Ухвала суду № 95876054, 26.03.2021, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/243/21

Провадження 1-в/193/113/21

У Х В А Л А

іменем України

26 березня 2021 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Томинця О В.,

при секретарі судового засідання Хомич Н О.,

за участю: прокурора Мельника О.В.,

представника Софіївської ВК №45 Ісаєва С.В.,

засудженого ОСОБА_1 ,

захисника Мудраченка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні взалі суду в смт. Софіївка Дніпропетровської області в режимі відеоконференції спільне подання адміністрації Державної установи «Софіївська виправна колонія (№ 45) та спостережної комісії Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання,

В С Т А Н О В И В:

З вказаного подання, яке надійшло до Софіївського районного суду 02.03.2021, вбачається, що засуджений ОСОБА_1 відбуваючи призначене судом покарання у Державній установі «Софіївська виправна колонія (№ 45) (надалі Софіївська ВК №45) зарекомендував себе позитивно. До праці ставиться сумлінно, вимог режиму утримання не порушує, має заохочення від адміністрації Софіївської ВК № 45, стягнень не має. Посилаючись на те, що засуджений відбув 2/3 призначеного судом строку покарання, своєю поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, в поданні ставиться на вирішення питання про застосування щодо нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Представник виправної колонії Ісаєв С.В. в судовому засіданні подання підтримав та просив його задовольнити.

Засуджений ОСОБА_1 під час судового розгляду справи подання підтримав та просив звільнити його від відбування покарання умовно-достроково.

Його захисник Мудраченко В.М. також просив подання адміністрації Софіївської ВК № 45 задовольнити, пояснив, що засуджений своєю поведінкою та ставленням до праці заслуговує на умовно-дострокове звільнення.

Прокурор Мельник О.В. заперечував проти даного подання, вважає, що відсутні підстави для умовно-дострокового звільнення засудженого з місця позбавлення волі, наголосив, що ОСОБА_1 ще потребує нагляду в умовах ізоляції від суспільства.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали подання та особової справи засудженого ОСОБА_1 , дійшов такого висновку.

ОСОБА_1 по даній справі засуджений 03 березня 2016 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ст. 309 ч.2, 311 ч.2, 70, ч. 1 КК України до 5 років позбавлення волі та з застосуванням ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки.

За ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 липня 2016 року звільнення від відбування з випробуванням скасовано, а засудженого направлено для відбуття покарання за вироком суду.

Початок строку відбування покарання: 21.07.2017, кінець строку: 21.07.2022.

Станом на 26.03.2021 засуджений фактично відбув визначені п. 2 ч. 3 ст. 81 КК України 2/3 призначеного судом строку покарання (03 роки і 4 місяці), невідбута частина якого складає 1 рік, 3 місяці і 27 днів.

На підставі ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 6 КВК України, виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

В силу ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні вимог режиму, участі у самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни, товариському ставленні до інших засуджених. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.

Згаданою статтею передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов`язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності. При цьому основним і вирішальним є не факт відбування визначеної частини покарання, а досягнення однієї із цілей покарання виправлення засудженого.

Як вбачається із роз`яснень Верховного Суду України щодо правильного та однакового застосування вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність, які містяться в постанові Пленуму ВСУ від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, і для цього дані беруться в їх сукупності.

Так, під час вивчення матеріалів особової справи засудженого, суд враховує не лише час перебування ним у Софіївській ВК №45, а й увесь період його відбування покарання.

Згідно наявних у особовій справі матеріалів вбачається, що засуджений ОСОБА_1 з 24 липня 2017 року утримувався в ДУ «Дніпровська установа виконання покарання (№ 4)», а надалі, з 10 серпня 2017 року, в ДУ «Солонянська виправна колонія (№21)». Під час утримання в цих установах характеризувався посередньо, ні заохочень, ні стягнень не мав.

З 27 жовтня 2019 року міру кримінального покарання відбуває в Софіївській ВК №45. За час відбування покарання характеризується добре: дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня установи, стягнень не має, має одне заохочення, є інвалідом ІІ групи, до роботи на виробничих майстернях установи не залучається за станом здоров`я. Виконує роботи по благоустрою місць позбавлення волі. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, підтримує з ними рівні стосунки, адекватно реагує на критику в свою адресу. У стосунках з персоналом установи виконання покарань ввічливий. Намагається утримувати у чистоті та порядку спальне місце та приліжкову тумбочку, самостійно виконувати роботи із самообслуговування. За вироком суду має невідшкодовані судові витрати, у розмірі 1230,56 грн., але виконавчі листи до установи не надходили. За висновком характеристики засуджений ОСОБА_1 своєю поведінкою та ставленням до праці, довів своє виправлення.

Досліджуючи матеріали особової справи засудженого, встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення й інших кримінальних правопорушень, серед яких є низка тяжких умисних злочинів, зокрема:

1) 22.04.2003 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ст. 185 ч.З, 185 ч. 4. 70 КК України до 5 років позбавлення волі. Звільнений 19.07.2005 умовно-достроково.

2) 07.11.2007 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ст. 309 ч.І, 75, 76 п. 3,4 КК України до 3 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 1 рік.

3) 30.12.2010 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ст. 309 ч.2, 307 ч.2, 69. 70, 71 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнений за відбуттям строку покарання.

4) 09.09.2014 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ст. 395 КК України до 2 місяців арешту. Звільнений за відбуттям строку покарання.

Як видно з наведених судимостей засуджений ОСОБА_1 одного разу судом звільнявся від відбування покарання з випробуванням, крім того до нього одного разу вже застосовувалося умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, однак останній належних висновків не зробив і в подальшому неодноразово вчиняв злочини, за які був засуджений.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 за три з половиною роки, що він перебуває у місцях позбавлення волі, має лише одне заохочення, яке отримано засудженим лише 29.07.2020. До цього та після чого у засудженого явних ознак позитивної динаміки до виправлення не вбачається.

Так, як видно з характеристики, затвердженої керівництвом Солонянської ВК № 21 від 26.09.2019, засуджений лише намагається виконувати вимоги представників адміністрації установи, але ставиться до цього формально, намагається утримувати у чистоті та порядку спальне місце та приліжкову тумбочку, а також лише намагається самостійно виконувати роботи із самообслуговування. Безвідповідально відноситься до робіт з благоустрою установи, не вбачає суспільної необхідності у їх виконанні.

Слід відмітити, що позитивні рухи, у порівняні з характеристикою, затвердженою Софіївської ВК № 45 05.01.2021, є, але вони не значні. Загалом суд знаходить поведінку засудженого ОСОБА_1 пасивною. У його діях до виправлення вбачаються лише спроби, прагнення змінити свою поведінку та ставлення до праці, незважаючи на вади здоров`я, у засудженого відсутні.

При цьому, наявність хвороб, на які страждає засуджений, самі по собі не є безумовною підставою для його умовно-дострокового звільнення, тим паче, що звільнення від відбування покарання з цих підстав є виключним правом суду, а не його обов`язком.

Крім того, суд зазначає, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також, добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання відповідно до ст. 9 КВК України є обов`язком засудженого, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним.

Таким чином, вказані обставини на переконання суду свідчать про те, що засуджений ОСОБА_1 не став на шлях виправлення і не заслуговує на умовно-дострокове звільнення з місць позбавлення волі.

Керуючись ст.81 КК України, ч. 2 ст. 376, 537, 539 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні спільного подання адміністрації Державної установи «Софіївська виправна колонія (№ 45) та спостережної комісії Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про застосування відносно ОСОБА_1 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, відмовити.

На ухвалу протягом семи днів з дня її оголошення прокурор та засуджений можуть подати апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області.

Суддя О.В. Томинець