Рішення № 95876846, 04.03.2021, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/7899/20

№2/359/972/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.,

при секретарі - Степаненко А.О.,

з участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Штронда А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів: стягнення суми депозиту, процентів, трьох відсотків річних та пені,-

В С Т А Н О В И В :

06.10.2020 до Бориспільського міськрайонного суду Київської області засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 про стягнення з АТ КБ «Приватбанк» суми депозиту, процентів, 3% річних та пені, за змістом якої позивач з урахуванням поданої заяви про зміну предмету позову , яка надійшла до суду 19.01.2021, просить суд:

- стягнути з відповідача АТ КБ «Приватбанк» на його користь суму депозиту (вкладу) в розмірі 16000 доларів США, проценти в розмірі 502 долари США 79 сімдесят дев`ять центів, 3% річних у розмірі 103 долари США 08 центів, а також пеню у розмірі1056248 гривень 53 копійки (а.с.1-5, 84-87).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.03.2016 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та позивачем ОСОБА_1 укладено Договір № SAMDNWFD0071096774901 вклад «Стандарт» строковий на 6 місяців до 29.09.2016 р. В цей же день позивач вніс на рахунок кошти в розмірі 10000 доларів США, що підтверджується квитанцією від 29.03.2016 року, та в подальшому, він поповнив депозитний рахунок 15.07.2016 року на 3000 доларів США та 03.08.2016 року на 3000 доларів США. Внесення ОСОБА_1 додатково 6000 доларів США підтверджується банківською випискою. Також вказує, що договір неодноразово переукладався на новий строк, а саме до 05.10.2017 року. З 06.10.2017 року розміщений вклад фактично продовжений на умовах вкладу на вимогу.

12.12.2018 р. він звертався до відповідача з заявою про виплату депозитних коштів. Згідно відповіді відповідача від 17.01.2019 р. позивачу відмовлено з огляду на наявність кредитної заборгованості. Водночас, вказує, що кредитна заборгованість перед відповідачем відсутня, що підтверджується рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08.01.2020 р. по справі №359/8112/18, яке набрало законної сили 19.08.2020 року та яким відповідачу відмовлено в стягненні кредитної заборгованості.

02.09.2020 року він направив відповідачу вимогу про виплату депозиту, процентів, яка була отримана відповідачем 04.09.2020 р.. Проте, станом на 25.09.2020 року жодної відповіді позивач не отримав.

Вважає, що відповідач зобов`язаний повернути вклад та виплати проценти, а також відповідно до ст.625 ЦК України має сплатити три проценти річних від простроченої суми.

Так, розмір розрахованих позивачем процентів 1% річних на суму 16000 доларів США, становить: Сума до виплати х 1 х кількість днів для розрахунку/100, а саме: 16000 доларів США х0,01х 1147 днів (з 06.10.2017 по 25.11.2020)= 502,79 доларів США.

Три проценти річних становить : Сума заборгованості х 3 х кількість днів прострочення/365/100, а саме: 16502,79 х3 х76(з 11.09.2020 по 25.11.2020)/365/100=103,08 долари США.

Також, відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач має сплатити пеню у розмірі трьох відсотків від простроченої суми за кожен день прострочення, яка розраховується за формулою:

(сума боргу) х 3%: 100 х (кількість днів прострочення) = Пеня

Період нарахування: з 11.09.2020 по 25.11.2020 - 76 днів. Сума боргу - 463266 грн.90 коп., що еквівалентно 16502 доларів США 79 центів станом на 14.01.2021.

Розрахована позивачем пеня становить: 463266,90 * 3%/100 * 76 = 1056248 грн. 53 коп.

Ухвалою судді від 09 жовтня 2020 року (а.с.32) було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого засідання.

