Рішення № 95874657, 23.03.2021, Оболонський районний суд міста Києва

23.03.2021 Справа № 756/344/21

Унікальний номер судової справи 756/344/21

Номер провадження 2/756/2850/21

Рішення

Іменем України

18 березня 2021 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Банасько І.М.,

за участю секретаря судового засідання Чагір Б.К.,

представника відповідача Шапошніка О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Файна Готівка» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору № 073555 від 10.09.2019,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 10.09.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «Файна Готівка» укладено договір про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту №073555, за умовами якого позивач отримала грошові кошти в розмірі 7320,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,80% в день від суми кредиту. Позивач не підтверджує, що підписуючи вказаний договір отримала у чіткій та зрозумілій формі від відповідача у письмовому вигляді інформацію, передбачену ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Позивач вважає, що при укладенні вказаного кредитного договору порушені її права як споживача, зокрема, кредитором не було надано позивачу інформації про орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту, варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та можливість дострокового повернення кредиту та його умови, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

При цьому, зазначає, що здійснюючи оформлення кредиту через інтернет, за кілька хвилинний проміжок часу не мала можливості об`єктивно оцінити та осмислити умови кредитування, виявити їх недоліки та оцінити всі ризики і збитки, які отримає в результаті укладення даної угоди.

Отже, на думку позивача недотримання та невиконання відповідачем імперативних вимог, встановлених ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є підставою згідно ст. 215 ЦК України, для визнання спірного кредитного договору недійсним

Окрім того, позивач вказує на порушення відповідачем норм, встановлених п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме вважає несправедливим розмір відсоткової ставки, визначений п. 2.4 Кредитного договору, в якому на його переконання приховано завуальовану непропорційно велику суму компенсації у разі невиконання зобов`язань за договором, що є підставою для визнання даного пункту договору недійсним.

Позивач вважає, що відповідачем порушено норми, встановлені абзацами 5, 11 п. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних», оскільки з аналізу кредитного договору вбачається, що надана позивачем згода на обробку персональних даних є безстроковою та безвідкличною. На думку позивача відсутність у кредитному договорі права відізвати свою заяву на обробку персональних даних є порушенням закону та підставою для визнання кредитного договору недійсним.

На підставі викладеного, позивач просить визнати недійсним кредитний договір №073555 від 10.09.2019, укладений між сторонами.

Ухвалою суду від 20.01.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №756/344/21, визначено, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання позивач не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи судом повідомлена належним чином. У прохальній частині позовної заяви міститься клопотання позивача про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні вимоги позову не визнав, просив відмовити у задоволенні позову.

Разом з тим, представник відповідача ОСОБА_3 направив до суду відзив, де просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з огляду на таке. Між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Файна Готівка» було укладено кредитний договір №073555, шляхом підписання Договору надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту у відділенні ТОВ «Файна Готівка» за адресою: м. Київ, вул. Андрія Малишка, 2-Д, відповідно до якого відповідач надав позивачу кредит в сумі 7320,00 грн., які були перераховані на зазначену у заяві банківську платіжну картку, а позивач зобов`язалась повернути відповідачу надані кредитні кошти до 10.06.2020, сплативши проценти за користування кредитом в розмірі 0,8% в день, що на рік становить 292%. Паспорт споживчого кредиту, з яким ознайомилась ОСОБА_1 10.09.2019 і поставила свій підпис містить повну інформацію про суму кредиту, про строк кредитування, про мету кредиту, про спосіб та строк надання кредиту, про процентну ставку, вид процентної ставки, загальні витрати за кредитом, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, реальну річну процентну ставку, кількість та розмір платежів, періодичність внесення, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту. Окрім того, п. 5.14 спірного договору передбачено, що підписуючи даний договір позивальник підтверджує, що у відповідності до вимог чинного законодавства України, у чіткій та зрозумілій формі отримав від кредитодавця у письмовій формі інформацію, зазначену в ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та в ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та іншу інформацію, необхідну для свідомого вибору та підписання цього договору згідно з вимогами чинного законодавства України. Отже, позивач була ознайомлена зі всіма істотними умовами кредитного договору, що підтверджується її підписом у кредитному договорі. Позивач при підписанні договору ознайомилась та погодилась з його умовами, отримала кредит та використала його за цільовим призначенням, тим самим не заперечувала щодо умов кредитного договору, крім того, не оскаржувала та не виконувала умови договору протягом тривалого часу. Стверджує, що в діях відповідача відсутнє будь-яке порушення вимог чинного законодавства стосовно реалізації прав позивача.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як убачається із матеріалів справи 10.09.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «Файна Готівка» укладено договір про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту №073555, за умовами якого відповідач надав позивачу в кредит грошові кошти (кредит) в сумі 7320 грн. на споживчі потреби, а позивач зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти відповідачу відповідно до умов, зазначених у договорі (а.с. 26-34).

Загальними положеннями вказаного договору передбачено, що позивач підтвердила, що до підписання даного договору відповідач заздалегідь у письмовому вигляді ознайомив її з: інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті кредитодавця, що необхідна була для отримання споживчого кредиту позичальником, яка містила наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця; інформацією, наведеною в Паспорті споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма)), форма якої передбачена Законом України «Про споживче кредитування та Внутрішніми правилами, інформацією про необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, які є обов`язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких кредитодавець визначив для надання відповідних послуг та про те, що вартість послуг третіх осіб установлюється виключно такими особами, інформацією про кредитодавця, його місцезнаходження, інформацією наведеною у Внутрішніх правилах, іншою інформацією про умови кредитування, інформацією про реальну річну процентну ставку, а також про орієнтовну загальну вартість кредиту та інших послуг кредитодавця.

Позивач, підписанням договору, підтвердила, що до підписання цього договору отримала для ознайомлення копію проекту договору про споживчий кредит у паперовому та/або електронному вигляді, всі умови їй зрозумілі, вона погодилась їх виконувати вільно без будь-якого примусу.

За змістом п. 2.6. позивач зобов`язалась повернути суму кредиту та проценти нараховані за користування кредитом частинами у сумі та строки, визначені в Графіку платежів, який є невід`ємною частиною даного Договору та подається в Додатку №1 відповідно до якого, сплата кредиту та процентів здійснюється 1 раз на 2 тижні.

Згідно п. 2.2., п. 2.3. договору за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю - 0,80 % в день від суми кредиту. Тип процентної ставки - фіксована. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється з дати, визначеної п. 1.5 даного договору до дати зарахування коштів на рахунок кредитодавця в повному обсязі.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що у випадку прострочення погашення кредиту (несплата належної суми грошових коштів на дату закінчення строку кредиту), на наступний календарний день після належної дати сплати, кредитодавець нараховує позичальнику проценти за період прострочення, але не більше 60-ти календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки автоматично збільшеним на 1% від розміру процентів, зазначених в п. 2.2 і становить 1,80 % в день. Підписуючи цей договір, клієнт надає згоду кредитодавцю щодо застосування умов цього пункту договору і така зміна процентної ставки не є односторонньою зміною умов договору та не потребує укладення (підписання сторонами) будь-якої угоди до даного договору.

Відповідно до п. 4.1 договору у випадку прострочення погашення кредиту (несплата належної суми грошових коштів на дату закінчення строку кредиту), на наступний календарний день після належної дати сплати, кредитодавець нараховує позичальнику проценти за період прострочення, але не більше 60-ти календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки автоматично збільшеним на 1% від розміру процентів, зазначених п. 2.2. і становить 1,80 % в день.

Судом встановлено, що зобов`язання відповідача з надання позивачу кредиту були виконані в повному обсязі. Зокрема, ТОВ «Файна Готівка» здійснило перерахування коштів по кредитному договору № 073555 від 10.09.2019 на банківську платіжну картку, що була надана/вказана ОСОБА_1 під час підписання даного договору.

Як вбачається з Паспорту споживчого кредиту, в ньому визначені всі умови кредитування та істотні умови кредитного договору, а саме: сума кредиту, строк кредитування, мета кредиту, спосіб та строк надання кредиту, процентна ставка, вид процентної ставки, загальні витрати за кредитом, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, реальна річна процентна ставка, кількість та розмір платежів, періодичність внесення, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту. Паспорт споживчого кредиту був власноручно підписаний позивачем 10.09.2019 (а.с. 37-38).

Окрім того у п. 5.14, п. 5.15 кредитного договору сторони врегулювали, що підписуючи даний договір позичальник підтверджує, що у відповідності до вимог чинного законодавства України, у чіткій та зрозумілій формі отримав від кредитодавця у письмовій формі інформацію, зазначену в ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та в ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та іншу інформацію, необхідну для свідомого вибору та підписання цього договору згідно з вимогами чинного законодавства України. Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що примірник укладеного договору він отримав.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. А частиною другою цієї статті передбачені загальні умови, додержання яких необхідно для чинності правочину, в тому числі: особа яка вчинила правочин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215-235 ЦК України особа, яка вважає, що її права, речові права порушені, має право звернутися до суду з вимогами про визнання правочину недійсним, вказавши конкретну підставу для визнання його недійсним.

Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач у силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

За змістом ст. 11 та 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Так, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що кредитний договір, укладений між сторонами, є несправедливим щодо неї, оскільки при підписанні даного договору позивачка ознайомилась та погодилась з його умовами, а відтак, проаналізувавши умови кредитного договору та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність у останньому несправедливих умов, а всі твердження позивачки з даного приводу судом розцінюються як її спосіб захисту власних інтересів від наслідків, можливість настання яких залежить лише від її добросовісної поведінки при виконанні взятих на себе за кредитним договором зобов`язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», перед укладенням договору про надання фінансових послуг фінансова установа чи інший суб`єкт господарювання, що надає фінансові послуги, зобов`язані повідомити клієнта у письмовій або електронній формі, у тому числі шляхом надання клієнту доступу до такої інформації на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, про: 1) особу, яка надає фінансові послуги: а) найменування (для фізичної особи - підприємця: прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові), місцезнаходження, контактний телефон і адреса електронної пошти особи, яка надає фінансові послуги, адреса, за якою приймаються скарги споживачів фінансових послуг; б) найменування особи, яка надає посередницькі послуги (за наявності); в) відомості про державну реєстрацію особи, яка надає фінансові послуги; г) інформацію щодо включення фінансової установи до відповідного державного реєстру фінансових установ або Державного реєстру банків; ґ) інформацію щодо наявності в особи, яка надає фінансові послуги, права на надання відповідної фінансової послуги; д) контактну інформацію органу, який здійснює державне регулювання щодо діяльності особи, яка надає фінансові послуги; 2) фінансову послугу - загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити клієнт, включно з податками, або якщо конкретний розмір не може бути визначений - порядок визначення таких витрат; 3) договір про надання фінансових послуг: а) наявність у клієнта права на відмову від договору про надання фінансових послуг; б) строк, протягом якого клієнтом може бути використано право на відмову від договору, а також інші умови використання права на відмову від договору; в) мінімальний строк дії договору (якщо застосовується); г) наявність у клієнта права розірвати чи припинити договір, права дострокового виконання договору, а також наслідки таких дій; ґ) порядок внесення змін та доповнень до договору; д) неможливість збільшення фіксованої процентної ставки за договором без письмової згоди споживача фінансової послуги; 4) механізми захисту прав споживачів фінансових послуг: а) можливість та порядок позасудового розгляду скарг споживачів фінансових послуг; б) наявність гарантійних фондів чи компенсаційних схем, що застосовуються відповідно до законодавства.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України №6-1341цс15 від 02.12.2015.

Однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв`язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, в суду немає правових підстав для задоволення позову (правова позиція міститься в постанові Верховного суду України №6-94цс13 від 25.12.2013).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, умови кредитування позичальник розумів та погодив, інформацію стосовно наданих фінансових послуг в розумінні ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» отримав.

Як встановлено в ході розгляду справи та не було спростовано позивачем, погоджену суму коштів ним отримано, згоду на укладення договору ним протягом 14 днів після укладення спірного договору у розумінні ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» відкликано не було.

Враховуючи зміст пунктів кредитного договору, позивач з моменту підписання цього договору обізнаний щодо оплатності кредиту, свого обов`язку вносити плату за користування кредитом, розміру процентів, порядку їх сплати та відповідальності за прострочення погашення кредиту.

Судом беззаперечно установлено, що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; договір містить повну інформацію щодо умов кредитування: періоду надання кредиту, розміру процентної ставки, порядку її нарахування, переліку, розміру й бази розрахунку неустойки; періоду внесення платежів, відповідальність за порушення умов договору.

Таким чином, враховуючи те, що матеріали справи спростовують твердження позивача про те, що кредитором не було надано повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації про умови кредиту як перед укладенням, так і під час укладення договору про надання споживчого кредиту, суд не убачає підстав для задоволення позовних вимог з цих підстав.

Згідно із п. 2.8 підписанням цього договору позичальник надав кредитодавцю свою згоду на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій відомостей, що складають його кредитну історію та на формування кредитної історії, яка і характеризуватиме виконання прийнятих позичальником на себе зобов`язань за договором.

Судом встановлено, що позивач підписуючи договір, погодилася з усіма його умовами та підтвердила факт ознайомлення з умовами договору, а також надала свою добровільну згоду на обробку її персональних даних.

Згідно ст. 2 Закону України "Про захист персональних даних", згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди.

Відповідно до абз. 5 та 11 ч.2 ст. 8 Закону України "Про захист персональних даних", суб`єкт персональних даних має право: 5) пред`являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних; 11) відкликати згоду на обробку персональних даних.

Згідно п. 3 ч. 1ст. 11 Закону України "Про захист персональних даних", підставою для обробки персональних даних, зокрема є укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Отже, відкликання згоди можливе лише стосовно майбутньої обробки персональних даних, але не тих даних, які вже були оброблені. Рішення та процеси, які були здійснені під час обробки персональних даних, не можуть бути анульованими.

Таким чином, суд не приймає до уваги доводи позивачки щодо недійсності договору з підстав того, що він суперечить абз. 5, 11 п.2 ст. 8 Закону України "Про захист персональних даних".

Крім того, як убачається з положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, №4909/04, від 10 лютого 2010 року, п. 58).

Разом з цим, відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9, помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Інших доводів, які б спростували висновки суду, матеріали справи не місять.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 76 - 81, 89, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса місця проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Файна Готівка» (місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Іллєнка, 18-Б, офіс 204; код ЄДРПОУ 42269456) про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору № 073555 від 10.09.2019 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного рішення - 23.03.2021.

Суддя І.М. Банасько