Вирок № 95875831, 29.03.2021, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 216/43/19

Провадження № 1-кп/177/20/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2021 року м. Кривий Ріг

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Суботіної С.А.

секретаря судового засідання - Ференц Я. З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040230002108 від 13.11.2018 за ч. 2 ст. 121 КК України щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Снігурівка Снігурівського району Миколаївської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, непрацюючого, неодруженого, утриманців не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у силу ст. 89 КК України не судимого,

за участі:

прокурора Гулика Д.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого,

адвоката Голівера П.В.,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , уночі 13.11.2018 знаходився за місцем мешкання свого знайомого ОСОБА_2 , у приміщенні будинку АДРЕСА_3 , де разом з ним, а також малознайомим йому ОСОБА_3 та знайомими ОСОБА_4 і ОСОБА_5 вживали спиртні напої в приміщенні кухні будинку за вказаною адресою.

Під час розпиття спиртних напоїв, ОСОБА_3 почав образливо висловлюватися на адресу ОСОБА_1 та на вказаному ґрунті між зазначеними особами відбулася сварка. У процесі сварки в ОСОБА_1 виникла гостра неприязнь до ОСОБА_3 та умисел на спричинення йому тяжких тілесних ушкоджень за вказаних мотивів.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи з метою нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , з мотивів гострої неприязні до нього, 13.11.2018 приблизно о 01 год. 00 хв., умисно, зі значною силою завдав потерпілому ОСОБА_3 , який сидів біля нього на стільці, обома ліктями та кулаками не менше 11 ударів в передню ділянку грудної клітини, не переслідуючи за мету заподіяти смерть.

Після останнього удару отриманого від ОСОБА_1 кулаком в груди, потерпілий ОСОБА_3 , не усидівши на стільці, упав спиною на тверду підлогу, а ОСОБА_1 , схилившись над ним, умисно, зі значною силою завдав ще не менше 2 ударів правим ліктем у передню ділянку грудної клітини, не переслідуючи за мету заподіяти смерть.

Відразу ж після цього, ОСОБА_1 , продовжуючи відчувати почуття гострої неприязні до ОСОБА_3 та не бажаючи зупинятися на досягнутому результаті своїх злочинних дій, узяв у приміщенні цієї ж кухонної кімнати дерев`яну биту, що належала ОСОБА_2 , у такий спосіб підшукавши собі знаряддя злочину.

Утримуючи дерев`яну биту в обох руках, ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_3 , який у цей час продовжував лежати на підлозі кухні та схилившись над потерпілим, продовжуючи свої злочинні дії направленні на умисне спричинення ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень, з мотивів гострої неприязні до нього, проявляючи агресію посилену станом алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 13.11.2018 приблизно о 01 год. 05 хв., умисно, зі значною силою завдав підшуканою дерев`яною битою потерпілому ОСОБА_3 , який намагався підвестись з підлоги на ноги та прикривався від ударів руками, не менше 7 ударів у ділянку голови, не менше 7 ударів у ділянку тулубу, не менше 5 ударів в область верхніх кінцівок, та не менше 8 ударів в область нижніх кінцівок, не переслідуючи при цьому за мету заподіяти ОСОБА_3 смерть.

Припинивши свої злочинні дії, ОСОБА_1 залишив будинок за вказаною адресою, а потерпілий ОСОБА_3 цієї ж ночі, ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 04 год. 00 хв., помер на місці злочину від отриманих тілесних ушкоджень.

Таким чином, у результаті протиправних дій ОСОБА_1 , потерпілому ОСОБА_3 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: збитої рани по умовній серединній лінії на межі лобової ділянки з волосистою частиною голови; синців в периорбітальних ділянках з обох сторін на тлі вираженого набряку, синця по передній поверхні грудної клітки з переходом на нижню третину шиї, синця в середній третині правого плеча по зовнішній поверхні, 2 смугастих синці паралельних один одному, по передній поверхні грудної клітки праворуч від проекції 6 міжребір`я по білягрудинній лінії до краю реберної дуги, синців в лобовій ділянці праворуч, рани на слизовій оболонці верхньої губи праворуч, поверхневої рани на слизовій оболонці нижньої губи по умовній серединній лінії, поверхневої рани в лівій надбрівній ділянці, синця в проекції лівої дуги нижньої щелепи, синця від верхньої до нижньої третини лівого плеча по розгинальній поверхні лівої кисті в проекції п`ястно-фалангових суглобів всіх пальців, синців по передньо-бічній поверхні лівого стегна, синця в середній третині правого стегна по передній поверхні, синців по передній поверхні правої гомілки у верхній та середній третинах, смугастих синців по задньо-бічній поверхні тулуба праворуч, синця під лівою лопаткою по лопатковій лінії. Крововиливів у лобовій ділянці по умовній серединній лінії, у правій лобовій області, у скроневій ділянці ліворуч, у м`яких покровах обличчя відносно синцям на шкірі. Субарахноїдального крововиливу праворуч. Крововиливів в клітковині переднього середостіння, у м`яких тканинах шиї, грудної клітки та м`язів грудей, крововиливів у міжреберні м`язи та пристінкову плевру, крововиливів у нижню частку правої легені, розривів та крововиливів лівої легені. Поперечного перелому тіла грудини на рівні 4 міжребір`я. Переломів ребер ліворуч 3-6 по середньо-ключичній лінії, по білягрудинній 2-4 ребер ліворуч; праворуч 2-7 по передньо-пахвинній лінії; праворуч 10-11 ребер по біляхребетній лінії, з крововиливами в міжреберні м`язи та пристінкову плевру. По середньо-пахвинній ліворуч 4-8 з переходом на задньо-пахвинну 9-12, з крововиливами та розривами пристінкової плеври. Переломів ребер по біляхребетній лінії ліворуч 6-9. Масивні крововиливи в м`які тканини та м`язи спини.

