Ухвала суду № 95871364, 30.03.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/11674/20

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

30 березня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Коморного О.І., при розгляді в порядку письмового провадження адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 , Громадської організації "Народна дія Львів" про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Винниківської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи, які не заявлять самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, Управління охорони об`єктів культурної спадщини, Винниківська міська рада Львівської області, Львівська міська рада, Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, на стороні відповідача Обслуговуючий кооператив “Житлово-будівельний кооператив “Львівідеалбуд.”

Встановив:

До Львівського окружного адміністративного суду 09.12.2020 надійшла позовна заява ОСОБА_1 , Громадської організації "Народна дія Львів" з вимогами визнати протиправними, незаконними дії виконавчого комітету Винниківської міської ради і скасувати рішення виконавчого комітету Винниківської міської ради, яким затверджено містобудівні умови та обмеження MU01:8511-1055-0175-8603 №550 від 2019-11-28.

Ухвалою суду від 14.12.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 28.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі відповідно до статті 262 КАС України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 06.01.2021 в клопотанні позивачів про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Ухвалою суду від 15.01.2021 в клопотанні позивачів про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Ухвалою суду від 21.01.2021 в клопотанні позивачів про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Ухвалою суду від 01.02.2021 заяву позивача про відвід визнано необґрунтованою та передано для визначення судді у порядку встановленому ч.1 ст. 31 КАС України для вирішення питання про відвід.

Ухвалою суду від 03.02.2021 у задоволенні заяви про відвід судді Коморного О.І. у справі №380/11674/20 – відмовлено.

Ухвалою суду від 18.02.2021 залучено до участі у справі другого відповідача Виконавчий комітет Львівської міської ради.

У зв`язку із залученням другого відповідача розгляд справи відповідно до ч.6 ст. 48 КАС України розпочато спочатку.

Ухвалою суду від 18.02.2021 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Львівську міську раду.

Ухвалою суду від 19.02.2021 витребувано докази.

Ухвалою суду від 02.03.2021 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради.

Ухвалою суду від 22.03.2021 в клопотанні Виконавчого комітету Львівської міської ради про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Від третьої особи Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Львівідеалбуд ” 26.03.2021 надійшла заява про закриття провадження у справі, мотивована тим, що розгляд даної справи за правилами адміністративного судочинства неможливий та підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства. В обґрунтування поданої заяви вказує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Аналіз вищенаведених положень законодавства дає підстави для висновку, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Зазначає, що до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень і аналогічна правова позиція неодноразово викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17 від 04.09.2018, у справі №823/2042/16 від 22.01.2020, у справі №826/8592/16 тощо. Вказує, що предметом розгляду у даній справі є законність рішення Виконавчого комітету Винниківської міської ради від 28.11.2019 № 550, яким ОК ЖБК «Львівідеалбуд» надано містобудівні умови та обмеження на проектування та будівництво багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 . Вказане рішення надано Виконавчим комітетом Виниківської міської ради на підставі звернення ОК ЖБК «Львівідеалбуд». Даним рішенням встановлюються права та обов`язки ОК ЖБК «Львівідеалбуд», яке останній зобов`язаний виконувати для того, щоб розпочати проектування та будівництво багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 . Таким чином, між Виконавчим комітетом Винниківської міської ради і ОК ЖБК «Львівідеалбуд» виникли публічно-правові відносини, в межах яких прийнято рішення від 28.11.2019 №550. Таке рішення Виконавчого комітету Винниківської міської ради є актом індивідуальної дії, який поширює свою дію на персонально визначених суб`єктів та розрахований на врегулювання лише окремої, конкретної життєвої ситуації. Звертає увагу суду на те, що позивачі не були учасниками публічно-правових відносин в межах яких було прийнято оскаржуване рішення. Рішення про видачу ОК ЖБК «Львівідеалбуд» містобудівних умов та обмежень не має прямої дії на поведінку позивачів ОСОБА_1 та громадської організації «Народна дія Львів» та не зобов`язує їх до вчинення будь-яких дій. Жодних інших актів, які пов`язані з оскаржуваним рішенням та були б наслідком здійснення відповідачем публічно-владних управлінських функцій безпосередньо щодо позивачів і породжували б для них певні права, встановлювали обов`язки, у даному випадку відповідачем не приймалось. За таких обставин, оскільки позивачі не були учасниками правових відносин в межах яких було прийнято оскаржуване рішення, а саме рішення не встановлює жодних прав та обов`язків для позивачів, між позивачами та відповідачем не виник публічно-правовий спір.

