Омелян О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лозова Харківської області матеріали кримінального провадження відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Липецьк Російської Федерації, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в :

18.11.2020 року близько 10-00 год. ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_2 , по автодорозі зі сторони м. Ізюм в напрямку перехрещення автодоріг напрямку Мерефа - Лозова та Ізюм - Сахновщина, діючи з необережності, у формі злочинної недбалості, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, у порушення вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху України, згідно з якого: «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху» та дорожніх знаків 2.1 «Дати дорогу» та 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» Розділу 33 Правил дорожнього руху України, не надав перевагу в русі автомобілю марки ВАЗ 21093, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , який наближався до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі праворуч від нього, та здійснив проїзд перехрещення доріг без зупинки, внаслідок чого відбулося зіткнення. В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобілю марки ВАЗ 21093 ОСОБА_1 отримав легке тілесне ушкодження, його пасажири: ОСОБА_2 - легкі тілесні ушкодження, ОСОБА_4 - середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, а саме закриті компресійні неускладнені переломи 6, 7 та 8 грудних хребців, ОСОБА_3 - тяжке тілесне ушкодження, а саме множинні переломи ребер, що викликали розвиток загрозливого для життя явища - гемопневматораксу.

Потерпіла ОСОБА_2 та представник потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - Бусуєк Л.І. у судовому засіданні пояснили, що обвинуваченим відшкодовано матеріальну та моральну шкоду у повному обсязі, майнових претензій до обвинуваченого вони не мають, просили не застосовувати покарання, пов`язане з реальним позбавленням волі.

Обвинувачений ОСОБА_5 винним себе визнав та пояснив у судовому засіданні, що дійсно скоїв злочин при зазначених обставинах, а саме що 18.11.2020 року близько 10-00 год. він, керуючи автомобілем марки Toyota Camry по автодорозі зі сторони м. Ізюм в напрямку перехрещення автодоріг напрямку Мерефа - Лозова та Ізюм - Сахновщина, порушуючи Правила дорожнього руху України не надав перевагу в русі автомобілю марки ВАЗ 21093, який наближався до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі праворуч від нього, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем марки ВАЗ 21093. Щиросердно розкаявся у скоєному ним злочині.

Враховуючи показання обвинуваченого ОСОБА_5 , а також те, що іншими учасниками судового провадження не оскаржуються фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, не наполягають на дослідженні інших доказів у справі, учасники судового провадження розуміють неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів в добровільності та істинності їх позицій, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого, дослідженням даних, які характеризують його особу, доказів щодо витрат по кримінальному провадженню та речових доказів.

Таким чином, аналізуючи показання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд находить його вину повністю доказаною, а скоєне ним підлягаючим кваліфікації за ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжкі тілесні ушкодження.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_5 скоїв тяжкий злочин.

Дослідженням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше не судимий, не працює, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно.

Згідно досудової доповіді Дніпровського районного відділу м. Дніпра філії Державної установи "Центр пробації" в Дніпропетровській області, ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення є низьким, загальний рівень ризику для суспільства - низький.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування шкоди потерпілим.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, передбачені ст.67 КК України судом не встановлено.

Підстав для застосування ст. 69 КК України немає.

Враховуючи викладене, обставини і тяжкість вчиненого злочину, дані про особу ОСОБА_5 , який вперше притягується до кримінальної відповідальності, скоїв кримінальне правопорушення, яке відноситься до необережних, думки потерпілих, які просили не застосовувати покарання, пов`язане з реальним позбавленням волі, з урахуванням правової позиції представника державного обвинувачення щодо призначення покарання з випробуванням, суд призначає обвинуваченому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі, із застосуванням ст. 69-1 КК України, та на підставі ст. 75 КК України вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування призначеного основного покарання з випробуванням та покладанням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

З урахуванням допущених ОСОБА_5 грубих порушень Правил дорожнього руху України йому слід призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

Згідно положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Цивільний позов не заявлено.

Відповідно до ст. 124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого витрати за проведення судових експертиз.

Долю речових доказів суд вирішує в поряду ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.100, 349, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_5 винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 75 КК України обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування основного покарання звільнити, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нових злочинів та виконає покладені на нього судом обов`язки.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати за проведення судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № СЕ-19/121-20/22956-ІТ від 18.01.2021 року у розмірі 2615,2 грн. (отримувач ГУК Харків обл/МТГХарків/24060300, UA048999980313050115000020649, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код отримувача 37874947, код доходів 24060300, інші надходження).

Зняти арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20.11.2020 року на автомобіль марки «TOYOTA» моделі «CAMRY», реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіль марки «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Речові докази:

- автомобіль марки «TOYOTA» моделі «CAMRY», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який передано на зберігання ОСОБА_5 - залишити у останнього;

- автомобіль марки «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який знаходиться на майданчику тимчасового тримання Лозівського РВП ГУНП в Харківській області - передати потерпілому ОСОБА_1 .

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим який знаходиться під вартою, в той же строк, з дня отримання копії даного вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя О.Г. Попов