Згідно з висновку судово-медичної експертизи трупу від 04.12.2018 № 2044, виявлені у потерпілого ОСОБА_3 тілесні ушкодження за своїм характером відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку зі смерть потерпілого ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 04 год. 00 хв., у приміщенні кухні будинку АДРЕСА_3 , у результаті сполученої тупої травми голови, тулуба та кінцівок, яка ускладнилася розвитком шоку.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 121 КК України, за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

Допитаний у судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав частково. Надав показання про те, що 12.11.2018 удень прийшов до свого знайомого ОСОБА_2 , разом випили та він залишився у нього спати. Прокинувся ввечері, коли вже у ОСОБА_2 у будинку були ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які сиділи за столом, вживали спиртне. Він також присів до них за стіл, потерпілий сидів поруч та під час спільного розпиття спиртних напоїв, останній постійно висловлювався на адресу присутніх, зокрема і його, нецензурною лайкою. На зауваження не реагував, а коли він намагався заспокоїти ОСОБА_3 , останній ухопив його руками за горло. У відповідь він наніс йому удар кулаком у груди, від якого потерпілий впав на підлогу, а він у цей час вхопив біля пічки дерев`яну биту, темного кольору, з надписами «Трамадол», «Димедрол», що належала ОСОБА_2 і наніс нею ОСОБА_3 до 10 ударів у різні частини тіла, переважно по правій стороні, оскільки потерпілий лежав на лівому боці, а саме: 4-5 ударів по ногах, щоб він не міг підвестися та взяти зі столу ножа, а також близько 5 ударів у праву частину тулуба - по ребрах, плечу, руці. У послідуючому, прижав потерпілого битою до полу та утримував. Коли ОСОБА_3 заспокоївся, допоміг йому встати та випив з ним ще пару чарок горілки. Забравши биту, щоб нею більше ніхто не міг скористатися, залишив помешкання ОСОБА_6 та близько 24 год. 00 хв. пішов додому. Биту заховав за місцем проживання, а саме: в квартирі АДРЕСА_4 , на кухні, за газовим балоном. Уранці наступного дня, близько 09 год. 00 хв. зайшов до ОСОБА_2 , однак він, ОСОБА_5 та потерпілий ОСОБА_3 спали, як йому здалося. Останній лежав на підлозі біля пічки, куди ще звечора ліг сам спати. Не став будити останніх, сходив здав металобрухт та на зворотному шляху знову вирішив зайти до ОСОБА_2 . По дорозі зустрів ОСОБА_7 , яка повідомила, що у будинку ОСОБА_2 щось трапилося. Зайшовши до будинку, підійшов до потерпілого ОСОБА_3 , що так і лежав на підлозі біля пічки, перевірив у нього пульс, який не прослуховувався. Вирішив залишити будинок ОСОБА_2 та направився у напрямку свого додому. Проте, підходячи до будинку, помітив працівників поліції, тому вирішив піти до своїх батьків, що проживають в АДРЕСА_1 . У той час, коли обідав, приїхали працівники поліції та забрали до відділення, де надавав пояснення. Добровільно повідомив працівникам поліції про місце знаходження бити, яка у послідуючому і була ними вилучена. Під час слідчого експерименту показання надавав добровільно, не заперечував нанесення ОСОБА_3 ударів битою у різні частини тіла, окрім як нанесення ударів по голові. Чому обмовив себе під час слідчого експерименту чітко пояснити не може. У той же час стверджував, що показання надавалися під час досудового розслідування, у тому числі під час слідчого експерименту без застосування щодо нього недозволених методів слідства (фізичного чи психологічного тиску). Також вказував, що вимушений був взяти биту, щоб заспокоїти потерпілого, який був фізично здоровіший, тобто, биту брав для нанесення тілесних ушкоджень. Потерпілий ОСОБА_3 у цей час, у відповідь ударів не наносив, опору не чинив. Пояснював, що не бачив які тілесні ушкодження виникли у ОСОБА_3 після побиття, однак зазначив, що ще до конфлікту між ними, помітив, що у потерпілого була пошкоджена губа. За яких обставин він отримав вказане тілесне ушкодження йому не відомо. Потерпілий, які і всі інші особи, що були того вечора присутніми у ОСОБА_2 , були добре випивші. Стверджував, що нанесені ним тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_3 не могли спричинити смерті останнього. Будь-які інші особи у його присутності ОСОБА_3 удари не наносили, тілесні ушкодження не спричиняли. ОСОБА_3 до вказаних подій не бачив та знайомим з ним не був. Висловлював жаль щодо наслідків та стверджував, що не мав наміру спричинити смерть потерпілому. Також просив суворо не карати.

Не зважаючи на часткове визнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується сукупністю зібраних у ході досудового розслідування та безпосередньо досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема, показаннями потерпілого та свідків.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 надала показання про те, що ОСОБА_3 проживав на території Центрально-Міського району у м. Кривому Розі. Родичів та будь-яких інших близьких осіб він не мав, тому його поховання здійснювалося за рахунок міської ради, яка залучена у якості потерпілого до участі у вказаному кримінальному провадженні. Про особу ОСОБА_3 нічого не відомо, так само, як і про обставини, за яких він помер та ким саме йому було спричинено тілесні ушкодження. Цивільній позов у кримінальному провадженні до обвинуваченого ОСОБА_1 не подавався.

Свідок ОСОБА_9 , якій роз`яснено, зокрема, положення ст. 63 Конституції України, у судовому засідання надала показання про те, що ОСОБА_1 є її співмешканцем, з яким вона проживає без реєстрації шлюбу близько двох років у квартирі її батька, що за адресою: АДРЕСА_2 . Пояснила, що у період з 04.11.2018 по 12-13.11.2018 ОСОБА_1 з нею не проживав, оскільки вони посварилися. Точно не пам`ятає якого числа, 12 або ж 13.11.2018 приблизно о 23 год. 45 хв. ОСОБА_1 повернувся додому, був втомлений, у брудному одязі, однак тілесних ушкоджень на ньому не було. Повідомив, що побили чоловіка й у нього неприємності, однак про подробиці не розповідав, а вона не запитувала. Наступного дня до неї додому прийшли працівники поліції та на їх прохання вона видала їм дерев`яну биту, що знаходилася у неї в квартирі, на кухні, за газовим балоном. Яким чином вказана бита опинилася у неї в квартирі та хто її приніс, не знає. У ОСОБА_1 її також раніше не бачила, однак впевнена, що до 12.11.2018 її у квартирі точно не було, оскільки прибирала у квартирі та не помітити її не могла, а тому припускає, що окрім нього цю биту ніхто у квартиру принести не міг. Биту добровільно видала працівникам поліції, про що склала та підписала відповідну заяву і протокол огляду.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 надав показання про те, що точно не пам`ятає у який день та час, перебував за місцем проживання знайомого ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_3 , де разом з ОСОБА_5 та її приятелем ОСОБА_3 розпивали спиртні напої. ОСОБА_3 поводив себе зухвало, висловлювався на адресу присутніх нецензурною лайкою, за що ОСОБА_2 дав йому близько 2-4 ляпасів по щелепі. При цьому, ОСОБА_3 не падав та не бився будь-якими частинами тіла. Зазначив, що прийшов ОСОБА_3 до ОСОБА_6 вже напідпитку та з тілесними ушкодженнями, а саме, у нього була розбита губа та синець під оком, під яким самим, не пам`ятає, а також він скаржився на сильний головний біль. Всі вважали, що голова у нього болить з похмілля, викликати швидку допомогу він не бажав. Пізніше прийшов ОСОБА_1 , але, що відбувалося за його присутності повідомити не може, оскільки, перебуваючи у сильному алкогольному сп`янінні, пішов спати до іншої кімнати та прокинувся вже вранці, коли його розбудили працівники поліції. У той час в будинку був він та ОСОБА_2 , а ОСОБА_3 лежав на підлозі біля пічки вкритий ковдрою. Про обставини події фактично дізнався від працівників поліції. Також пояснив, що ОСОБА_1 знає близько одного року, працював з ним. Нічого поганого про нього сказати не може, хороший хлопець. Іноді вживає алкогольні напої, однак проявів агресії у нього ніколи не помічав. Потерпілого ОСОБА_3 того вечора бачив вперше, особисто не був з ним знайомим.

Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні надав показання про те, що 12.11.2018 у вечірній час за місцем його проживання, що за адресою: АДРЕСА_3 , він, разом з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у приміщенні кухні, розпивали спиртні напої. ОСОБА_3 привела ОСОБА_5 , раніше його ніхто з їх компанії не бачив та не був з ним знайомий. Під час розпиття спритних напої ОСОБА_3 словесно чіплявся до присутніх, лаявся нецензурною лайкою, через що двічі дав йому ляпаса. ОСОБА_3 також нецензурно висловлювався на адресу ОСОБА_1 , який декілька раз зробив йому зауваження та просив заспокоїтися. Оскільки ОСОБА_3 не реагував на зауваження ОСОБА_1 , останній його вдари. Від удару потерпілий впав зі стільці на підлогу. Яким чином та в яку частину тіла було завдано удар не бачив. У той час, як потерпілий лежав на підлозі, ОСОБА_1 вхопив біля пічки дерев`яну биту та наніс нею 4-5 ударів по ногам та тулубу потерпілого. Коли він намагався забрати биту у ОСОБА_1 , останній замахнувся і на нього, тому, злякавшись, вибіг з будинку. Повернувся через 5-10 хвилин, коли в будинку вже було спокійно. ОСОБА_3 сидів на підлозі біля пічки. Знову всі випили та він, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 пішли спати. Потерпілий так і залишався на підлозі біля пічки, а ОСОБА_1 сидів за столом. Коли останній залишив його будинок не знає. ОСОБА_10 , приблизно о 08 год. 30 хв. – 09 год. 00 хв., його розбудила знайома ОСОБА_11 та повідомила, що у нього в будинку труп чоловіка. Підійшовши до ОСОБА_3 , перевірив пульс, однак він не прослуховувався, тому вирішили викликати швидку медичну допомогу і працівників поліції. Коли приїхали працівники поліції, надав їм пояснення. Окрім того, помітив, що у будинку була відсутня бита, яку, як він зрозумів, забрав з собою ОСОБА_1 . Вказував, що зазначені події відбувалися приблизно в ніч з 12.11.2018 на 13.11.2018, ближче до 24 год. 00 хв. Але чітко вказати не може, оскільки він, як і решта присутніх у його будинку, перебували в стані сильного алкогольного сп`яніння. Чи були у ОСОБА_3 тілесні ушкодження, також вказати не може, оскільки не звернув на це уваги. Пам`ятає лише, що до конфлікту з ОСОБА_1 , у потерпілого, нібито, була підбита губа. Однак за яких обставин виникло це тілесне ушкодження йому не відомо. Потерпілий не говорив, що у нього були з кимось будь-які сварки чи бійка, на самопочуття особисто йому не скаржився.

Допитана у судовому засідання свідок ОСОБА_5 надала показання про те, що у листопаді 2018 року, точного часу вказати не може, оскільки не пам`ятає, зустріла надворі свого знайомого ОСОБА_3 , який попросився залишитися у неї на ніч. Оскільки вона не мала такої можливості, запропонувала йому зайти до її знайомого сусіда ОСОБА_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_3 . ОСОБА_3 був випивший, видимих тілесних ушкоджень на ньому не було, на самопочуття не скаржився. До ОСОБА_2 вони прийшли пізно ввечері. Також, до нього зайшли ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та всі разом на кухні розпивали спиртні напої. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , не зрозуміло з яких підстав, виник конфлікт, під час якого ОСОБА_12 почав наносити потерпілому удари в різні частини тіла, зокрема, по тулубу, ногах, голові, у тому числі руками та дерев`яною битою. Кількість нанесених ударів вказати не може, однак впевнена, що їх було більше п`яти. Від першого ж удару потерпілий впав на підлогу, опору не чинив. Окрім ОСОБА_1 . ОСОБА_3 ніхто з присутніх не бив. Вона намагалася захистити потерпілого, однак ОСОБА_1 її відштовхнув та вдарив битою по ногах. Злякавшись, вона вибігла з будинку та потім у конфлікт не втручалася. Коли ОСОБА_1 припинив наносити удари потерпілому, всі знову продовжили випивати, а потім лягли спати. Потерпілий залишався на підлозі біля пічки, був притомний, на самопочуття не скаржився. Зранку, коли вона прокинулася та йшла до вбиральні, її зустріла знайома ОСОБА_2 , яка вигнала її з будинку. Про подальші обставини справи їй стало відомо під час досудового розслідування.

Показання свідків суд визнає належними доказами. Вони є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та щодо різних обставин кримінального провадження, а також з іншими доказами.

Щодо свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які також зазначені в реєстрах матеріалів досудового розслідування, то сторона обвинувачення, так само, як і сторона захисту, відповідно до ст. 26 КПК України, відмовилися від їх допиту у судовому засіданні, з огляду на те, що місцезнаходження цих свідків невідоме.

Окрім показань потерпілої, свідків, вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 121 КК України, стверджується документами, речовими доказами, висновками експерта, що також досліджені судом безпосередньо в судовому засіданні.

