Рішення № 95873798, 29.03.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/17601/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2021 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Гордійчук І.О.

секретар судового засідання Трохимчук В.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивач Служба у справах дітей Рівненського міськвиконкому про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,-

в с т а н о в и в:

До Рівненського міського суду Рівненської області звернувся ОСОБА_1 з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_3 . Також просить суд визначити місце проживання доньки ОСОБА_4 2009 року народження разом з батьком за його постійним місцем проживання. Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати по справі, що складаються із судового збору та витрат на правничу допомогу.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що сторони мають різні погляди на життя та побут, спільного господарства не ведуть та проживають окремо. Примирення між сторонами не можливе. Мотивуючи вимоги про визначення місця проживання дитини позивач зазначив, що разом з донькою проживають у власній двокімнатній квартирі, де створені відповідні умови для нормального розвитку доньки.

Ухвалою суду від 11.11.2020 року було прийнято справу до розгляду та відкрито загальне провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 11.01.2021 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву.

Ухвалою суду від 29.03.2021 року зустрічну позовну заяву залишено без розгляду за заявою ОСОБА_3 .

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, за виключенням підстави позову, про те, що причиною розпаду сім"ї є тривале зловживання відповідачкою алкогольними напоями, та просили позов задовольнити у повному обсязі.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позов від 01.12.2021 року, проте, у судовому засіданні відповідач позовні вимоги визнала, не заперечила проти розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини разом з батьком.

Від представника Органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради до суду надійшла заява від 29.03.2021 року про розгляд справи за відсутності представника. Висновок органу опіки та піклування №08-519 від 16.03.2021 року про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 представник підтримала. Рішення просила прийняти в інтересах дитини.

Враховуючи вимоги ст.206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_1 , виданого 23.08.2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, зареєстрували шлюб 23.08.2007 року. Після реєстрації шлюбу присвоєні прізвища чоловікові ОСОБА_5 , дружині ОСОБА_5 .

Від шлюбу сторони мають дочку, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 виданого 11.02.2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції.

Згідно з частиною 3 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.

Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Стаття 112 СК України передбачає, що суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя та постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що позивач має бажання розлучитися та відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу.

Відповідно до частини 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Суд прийшов до переконання про доцільність розірвання шлюбу, що не позбавляє сторін права повторно зареєструвати шлюб після усунення обставин, що були підставою для його розірвання.

Відповідно до частини 2 статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Суд вважає за необхідне роз`яснити, що згідно абзацу 2 частини 3 статті 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Щодо вимоги про визначення місця проживання малолітньої дочки сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином позивач просив визначити місце проживання малолітньої дочки місцем проживання батька. Відповідач визнала позов в судовому засіданні.

Згідно ст.19 Сімейного Кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до ч.5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей та документів, які стосуються справи.

Згідно висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради, №08-519 по визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 22.01.2009 року, виконавчий комітет Рівненської міської ради, як орган опіки та піклування вважає за доцільне залишити ОСОБА_4 на проживання з батьком ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 1, 2 і ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

За змістом ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Як роз`яснено у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Враховуючи вищезазначене та інтереси дитини, визнання відповідачем позову та приймаючи до уваги встановлені судом обставини а саме, що на даний час дитина проживає разом з батьком, за місцем проживання дитини створені всі умови для дитини, батько виховує та утримує дочку, також суд враховує позицію органу опіки та піклування, який дійшов висновку про доцільність проживання дитини з батьком, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому судові витрати пов`язані з розглядом справи потрібно покласти на відповідача.

Згідно з ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

В зв`язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, на підставі ч.1 ст.142 ЦПК, слід повернути позивачу судовий збір з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як зазначено у ч.4-6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, на підтвердження здійснених представником позивача адвокатом Мазуром Р.В. витрат на професійну правничу допомогу надано: договір про надання правової допомоги від 30.07.2020 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги. Суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи на суму 31000 грн.

Відповідно до акту розрахунку по витратам години/часу адвоката та розрахунку матеріальних витрат за відпрацьовані години від 24.03.2021 року поданих до суду з заявою від 26.03.2021 р. розмір обумовленої оплати становить 13500 грн.

У матеріалах справи наявні квитанції № 14-9251829/С від 14.01.2021 року на суму 4000 грн. (а.с.93) та №04-9425614/С від 04.02.2021 року на суму 4000 грн. (а.с.100).

Таким чином, судом встановлено, що позивач поніс витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

При цьому суд зазначає про відсутність обов`язку присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, при визначенні суми відшкодування враховується критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). У рішенні Європейського суду "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідач заперечила у судовому засіданні щодо стягнення з неї на корсить позивача витрат на правничу допомогу.

Суд вважає завищеною оплату наданих послуг представником позивача. На переконання суду, дії щодо підготовки та подання до суду позовної заяви не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, що ставить під сумнів наведені у розрахунку відомості щодо фактичних витрат часу (зазначених висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24.01.2019 у справі №910/15944/17). Окрім того, необхідно зменшити суму витрат за участь у судових засіданнях вказаних представником позивача в розрахунку.

Враховуючи вищевикладене, слід зменшити розмір витрат на правничу допомогу та визначити її стягнення з відповідача на користь позивача у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273,354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивач Служба у справах дітей Рівненського міськвиконкому про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 23.08.2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, актовий запис № 1420 - розірвати.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. та 3000 (три тисячі) грн. 00 коп., витрат на правничу допомогу.

Повернути позивачу ОСОБА_1 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, на підставі квитанції №28-8599364/С від 28.10.2020 року, у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. який сплачений на р/р UA978999980313111206000017002, МФО отримувача 899998, код отримувача 38012714.

Залишити в матеріалах справи оригінал квитанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя І.О.Гордійчук