Вирок № 95875626, 30.03.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 201/7170/20

Номер провадження 1-кп/201/443/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 року м. Дніпро

вул. Паторжинського, 18- а

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючого – судді Ополинської І.Г.,

при секретарі судового засідання – Кінаш Я.А.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Пахомової К.О.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

обвинуваченого – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 24 липня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040650001467 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вознесенськ Миколаївської області, громадянина України, який має повну середню освіту, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вознесенськ Миколаївської області, громадянина України, який має повну середню освіту, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2020 року приблизно о 15 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 разом з рідним братом ОСОБА_2 знаходилися у квартирі АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності їх матері ОСОБА_3 та в якій останні всі разом проживають, при цьому, ОСОБА_3 встановила на міжкімнатні двері своєї кімнати у вказаній квартирі замок.

Далі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, за попередньою змовою вирішили вчинити таємне викрадення майна потерпілої ОСОБА_3 , що знаходилося у кімнаті останньої, яка була закрита на замок.

Після чого, реалізуючи свій злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, а саме у житлову кімнату в квартирі АДРЕСА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою, розподіливши ролі кожного між собою, скориставшись відсутністю в квартирі їх матері ОСОБА_3 , згідно до відведеної йому ролі ОСОБА_1 за допомогою заздалегідь підготовленої викрутки викрутив декілька металевих саморізів, які тримали дерев`яну планку, що надало доступ до відчинення дерев`яної міжкімнатної двері, яка була зачинена на металевий врізний замок та проник до приміщення кімнати, в якій постійно проживає ОСОБА_3 та зберігає своє особисте майно. В цей час, ОСОБА_2 діючи згідно до відведеної йому ролі, стояв та слідкував за навколишньою обстановкою, з метою попередження ОСОБА_1 про можливу появу їх матері або інших осіб.

Далі, ОСОБА_1 разом із співучасником ОСОБА_2 , знаходячись у вказаний час та у вказаному місці, продовжуючи свою злочинну діяльність викрали ноутбук “Samsung nl50 plus” білого кольору, вартістю 1 500 гривень, що належить їх матері ОСОБА_3 .

Після чого, утримуючи при собі викрадене майно, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишили місце вчинення злочину, в подальшому розпорядившись вкраденим на власний розсуд, тим самим спричинивши потерпілій ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 1 500 гривень.

Умисні дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаному із проникненням у житло, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, кваліфікуються за ч. 3 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України визнав у повному обсязі та суду показав, що потерпіла ОСОБА_3 є його матір`ю, а обвинувачений ОСОБА_2 - його рідний брат, відносини між ними нормальні. Вказав, що вони разом проживають у квартирі АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності їх матері ОСОБА_3 , при цьому, ця квартира двокімнатна, в одній кімнаті окремо мешкає їх матір, а в другій – вони із братом ОСОБА_4 . Приблизно рік тому їх матір встановила на міжкімнатні двері своєї кімнати замок і закривала свою кімнату на ключ. 23 липня 2020 року приблизно о 15 годині, вони разом з братом ОСОБА_2 перебували у квартирі за вказаною ним адресою, їх матері ОСОБА_3 в той час вдома не було. Тоді вони вирішили проникнути у кімнату своєї матері, яка була закрита на замок та викрасти ноутбук, який в подальшому планували здати у ломбард та отримати гроші. З цією метою, він взяв викрутку за допомогою якої викрутив саморізи на яких кріпилася дерев`яна планка, просунув руку у дірку та з внутрішньої сторони відчинив двері, а його брат ОСОБА_2 у цей час стояв та слідкував, щоб завчасно попередити про можливий прихід їх матері. Далі проникнувши у кімнату їх матері, вони з братом взяли з полки ноутбук “Samsung nl50 plus” білого кольору і відразу ж пішли та заклали його у ломбард, отримавши гроші, які витратили на особисті потреби. При цьому, не оспорював ні обставини скоєння ним правопорушення, що інкримінується, ні вартість викраденого ноутбуку. Зазначив, що в скоєному щиро розкаюється і вже попрохав у матері пробачення.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України визнав у повному обсязі та суду показав, що потерпіла ОСОБА_3 є його матір`ю, а обвинувачений ОСОБА_1 - його рідний брат. Відносини з братом та матір`ю склалися хороші. Вони разом проживають у квартирі АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності їх матері ОСОБА_3 . Вказав, що ця квартира двокімнатна, в одній кімнаті окремо мешкає їх матір, а в другій – вони із братом ОСОБА_5 . Приблизно рік тому їх матір встановила на міжкімнатні двері своєї кімнати замок і закривала свою кімнату на ключ. 23 липня 2020 року приблизно о 15 годині, вони разом з братом ОСОБА_1 перебували у квартирі за вказаною ним адресою, їх матері в той час вдома не було. Вони з братом вирішили проникнути у кімнату своєї матері, яка була закрита на замок та викрасти ноутбук, який в подальшому планували здати у ломбард та отримати гроші. З цією метою, його брат ОСОБА_1 за допомогою викрутки зняв саморізи на яких кріпилася дерев`яна планка, через дірку рукою з внутрішньої сторони відчинив двері, а він в цей час стояв та слідкував, щоб завчасно попередити про можливий прихід їх матері. Далі проникнувши у кімнату їх матері, вони з братом взяли з полки ноутбук “Samsung nl50 plus” білого кольору і відразу ж пішли до ломбарду, де заклали його та отримали гроші, які витратили на особисті потреби. При цьому, не оспорював ні обставини скоєння ним правопорушення, що інкримінується, ні вартість викраденого ноутбуку. Зазначив, що в скоєному щиро розкаюється і теж попрохав у матері пробачення.