Згідно з рапортом старшого інспектора чергового Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 13.11.2018, зі служби «102», 13.11.2018 о 09 год. 47 хв. надійшло повідомлення про те, що 13.11.2018 о 09 год. 44 хв., у будинку ІНФОРМАЦІЯ_3 чи АДРЕСА_5 , у якому проживає ОСОБА_2 , заявниця ОСОБА_13 виявила тіло невідомого чоловіка, який лежав на підлозі. Більш детальної інформації не надала (т. 1 а.п. 2)

Вказані обставини були підтвердженні рапортом поліцейського роти 1 взводу 3 батальйону 1 полку патрульної поліції в м. Кривому Розі УПП в Дніпропетровській області ДПП Зайцевим О.В., відповідно до змісту якого, прибувши за повідомленням до будинку АДРЕСА_5 , його зустріла заявниця ОСОБА_13 та повідомила про обставини виявлення нею тіла невідомого чоловіка без ознак життя. Окрім того, власник вказаного домоволодіння ОСОБА_2 також повідомив про те, що у його будинку знаходиться тіло невідомого чоловіка без ознак життя та зі слідами насильницької смерті. Вказав, що напередодні вживали алкогольні напої та про обставини справи нічого повідомити не може, оскільки перебуває у стані алкогольного сп`яніння (т. 1 а.п. 3).

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12018040230002108, внесеному 13.11.2018 о 13 год. 04 хв. за ч. 2 ст. 121 КК України за усним повідомленням, 13.11.2018 приблизно о 10 год. 00 хв. співробітниками поліції у приміщенні домоволодіння АДРЕСА_3 , виявлено труп чоловічої статі, віком приблизно 30-40 років, з тілесними ушкодженнями в ділянці голови та тулуба. Також визначено орган досудового розслідування – Криворізький відділ поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (слідчі ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ), та зазначено процесуальних прокурорів: ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 (т.1 а.п. 1)

Як слідує з протоколу огляду місця події від 13.11.2018 (т. 1 а.п. 5-12), який проводився в будинку АДРЕСА_3 , на підставі повідомлення, відповідно до ст.ст. 104, 105, 106, 234, 237, 223 КПК України, з 10 год. 20 хв. до 11 год. 00 хв., за участю двох понятих, власника домоволодіння ОСОБА_2 та фіксувався за допомогою фотозйомки з використанням фотоапарату «CАNON», на підлозі у одній з кімнат виявлено труп чоловічої статі, а також виявлено та вилучено змиви речовини бурого кольору, три сліди папілярних ліній, що поміщені до паперових конвертів, які опечатані та скріплені підписами понятих.

Враховуючи, що підставою для проведення огляду місця події (житла) стало повідомлення про смерть ОСОБА_3 , для перевірки якого та з`ясування події, що відбулася, здійснено огляд житлового будинку, під час якого виявлено труп потерпілого з ознаками насильницької смерті, зазначена слідча дія була невідкладною, здійснювалася з метою перевірки отриманої інформації та не потребувала дозволу суду.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 01.02.2018 (провадження № 51-230 км 18), де наголошено, що огляд місця події слід відрізняти від такої слідчої дії, як обшук.

Відповідно до протоколу огляду трупа від 13.11.2018, який проводився слідчим за участі понятих ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та судово-медичного експерта ОСОБА_24 , зафіксовано місцезнаходження та положення трупу ОСОБА_3 , а також наявні тілесні ушкодження, вилучено змиви з долонь обох рук, зрізи нігтьових пластин та мікрооб`єкти з трупу (т. 1 а.п.13-21).

Відповідно до повідомлення Дніпропетровського науково-дослідного експертного криміналістичного центру від 13.11.2018 № 19/104-2/7318, про перевірку дактилокарти трупа невстановленого чоловіка, виявленого 13.11.2018 по АДРЕСА_3 , встановлено, що відбитки пальців рук останнього співпадають з відбитками пальців рук на дактилокарті, заповненої на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а.п. 37).

Згідно з актом про застосування службового собаки від 13.11.2018, інспектор-кінолог ОСОБА_25 зі службовим собакою за кличкою «Рей», у складі слідчо-оперативної групи прибули на місце вчинення злочину за адресою: вул. Камчатська, буд. 14, м. Кривий Ріг, де ознайомившись з обставинами події, вважав за можливе застосувати службового собаку по сліду. Собака почав роботу о 10 год. 45 хв. від початкової точки: вхідні двері будинку № 14 по вул. Камчатській, м. Кривий Ріг, де собака взяв слід, повернув направо, пройшов по вулиці Камчатська, де біля будинку № 39 знову повернув направ, приблизно через 100 м вийшов на вулицю Купріна і біля будинку АДРЕСА_6 припинив роботу (т.1 а.п. 22).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 фактично проживав разом з ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 , що не заперечувалося останніми у судовому засіданні.

Дерев`яну биту, яку добровільно видала працівникам поліції ОСОБА_9 (т. 1 а.п. 49), оглянуто відповідно до протоколу огляду предметів, речей від 13.11.2018 та встановлено, що вказана бита чорного кольору, з написами «Трамадол», «Димедрол» та малюнками, довжиною 70,5 см, найбільшим діаметром 74 мм та найменшим, - 30 мм (т. 1 а.п. 50, а.п. 163).

Вказана бита, а також вилучені у ході ОПМ змиви речовини бурого кольору, зрізи нігтьової пластини, мікрооб`єкти з долонь трупу ОСОБА_3 , два сліди пальців рук ОСОБА_1 , згідно з постановою слідчого від 13.11.2018 (т. 1 а.п. 52) та від 04.12.2018 (т. 1 а.п. 127), визнані речовими доказами у вказаному провадженні та відповідно до квитанції № 0777/18 (т. 1 а.п.53), передані до камери речових доказів.

Як слідує з протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.11.2018 (т. 1 а.п. 95), свідок ОСОБА_2 серед пред`явлених йому фотокарток осіб, на фото № 3 впізнав ОСОБА_1 , який 13.11.2018, за місцем його проживання, за адресою: АДРЕСА_5 , наніс тілесні ушкодження ОСОБА_3 , від яких останній помер.