Третя особа звертає увагу суду на те, що в позовній заяві ОСОБА_1 зазначала, що рішення виконкому Винниківської міської ради про видачу містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки порушує її права, як мешканки сусіднього будинку на збереження повноцінного життєвого середовища і умов життєдіяльності. Порушення цих прав позивач пов`язує з тим, що забудова поблизу будинку, де вона проживає на даний час істотно впливає на її права і умови життя, оскільки будівництво зумовлює вібрації, шуми, пил, а передусім порушує її культурні права, а також соціальні права на безпечні та надійні інженерні мережі, санітарну безпеку не тільки її, а й мешканців усього житлового кварталу. Введення в експлуатацію будинку на АДРЕСА_1 зумовить надмірне навантаження на інженерні мережі, ставить під загрозу життя і здоров`я усіх мешканців м. Винники, особливо в умовах підвищеної санітарної небезпеки поширення хвороби СОVID- 19. На думку позивача, будівництво багатоквартирного будинку негативно впливає на наявну інфраструктуру кварталу та його мешканців.

Третя особа вказує, що аналізуючи зміст порушених прав та інтересів позивача, то такі пов`язані із здійсненням будівельних робіт на АДРЕСА_1 , які обмежують права ОСОБА_1 як власниці будинку, розташованого поруч із будівництвом, в результаті чого погіршилися умови її життя та проживання, створено як вона наполягає, загрозу її життю та здоров`ю. Третя особа вважає, що за таких обставин, метою подання позивачами позову є захист своїх цивільних прав та інтересів, які, як випливає з обставин справи та підстав позову, порушені внаслідок виконання будівельних робіт, відтак у даній справі мають місце приватноправові відносини.

При вирішенні поданою третьою особою заяви про закриття провадження у справі суд виходить із завдань адміністративного судочинства, якими відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п.1 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пунктом другим частини першої статті 4 КАС України визначено поняття публічно-правового спору - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

За приписами ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Вимоги до позовної заяви визначені правовими нормами ст.160 КАС України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному:

«До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.»

Оскільки саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, суд не має підстав не погодитися із запропонованим підходом.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а та від 27 червня 2018 року у справі № 815/6945/16.

Для правильного вирішення спору визначальною ознакою є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин (Постанова Великої палати ВС від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень» (Постанова Великої палати ВС від 4.09.2018 р. по справі № 823/2042/16).

Позивачі звернулися до суду з позовом з вимогами визнати протиправними, незаконними дії виконавчого комітету Винниківської міської ради і скасувати рішення виконавчого комітету Винниківської міської ради, яким затверджено містобудівні умови та обмеження MU01:8511-1055-0175-8603 №550 від 28.11.2019 - третій особі, Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Львівідеалбуд». Однак позивачі не є учасниками правовідносин із видачі містобудівних умов та обмежень.

У позовній заяві вказано, що позивачка ОСОБА_1 є членом і співзасновником ГО «Народна дія Львів». Містобудівні умови та обмеження не враховують потужності прокладеної столітньої каналізаційної мережі, яка розрахована винятково на потреби існуючих садибних будинків. Можливості включення в цю мережу багатоповерхових будинків не планувалося, а тому видані містобудівні умови та обмеження формують загрозу санітарно - техногенної небезпеки, оскільки надмірне навантаження каналізаційної мережі призведе до її переповнення, поширення інфекційних хвороб. На території житлового району знаходяться садибні будинки, в яких проживає і позивачка ОСОБА_1 . Забудова поблизу будинку, де вона проживає на даний час, істотно впливає на її права, і умови життя, оскільки будівництво зумовлює вібрації, шуми, пил, а передусім порушує її культурні права, а також соціальні права на безпечні і надійні інженерні мережі, санітарну безпеку мікрорайону. Введення в експлуатацію будинку на АДРЕСА_2 зумовить надмірне навантаження на інженерні мережі, ставить під загрозу їхнє життя і здоров`я, особливо в умовах підвищеної санітарної небезпеки - поширення небезпечної хвороби COVID -19. Підвищена загроза поширення COV1D -19 в м. Винники обумовлена ще й тим, що у місті Винники розташований госпіталь, який є базовою лікарнею для лікування хворих на COV1D -19. Відтак, загрози санітарній безпеці через можливі пошкодження та/чи руйнування інженерних мереж є посяганням на житті і здоров`я великої кількості людей. Також, позивачка ОСОБА_1 вважає, що рішення виконкому Винниківської міської ради про видачу містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки порушує її права, як мешканки сусіднього будинку на збереження повноцінного життєвого середовища і умов життєдіяльності. Позивачі зазначили, що на даний час існує загроза життю і здоров`ю членкині ГО «Народна дія Львів» Тютько Надії; існує загроза втрати нею нормальних умов життя, майна, а також існує загроза втрати історичної та культурної цінності - історичного, археологічного шару, який розташований на земельних ділянках, які забудовують на АДРЕСА_2 » захищає не лише членкиню громадської організації ОСОБА_1 відповідно до своїх статутних завдань і мети, а й захищає історико-культурну спадщину історичний ареал міста Винники. Захист історико-культурної спадщини також є статутною метою та завданням ГО «Народна дія Львів». Позивачі вважають, що таким чином очевидно, що виконавчий комітет Винниківської міської ради порушує права членкині ГО «Народна дія Львів» Надії Тютько на безпечне життя, на санітарну безпеку, на охорону культурної спадщини та інші права, які мали б ураховувати та захищати органи місцевого самоврядування, при прийнятті рішення Виконавчого комітету Винниківської міської ради. Участь у справі ГО «Народна дія Львів» пояснено тим, що оскільки основною метою діяльності ГО «Народна дія Львів» є захист прав, свобод та інтересів її членів - вступ у цю справу як співпозивача є виконанням статутної мети та завдань діяльності ГО.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в порядку касаційного перегляду розглянута адміністративна справа №420/288/20 за позовом ОСОБА_2 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи - Комунальне підприємство «Міське капітальне будівництво», Колективне підприємство «Будова» з наступними позовними вимогами:

«- визнати протиправними та скасувати надані Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта для будівництва №03 (Будівлі гостинного типу з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями спортивно-оздоровчого центру). Вид будівництва - «Нове будівництво, м. Одеса, Приморський район, вул.Академічна,30;

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 02.01.2018 №01-06/241 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки»;

- скасувати виданий ДАБІ України дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ 113191300606 від 10.05.2019 «Будівництво будівель гостинного типу з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями спортивно-оздоровчого центру за адресою: м.Одеса, Приморський район, вул.Академічна,30» (далі по тексту також спірні містобудівні умови, наказ, дозвіл).»

У цій справі Верховий Суд в постанові від 17.02.2021, скасовуючи ухвалені рішення першої та апеляційної інстанції і закриваючи провадження в адміністративній справі, виклав наступні висновки:

« 64. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_2 зазначала, що спірні містобудівні обмеження, наказ і дозвіл, а також розпочаті на підставі цих документів будівельні роботи, порушують гарантовані їй Конституцією України права на безпечне для її життя та здоров`я навколишнє середовище (довкілля), призводять до використання земель рекреаційного призначення не за їх цільовим призначенням, знищення наявних на цих землях зелених насаджень, і погіршують якість цих земель, внаслідок чого, вона, як мешканка міста та власниця квартири, яка розташована у багатоквартирному житловому будинку неподалік місця, як вона вважає, незаконного будівництва, втрачає право користування цими землями для задоволення своїх життєво необхідних потреб, в тому числі естетичних, оздоровчих, рекреаційних. У якості підстав свого позову позивачка також наводила аргументи про те, що будівництво багатоквартирних будинків неминуче призведе до перенаселення житлового кварталу і погіршення умов її життя, негативно вплине на наявну інфраструктуру кварталу, яка не витримає додаткового транспортного навантаження, створить транспортний «колапс», а внаслідок грубого порушення і недотримання будівельних, санітарних та екологічних норм створюється загроза не тільки її життю і здоров`ю, а й мешканців усього житлового кварталу.

65. Суд звертає увагу, що захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

66. За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

67. Відповідно до частини першої статті 4 цього ж Кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

68. Згідно з положеннями частини першої статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

69. Пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

70. Згідно з частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

71. Отже, вимоги про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, реєстрації декларації про початок будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації є похідними і можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення третьою особою будівельних робіт.

72. Аналогічна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22.08.2018 у справі №815/1568/16 та від 05.12.2018 у справі №804/3091/18.

73. Суд звертає увагу на те, що позивач фактично оспорює містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, дозвіл на виконання будівельних робіт, які є правовим актами індивідуальної дії. Такі правові акти породжують права й обов`язки, у першу чергу, для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано і стосуються прав саме цих суб`єктів.

74. Як випливає з обставин справи, яка розглядається, ОСОБА_2 не була безпосереднім учасником публічно-правових відносин, які виникли між відповідачами та третіми особами й у межах яких прийняті оскаржувані акти, а також не зверталась до відповідачів щодо реалізації своїх певних суб`єктивних прав у таких відносинах. Жодних актів, які були б наслідком здійснення відповідачами публічно-владних управлінські функції безпосередньо щодо позивачки і породжували б для неї певні права, встановлювали обов`язки, у даному конкретному випадку не приймалось.

75. Звернення до суду з цим позовом обумовлено необхідністю захисту її інтересів приватноправового характеру, які порушені третіми особами внаслідок здійснення ними будівельних робіт, що обмежило права ОСОБА_2 , як власниці квартири, розташованої поруч із будівництвом, стосовно використання нею певних територій населеного пункту рекреаційного призначення з метою задоволення своїх життєвих потреб, погіршило умови її життя та проживання, створило, як вона наполягає, загрозу її життю та здоров`ю.

76. За наведеного, колегія суддів констатує, що ОСОБА_2 подала цю позовну заяву з метою захисту своїх цивільних прав та інтересів, які, як випливає з встановлених судовим розглядом обставин справи та підстав позову, порушені внаслідок виконання третіми особами будівельних робіт, а тому вимоги про скасування виданих третім особам містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, дозволу на виконання будівельних робіт, є похідними і можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення цими особами будівельних робіт.

80. Ураховуючи, що цей спір є приватноправовим та підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування ухвалених у цій справі судових рішень із закриттям провадження у справі. При цьому, позивачу слід роз`яснити, що даний спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.»

Оскільки розглянута Верховим Судом справа №420/288/20 має спільний предмет спору з даною справою - це правомірність видачі містобудівних умов та обмежень, і позивачами в цій справі та в справі №420/288/20 виступають особи, які не були безпосередніми учасниками публічно-правових відносин, що виникли між відповідачем та третьою особою й у межах яких прийнятий оскаржуваний акт, і звернення яких до суду обґрунтовані порушенням прав ОСОБА_1 , як мешканки сусіднього будинку на збереження повноцінного життєвого середовища і умов життєдіяльності, а метою діяльності ГО «Народна дія Львів» є захист законних прав та інтересів її членів, членів територіальної громади м.Львова, інших територіальних громад, прав людей та громадян, що звернулися за допомогою до ГО (тобто ГО «Народна дія Львів» звернулася до суду не в своїх інтересах, а в інтересах інших фізичних осіб) то висновки Верховного Суду у справі №420/288/20 в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при вирішенні даної справи.

З урахуванням викладеного суд звертає увагу, що захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частинами 1, 2 статті 1 Цивільного кодексу України визначено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Враховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Суд звертає увагу, що позивачі фактично оспорюють видані третій особі містобудівні умови та обмеження, які є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов`язки в першу чергу для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано.

Спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок проведення третьою особою будівельних робіт, які, на думку позивачів, порушують права ОСОБА_1 на збереження повноцінного життєвого середовища і умов життєдіяльності.

Отже, вимоги про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення третьою особою будівельних робіт.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22.08.2018 у справі №815/1568/16, від 05.12.2018 №804/3091/18, а також Верховним Судом у постановах від 17.02.2021 у справі №420/288/20, від 15.07.2020 у справі №809/78/16, від 11.11.2020 у справі №826/14406/18.

Враховуючи такі правові висновки Великої Палати Верховного Суду, а також суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності, суд вважає, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Оскільки останньою правовою позицією Верховного Суду в даній категорії спорів є правова позиція, викладена в постанові від 17.02.2021 у справі №420/288/20, суд при вирішенні даного спору застосовує саме її.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Адміністративний суд не є судом, встановленим законом, для розгляду спірних правовідносин у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч.1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Оскільки суд дійшов висновку, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, провадження у справі підлягає закриттю згідно п.1 ч.1 ст.238 КАС України. Водночас, згідно вимог ч.1 ст.239 КАС України, суд роз`яснює позивачам про віднесення даної справи до юрисдикції загального суду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч.2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Оскільки на час вирішення питання про закриття провадження у справі клопотання позивачів про повернення судового збору відсутні, судом питання про повернення судового збору не вирішується, а буде вирішено після надходження відповідних клопотань від осіб, які сплатили судовий збір.

Керуючись ст. 238, 239, 241-246, 256, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , Громадської організації "Народна дія Львів" про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Винниківської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи, які не заявлять самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації Управління охорони об`єктів культурної спадщини, Винниківська міська рада Львівської області, Львівська міська рада, Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, на стороні відповідача Обслуговуючий кооператив “Житлово-будівельний кооператив “Львівідеалбуд.”- закрити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддями.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Львівський оружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складений 30.03.2021 р.

Суддя Коморний О.І.