Допитана під час судового розгляду потерпіла ОСОБА_3 суду показала, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 її сини, з якими вона мешкає у належній їй квартирі АДРЕСА_2 .

Зазначила, що ця квартира двокімнатна, в одній кімнаті окремо мешкає вона, а в другій – її сини ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Приблизно рік тому вона встановила на міжкімнатні двері своєї кімнати замок і закривала свою кімнату на ключ. В липні 2020 року вона їздила за місто на дачу до своєї доньки, повернувшись додому, точну дату вже не пам`ятає, виявила пропажу свого ноутбуку, вартість якого складає 1500 гривень. Поспілкувавшись із синами, останні зізналися, що викрали ноутбук і заклали його у ломбард. Після чого, вона звернулася до поліції із відповідною заявою. В подальшому ОСОБА_5 та ОСОБА_4 прохали у неї пробачення, на теперішній час, вони налагодили стосунки і вона сподівається, що останні більш такого не робитимуть. Претензій матеріального та морального характеру до обвинувачених не має, цивільний позов не заявляє. Просила призначити її синам мінімальне покарання.

Оскільки в судовому засіданні обвинувачені повністю визнали свою вину в інкримінованому їм органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, погодилися з кваліфікацією вчиненого ними діяння, а так само визнали всі фактичні обставини його вчинення, а прокурор та потерпіла не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, за відсутності їх заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, переконавшись у тому, що всі зазначені особи правильно розуміють зміст встановлених обставин, в порядку ст. 349 ч. 3 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені показами обвинувачених та потерпілої, наданими ними безпосередньо в судовому засіданні, які відповідають всім фактичним обставинам інкримінованого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діяння і ніким не оспорюються, суд приходить до переконання, що діяння, яке вчинено обвинуваченими дійсно мало місце, воно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винні у його вчиненні, так як вони своїми умисними діями вчинили таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло, а тому вони підлягають покаранню за вчинення такого кримінального правопорушення.

При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд відповідно до положень ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи обвинувачених та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Насамперед, суд враховує, що обвинувачені вчинили кримінальне правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Дослідивши дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , судом встановлено, що останній має повну середню освіту, не одружений, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий і не притягався до кримінальної відповідальності, на обліку в психоневрологічному та психіатричному диспансерах не перебуває.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд визнає його щире каяття у скоєному.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , під час судового розгляду не встановлено.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_1 та обставину, що пом`якшує його покарання, наведену вище, суд вважає, що ОСОБА_1 має бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції, передбаченої частиною 3 статті 185 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде найбільш необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.

Разом із цим, виходячи з наведених вище обставин та проаналізованих даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 у їх сукупності, суд приходить до висновку про можливість виправлення останнього без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення за ним постійного та обов`язкового контролю, тобто із застосуванням положень ст. ст. 75, 76 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі із випробуванням та поклавши на нього відповідні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Дослідивши дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2 , судом встановлено, що останній має повну середню освіту, не одружений, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий і не притягався до кримінальної відповідальності, на обліку в психоневрологічному та психіатричному диспансерах не перебуває.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , суд визнає його щире каяття у скоєному.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , під час судового розгляду не встановлено.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_1 та обставину, що пом`якшує його покарання, наведену вище, суд вважає, що ОСОБА_2 має бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції, передбаченої частиною 3 статті 185 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде найбільш необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.

Разом із цим, виходячи з наведених вище обставин та проаналізованих даних про особу обвинуваченого ОСОБА_2 у їх сукупності, суд приходить до висновку про можливість виправлення останнього без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення за ним постійного та обов`язкового контролю, тобто із застосуванням положень ст. ст. 75, 76 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі із випробуванням та поклавши на нього відповідні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися, речові докази та судові витрати відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 370- 374, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного йому основного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього відповідно до положень ст. 76 КК України обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного йому основного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього відповідно до положень ст. 76 КК України обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Вирок суду набирає законної сили після спливу тридцятиденного строку, встановленого ст. 395 КПК України для його оскарження. Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.

Вирок може бути оскаржений в порядку ст. 395 КПК України.

Апеляційну скаргу на вирок може бути подано до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку в порядку ст. 376 КПК України негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя І.Г. Ополинська