Згідно з протоколом слідчого експерименту від 15.11.2018, проведеного за участі підозрюваного ОСОБА_1 , у присутності його захисника, адвоката Лапшина М.В., судово-медичного експерта ОСОБА_26 , понятих (т. 1 а.п. 98-100), із застосуванням відео зйомки на камеру «CАNON», встановлено, що ОСОБА_1 добровільно, без застосування фізичного та психологічного впливу, самостійно, детально розповів та на місці, а саме, у будинку № 14 по вул. Камчатській в м. Кривому Розі, показав, за яких обставин завдав ОСОБА_3 тілесних ушкоджень. При цьому зазначив, що у кімнаті за столом потерпілий ОСОБА_3 сидів на стільці поряд з ним. Потім пояснив та продемонстрував на статисті, що ліктем правої руки вдарив ОСОБА_3 в область грудної клітини зліва, після чого наніс ще 5 ударів ліктем лівої руки та не менше 5 ударів кулаком лівої руки в грудну клітину потерпілого. Коли від нанесених ударів ОСОБА_3 впав на спину на підлогу, ОСОБА_1 ліктем правої руки наніс йому близько 2-3 ударів в грудну клітину. За допомогою статиста ОСОБА_1 вказав, у якому положенні знаходився потерпілий на підлозі під час нанесенням ним ударів. Після цього зазначив, що взяв биту, яка знаходилася у тій же кімнаті за кроватю, з боку пічки, яку він детально описав, та в той час, як ОСОБА_3 намагався підвестися, битою бив його по тулубу, а також продемонстрував на статисті, що наніс три удари по плечу, спині, лівій руці, ще три удари по тулубу, в область тазу, два удари по голові. Також уточнив, що перші удари битою були нанесені по голові потерпілому, а після того, як він упав, щоб не міг підвестися, наносив удари по ногах, бедрах, колінах не менше 8-10 ударів. Потерпіли у відповідь удари йому не наносив та він лише прикривався від нанесених ним ударів, намагався підвестися. Коли припинив наносити удари, допоміг ОСОБА_3 підвестися і сісти на диван. Однак ОСОБА_27 сказав потерпілому лягати на підлогу, оскільки у потерпілого йшла кров. При цьому, як пояснив ОСОБА_1 , ОСОБА_27 , як йому здалося, наніс декілька ударів потерпілому по обличчю, однак чим не бачив, після чого потерпілий ліг на підлогу. За допомогою статиста ОСОБА_1 показав, що потерпілий ліг на підлогу правим боком, головою до дивану, паралельно пічці. Як далі пояснив ОСОБА_1 , забравши биту, він пішов додому. Потерпілий так і залишився лежати на підлозі, був ще живий та не скаржився на самопочуття, не просив викликати швидку допомогу. При цьому, ОСОБА_1 конкретизував обставини події, виправляючи слідчого та статиста, щодо місця розташування потерпілого у кімнаті, а також частини тіла, по яких наносилися удари. Також ОСОБА_1 пояснював, що не мав наміру позбавляти життя ОСОБА_3 , а наносив йому удари лише з тією метою, щоб він не міг підвестися та перестав його обзивати. Зранку наступного дня прийшов до ОСОБА_2 , бачив, що потерпілий лежав на тому ж місці, однак вже на спині, пульс у нього не прослуховувався, тому, злякавшись, пішов додому (т. 1 а.п. 98-100). Під час перегляду відеозапису, встановлено його повну відповідність викладеному у протоколі слідчої дії.

Дослідженням протоколу проведення слідчого експерименту від 15.11.2018 за участі свідка ОСОБА_2 , який проведеного у присутності судово-медичного експерта ОСОБА_26 , понятих (т. 1 а.п. 101-102), із застосуванням відео зйомки на камеру «CАNON», встановлено, що 12.11.2018 до нього завітали його знайома ОСОБА_5 зі своїм приятелем, ОСОБА_3 , якого він раніше не знав та всі разом випивали. ОСОБА_3 виражався на його адресу нецензурною лайкою, за що він двічі вдарив його у щелепу, дав ляпаса. Пізніше прийшов знайомий ОСОБА_1 , до якого ОСОБА_3 також почав чіплятися та виражатися на адресу останнього нецензурною лайкою. Між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виник конфлікт, під час якого останній, знаючи, де лежить бита, взявши її, наніс нею «тичковий» удар в груди, від якого потерпілий впав на підлогу, а ОСОБА_1 у цей час продовжив наносити удари битою по його ногах. Також вказав, що бачив, як ОСОБА_1 наносив битою удари по тулубу, грудній клітині, по ребрах. Намагався відтягати ОСОБА_12 від потерпілого, однак, отримавши удар битою в живіт перестав втручатися та вийшов з будинку. Повернувшись, приблизно через 5-7 хв., потерпілий сидів на полу біля пічки, при цьому ОСОБА_1 сказав, що все добре. Випивши ще пару чарок горілки, у тому числі з ОСОБА_3 , ліг спати. Зранку, прокинувшись, виявив, що ОСОБА_3 лежав на підлозі на спині, пульс у нього не прослуховувався, тому вирішили викликати швидку допомогу і поліцію. ОСОБА_1 у будинку не було, як йому здалося, зранку він заходив, однак відразу ж і пішов. Бити у будинку він не виявив.