09.12.2020 до суду від відповідача АТ КБ «Приватбанк» надійшов відзив на позовну заяву, (а.с.48-57), а також 17.12.2021 надійшли письмові пояснення (а.с.75-76), за змістом яких відповідач позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні. Зокрема, зазначає, що відповідно до пункту 6 укладеного договору SAMDNWFD0071096774901 від 29.03.2016р. передбачено, якщо у клієнта є прострочена заборгованість за кредитами виданим Банком, або він є поручителем за кредитом, за яким існує заборгованість, Банк має право на свій розсуд після закінчення строку вкладу, перерахувати вклад і нараховані проценти на поточний або картковий рахунок та в подальшому використовувати їх для погашення заборгованості або розірвати цей договір. Вказує, що позивач має заборгованість перед АТ КБ «Приватбанк» по кредиту за картковим лімітом відповідно до договору від 20.07.2010 року в розмірі 123078,74 грн. Також, звертає увагу, суду, що, не зважаючи на ухвалене рішення суду від 08.01.2020 року в справі № 359/8112/18 про відмову в позові, слід враховувати, що відсутні судові рішення, якими б було визнано недійсним кредитний договір, а також було б встановлено відсутність кредитних зобов`язань ОСОБА_1 перед АТ КБ «Приватбанк».

Крім того, зазначає, що відсотки за вкладом після закінчення строку його дії мають нараховуватись за ставкою «на вимогу», та за період з 06.10.2017 р. по 25.11.2020 р. проценти нараховуються за ставкою «До запитання» - 0,01% річних.

Також наведено розрахунок: сума вкладу - 16 000,00 дол. США; період розрахунку 1147 днів; процентна ставка - 0,01%, нараховані проценти становлять - 5,03 дол.США (16000 дол. США х 0,01% х 1147 дн. / 365 днів = 5,03 дол. США).

Посилаючись на правову позицію Верховного Суду від 21.02.2018р., висловлену у цивільній справі № 759/13827/15, вказує, що, визначаючи пеню в розмірі 3 % вартості фінансової послуги, необхідно виходити з наступного розрахунку:

- період прострочення - 11.09.2020р. по 25.11.2020р (76 днів)

- сума грошового зобов`язання по договору - 16 000,00 дол. США

- відсоткова ставка за договором (вартість фінансової послуги за 1 рік) - 8,5% річних, а вартість фінансової послуги за 1 день - 8,5% : 365 днів = 0,0232876712 %.

Таким чином, 3 % вартості фінансової послуги за період з 11.09.2020р. по25.11.2020р складає: 0,0232876712 % х 16 000 дол. США х 3 / 100 х 76 дн. = 8.50 дол. СПІА

Ухвалою від 11 лютого 2021 року (а.с.101) було закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 повністю підтримали уточнені позовні вимоги та просили їх задовольнити з наведених у позові підстав.

Представник відповідача Штронда А.М. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в підстав, наведених у відзиві.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані сторонами письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч. 3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до вимог ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У судовому засіданні встановлено, що 29.03.2016 року між позивачем ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» (на даний час Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк») було укладено Договір банківського вкладу, вклад «Стандарт» строковий на 6 місяців за №SAMDNWFD0071096774901 (а.с.7)

Відповідно до вказаного Договору позивач передає, а відповідач приймає кошти для розміщення на депозитному вкладі. Параметри вкладу зазначено в розділі «Дані за вкладом». Договір набуває чинності з дня надходження коштів на рахунок.

За змістом пункту 2 Договору нарахування процентів на суму вкладу починається з дня, наступного за днем надходження грошей до Банку та здійснюється за кожний календарний день. За день, коли вклад повертається проценти не нараховуються.

Пунктом 14 Договору сторонами погоджено, що по закінченні терміну вкладу Банк перераховує кошти з депозиту на вклад «До запитання».

За змістом пункту 21 Договору, за період, що пройшов з моменту закінчення строку вкладу до повернення вкладу згідно п.10 даного договору, банк нараховує проценти на залишок коштів на рахунку за ставкою вкладу «до запитання».

За змістом розділу «Дані по вкладу», крім того, визначено:

- початкова сума вкладу - 10000 доларів США;

- вклад на 6 місяців до 29.09.2016 включно;

- на суму вкладу нараховуються проценти за ставкою 8,5% річних.

- на суму коштів на вкладі «до запитання» НОМЕР_2 нараховуються проценти за ставкою 1% річних.

