Рішення № 95877196, 29.03.2021, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/94/21

Провадження №2-а/377/3/21

29 березня 2021 року Славутицький міський суд Київської області у складі судді Бабич Н.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції № 2 Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору поліцейський СРПП №1 Славутицького відділення поліції Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старший сержант поліції Січко Роман Борисович, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

У С Т А Н О В И В :

До суду надійшла позовна заява, в якій позивач просить скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності серії ГАА № 143386 за відсутністю складу правопорушення та повернути судовий збір в розмірі 454 гривні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.02.2021 року поліцейський СРПП №1 Славутицького ВП старший сержант поліції Січко Р.Б. склав на позивача постанову серії ГАА № 143386 за ст. 44-3 КУпАП, якою наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 170 гривень. Згідно з постановою 10.02.2021 року, о 10 годині 30 хвилин, позивач перебував у магазині «Сільпо» за адресою: м. Славутич, Привокзальна площа, 5, без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема, без респіратора або захисної маски, що закриває ніс та рот, в тому числі виготовлених самостійно. Позивач дійсно знаходився у магазині «Сільпо» у вказаний у постанові час без засобу індивідуального захисту, оскільки вважає таку вимогу незаконною та такою що не відповідає Конституції України, оскільки посягає на його право на вільне безперешкодне дихання, свободу переміщення, порушує соціальні зв`язки, руйнує сталі традиції суспільства. У вказаному магазині він намагався здійснити закупки, але продавець, відмовив йому у реалізації його прав, які передбачені ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» за ознакою відсутності маски на обличчі позивача. Водночас, продавець обслуговував інших відвідувачів магазину, що було, як вважає позивач, явною дискримінацією по відношенню до нього. Тому він зателефонував на лінію 102 та викликав наряд поліції, щоб захистити свої порушені права. По прибуттю наряду поліції, зокрема, старшого сержанта поліції Січка Р.Б. , на нього було складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності серії ГАА № 143386, яку він вважає незаконною. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та при складенні оскаржуваної постанови старший сержант поліції Січко Р.Б. посилався на постанову Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року № 641, якою на території України введено карантин та другу частину ст.44-3 КУпАП, та не взяв до уваги заперечення позивача та посилання на закони і Конституцію України. Посилаючись на ч.2 ст.44-3 КУпАП, ст. ст. 30, 40 Закону України « Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», п.4 ст.17 Закону України « Про правовий режим надзвичайного стану» позивач вважає, що введення режиму надзвичайного стану є необхідною умовою для введення карантинно-обмежувальних заходів. Відповідно до ст.5 Закону України « Про правовий режим надзвичайного стану» надзвичайний стан в Україні або в окремих місцевостях вводиться Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України протягом двох днів з моменту звернення Президента України. На сайті офіційного інтернет-представництва Президента України відомості про такі накази у проміжок часу з 01.01.2019 по 14.02.2021 року відсутні. В обґрунтування позову посилається також на ст. ст. 8, 19,64 Конституції України та п.3.2 Рішення КСУ від 28.08.2020 року № 1-14/2020(230/20) у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та етапів послаблення протиепідеміологічних заходів…», згідно з яким таке обмеження може встановлюватися виключно законом. Посилається на ст.ст.6,7,8 Закону України « Про Національну поліцію». Просить при розгляді справи взяти до уваги рішення Бориспільського міськрайонного суду у справі №359/7792/20 від 02.10.2020 року. З вказаних вище підстав не погоджується з винесеною постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності серії ГАА № 143386 від 10.02.2021 року.

Ухвалою судді від 22 лютого 2021 року позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам ст. ст. 160,161 КАС України та позивачу було надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 9 березня 2021 року після усунення недоліків відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, поліцейського СРПП №1 Славутицького ВП Броварського ВП ГУ НП в Київській області Січка Романа Борисовича.

Ухвалою суду від 16 березня 2021 року залучено до участі у справі другого відповідача Головне управління Національної поліції в Київській області.

18 березня 2021 року ухвалою суду відмовлено у задоволення клопотання позивача про здійснення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач Відділення №2 Вишгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Київській області правом на подання відзиву не скористалось.

23 березня 2021 року від представника другого відповідача Головного управління Національної поліції в Київській області Лиман О.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона позовні вимоги не визнає та вважає їх такими, що задоволенню не підлягають, просить справу розглянути за відсутністю представника другого відповідача.Відзив обґрунтований тим, що 10.02.2021 року було винесено старшим сержантом поліції Січком Р.Б. постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ГАА № 143386 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.44-3 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді 170 гривень. Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби ( COVID-19)», який було прийнято 06.11.2020 року (набрання ним чинності відбулося 21.11.2020 року) було доповнено ст.44-3 КУпАП, яка передбачає перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, тягне за собою накладення штрафу від десяти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В законодавстві не чітко визначено, що таке громадські будинки та споруди, але в державних будівельних нормах України від 2019 року міститься таке визначення громадських будівель та споруд- загальна назва будинків і приміщень, які призначені для розміщення закладів, підприємств, організацій, які надають послуги фізичним особам (населенню) або юридичним особам ( громаді та державі). Наприклад, магазини. Оскаржувана постанова відповідає вказаним вимогам, тому підстави для визнання її незаконною відсутні.

29 березня 2021 року третя особа поліцейський СРПП №1 Славутицького ВП Броварського ВП ГУ НП в Київській області старший сержант поліції Січко Роман Борисович через електронну адресу суду подав заяву, в якій просив розглядати справу без його участі. У заяві зазначив, що 10.02.2021 року він перебував на добовому чергуванні в секторі реагування патрульної поліції. У його обов`язки входило реагування на повідомлення про події правопорушення, які надходять від громадян міста Славутича через службу 102. О 10 годині 38 хвилин було отримано повідомлення від ОСОБА_1 , що його не обслуговують в магазині «Сільпо» без захисної маски. Дана подія була зареєстрована в Єдиний облік за № 413. По прибуттю на місце події було виявлено в приміщенні магазину «Сільпо» ОСОБА_1 без захисної маски на обличчі, який відмовився в присутності працівника охорони магазину її вдягати. З цього приводу у працівника магазину відібрано письмові пояснення, а щодо ОСОБА_1 винесено постанову про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 44-3 КУпАП.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в письмовому провадженні), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи та дослідивши надані письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 10 лютого 2021 року поліцейським СРПП №1 Славутицького ВП старшим сержантом поліції Січком Романом Борисовичем винесено постанову серії ГАА №143386 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.44-3 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення вигляді штрафу в розмірі 170 гривень.

Відповідно до цієї постанови, 10.02.2021 року, о 10 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 перебував у магазині «Сільпо» за адресою: м. Славутич, Привокзальна площа, 5, без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема без респіратора або захисної маски, що закриває ніс та рот, у тому числі, виготовлених самостійно, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.44-3 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень.

Не погодившись з вказаною постановою серії ГАА № 143386 про накладення адміністративного стягнення від 10.02.2021 року, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи спір відповідно до встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, суд виходить з наступного.

Так, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Відповідно до ст. 29 вказаного Закону карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов`язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров`я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.

На виконання вимог Закону України « Про захист населення від інфекційних хвороб» прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 « Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», у редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови, установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 року до 28 лютого 2021 року карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211, від 20 травня 2020 року №392 та від 22.07.2020 року №641.

Відповідно до ч.2 ст.44-3 КУпАП перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 222 КУпАП визначено категорії справ про адміністративні правопорушення, які розглядають органи Національної поліції.

Зі змісту ч.2 ст.222 КУпАП вбачається, що розгляд справ за ч.2 ст.44-3 КУпАП проводять органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.44-3 КУпАП, а саме за перебування у магазині без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема без респіратора або захисної маски, що закриває ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із ст.252 цього Кодексу орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Виходячи з наведеного, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Сторони в процесі повинні подати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , позивач у справі, 10 лютого 2021 року, о 10 годині 30 хвилин, перебував у магазині «Сільпо» за адресою: м.Славутич, Привокзальна площа, 5, тобто у громадському будинку під час дії карантину, без вдягнутого засобу індивідуального захисту, зокрема, без респіратора або захисної маски, що закриває ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, що підтверджується фототаблицею, наданою відповідачем. Вчинення позивачем адміністративного правопорушення також підтверджено письмовими поясненнями ОСОБА_3 , старшого охоронника магазину «Сільпо», зі змісту яких видно, що 10.02.2021 року у приміщенні магазину «Сільпо» знаходився громадянин без захисної маски, на зауваження та прохання одягти захисну маску не реагував, сказав щоб викликали поліцію. Коли прибули працівники поліції, громадянин ОСОБА_1 на зауваження поліції також не реагував та відмовився одягти маску, в зв`язку з чим працівниками поліції було винесено постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Також на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.44-3 КУпАП, суду відповідачем надано рапорт старшого інспектора-чергового Славутицького ВП Броварського ВП ГУНП в Київській області Яковенка О.М., з якого вбачається, що 10.02.2021 року отримано заяву та зареєстровано ЄО за №413 від 10.02.2021 року за результатами повідомлення зі служби 102, яке надійшло 10.02.2021 року о 10 годині 38 хвилин, про те, що 10.02.2021 року, о 10 годині 38 хвилин, за адресою: м.Славутич, площа Привокзальна, заявник ОСОБА_1 повідомив, що в магазині «Сільпо» відмовляються обслуговувати заявника без захисної маски, просить направити наряд. По прибуттю на місце події було встановлено, що заявник ОСОБА_1 перебував в магазині «Сільпо» м. Славутич без засобів індивідуального захисту, а саме без захисної маски. Відносно ОСОБА_1 винесено постанову за ч.2 ст.44-3 КУпАП серії ГАА №143386.

Крім того, у позовній заяві позивач ОСОБА_1 підтверджує факт перебування його у визначений в оскаржуваній постанові час у магазині «Сільпо» без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема, без респіратора або захисної маски, що закриває ніс та рот у тому числі виготовлених самостійно.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , позивач у справі, був ознайомлений з правами та обов`язками особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про що свідчить його підпис на зворотному боці постанови.

ОСОБА_1 у позовній заяві також підтверджує той факт, що під час притягнення його до відповідальності та винесення оскаржуваної постанови, старший сержант поліції Січко Р.Б. посилався на постанову Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року № 641, якою на території України введено карантин та ч.2 ст. 44-3 КУпАП.

Відповідно до п.3.6 розділу 3 ДБН В2.2-9:2018, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 28.09.2018 року за №260, громадські будинки і споруди це загальна назва будинків і приміщень, які призначені для розміщення закладів, підприємств, організацій, які надають послуги фізичним особам (населенню) або юридичним особам (громаді та державі).

Виходячи з наведеного, судом встановлено, що позивач дійсно вчинив адміністративне правопорушення, а саме: порушив правила щодо карантину людей, тобто перебував у громадському будинку під час дії карантину без вдягнутого засобу індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, що закриває ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, передбачене ч.2 ст. 44-3 КУпАП.

Свої противоправні дії позивач пояснює тим, що він свідомо не виконує зазначені вимоги, оскільки вважає їх незаконними та такими, що не відповідають нормам Конституції України.

Суд не погоджується з вказаними доводами позивача, оскільки ст.3 Конституції України задекларовано як найвищу соціальну цінність здоров`я та безпеку людини, наявність у держави позитивного обов`язку охороняти життя людини та громадянина, у тому числі з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Невиконання позивачем карантинних вимог закону ставило під загрозу життя та здоров`я усіх осіб, які перебували на час виявлення правопорушення у приміщенні магазину. Суд дійшов висновку, що не виконавши встановлені Кабінетом Міністрів України карантинні обмеження, ОСОБА_1 свідомо ставив під загрозу життя та здоров`я інших людей.

Твердження позивача про те, що винесення постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності прилюдно у магазині посягнуло на його честь, руйнуючи позитивну соціальну оцінку щодо його в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності його діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, суд не приймає до уваги, оскільки органи поліції, відповідно до вимог ч.4 ст.258 КУпАП мають право виносити постанови про притягнення до адміністративної відповідальності на місці вчинення правопорушення.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що немає підстав притягувати його до адміністративної відповідальності, оскільки на території України не введено режиму надзвичайного стану, та ставиться до них критично, вважаючи, що у такий спосіб позивач хоче уникнути відповідальності за вчинене правопорушення.

Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 року у справі № 1-14/2020 ( 230/20) є безпідставним, оскільки Великою палатою Конституційного Суду України у даній справі було розглянуто конституційне подання Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України « Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» від 20 травня 2020 року №392.

Суд не може приймає до уваги рішення Бориспільського міськрайонного суду по справі № 359/7792/20 від 02.10.2020 року, як на тому наполягає позивач, тому що ч.5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду а не місцевого суду, яким є Бориспільський міськрайонний суд.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.2 ст.44 -3 КУпАП, за яке відносно нього поліцейським СРПП №1 Славутицького ВП було складено постанову серії ГАА №143386 по справі про адміністративне правопорушення від 10 лютого 2021 року підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а тому вказана постанова є законною.

З урахуванням викладеного, постанова серії ГАА № 143386 по справі про адміністративне правопорушення від 10 лютого 2021 року, складена поліцейським СРПП №1 Славутицького ВП старшим сержантом поліції Січком Романом Борисовичем відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.44-3 КУпАП, підлягає залишенню без змін, а позовна заява ОСОБА_1 до Відділення №2 Вишгородського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору поліцейський СРПП №1 Славутицького відділення поліції старший сержант поліції Січко Роман Борисович,- без задоволення.

Керуючись ст. ст.243-246,286 КАС України, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову серії ГАА № 143386 по справі про адміністративне правопорушення від 10 лютого 2021 року, складену поліцейським СРПП №1 Славутицького ВП старшим сержантом поліції Січком Романом Борисовичем відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.44-3 КУпАП, - залишити без змін.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через Славутицький міський суд. Апеляційні скарги можуть бути подані протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.3 розділу VІ Прикінцевих положень КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Відділення поліції №2 Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (адреса місця знаходження: Київська область, Вишгородський район, м. Славутич, вул. Героїв Дніпра, 4);

Другий відповідач: Головне управління Національної поліції в Київській області (ЄДРПОУ 40108616, адреса місця знаходження: м. Київ, вулиця Володимирська, 15);

Третя особа: поліцейський СРПП №1 Славутицького ВП Броварського ВП ГУ НП в Київській області старший сержант поліції Січко Роман Борисович (адреса місця знаходження: Київська область, Вишгородський район, м. Славутич, вул. Героїв Дніпра, 4);

Повне рішення суду складено 29 березня 2021 року.

Суддя Н. С. Бабич