Згідно з протоколом слідчого експерименту від 19.12.2018, проведеного за участі свідка ОСОБА_5 , у присутності спеціаліста та понятих (т. 1 а.п. 191-194), із застосуванням відео зйомки на камеру «CАNON», встановлено, що приблизно у листопаді 2018 року, під час спільного розпиття спиртних напоїв за адресою проживання ОСОБА_2 , між її знайомим ОСОБА_3 та присутнім у компанії ОСОБА_1 , виник конфлікт, під час якого останній наніс ОСОБА_3 дерев`яною битою в груди близько 3 ударів. Коли намагалася відтягнути від потерпілого ОСОБА_1 , останній вдарив її битою по ногах та відштовхнув і далі продовжував наносити удари ОСОБА_3 . Пояснювала, що не постійно спостерігала за тим, як ОСОБА_1 наносив удари битою та в які частини тіла, оскільки виходила з будинку. Вказувала, що побиття ОСОБА_3 тривало близько 30 хв. Після чого ОСОБА_1 , забравши биту, покинув домоволодіння ОСОБА_2 ОСОБА_3 так і лежав на підлозі до самого ранку.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 04.12.2018 № 2044 по факту смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а.п. 157-162), експерт дійшов до наступних підсумків. При досліджені трупа виявлені наступні тілесні ушкодження: забита рана по умовній серединній лінії на межі лобової ділянки з волосистою частиною голови; синці в периорбітальних ділянках з обох сторін на тлі вираженого набряку, синець по передній поверхні грудної клітки з переходом на нижню третину шиї, синець визначається в середній третині правого плеча по зовнішній поверхні, по передній поверхні грудної клітки праворуч від проекції 6 міжребір`я по білягрудинній лінії до краю реберної дуги визначається 2 смугасті синці паралельні один одному, в лобовій ділянці праворуч синці, рана на слизовій оболонці верхньої губи праворуч, поверхневі рани на слизовій оболонці нижньої губи по умовній серединній лінії. У лівій надбрівній ділянці поверхнева рана. У проекції лівої дуги нижньої щелепи синець. Від верхньої до нижньої третини лівого плеча - синець, по розгинальній поверхні лівої кисті в проекції п`ястно-фалангових суглобів всіх пальців, синці по передньо-бічній поверхні лівого стегна, синець у середній третині правого стегна по передній поверхні, синці по передній поверхні правої гомілки у верхній та середній третинах. Позадньо-бічній поверхні тулуба праворуч смугасті синці. Під лівою лопаткою по лопатковій лініїсинець. Крововиливи в лобовій ділянці по умовній серединній лінії, в правій лобовій області, в скроневій ділянці ліворуч, у м’яких покровах обличчя відносно синця на шкірі. Субарахноїдальний крововилив праворуч. Крововиливи в клітковині переднього середостіння, у м`яких тканинах шиї грудної клітки та м`язи грудей, крововиливи в міжреберні м`язи та пристінкову плевру, крововилив в нижню частку правої легені, розриви та крововиливи лівої легені. Поперечний перелом тіла грудини на рівні 4 міжребір`я. Переломи ребер ліворуч 3-6 по середньо-ключичній лінії, по білягрудинній 2-4 ребер ліворуч; праворуч 2-7 по передньо-пахвинній лінії; праворуч 10-11 ребер по біляхребетній лінії, з крововиливами в міжреберні м`язи та пристінкову плевру. По середньо-пахвинній ліворуч 4-8 з переходом на задньо-пахвинну 9-12, з крововиливами та розривами пристінкової плеври. Переломи ребер по біляхребетній лінії ліворуч 6-9. Масивні крововиливи вм`які тканини та м`язи спини.

Виявлені тілесні ушкодження входять до комплексу: сполучена тупа травма голови, тулуба та кінцівок, які утворилися прижиттєво, незадовго до настання смерті, в близькій послідовності одне за одним, не виключно що деякі з них одночасно, від ударної дії тупих твердих предметів.

Потерпілому в область голови було нанесено не менше 7 ударів, в область тулуба менше 7 прикладань фізичної сили (ударів), але масивність та розповсюдженість синців не дозволяє вказати точну кількість прикладань фізичної сили (ударі). По верхніх кінцівках: не менше 5 ударів, нижні кінцівки: не менше 8 ударних дій.

Виявлені у потерпілого тілесні ушкодження мають ознакитяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, а саме ті що спричинили шок тяжкого ступеня.

Ці тілесні ушкодження утворилися в близькій послідовності одне за одним, деякі з них вірогідніше за все одночасно, на що вказує їх анатомічне взаєморозташування та реактивні зміни в оточуючих тканинах.Враховуючи трупні явища, зазначені в протоколі огляду трупа на місці виявлення та їх динаміку на момент дослідження трупа в морзі, смерть могла настати не менш ніж за 7 годин до початку огляду трупа на місці виявлення.

Причиною його смерті з’явилася сполучена тупа травма голови, тулуба та кінцівок, яка ускладнилася розвитком шоку, що підтверджується характерним комплексом ушкоджень, результатами додаткових методів досліджень та морфологічними ознаками характерними для даного виду смерті.

Від моменту заподіяння тілесних ушкоджень до настання смерті міг плинути незначний проміжок часу, вимірюємий хвилинами десятками хвилин. Не виключається можливість здійснювати постраждалим самостійні дії але в досить обмеженому обсязі та протягом незначного інтервалу часу.

Виявлені синці на розгинальній поверхні лівої кисті в проекції п`ястно-фалангових суглобів, можуть вказувати на самозахист.

Травмуючі предмети володіли властивостями тупих твердих предметів.

Враховуючи те що індивідуально-конструкційні особливості травмуючих предметів не відобразились, достовірно вказати кількість травмуючи предметів неможливо. Але враховуючи результат медико-криміналістичного дослідження, а саме те, що рана на голові носить ознаки забитої, яка виникла при відцентрованому впливі зі значною кінетичною енергією тупого твердого предмета, контактуюча поверхня якого неправильної лінійної форми ребро, довжиною близько 40мм в межах контактної площадки, можна судити про те що всі інші ушкодження утворились від дії інакших предметів, якими могли бути кулаки, коліна, дерев`яна бита.

Морфологічні особливості деяких ушкоджень вказують на те що вони могли бути заподіяні потерпілому дерев`яною битою.

При судово-токсикологічному дослідженні крові з трупа етиловий спирт виявлено в концентрації 3,75 проміле, що по відношенню до живих осіб може відповідати тяжкому отруєнню.

При судово-медичному досліджені трупа виявлено ознаки дистрофічних змін внутрішніх органів, що також характерно для хвороби, зумовленої ВІЛ.

При судово-імунологічному дослідженні зразка крові від трупа невстановленого чоловіка встановлена група крові В з ізогемаглюбтиніном анти-А за ізосерологічною системою АВО.

Показання підозрюваного ОСОБА_28 є ОСОБА_29 надані ним під час слідчого експерименту 15.11.2018 щодо до механізму утворення виявлених у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, частково відповідають об`єктивним судово-медичним даним, встановленим під час судово-медичної експертизи, тобто не в повному обсязі.

Показання свідка ОСОБА_2 надані ним під час слідчого експерименту 15.11.2018 щодо механізму утворення виявлених у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, частково відповідають об`єктивним судово-медичним даним, встановленим під час судово-медичної експертизи.

Всі виявлені тілесні ушкодження входять до комплексу сполучена тупа травма голови тулуба та кінцівок, та мають ознаки тяжких, тому виділити окремо тілесне ушкодження неможливо.

Як слідує з акту судово-медичного дослідження від 15.11.2018 № 1781, будь-яких об`єктивних ознак, які могли б свідчити про наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 , на момент огляду не виявлено (т. 1 а.п. 92).

Відповідно до висновку трасологічної експертизи від 03.12.2018 № 29/4.6/2083, два сліди пальців рук, з трьох вилучених у ході огляду місця події – будинку АДРЕСА_3 , придатні для ідентифікації за ними особи, та встановлено, що вони залишені відповідно мізинцевим та вказівними пальцями правої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.п. 116-123).