За змістом пункту 6 Договору, якщо у позичальника є прострочена заборгованість за кредитом, виданим Банком, або вкладник є поручителем за кредитом, за яким існує заборгованість, Банк залишає право на свій розсуд:

- після закінчення строку вкладу перерахувати вклад і нараховані проценти на поточний або картковий рахунок вкладника та в подальшому використовувати їх для погашення заборгованості;

- або розірвати цей договір. При цьому Банк надсилає письмове повідомлення із зазначенням дати розірвання договору. Вклад і нараховані проценти перераховуються на поточний або картковий рахунок вкладника та в подальшому використовуються для погашення заборгованості

Представником відповідача визнано, а також долученими до матеріалів цивільної справи доказами підтверджується, що на виконання укладеного договору позивачем було внесено на відкритий на його ім`я рахунок кошти: 29.03.2016 в сумі 10000 доларів США, що підтверджується квитанцією від 29.03.2016 року, а також 15.07.2016 року та 03.08.2016 року по 3000 доларів США, що підтверджується банківською випискою (а.с.8,9-10). Всього на загальну суму 16000 доларів США.

Сторонами також визнано, що Договір банківського вкладу неодноразово переукладався на новий строк (строк дії вкладу продовжувався) до 05.10.2017 року включно, в порядку, визначеному п.15 Договору.

Сторонами визнано, що з 06.10.2017 року сума вкладу «Строковий» була розміщена на вклад «До запитання».

Суд звертає увагу, що відповідно до умов укладеного Договору в розділі «Дані по вкладу», сторони погодили, що на суму коштів на вкладі «до запитання» НОМЕР_2 нараховуються проценти за ставкою 1% річних.

Сторонами визнано, що змін та доповнень до умов укладеного Договору банківського вкладу від 29.03.2016 вони не укладали, а отже заперечення відповідача, що проценти за вказаний позивачем період, починаючи з 06.10.2017 мають нараховуватись на суму вкладу за ставкою «До запитання» - 0,01%, не відповідають умовам укладеного сторонами Договору, якими визначена інша процента ставка - 1% річних.

Як вбачається зі змісту вимоги про виплату депозитних коштів, процентів, датованої 02 вересня 2020 року (а.с.21), направленої в адресу АТ КБ «Приватбанк» за зареєстрованим місцем знаходження та за фактичним місцем знаходження (а.с.23-29), позивач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з вимогою в семиденний термін виплатити йому депозитні кошти разом з процентами. Вказана вимога відповідачем отримана 04 та 07 вересня 2020 року (а.с.25,26).

В судовому засіданні представником відповідача визнано, що сума вкладу в розмірі 16000 доларів США позивачу повернута не була, проценти за вкладом у визначеному Договором розмірі за період, починаючи з 06.10.2017 - не виплачені.

Так, з письмових заперечень представника відповідача, а також з листа-відповіді АТ КБ «Приватбанк» від 17.01.2019 №20.1.0.0.0/7-181212/125, адресованого ОСОБА_1 , вбачається, що право позивача на отримання таких коштів відповідач не визнає, посилаючись на вищенаведені положення пункту 6 Договору банківського вкладу №SAMDNWFD0071096774901 від 29.03.2016.

Проте, такі заперечення є необґрунтованими та недоведеними, оскільки будь-яких належних, допустимих і достатніх доказів, які підтверджували, що позивач має прострочену заборгованість за кредитом перед АТ КБ «Приватбанк», відповідачем, суду надано не було.

Так, рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 січня 2020 року (справа №359/8112/18) в задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договору б/н від 20.07.2010 року в розмірі 111128 грн.75 коп. було відмовлено (а.с.12-17).

Зі змісту вказаного рішення суду вбачається, що представник позивача (АТ КБ «Приватбанк» не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, зокрема що шкода заподіяна майну позивача неправомірними діями відповідача, що між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина відповідача ОСОБА_1 (справа №359/8112/18) (а.с.12-17).

Не було надано таких доказів і під час розгляду даної цивільної справи.

Відповідно до ч.1, 2 та 3 ст.1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

В судовому засіданні встановлено, що сторонами дотримано вимог щодо письмової форми договору, передбачених ст.1059 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.1060 Цивільного кодексу України за договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.

Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.

За змістом ч.1 ст.1061 Цивільного кодексу України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Відповідно до ч.5 вказаної статті проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Враховуючи, що Договір банківського вкладу №SAMDNWFD0071096774901 від 29.03.2016, укладений між сторонами, не був розірваний, і відповідач продовжив користуватися депозитом позивача, та не виконав свої зобов`язання по поверненню вкладу та нарахуванню передбачених договором процентів, суд дійшов до висновку, що заявлені позивачем вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому суд також враховує, що сума вкладу сторонами не оспорюється і становить 16000 доларів США, а проценти за користування вкладом за період з 06.10.2017 по 25.11.2020 (1147 днів) мають нараховуватись за ставкою 1% річних за вказаною позивачем формулою: 16000 доларів США х0,01/365х1147 днів = 502 долари США 79.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому суд враховує, що 3% річних нараховані позивачем за період з 11.09.2020 по 25.11.2020, тобто після отримання відповідачем вимоги та визначеного Договором строку для повернення вкладу, та що правильність здійсненого позивачем розрахунок трьох процентів річних не викликає сумнівів: Сума заборгованості х 3% х кількість днів прострочення/365, що в грошовому вирізі становить: 16502,79доларів США х0,03 х76днів (з 11.09.2020 по 25.11.2020)/365=103,08 долари США.

При цьому суд враховує, що згідно з ч.1, 2 ст.524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно з ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

В частині заявлених позовних вимог про стягнення пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», суд вважає, що в цій частині позов підлягає частковому задоволенню. З наступних підстав.

Згідно з преамбулою ЗУ «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.

Відповідна правова позиція Верховного суду України, викладена в постановах від 11.05.2016 р. справа № 6-37цс16 та від 01.06.2016 р. справа № 6-2558цс15, постанові Верховного Суду від 18.07.2018 справа №201/12075/14-ц.

У даному спорі, правовідносини виникли на підставі цивільно-правової угоди, а відтак спірні правовідносини поширюється дія положень ЗУ «Про захист прав споживачів».

При цьому тлумачення статей 549, 625 ЦК України та частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» свідчить, що пеня та 3 % річних є різними правовими категоріями. Пеня та 3 % річних є подібними за способом обчислення та виражаються в певному відсотковому співвідношенні, проте 3 % річних не є видом забезпечення виконання зобов`язання. Відповідно не виключається одночасне стягнення пені, передбаченої у частині п`ятій статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», та 3 % річних, встановлених у частині другій статті 625 ЦК України.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 607/10080/16ц та постанові Верховного Суду від 18.07.2018 справа №201/12075/14-ц.

Суд також враховує, що умовами укладеного Договору банківського вкладу не було визначено іншого розміру неустойки та порядку її нарахування.

Так, відповідно до ч. ст.549ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання.

Одночасно, суд враховує положення ч.3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому суд звертає увагу, що збитками в розумінні ч.2 ст.22 ЦК України є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Даючи оцінку встановленим у судовому засіданні обставинам справи та дослідженим доказам суд звертає увагу, що докази щодо реальних понесених позивачем збитків відсутні.

Суд також враховує, що в постанові Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №201/12075/14-ц, у якій предметом розгляду були в тому числі вимоги щодо стягнення пені згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» у зв`язку з порушенням обов`язку банку щодо повернення коштів за договором банківського вкладу, відповідачем у якій також виступав ПАТ КБ «Приватбанк», Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, зазначив, що для ухвалення нового рішення у справі необхідно провести новий розрахунок сум заборгованості банку перед позивачем, зокрема: суми пені, 3 % річних та суми інфляційних втрат за договором, а також, що суми боргу мають бути обраховані з урахуванням загального розміру невиконаного зобов`язання банку з повернення суми вкладів з урахуванням процентів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається зі змісту заяви про зміну предмету позову (а.с.84-88) та наведеному в ній розрахунку, позивач нараховує пеню на суму простроченого основного зобов`язання - суму вкладу (16000 доларів США) та суму нарахованих процентів за період з 06.10.2017 по 25.11.2020 (502 долари 79 центів). При цьому пеня розрахована від гривневого еквіваленту суми боргу 16502,79 доларів США з урахуванням курсу гривні по відношенню до долара США, встановленого на день проведення розрахунку (27,9705 гривень за 1 долар США на 14.01.2021), що становить 463266,90 гривень, та в розмірі 3% за кожен день прострочення на всю вказану суму за період з 11.09.2020 по 14.01.2021 включно (76 днів):

463266,90 грн. х 3 / 100 х 76днів = 1056248 грн. 53 коп.

Проте, суд звертає увагу, що на дату отримання відповідачем вимоги про виплату вкладу (на 04.09.2020) курс гривні щодо долара США становив 27.6908 гривень за 1 долар США, а на дату спливу визначеного позивачем строку для повернення вкладу та виплату процентів (на 11.09.2020 ) курс гривні щодо долара США становив 27,8346 гривень за 1 долар США.

Крім того, встановлено, що позивачем в суму боргу, на який нарахована пеня (період з 11.09.2020 по 14.01.2021), включено проценти, в тому числі, нараховані за період з 11.09.2020 по 25.11.2020 включно, що очевидно не можна вважати правильним, оскільки таке нарахування суперечить загальним положення про зобов`язання.

Проте, навантажувати судове рішення розрахунком пені і процентів за кожен день прострочення за період з 11.09.2020 по 25.11.2020 включно суд вважає недоцільним, оскільки загальний розмір пені, навіть, без урахування процентів, що нараховані за вказаний період, значно перевищує розмір заподіяних збитків, які складаються з суми невиплаченого вкладу (депозиту) та процентів:

(16000дол.США+ (16000дол.США х 0,01/365х 1071 день (1147-76=1071- кількість днів для нарахування процентів за вкладом «до запитання» за період з 06.10.2017 по 10.09.2020 включно))х0,03х76 =

16469,48(сума вкладу та нараховані проценти за ставкою 1% річних за період з 06.10.2017 по 10.09.2020 включно)х0,03(ставка пені)х76(кількість днів прострочення в межах заявленого позову за період з 11.09.2020 по 25.11.2020 включно)=

37550,41доларів США (3% пені відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів»), що в гривневому еквіваленті станом на дату проведення розрахунку на 14.01.2021 становить 1050303,74 гривні.

В той час, сума вкладу та нараховані проценти за ставкою 1% річних за період з 06.10.2017 по 10.09.2020 включно, що становить, як визначено вище, 16469,48 доларів США, в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на 11.09.2020 ( 27,8346 гривень за 1 долар США), тобто на дату, коли мало бути повернуто суму депозиту та виплачені нараховані проценти, становить 458421 гривні 39 копійок.

За змістом п.6 ч.1 ст.3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Визначаючи розмір пені, який підлягає стягненню, та який відповідав би засадам справедливості, добросовісності та розумності, порівнюючи суму нарахованої пені за прострочення виконання з сумою заборгованості по депозиту та процентам, враховуючи, що визначений позивачем розмір пені значно перевищує реальні збитки та явно не відповідає принципам розумності, добросовісності і справедливості, а також положення ч.3 ст. 551 ЦК України, суд вважає за необхідне зменшити визначений розмір пені до 46000 гривень. Такий розмір пені становить близько 10% від загальної суми депозиту та нарахованих процентів та на переконання суду повністю відповідає вищенаведеним засадам цивільного законодавства, яких мають дотримуватись сторони у цивільних правовідносинах.

В зв`язку з чим заявлені позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню у визначеному судом розмірі.

Відповідно до вимог ст.141 Цивільного процесуального кодексу України та ст.ст.4,5,6 Закону України «Про судовий збір», оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, на користь держави слід стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5104 гривні 74 копійки (1% від загальної суми задоволених вимог майнового характеру: 16605,87 дол.США х 27,9705 (курс гривні щодо долара США на дату зміни позовних вимог) +46000 грн.=464474,49грн.+46000=510474,49грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,12,13,81,82,89,141,223, 258,259,263-265,266,273, 280 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, зареєстроване місцезнаходження м.Київ, вул..Грушевського, 1д) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) суму депозиту (вкладу) в розмірі 16000 (шістнадцять тисяч) доларів США, проценти в розмірі 502 (п`ятсот два) долари США 79 (сімдесят дев`ять) центів, 3% річних у розмірі 103 (сто три) долари США 08 (вісім) центів, а всього на загальну суму 16605 (шістнадцять тисяч шістсот п`ять) доларів США 87 (вісімдесят сім) центів, а також пеню у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» із зменшенням її розміру на підставі ч. 3 ст.551 ЦК України в сумі 46000 (сорок шість тисяч) гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк код ЄДРПОУ 14360570, зареєстроване місцезнаходження м.Київ, вул..Грушевського, 1д) судовий збір на користь держави в сумі 5104 гривні 74 копійки (п`ять тисяч сто чотири гривні сімдесят чотири копійки).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлений 29.03.2021.

Суддя: І. В. Муранова-Лесів