Рішення № 95878205, 25.03.2021, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/2870/20

Провадження № 2/545/202/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2021 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Стрюк Л.І.,

з участю секретаря Артеменко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до анкети-заяви №б/н від 24.03.2011 року АТ КБ «Приватбанк» відкрив позичальнику картковий рахунок, кредитний ліміт по якому був збільшений до 23000 грн. Проте відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договором, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 34689,17 грн., яку й просить стягнути з відповідача.

Відповідач надав відзив на позов, у якомувимоги банку визнав частково, а саме заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5000 грн. та судового збору, обґрунтовуючи свою позицію тим, що при підписанні анкети-заяви від 24.03.2011 року за платіжною карткою кредитка «Універсальна» був встановлений кредитний ліміт в розмірі 5000 грн. Зазначав, що не отримував кредиту в розмірі 23000 грн. та не давав згоду на збільшення відсоткової ставки; шляхом використання банківської картки отримав кошти, якими користувався протягом тривалого часу, за можливості здійснював їх погашення, за потреби знімав повторно. З квітня 2011 року по вересень 2020 року ним сплачені кошти в сумі 69473 грн., що відображено в розрахунку заборгованості позивача. Посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, відповідач вважає, що АТ КБ «ПриватБанк» має право виключно на повернення суми фактично отриманих коштів у розмірі 5000 грн.

У відповіді на відзив представник позивача посилався на те, що, підписавши заяву, банк та клієнт приєднуються та зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому. При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України. Зазначив, що позичальнику були добре відомі і зрозумілі умови договору, оскільки як вбачається з виписки по рахунку відповідач користувався кредитними коштами (знімав кредитні кошти, частково погашав). Щодо черговості погашення заборгованості посилався на умови кредитного договору, згідно з якими кошти, отримані від клієнта на погашення заборгованості за кредитом, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором у повному обсязі, насамперед, направляються для погашення прострочених процентів за користування кредитом, далі простроченої до повернення суми кредиту (тіла кредиту) тощо.

У судове засідання представник позивача не з`явився, попередньо надавши заяву про розгляд справи без його участі, та зазначив, що свої вимоги підтримує повністю, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав. Згідно з п. 2 ч.7, ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається таким, що повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Встановлено, що 24.03.2011 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (правонаступником є АТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_1 підписана анкета-заява № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, кредитний ліміт за платіжною карткою «Універсальна» становив 5000 грн. (а.с.28),

На підставі вищезазначеної анкети-заяви позивач відкрив відповідачу картковий рахунок, кредитний ліміт по картці 19.10.2017 року був збільшений до 23000 грн. (а.с.26).

Укладений між сторонами договір складається з анкети-заяви, «Умов та правил надання банківських послуг», «Тарифів Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua.

Згідно з розрахунком, станом на 20.09.2020 року за ОСОБА_2 рахується заборгованість у розмірі 34689,17 грн., з яких: 26461,74 - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 0,00 - заборгованість за поточним тілом кредиту; 26461,74 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 8177,43 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 50,00 грн. - нарахована пеня

Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме - заборгованості за простроченим тілом кредиту, заборгованості за простроченими відсотками та пенею.

Судом встановлено, що 24.03.2011 року ОСОБА_1 видана платіжна картка кредитка «Універсальна», 30 днів пільгового періоду, що підтверджується анкетою-заявою від 24.03.2011 року та довідкою про умови кредитування, які підписані позичальником. Умовами кредитування від 24.03.2011 року визначена базова відсоткова ставка 3,0% на місяць із розрахунку 360 днів у році; розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості; строк внесення щомісячних платежів; порядок нарахування пені, комісії, штрафів (а.с.29).

Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 за кредитним договором №б/н отримав кредитні картки: № НОМЕР_1 строком дії 11/14; № НОМЕР_2 - 05/15; № НОМЕР_3 - 09/18; № НОМЕР_4 - 08/22 (а.с.27).

Отримання та користування карткою підтверджується розрахунком заборгованості за договором, випискою по рахунку, в якій відображено рух коштів, зокрема, як зняття кредитних коштів, так і погашення кредиту. Згідно виписки по рахунку вбачається, що останнє погашення кредиту проведено 04.08.2020 року (а.с.16-25).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі статтею 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

За приписами ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість за поточним тілом кредиту становить 0,00 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту складає 26461,74 грн.

Платіж за умовами Договору включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами і частину заборгованості по кредиту. У разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу сума кредиту вважається простроченою. Прострочений кредит - це кредитні кошти, які були надані клієнту та не були повернуті у строк, передбачений договором.

Судом встановлено, що довідкою про Умови кредитування, які підписані відповідачем 24.03.2011 року, визначена базова відсоткова ставка 3,0% на місяць із розрахунку 360 днів у році; розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості; строк внесення щомісячних платежів; порядок нарахування пені, комісії, штрафів (а.с.29).

Таким чином при укладенні договору відповідач погодився на запропоновані банком умови кредитування, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку та довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна 30 днів пільгового періоду» від 24.03.2011 року, які відповідають вимогам статей 1055, 207 ЦК України щодо обов`язкової письмової форми кредитного договору, та не заперечуються відповідачем.

Отже, сторони у належній формі узгодили усі істотні умови кредитного договору.

Таким чином, факт укладення кредитного договору між сторонами та отримання відповідачем коштів є доведеним.

Суд не бере до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (№ 14-131цс19), на які посилається відповідач, оскільки вони ґрунтуються на інших обставинах, що не є подібними до спірних правовідносин.

Позовні вимоги щодо стягнення заборгованості про процентах за кредитом підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

У довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» від 24.03.2011 року, яка підписана ОСОБА_1 визначена базова відсоткова ставка за користування кредитом (3%).

Тоді як з розрахунку заборгованості вбачається, що процентна ставка змінювалася, а саме 01.10.2019 року встановлена у розмірі 3,6% на місяць.

Боржник вважається належним чином повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.

Матеріали справи доказів належного повідомлення відповідача про підвищення відсоткової ставки не містять.

Таким чином, визначений позивачем розмір заборгованості за простроченими відсотками в сумі 8177,43 грн., суперечить умовам кредитування, обумовленим сторонами у письмовому вигляді, оскільки базова ставка за процентами за користування кредитними коштами, зазначена у довідці становить 3,0% на місяць, проте із розрахунку вбачається, що позивачем нараховувались відсотки як у передбаченому розмірі, так і у підвищеному розмірі, а саме: з 01.10.2019р. -3,6 % на місяць, та процентна ставка прострочений кредит, річна - 86,40%.

Проценти обраховані за формулою: (сума боргу х розмір річних : 100% : 360 днів х кількість днів в періоді).

Отже, вимоги про стягнення заборгованості за простроченими відсотками підлягають частковому задоволенню, виходячи з процентної ставки 3 % на місяць, що становить 5843,46 грн. в т.ч.: за період з 01.10.2019 року до 29.10.2019 року - 73,37 грн.; з 30.10.2019 року до 30.11.2019 року - 48,96 грн.; з 01.12.2019 року до 31.12.2019 року - 73,35 грн.; 01.01.2020 року до 31.01.2020 року - 109,57 грн.; з 01.02.2020 року до 29.02.2020 року - 140,01 грн.; з 01.03.2020 року до 20.09.2020 року - 5398,19 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача: 26461,74 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 5843,46 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 50,00 грн. - нарахована пеня; у іншій частині позову слід відмовити за безпідставністю.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України - пропорційно до задоволених вимог.

Так, позивач звернувся з позовом на загальну суму 34019,04 грн.; позов задоволений на суму 32355,2 грн. Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме - 1960,54 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 76, 141, 263, 265, 279 ЦПК України,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50) заборгованість за кредитним договором №б/н від 24.03.2011 року у розмірі 32355,2 грн., судовий збір у розмірі 1960,54 грн., всього - 34315,74 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду або через Полтавський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: Л. І. Стрюк