За даними судово-медичної імунологічної експертизи, кров ОСОБА_1 належить до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВО (т. 1 а.п. 135-136).

Згідно з висновку експерта від 07.12.2018 № 192, при серологічному дослідженні в об`єктах (змивах речовини, виявлено та вилученої в ході ОМП будинку АДРЕСА_3 ) №№ 1-2 виявлені антиген В та ізогемаглютиніи анти-А; в об. № 3 виявлений антиген В, що не виключає можливості утворення вказаних слідів за рахунок крові особи (осіб) з групою крові В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВО, тому не виключена можливість утворення їх як за рахунок крові потерпілого ОСОБА_3 , так і за рахунок крові підозрюваного ОСОБА_1 , оскільки кров їх обох належить саме до вказаної групи (т.1 а.п. 142-146).

Висновком судово-медичної експертизи дерев`яної бити від 17.12.2018 № 1170 встановлено, що у слідах на торцевій частині бити встановлено наявність крові та виявлений білок людини; на всій іншій поверхні бити наявність крові не встановлено. Клітини епітелію з ядрами та мікрочастки тканин людини на поверхні бити в не виявлені.Статева належність крові не встановлена, через відсутність в цитологічних препаратах з цих об`єктів придатних для обліку формених елементів крові. При встановленні групової належності крові в об`єкті №1 виявлені антигени А, В і Н ізосерологічної системи АВ0, а в об`єкті №2 - антигени А і Н ізосерологічної системи АВ0.

Беручи до уваги отримані результати дослідження, можна припустити, що кров у сліді на торцевій частині бити (об`єкт №1) може походити як від особи (осіб) з групою крові АВ з супутнім антигеном Н ізосерологічної системи АВ0, так і при змішуванні крові осіб з різною груповою належністю за ізосерологічною системою АВ0. При цьому, походження крові в об`єкті № 1 від потерпілого ОСОБА_3 та(або) підозрюваного ОСОБА_1 , можливе тільки в якості домішку, оскільки при серологічному дослідженні даного об`єкту виявлені також антигени В і Н, які властиві їх крові.

Отриманий результат дослідження крові, виявленої на всій іншій торцевій частині бити (об`єкт №2), не виключає її походження від особи (осіб) з групою крові А з ізегемаглютиніном анти-В та супутнім антигеном Н ізосерологічної системи АВО, та виключає її походження від потерпілого ОСОБА_3 та (або) ОСОБА_1 , враховуючи групову належність їх крові.

Отже, суд констатує, що висновки судово-медичної експертизи не суперечать анатомічній локалізації та характеру виявлених тілесних ушкоджень при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_3 , узгоджуються з даними протоколу огляду місця події та свідчать про умисні дії обвинуваченого ОСОБА_1 , який наносив чисельні удари ліктями, кулаками та битою по кінцівках, тулубу та голові потерпілого, при цьому усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажав настання наслідків у виді тяжких тілесних ушкоджень, і спростовують твердження ОСОБА_1 , що він взагалі не наносив тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , які є небезпечними для життя, та що привели до настання смерті.

Наведені висновки експертиз, належним чином аргументовані, ґрунтуються на ретельному дослідженні, містять повні та вичерпні відповіді на усі поставлені питання, не допускають подвійного тлумачення та суперечностей, які потребували б роз`яснення.

Вказані висновки обґрунтовані дослідницькою частиною, фактичні дані, викладені у висновках, відносяться до справи і мають доказове значення. Тому вказані висновки суд покладає в основу вказаного вироку.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» від 07.02.2003 № 2, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Враховуючи відомості досліджених висновків експертиз, у сукупності з іншими доказами, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 , здійснюючи протиправні дії по відношенню до потерпілого ОСОБА_3 , шляхом нанесення йому численних ударів руками та дерев`яною битою в область голови, кінцівок та тулубу, усвідомлюючи свою фізичну перевагу над потерпілим, його безпорадний стан, що викликаний тяжким ступенем алкогольного сп`яніння (3,75 проміле) та суспільно-небезпечний характер свого діяння і передбачав, що може заподіяти тяжку шкоду здоров`ю потерпілому, та бажав настання такої шкоди у виді тяжких тілесних ушкоджень.

Що стосується наслідку - смерті потерпілого в результаті сполученої травми голови та тулуба з ушкодженням внутрішніх органів, яка привела до настання шоку, та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, то обвинувачений, завдаючи потерпілому удари по голові та тулубу, передбачав можливість настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, але легковажно розраховував на їх відвернення.

Таким чином, оскільки умисел обвинуваченого був направлений на заподіяння тілесних ушкоджень без конкретизації ступеню їх тяжкості, відповідальність він повинен нести за фактично спричинені тілесні ушкодження, а саме: за заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого.

Дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено наявність прямого причинного зв`язку між зазначеними вище діями ОСОБА_1 і настанням смерті потерпілого ОСОБА_3 .

Окрім того, суд враховує поведінку ОСОБА_1 після вчинення злочину і відношення до наслідків злочину. Зокрема те, що після нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_30 , не надав медичну допомогу останньому, а лише переконався щодо проявів ознак життя останнього та залишив місце пригоди.

Позиція захисту щодо нанесення ударів потерпілому іншими особами, які допитані у якості свідків, не підтверджена вагомими доводами та доказами під час судового засідання, зокрема не доведено умисел нанесення тілесних ушкоджень потерпілому у інших осіб, а навпаки, саме ОСОБА_1 , з огляду на виниклий між ним та потерпілим конфлікт, із застосуванням дерев`яної бити, а також рук, завдав значну кількість ударів потерпілому, що спричинили тяжкі тілесні ушкодження, які стали наслідком сполученої тупої травма голови, тулуба та кінцівок, що ускладнилася розвитком шоку та призвели до смерті остатнього.

Підстав для висновку про вчинення таких дій ОСОБА_1 з метою самозахисту у судовому засіданні також не встановлено. Натомість, висновки судово-медичних експертиз вказують на те, що саме потерпілий захищався від нанесених ударів ОСОБА_1 , у той час, як у останнього не виявлено будь-яких тілесних ушкоджень, що також узгоджується з показаннями свідків ОСОБА_27 , ОСОБА_31 , ОСОБА_9 .

Суд враховує, що свідки попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, на відміну від обвинуваченого, який, на думку суду, обрав своєрідну лінію захисту, тому суд критично ставиться до показань ОСОБА_1 , що він не наносив удари битою саме по голові потерпілому та від нанесених ним ударів не могла настати його смерть.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, та виходячи із сукупності допустимих та належних доказів, дійшов до переконання про доведеність вини обвинуваченого в інкримінованому йому діянні, а позицію обвинуваченого ОСОБА_1 розцінює як суб`єктивне ставлення до вчинених дій з наступним бажання уникнути кримінальної відповідальності за наслідки, що настали.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини «Коробов проти України» від 21.10.2011, яке, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує як джерело права вказано, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Суд, оцінюючи наведені докази в їх сукупності, відповідно до положень ст. 94 КПК України, вважає доведеним «поза розумним сумнівом» пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 2 ст. 121 КК України.

Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, суд враховує приписи ст. ст. 50, 65 КК України, зі змісту яких випливає, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Саме на зазначені критерії призначення кримінального покарання звернуто увагу Верховним Судом (далі – ВС) у постанові від 10.07.2018 (справа № 148/1211/15-к).

Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності – призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Отже, вирішуючи питання про вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд, керуючись ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, тяжкі наслідки кримінального правопорушення у виді смерті потерпілого, віктимну поведінку останнього, особу обвинуваченого, який вину визнав частково, посередньо характеризується за місцем проживання, будучи здоровим, суспільно корисною працею не займався, не одружений, утриманців не має (т. 2 а.п. 9), на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебував та не перебуває (т. 2 а.п.10-11), у силу ст. 89 КК України не судимий (т. 2 а.п. 18-19), наявність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.

Згідно з обвинувального акта, пом`якшуючою покарання обставиною визнано щире каяття ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а обтяжуючою, - рецидив злочинів.

Водночас, суд не може погодитися з цими обставинами, виходячи з наступного.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23.12.2005 № 12, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Щире каяття – це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.

Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Аналогічна правова позиція сформована у постановах Верховного Суду від 30.10.2018 (справа № 559/1037/16-к), від 27.11.2019 (справа № 629/847/15-к) та від 20.08.2020 (справа № 750/1503/19).

З огляду на викладене, зважаючи на те, що ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 121 КК України визнав частково, заперечував нанесення потерпілому ОСОБА_3 безпосередньо тілесних ушкоджень, які б спричинили смерть останнього, тобто, відсутні дійсне визнання останнім власної провини, щирий жаль та осуд своєї поведінки, з урахуванням поведінки обвинуваченого після скоєння кримінального правопорушення, ненадання медичної допомоги потерпілому, суд не визнає щире каяття, як обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого.

У той же час, судом встановлено та підтверджується матеріалами кримінального провадження, що обвинувачений добровільно вказав на місце знаходження знаряддя вчинення злочину, - дерев`яної бити, надавав показання про обставини його вчинення, чим активно сприяв його розкриттю, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе визнати активне сприяння розкриттю злочину обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_1 . При цьому, суд враховує, що активне сприяння розкриттю злочину є окремою обставиною, що пом`якшує покарання, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України. Тобто передбачені п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставини, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину, є альтернативними, незалежними та можуть існувати відокремлено одна від одної (постанова Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 297/562/17).

Окрім того, суд вважає, що в порушення вимог ч. 4 ст. 67 КК України, орган досудового розслідування неправильно визнав рецидив злочину обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, оскільки, як встановлено матеріалами кримінального провадження (т. 2 а.п.18-28), судимості за вищевказаними вироками знято та погашено, в силу ст. 89 КК України.

Що стосується визнання судом обставини, що обтяжує покарання, а саме, вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України, слід зазначити про таке.

Відповідно до ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, окрім як у випадках зміни судом правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 368 КПК України, суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання, зокрема, чи є обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, і які саме.

За п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Обов`язок доказування перелічених обставин, згідно зі ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що орган досудового розслідування при формулюванні пред`явленого обвинувачення, яке судом визнано доведеним, інкримінується ОСОБА_1 вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння. Проте, вказана обставина не зазначена в обвинувальному акті як така, що обтяжує покарання відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Разом з тим, з огляду на те, що формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, містить посилання про вчинення обвинуваченим злочину в стані алкогольного сп`яніння, тобто ОСОБА_1 захищався від такого обвинувачення під час судового розгляду та не заперечував цього факту, суд вважає за необхідне визнати цю обставино такою, що відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України обтяжує його покарання, що, також, не суперечить положенням ст. 337 КПК України.

З огляду на викладене, аналізуючи надані суду матеріали, відомості, що характеризують особу обвинуваченого, зважаючи на його молодий вік, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, приписи ст. ст. 50, 65 КК України, вищевказані роз`яснення ВС, а також з урахуванням віктимної поведінки потерпілого, який, як встановлено судом, фактично спровокував конфліктну ситуацію між ним та обвинуваченим, суд дійшов до переконання, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, буде покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі.

Підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України суд не вбачає.

Обрана міра покарання, на переконанням суду, відповідає не тільки тяжкості вчиненого злочину, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованою та буде відповідати цілям покарання.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не подавався.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження (т. 1 а.п. 70-71), ОСОБА_1 затриманий 13.11.2018 у порядку ст. 208 КПК України. Ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.11.2018, щодо обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжено згідно з ухвалами Криворізького районного суду Дніпропетровської області, востаннє 03.03.2021 (т. 3 а.с. 36), зі строком дії до 02.05.2021 включно. З огляду на те, що під час судового розгляду від учасників судового провадження клопотань про зміну чи скасування вказаного запобіжного заходу не надходило, суд вважає за необхідне залишити його без змін до дня набрання вироком законної сили.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України, а щодо процесуальних витрат, згідно зі ст. 124 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з 13.11.2018.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити ОСОБА_1 без змін до дня набрання вказаним вироком законної сили.

Речові докази в кримінальному провадженні, а саме:

-дерев`яну биту, змиви речовини бурого кольору, зрізи нігтьових пластин, мікрона кладень з долонь трупу ОСОБА_3 , які згідно з квитанцією № 0777/18 від 22.12.2018 (т. 1 а.п. 52-53) передано на зберігання до камери речових доказів, - знищити;

-два сліди пальців рук розміром 10*18 мм, 12*10 мм, залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження № 12018040230002108 (т. 1 а.п. 127).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 2002 (дві тисячі дві) гривні 00 копійок (т. 1 а.п. 115).

Матеріали кримінального провадження № 12018040230002108 від 13.11.2018 залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі № 216/43/19 (провадження № 1-кп/177/20/21).

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: